Справжній чоловік в коротеньких штанцях

Справжній чоловік в коротеньких штанцях
Де ви, справжні чоловіки? Ау-у!!! Чоловіків багато, а от справжніх в нашому жіночому розумінні, тобто таких, що і за себе постояти зможуть і нас ображати нікому не дозволять, а в разі яких проблем не побіжать за мамину спідницю ховатися чи перекидати всі негаразди на наші тендітні плечі – мало. Ситуація плачевна. Справжніх чоловіків малувато, і самі собою вони ні звідки не візьмуться. Доведеться самим виховувати, тим більше що можливостей предостатньо, а особливо поки вони ще зовсім маленькі лежать в ліжечках і агукають або граються зі своїми машинками і не хочуть йти мити руки.
Отже, беремося за справу, і відразу ступор. А що ж робити-то? Не знаючи причини, ситуацію не виправити, адже людство як і раніше ділиться на два статі, і по статистиці хлопчиків народжується навіть трішки більш ніж дівчаток. Для того, щоб з хлопчика виріс справжній чоловік, його і потрібно виховувати як справжнього чоловіка. Все просто і складно одночасно!
А якщо серйозно, то, як хлопчикові вирости справжнім чоловіком, якщо його весь час, коли закладаються основні риси характеру, що визначають все подальше його життя, вчать абсолютно зворотньому? Хлопчик – не дівчинка, він вимагає особливого підходу (дівчатка, до речі, теж вимагають особливого підходу, я про це писала в попередньому дописі). І ми ніби і знаємо про це, але якісь дуже вже однобокі в нас знання, говоримо, щоб був сміливим, сильним, самостійним, відповідальним. Говоримо! А що робимо?
Нерідко можна зустріти таку ситуацію: по доріжці біжить дворічний карапуз, а за ним, охаючи і голосячи, біжить бабуся, намагається зупинити і без кінця повторює одну фразу: “Не біжи, впадеш”. Навіть якщо перспектива падіння велика, і малюк дійсно може впасти, що такого жахливого при падінні може з ним трапитися? Це якщо бабуся впаде доведеться “швидку” викликати, а хлопчисько поки навіть уявлення не має, що падати – це погано (поки йому мама і бабуся не “пояснили”), для нього падіння так само природно як дихання. Але бабуся цього не розуміє, вона судить по собі і привчає свого внука остерігатися навіть найпростіших речей.
“Не лізь, не бігай, а то впадеш, розіб’єшся” ось стандартна фраза, за допомогою якої ми спілкуємося з нашими дітьми, коли вони хочуть рухатися більше, ніж хотілося б нам.
Або, наприклад, як ми відносимось до виховання самостійності. З одного боку самостійна дитина це добре: сам одягається, взувається, прибирає іграшки. А з іншого боку, самостійність має на увазі незалежність в поглядах і в ухваленні рішень, а це вже не дуже добре. Адже погляди і рішення можуть не співпадати з вашими, а це каприз, неслухняність і свавілля, а батьки знають що “ні до чого хорошого це не приведе” і не дають можливості хлопчикові вирости по-справжньому самостійним.
Звичайно, все це озвучується як турбота про дитину. Але ж поклавши руку на серце, це турбота не про дитину, а турбота про свій власний спокій! Адже куди простіше, коли дитина спокійна, слухняна, чистенька, одним словом, – зручна, куди поставив, там і стоїть, що сказав, те і робить. Ніяких проблем з нею! І батькам невтямки, що в умовах такого виховання хлопчик гине як майбутній чоловік.
Але справа не тільки в тому, що ми забороняємо набагато більше, ніж вартувало б. Необхідний зразок для наслідування, який буде орієнтиром для зростання та дорослішання, необхідно підняти престиж чоловічої ролі в очах хлопчика. Але тут проблема: дуже часто сучасним мамам і бабусям потрібно навчитися відноситись з повагою до представників протилежної статі, щоб не знецінювати образ чоловіка в очах сина і внука. А це складно тому що, по-перше, тати, що вже гріха таїти, дійсно не завжди заслуговують пошани; а, по-друге, в жіночому середовищі стало настільки звичним лаяти чоловіків за всі існуючі і неіснуючі недоліки, що жінки за стіною критики перестали помічати їх достоїнства.

Декілька маленьких порад для тих, хто виховує хлопчиків:

1.Уникайте зайвої турботи. Якщо хлопчик навчився щось робити самостійно, не стійте в нього над головою, треба чи не треба, пропонуючи свою допомогу.
2.Дайте синові можливість ухвалювати самостійні рішення в межах його компетенції, і обов’язково потрібно дати йому можливість реалізовувати ці рішення.
3.Тренуйте допитливість та цікавість. Якщо ваш син ставить питання, на яке сам може знайти відповідь, дайте йому можливість знайти відповідь самостійно. А якщо буде потрібна допомога – допоможіть, використовуючи метод навідних питань.
4.Якщо вам потрібно, щоб хлопчик що-небудь зробив по дому, звертайтеся до нього не в наказовому тоні, а у вигляді прохання про допомогу, тому що ви жінка, ви слабка, а він чоловік, і вам від нього потрібна допомога і заступництво.
5.Не перешкоджайте без особливої потреби галасливим і рухомим іграм.
6.Читайте йому книжки, де присутні сильні і сміливі герої-чоловіки, які можуть служити прикладом для наслідування.
7.Забезпечте хлопчикові широкі можливості для занять спортом.
8.Не демонструйте тривогу, якщо син “заробив” подряпину або синяк. Якщо потрібно, спокійно обробіть рану із словами, типу: “терпи козак, отаманом будеш”.
9.Підключайте його до обговорення загально сімейних питань, де його голос буде важливим і вагомим.
10.Заохочуйте активне спілкування сина з однолітками.
11.Якщо ви живете окремо, сприяйте контактам сина з батьком і його родичами. Зробіть все можливе, щоб у хлопчика були повноцінні стосунки з батьком.
12.Проявляйте до сина повагу, розуміючи, що перед вами повноцінна особистість і майбутній чоловік, просто ще маленький.
На процес виховання впливає дуже багато чинників і не все можливо проконтролювати, тому виконання цих порад не обов’язково гарантує, що ви виховаєте справжнього чоловіка. Але, беручи їх до уваги, ви підвищите імовірність того, що поряд з вами виросте людина, яку без іронії можна буде назвати достойним представником сильної половини людства.

Благополуччя Вам та Вашим родинам.