Негативні емоції.

Почнемо з того, що ж таке емоції. ЕМОЦІЇ – особливий клас психічних станів, які відображають ставлення людини до навколишнього світу, до інших людей, до самої себе та до результатів своєї діяльності. (див. http://pidruchniki.com/1931071037363/psihologiya/emotsiyi_pochuttya).

Знаємо, що емоції є позитивні і негативні. Позитивні емоції, такі як радість,щастя, захоплення – ми хочемо відчувати постійно, нам це подобається :). А от негативні емоції, такі як сум, страх, тривогу, розчарування ми не хочемо відчувати, намагаємося їх уникати. І не знаємо того, що нашому мозку потрібні і ті, і ті емоції, для нього немає різниці, позитивні чи негативні, зате є різниця в інтенсивності. Мозок прагне сильних емоцій.

Були проведені експерименти з пацюками, коли їм в мозок вживляли електрод в область емоцій. І була кнопочка вїх клітці, яка активувала цей електрод. В клітці також була їжа, пиття, а також пацючок протилежної статі. Ви не повірите, але пацюк вмирав від виснаження (хоч корм і пиття було поруч), бо він буквально лежав на кнопці і не хотів відійти. Його навіть статеве життя не приваблювало, йому потрібні були сильні емоції. Цей експеримент свідчить про важливість емоцій в нашому житті.

Але в сучасному споживацькому світі є тенденція до “красивого життя”. Ми всі прагнемо задоволення і хочемо отримувати лише позитивні емоції. Причому все і відразу (тому так поширені кредити – хочеться насолоджуватися ВЖЕ!). Але цікаво, що люди, які можуть задовільнити більшість своїх потреб, шукають розваг серед ризикованих діяльностей: стрибки з парашюта, чи з моста з підв”язаними на резинці ногами. Вже мовчу про швидку їзду чи просто “американські гірки” (такого типу атракціони дуже популярні серед дорослих). Чому? Невже в звичайному житті бракує сильних відчуттів?

Все пояснюється просто – людям бракує досвіду пережиття негативних емоцій. В щоденному житті більшість просто не дозволяє собі їх проживати, адже успішна людина завжди впевнена в собі і в неї “все в порядку”. А потім ці успішні люди йдуть на ризиковані розваги, щоб в “момент польоту” відчути тривогу, страх, злість а потім, можливо, і розчарування. Частіше так роблять чоловіки, бо так вони можуть “цивілізовано” прожити негативні емоції без шкоди для свого статусу. Загалом є велика проблема з проживанням емоцій чоловіками, але про це пізінше.

Що ж цим робити? Це просто, як і все в природі. Потрібно зрозуміти, що негативні емоції є частиною нашого життя. Можна сказати, що половина всіх емоцій, які ми проживаємо, повинні бути негативними. І це є нормально! Потрібно відноситись до цього як і до процесу харчування: позитивні емоції – це те, що ми їмо чи п”ємо, задовільняючи свої потреби, і відчуваємо при цьому насолоду. Але існує також процес виділення з організму всього лишнього. Про цей процес ми не говоримо, наче його немає. Але ми добре розуміємо, що коли ми заборонимо собі процеси виділення, можливо при цьому ми будемо і дуже гарні, просто ідеальні в очах інших… але недовго. Бо потім луснемо :).

Це, звичайно, жарт. Але саме так і відбувається з нашими негативними емоціями. Ми не відреаговуємо відразу, бо ми ж виховані люди. І в цивілізованому світі це правильно. Хоча частенько буває так, що коли в нас неприємності на роботі, то там ми виховано стримуємося і мовчимо, зате вдома “дістають” всі підряд, і партнер, і діти, і часом навіть домашні тваринки. Потім ми, звичайно, відчуваємо провину, бо розуміємо, що поводимося недобре. Але, не вміючи проживати негативні почуття, ми не хочемо відчувати і провину, тому логічно пояснюємо, що “нас довели”. Адже завжди є за що посваритись: їжа не така, мало грошей, в дитячій кімнаті безлад…

Оскільки негативні емоції є частиною нашого життя, то перше, що потрібно зробити – просто їх собі дозволити. Сказати: я маю право відчувати гнів, образу, страх чи сум. І це зовсім не означає, що, якщо я позволю собі відчувати гнів, то “тікайте всі!”, бо я буду цей гнів виражати в дії.

Емоції виникають в структурі мозку, що є давніша від кори, тобто емоції неможливо повністю контролювати за допомогою свідомості і розуму. Ми можемо лише дисоціюватись, тобто тимчасово відсторонитись. Так буває, коли нам особливо страшно переживати сильні негативні емоції або не маємо на це час. Нам страшно переживати горе в присутності людей, які нас не підтримують або ще й можуть нападати. Тоді ми тримаємося. Часом навіть мусимо триматися в присутності близьких людей, бо не хочемо їх розстроювати.

Особливо важко це дітям, яким батьки забороняють плакати, говорячи, що їх проблеми це дурниці і не варті сліз. Так ми з дитинства вчимося стримуватися і думаємо, що не маємо права переживати негативні емоції, бо ж батьки люблять дітей і стараються заради них. І хочуть, щоб їх діти були щасливі! Завжди… Їм важко зрозуміти і прийняти, що діти теж мають право на свої проблеми і на свій поганий настрій. Але про дітей пізніше…

Коли ми дозволяємо собі відчувати негативні емоції, тоді ми розуміємо, що це є нормально відчувати те, що відчуваємо і хоча б не відчуваємо почуття провини за негативні емоції. Ми ж не відчуваємо почуття провини, йдучи в туалет. Просто ми знаємо, як і де можна безпечно задовільнити свої природні потреби. Так повинно бути і з негативними емоціями. Тобто, відчувати їх нормально, лише потрібно вміти проживати негативні емоції екологічно для себе та інших (екологічно означає – не нашкодити).

Найкраще проживати негативні емоції з кимось старшим і мудрішим, кому Ти довіряєш і хто приймає Тебе таким, яким Ти є. Не осудить, не почне виховувати і моралізувати. А просто підтримає і зрозуміє,що Тобі зараз важко. І, можливо, скаже свій погляд зі сторони, який допоможе Тобі побачити ситуацію дещо в іншому світлі. Але не це головне. Ми можемо справитись з ситуацією, яка викликала негативні емоції. Нам потрібна допомога, щоб справитись зі своїми негативними емоціями, тобто просто їх прожити в безепечному місці, де нас не осудять за них.

І найкраще, щоб такими старшими і приймаючими для дітей були їх батьки (навіть для дорослих) і духовні наставники. А також наші партнери в подружжі, ті з якими ми можемо “бути нагі”, не боятися відкриватися, показувати не лише наші тіла, але й наші душі. Бо такими задумав нас Бог і це є ідеал сім”ї, коли Адам і Єва “були нагі і не соромилися”.

Ще раз наголошу, що емоції є дуже важливою частиною нашого життя. Наші відчуття є більш справжніми і правдивішими ніж наші розумові умозаключення. Емоції не брешуть, завдяки ним ми багато що можемо зрозуміти. Духовні вчителі різних релігій радять довіряти більше своїм відчуттям, аніж своїм розумовим висновкам. Це сприяє кращому розумінню себе і духовному зростанню загалом.