Чорна Пані – 2

Заклопотана біжу по справах, тягнучи за собою малюка… По обіді. Розумію, що втомлена. Малий син ниє і хоче вже додому… Перед пасхальна суєта. В думках перелічую залишки фінансів, переглядаю список покупок, міркую, чи не забула чогось раптом…
За такими думками застала мене Чорна Пані, присутності якої я не помітила одразу. Вона тихо стояла поряд і пошепки промовляла до мене. Я аж підскочила від несподіванки, наскільки образ жінки відповідав хрестоматійним психоаналітичним уявленням про Неї.
Легка чорна хустина елегантно пов’язувала пофарбоване злегка сиве волосся. Чорна сукня, плащ… Жінка виглядала на 65-70 років. З її шепотіння я зрозуміла, що вона має для мене іконку «Христове Воскресіння», які продають в церковних лавках. А ще вона просить мене придбати цей образник, аби покласти його до паски у Великодній кошик. Я від несподіванки киваю головою на знак згоди, купую іконку і чую настійливе прохання йти в храм цілувати Плащаницю, яка буде там аж до ранку…
Сідаю в автівку. Думаю: що це було? Виявляється Чорна Пані не зовсім мовчазна співрозмовниця. Вона говорить тихим шепотом, як моя душа, коли хоче про щось попросити чи попередити. І до того ж, приходить вона не тільки в час апатії, печалі та смутку. Її прихід змусив мене схаменутись в денній біганині і звернути увагу на інші – духовні потреби: побути з Богом та з собою.
Їду до храму… Вже ніч. В соборі тихо, спокійно. Кілька людей палять свічки і моляться… Йду до Плащаниці, молюся, вклоняюся… Відчуваю на собі запах мирру, воску та ще чогось… Сиджу десь годину в храмі… В якийсь момент я там одна. Ще ніколи не була вночі в храмі одна. Та швидко заходять нові відвідувачі…
Згадую мою сьогоднішню Чорну Пані з її приємною усмішкою та теплими очима… На душі стає спокійно і затишно… Її присутність у моєму житті змінила свій сенс.