Коли варто звернутися до психотерапевта чи психолога?

Коли варто звернутися до психотерапевта чи психолога? Чим це може бути корисним не лише людині, яка визнає, що не може впоратися сама і потребує допомоги, а й тим, у кого ніби все гаразд? Про це – у продовженні програми «Психологічна порадня» із директором Центру психічного здоров’я при Шпиталі Шептицького Ольгою Кітурою.

«Люди почали звертати більше уваги на свій душевний стан – цікавляться цими питаннями, читають тематичну літературу, беруть участь у вебінарах і марафонах… З’явилася навіть, певною мірою, мода – піти до психолога чи психоаналітика, хоча у більшості щодо цього все ще є і скепсис… Тому хотіла б дати певні поради – чи «дороговкази», з цього приводу», – каже Ольга.

Перше, на що звертає увагу психотерапевт: навіть якщо на даний момент все добре і здається, що добре буде завжди, – це, на жаль, не зовсім так. Життя плинне, змінюємося і ми, і люди навколо, складаються обставини, на які ми не впливаємо тощо. І часто самотужки людина не може відрефлексувати свій стан, зрозуміти, що з нею коїться. Перехідні моменти – від зміни місця роботи чи посади до одруження й народження дитини, не кажучи вже про надзвичайні ситуації, ставлять перед людиною нові виклики: міняється оточення, з’являються нові обов’язки, вимоги, інший рівень відповідальності, потреба швидкого реагування тощо. Таких моментів – більш чи менш серйозних, навіть у звичному житті багато, часто вони накладаються і створюють стан перманентної тривоги, своєрідний «сірий» емоційний шум, який спотворює сприйняття і себе, і дійсності. Тому усвідомити свої почуття, зрозуміти, що відбувається, – означає бути здатним аналізувати, а, отже, адекватно реагувати й діяти.

Друге, не менш важливе й цікаве: за допомогою такого «дзеркала», як психолог, можна краще зрозуміти себе, дослідити те, що приховане глибоко всередині, а, отже, дізнатися про себе більше. І це, навіть якщо правда не завжди приємна, – поштовх до руху і розвитку. І – можливість виявити «зерна» майбутніх проблем. Наприклад, чесно визначитися – зріла ви особистість чи ні, неважливо, скільки вам років. Людина може не розуміти чи не визнавати певних особливостей своєї поведінки, проте вони очевидні для інших, оскільки впливають і на них. Незріла особистість завжди шукатиме опори й допомоги ззовні (як і винного у своїх бідах), чекатиме, що хтось прийде і зробить її життя кращим. Зріла людина має таку опору в самій собі, намагається щось робити сама і здатна допомогти й підтримати інших. Проте і у таких людей бувають важкі періоди, і такі люди, керуючись стереотипом «сильної людини» далеко не завжди зважуються попросити допомоги самі.

«Такі психологічні сеанси дають змогу відповісти собі на багато важливих питань, які покажуть, яку стратегію обирає людина, які причини саме такого вибору, –  пояснює Ольга. – Наприклад: як часто ви кажете «ні», і кому – собі чи іншим? Звикли оборонятися чи більше наступаєте? Можливо, ви цього не помічаєте, бо в процесі людині важко усвідомити, як вона почувається і що робить насправді. Але цьому можна навчитися – бачити себе зі сторони. Раджу ставити собі запитання: як я себе почуваю? Як у мене справи? Чого я хочу? Як би хотілося, щоб було? Ці, здавалося б, прості питання зупиняють нас у шаленому руху життя і підштовхують до питання – де я зараз? Що я роблю і навіщо? На шаленій швидкості ми можемо пролетіти повз життя, стосунки, події – те, що справді було важливим. А якщо зупинитися й озирнутися, можна знайти багато цінного і вартісного…»

Окреме питання – про тривогу і тривожність, яка охоплює і окрему людину, і, як бачимо сьогодні, цілі країни і світ. Загалом про тривогу психолог говорить як про амбівалентний стан, який має свої «плюси» і «мінуси». «Тривога – це знак того, що відбувається щось важливе для нас, те, що зачіпає. Тому важливо не відмахнутися і не загнати це відчуття вглибину, а прислухатися: про що говорить моя тривога? Про що попереджає? Часто тривога виникає перед якимись важливими подіями, переломними моментами, і ми не вміємо сприйняти і прийняти її правильно, обернути на користь. Людина так влаштована, що у переломних моментах очікує гіршого варіанту, боїться, починає сама себе накручувати. Але, можливо, наші тривоги несуть куди більші сенси – побачити інші, невідомі нам можливості, зробити чи відреагувати не так, як завжди. Врешті побачити, куди йдемо, куди веде наша дорога…»

І третій момент, заради якого люди йдуть на консультацію до психолога чи психотерапевта, –  екзистенційні питання «чому так сталося/стається?», про логіку свого життя. Це – набагато глибша, довша і скрупульозніша робота над собою, помічником у якій має бути фахівець із хорошою освітою і практикою. Тому що йдеться про занурення у підсвідоме, у витіснені туди страхи і зранення, які продовжують впливати на життя людини та її оточення. Йдеться і про сімейні сценарії, і про глибинні травми, і про багато інших речей. Які сценарії дали мені мої батьки? Я їх повторюю чи категорично відкинув, і якщо так, то чому? До речі, може лише здаватися, що не відтворюємо якісь деструктивні риси чи поведінку батьків, а насправді копіюємо їх, але в іншій формі. Що є в мені саме мого, а що – від оточення, друзів, ворогів, середовищ, інших впливів? Чому я втретє розлучаюся (чи одружуюся)? Психотерапія може допомогти знайти відповіді як на запитання «чому?», так і на запитання «навіщо?», допомогти віднайти глибинні причини почуттів людини та мотиви її дій.

Повністю програму «Психологічна порадня» можна подивитися тут:

05.05 о 16:00 #ПсихологічнаПорадня

05.05 о 16:00 #ПсихологічнаПорадняДе закінчується грань ділянки праці психолога і починається сфера психіатрії? Продовжимо з практичних порад! Як розпізнати потребу психологічного консультування або ж підтримки клінічної психіатрії? Як перебороти страх та звернутися по допомогу до психіатра? Про ці та інші питання продовжимо говорити з Ольга Кітура – керівником Центру психічного здоров'я у Шпиталь Шептицького.Ведучий – диякон Bohdan Romanov

Опубліковано Воскресіння. Живе радіо Вівторок, 5 травня 2020 р.