Прочитай ікону Різдва Христового!
Дуже швидко вже у наші двері постукає празник Різдва Христового, про яке нам розповідають два Євангелисти Матей (1:18-25), і Лука (2:4-20). Про Різдво Ісуса Христа нам розповідає також і апокрифічні Євангелії Псевдо-Матей і Протоєвангелії Якова. На основі цих євангелій і повстає перед нами вся історична дія народження Христа, що здавна відображається в наших церквах на іконах. Ми бачимо ці події на іконі на тетраподі, на стінописі й іконостасі, але постає одне важливе запитання: чи ми розуміємо ці фарбою писані твори мистецтва. Кожна ікона пишеться, тобто вписується фарбами те, що написане в Святому Писанні. Тому, пропоную розглянути сьогодень ікону Різдва Ісуса Христа, щоб прочитати ці ікони.
На іконі ніколи немає зайвого, але багато символічного, дещо таємничого, як і саме Різдво – Воплочення. Коли поглянемо на ікону Різдва, то в самому центрі побачимо Пречисту Матір з Богодитям, де Марія є найбільша за розміром, навколо інші постаті, що оточують народженого Христа.
Звернемо свою увагу на Богородицю, що лежить на червоній подушці, що сягає з ніг до голови, бурячковий мафорій (одяг Марії). Вона – центр ікони, і це не випадково: саме від Пречистої сталося Боговтілення, через Неї в народженні з’єднуються Божественна і людська природа[1].
Починаючи із 6 ст Марію стали зображати лежачою після родів. У цей період сформувалась класична композиція Різдва [2]. Святковий яскраво-червоний колір подушки – ложа, на якому лежить Богородиця, повторюється подібно в декількох місцях ікони, як відблиск святкового полум’я в навколишньому світі: в туніці служниці при обмиванні немовляти внизу ікони, такого ж кольору туніка ангелів, що славословить вгорі, а також внизу коло печери, в плащі одного з волхвів. Яскраво-червоний колір відображає царскість. Подушка – повторює малюнок силуету Марії, що вгорі зібрана у вигляді пророчої шапочки – кидар [3],
що означає Її святість, так подібно зображуються шапочки на іконах пророків Данила і трьох юнаків, Давида і Соломона, Аарона тощо. Пречиста лежить розслаблена, вона відпочиває в глибокій задумі. Пологи були легкими, цим підкреслюється дівоцтво Марії і Її непорочність після народження Малого Ісуса. Богородиця лежить біля входу в печеру, відвернувшись від Дитятка: Вона віддає народженого Христа людям для поклоніння, щоб підтвердити реальність Боговтілення. Цим ікона наголошує на двох важливих аспектах Боговтілення і Богоматеринство Марії. Вона лежить при вході в печеру, що вказує на те, що Вона є заступницю за новонародженого, бо Ірод має намір його вбити, Вона немов відчуває майбутню небезпеку. Богородиця заступається за новонародженого, що заступається і врятує в майбутньому рід людський. Богоматір від самого початку бере на себе місію заступництва, вона береже Христа для людського спасіння і поглядом закликає до Христа.
Про святість Богородиці наголошує також Її німб. Гора, в якій зображується печера з яслами Христа, символ Самої Богородиці: від неї по слову пророка відвалився нерукосічний Камінь – Ісус Христос, а печера – це лоно Богородиці, звідкіля приходить спасіння.
