Блаженна Йосафата акровірш

***
Блукав весняний вітер у саду,
Лелеки повернулися додому…
А Ти дозрівши шепотіла: „Йду”
Жених чекав у сяйві золотому.
Естер мого побитого народу,
Невільників до Правди повела.
Настав твій день…вже були бруньки в глоду.
Акація ще, правда, не цвіла…
Йшов теплий дощик, падав на землицю,
Осанна полетіло з серця ввись.
Сміялось сонце й ніжило десницю.
А час? – він зник… У вічності злились…
Фантазія квітневого світанку…
Акорд розлуки заболів в цей час.
Ти відійшла Маріїного ранку.
Ах ні… Ти ж тут. Ти молишся за нас!

© Наталя Назар, 2008