Молитва як пісня

Маю таку особливість, що певні пісні “прилипають” і “крутяться” в голові постійно. Знаю, що це не є унікальна моя особливість, так є в багатьох людей. Я завжди думала (маю таку дивну звичку – все аналізувати), навіщо Бог обдарував людей цією особливістю?

Звичайно, пісня, яка звучить в голові це набагато краще аніж прокручування “серіалів” на кшталт: “краще б я сказала так-то, тоді б він/вона/вони відповіли б так-то і тоді б я…”

Але якщо ця пісня – це відома “їде маршрутка, як велика…”, тоді я не дуже тішуся такій особливості і намагаюсь переключитись… але марно…
Проте, ця особливість це справді дарунок Божий, просто треба “поміняти пластинку” 🙂

Я вже писала про важливість молитви, про її необхідність саме для мене. Перебуваючи в молитві, я більш спокійна, гармонійна, умиротворення і просто більш щаслива. Але я не монашка, тож не маю змоги молитись багато часу. А щасливою бути хочеться 🙂

І саме тут приходить на допомогу моя особливість “звучання пісні в голові”, просто пісню потрібно “записати” правильну :). Для мене це коротенькі пісні подяки Богу чи прослави. Це може бути і “Алилуйя, Алилуйя, Алилуйя, Слава Тобі, Боже!” з Літургії чи “Дякую Тобі Боже” з пісні Тараса Курчика, або ж і зовсім дитячі пісеньки. Але це моя молитва, яка звучить в мені майже постійно. Навіть вночі, коли я просинаюсь годувати сина, а подумки наспівую.

І це таке благословення! Бо завдяки цій “пластинці” я є “на зв’язку” з Богом, вона не дає мені впасти глибоко в сум, нудьгу чи розчарування. Ця внутрішня молитва є базою, внутрішнім спокоєм і гармонією, внутрішнім переконанням, що все добре. Така молитва дає можливість бути впевненою в любові і прийнятті Божій, а що може бути важливіше? Всі негаразди, кризи і стресові ситуації це лише грози і бурі на поверхні океану. А всередині, в глибині – все спокійно і впевнено. Бог зі мною!