Пам’яті Сергія Ніґояна

***
Пам’яті Сергія Ніґояна
Зимове сонце ще не пробудилось.
Хижацький погляд вислідив твій крок.
Гаряче серце раптом зупинилось –
Не важко звіру тиснуть на курок.
І тиснути, і напиватись кров’ю…
Ти впав на землю мовчки, горілиць…
І напоїв промерзлий грунт любов’ю.
Світало Небо в озерцях зіниць.
Кавказ… Шевченко… Син мого народу,
Син мужніх гір, в задумі, як орел.
Ти відлетів по вічну нагороду,
А нам залишив чистоту джерел…

© Наталя Назар, 22 січня 2014