НАЙПРОБЛЕМАТИЧНІШИЙ ПАРАГРАФ ПАПСЬКОГО ДОКУМЕНТУ «AMORIS LAETITIA» («РАДІСТЬ ЛЮБОВІ»)
Англійський текст:
305. For this reason, a pastor cannot feel that it is enough simply to apply moral laws to those living in “irregular” situations, as if they were stones to throw at people’s lives. This would bespeak the closed heart of one used to hiding behind the Church’s teachings, “sitting on the chair of Moses and judging at times with superiority and superficiality difficult cases and wounded families”[349]. Along these same lines, the International Theological Commission has noted that “natural law could not be presented as an already established set of rules that impose themselves a priori on the moral subject; rather, it is a source of objective inspiration for the deeply personal process of making decisions”[350]. Because of
forms of conditioning and mitigating factors, it is possible that in an objective situation of sin – which may not be subjectively culpable, or fully such – a person can be living in God’s grace, can love and can also grow in the life of grace and charity, while receiving the Church’s help to this end [351]. Discernment must help to find possible ways of responding to God and growing in the midst of limits. By thinking that everything is black and white, we sometimes close off the way of grace and of growth, and discourage paths of sanctification which give glory to God. Let us remember that “a small step, in the midst of great human limitations, can be more pleasing to God than a life which appears outwardly in order, but moves through the day without confronting great difficulties”[352]. The practical pastoral care of ministers and of communities must not fail to embrace this reality.
____________________________
[348] In another text, referring to the general knowledge of the rule and the particular knowledge of practical discernment, Saint Thomas states that “if only one of the two is present, it is preferable that it be the knowledge of the particular reality, which is closer to the act”: Sententia libri Ethicorum, VI, 6 (ed. Leonina, t. XLVII, 354.)
[349] Address for the Conclusion of the Fourteenth Ordinary General Assembly of the Synod of Bishops (24 October 2015): L’Osservatore Romano, 26-27 October 2015, p. 13.
[350] inTernaTionaL TheoLoGicaL commission, In Search of a Universal Ethic: A New Look at Natural Law (2009), 59.
[351] In certain cases, this can include the help of the sacraments. Hence, “I want to remind priests that the confessional must not be a torture chamber, but rather an encounter with the Lord’s mercy” (Apostolic Exhortation Evangelii Gaudium [24 November 2013], 44: AAS 105 [2013], 1038). I would also point out that the Eucharist “is not a prize for the perfect, but a powerful medicine and nourishment for the weak” (ibid., 47: 1039).
[352] Apostolic Exhortation Evangelii Gaudium (24 November 2013), 44: AAS 105 (2013), 1038-1039.
Український переклад:
305. На тій підставі, душпастир не може вважати, що достатньо просто застосовувати моральні закони до тих, хто живе в “невпорядкованих” ситуаціях, так, наче б вони (закони) були камінням, що їх потрібно кидати на людські життя. Це виявляло б закрите серце того, хто звик ховатися за вченням Церкви, “сидячи на сідалищі Мойсеєвому й судячи часом зі зверхністю і поверхневістю складні випадки та зранені сім’ї ”[349]. Відповідно до цих напрямних, Міжнародна богословська комісія зауважила, що “природне право не можна представляти як уже встановлений набір правил, котрий апріорі нав’язується моральному суб’єктові; радше, воно є джерелом об’єктивного натхнення для глибоко особистого процесу прийняття рішень ”[350]. Через те, що існують форми зумовленостей і пом’якшуючих факторів, є можливим, що в об’єктивній ситуації гріха – яка суб’єктивно може не ставитися чи не повністю ставитися в провину – особа може жити в Божій благодаті, може любити й також – зростати в благодатному житті і любові, отримуючи допомогу Церкви для цієї цілі [351]. Розрізнення повинно допомогти віднайти можливі способи відповіді на Бога й зростання посеред обмежень. Гадаючи, що все є чорним або білим, ми часто зачиняємо шлях благодаті й зростанню та знеохочуємо (людей) іти шляхами освячення, які прославляють Бога. Пам’ятаймо, що “малий крок посеред значних людських обмежень може більше подобатися Богові, аніж життя, яке назовні видається впорядкованим, але йде крізь день, не стикаючись з великими труднощами”[352]. Практична душпастирська турбота служителів повинна не оминути сприйняття цієї дійсності.
____________________________
[348] В іншому тексті, який стосується загального знання правила і окремого знання практичного розрізнення, святий Тома стверджує: “Якщо наявне тільки одне з них, то краще, щоби це було знання конкретної дійсності, яке є ближчим до дії ”: Sententia libri Ethicorum, VI, 6 (ed. Leonina, t. XLVII, 354.)
[349] Звернення до рішень Чотирнадцятої загальної генеральної асамблеї Синоду єпископів (24 жовтня 2015 року): L’Osservatore Romano, 26-27 жовтня 2015 р., с. 13.
[350] Міжнародна богословська комісія. In Search of a Universal Ethic: A New Look at Natural Law (“В пошуку універсальної етики: новий погляд на природне право”. – 2009), 59.
[351] В певних випадках це може включати допомогу Таїнствами. Отже, “я хочу нагадати священикам, що сповідальниця повинна бути не кімнатою тортур, а радше зустріччю з Божим милосердям” (Апостольське повчання Evangelii Gaudium (“Радість Євангелії”, 24 жовтня 2013 р.), 44: AAS 105 [2013], 1038). Я би вказав також на те, що Євхаристія “є не нагородою для досконалих, а потужним ліком та поживою для слабких ” (Там само, 47: 1039).
[352] Апостольське повчання Evangelii Gaudium (“Радість Євангелії”, 24 жовтня 2013 р.), 44: AAS 105 (2013), 1038-1039.
——————————————-
З англійської переклав Петро Гусак
P.S. Цьому параграфу передує інтелектуальна підготовка в §§ 301-304.
Повний текст документу Amoris Laetitia є тут: https://w2.vatican.va/content/dam/francesco/pdf/apost_exhortations/documents/papa-francesco_esortazione-ap_20160319_amoris-laetitia_en.pdf