Коли пора втікати від психолога/психотерапевта

Коли пора втікати від психолога/психотерапевта

Інформація до роздумів з певною долею гумору.
Не секрет, що професії психолога чи психотерапевта, що так стрімко розвиваються на сьогоднішній день, в нас ще зовсім «юні», не до кінця сформовані та чітко означені, але дуже важливі та перспективні.
Сьогодні я про те, як серед всього розмаїття психологічних послуг «не загубитись» і не натрапити на чергового «спеціаліста» від якого може бути більше шкоди ніж користі.
Отже, коли вартує втікати від психолога/психотерапевта, або хоча б починати дивитись в сторону дверей:
1. Коли психолог/психотерапевт володіє якоюсь «унікальною» методикою, за допомогою якої можна вилікувати всіх, на доказ чого на видному місці висить безліч дипломів. Втікати негайно, бо такої методики НЕ ІСНУЄ!
2. Коли психолог шльопає вам діагноз після першої ж зустрічі і пропонує курс лікування, після якого ви «зцілитеся». Тікати, не чекаючи ускладнень!
3. Коли у нього/неї геть відсутнє почуття гумору. Ніхто вам в цьому не зізнається, так що доведеться з’ясувати самостійно. Перша ознака – дуже серйозне ставлення до «терапії», до «процесу » і т. д. Спробуйте пожартувати, якщо раз на третій навіть не посміхається – все, бігти!
4. Коли психолог завжди бодрячком і на позитиві: відразу на «ти» і давай шпарити щось життєствердне, не помічаючи сліз на вашому обличчі. Цим зазвичай страждають/насолоджуються численні на сьогоднішній день коучі та частково нелпери (адепти Нейро- лінгвістичного Програмування і його «дочок»). Може, і не відразу бігти, але подивитися в бік дверей я б рекомендувала.
5. Коли психолог, вислухавши ваші скарги, каже щось на кшталт: «Це ще що, а ось у мене ще гірше!». І далі йде розповідь. Можливо, варто прояснити, хто кому платитиме?
6. Коли психолог каже, що вам потрібно робити, тому що від цього вам ПОВИННО стати краще. Середній палець (хоча б в кишені) показати варто. Якщо психолог не колода, він це відчує :).
7. Коли психолог переповнюється стражданням від ваших проблем чи не більше за вас самих. Емпатія – емпатією, але без залипання! Дуже властиво жалісливим жіночкам після 45.

Головне, звичайно, ВАШЕ ЧУТТЯ. Не ведіться на слова. Якщо чомусь не подобається, значить це так! Вам будуть говорити, що це опір і його треба подолати. Воно, звичайно, так… Але подумайте: опір допомагав вам жити до останнього моменту, чому ви повинні не прислухатися до нього зараз?
І на останок, думаю, що кожен психолог/психотерапевт читаючи це, відчує «радість впізнавання». Якщо нічого подібного з вами, колеги, ніколи не відбувалося, значить Ви – САМА ДОСКОНАЛІСТЬ! Шліть аватарку, буду бити поклони laughing .

Наталія Гаєвська
Психолог, психотерапевт по напрямку “сімейна системна психотерапія” та “когнітивно-поведінкова терапія” (CBT),
кандидат психологічних наук,
дійсний член Онтарійської Спілки Психологів (Ontario Psychological Association)