Звернімо свій погляд до новонародженого Ісуса, що лежить в яслах, над яким схилились осел ліворуч і віл праворуч, які зігрівають немовля своїм диханням. Ці дві тварини мають своє відображення в Св. Писанні в Ісаї: Слухайте, небеса, вважай, земле, бо Господь говорить: «Дітей я виховав і виростив, а вони збунтувались проти мене. Віл знає господаря свого, а осел – ясла пана свого. Ізраїль нічого не знає, народ мій не розуміє» [4]. Віл чиста тварина, що символізує євреїв, все життя проводять у ярмі закону, осел символізує нечестиву тварину – поган, язичників. Немовля об’єднує і тих і інших, приймаючи обох – «Немає юдея ані грека, нема невільника ні вільного, немає ні чоловіка ані жінки, бо всі ви одно у Христі Ісусі»(Гал.3:28). Ясла зображені на тлі темної печери, яка уособлювала темрявість світу, а тепер засвітило Сонце Правди – Ісус Христос: «Народ, що в пітьмі ходить, уздрів світло велике; над тими, що живуть у смертній тіні, світло засяяло»(Ісая 9:1); «І світло світить у темряві, і не пойняла його темрява»(Йоан.1:5). Сам Христос лежить повитий в білі пелени, перев’язаний немов приготовлений до погребіння, як ясла подібні до труни, це наголос на смерть за багатьох. Тим самим, ця печера вказує мовчки на місію Христа. Так в образі печери і ясел з’єднуються початок і кінець земного життя Спасителя, показуючи весь земний шлях Ісуса Христа. Над печерою горить Віфлеємська зірка, що є вісь ікони, яка вказує шлях до Христа. Зірка разом з ангелами вказує шлях до Бога, провід Святого Духа, життєвий дороговказ, що дається кожній людині. Часто зірка зображується у вигляді трьох променів, які вказують на немовля, під цим розуміється образ Пресвятої Трійці, яка бере участь у відкуплення людства. І саме зірка найчастіше є символом Різдва, що голосить: Бог у Престятій Трійці починає спасати людину в народженні Христа.
На іконі ми бачимо волхвів (мудреців, царів), пастухів і ангелів, що теж мають своє місце й місію на іконі. Пастухи – це чесні, прості люди, яким ангел першим звістив радісну новину. Саме пастухи, цілий рік у різну погоду стерегли стадо для храмових жертв відкуплення, а ця благовість ангела вказувала на завершення їх місії, вони перші про це довідались, що не потрібно для жертви ягнят за відкуп гріхів [5], від цього часу починається досконала жертва – жертва Христова.
Царі – це символ мудрості, це мудрі люди свого часу, чим наголошується на те, що мудрість випереджується простотою й покорою пастухів. Мудреці принесли Христові: ладан – як Богу; золото – як царю; смирно – як символ похорону. Старший з них – Гаспар, що показує на зірку, молодший, Бальтазар, що потверджує, що він теж бачить цю дивовижну зірку, а середній це – Мельхіор, він на білому коні. Три мудреці подолали довгу дорогу до Христа, так мудрість довго доходить до Бога, але якщо вона правдива, то завершується у стіп Христа віддаючи пошану, це правдива тоді наука й мудрість.
Так зліва у верху або можливо в стіп печери стоять в поклоні три Ангела, їх поклін ритмічно повторює схилену голову Богородиці і уклін вершин гір.
Ангели, які стоять готові прийняти Немовля на руки: найнижчий ангел тримає накриті руки. немов пелени, що вказує на велику святість немовляти – божественність, що негідний навіть торкнутись ангел дитини. Так створюються два кола, де в центрі ікони – мале коло: Ісус, Богородиця, схилені до нього ангели, гора. Велике коло включає в себе волхвів, що рухаються на зустріч зірці, Ангелів у прославі: «Слава в вишніх Богу і на землі мир, в людях благовоління», пастухів.
Нижньому рівні ікони зображене обмивання служницею і повитухою Саломією немовляти; а також, сидить в глибокій задумі Йосип, чоловік Марії, і старий навпроти Йосипа, що втілює сумніви й спокуси Йосипа. Те, що у Йосипа є сумніви, говорять літургічні тексти стихир. Також символіка старця в іконі вказує на спокуси Йосипа: 1) палки із сучками, є не пряма – це брехня, на яку він спирається, що немов спокусник говорить: «Як із цієї сухої палки не проросте дерево, так і не може бути непорочно родженя»; 2) тулуп старого на виворіт, як доказ того, що вивернутий назовні не тільки одяг, але і особа самого пастуха-спокусника, наголошують на цьому тексти апокрифів; 4) старець-пастух старий і згорблений, можна сказати спотворений; 5) «Не міг же диявол проморгати таку подію, як Різдво Христове»; 6) на деяких пізніх сербських іконах у старигана на лиці є маска [6].
Таким чином, ми бачимо всі фігури розташовані на двох рівнях – верхній і нижній. Верхній – це місце де світ радіє і пишається (волхви, ангели, пастухи), нижній – земний(Йосип в задумі з спокусами, повитуха за роботою) – зайнятий своїми земними справами.
Ікона Різдва поєднує у собі світ видимий і невидимий, світ божественний і земний, де в центрі всього є Бог, що всім керує і все наповняє. Він приховується за своїм створінням, як Творець всесвіту в дитині, яка лежить в яслах, хто б міг про таке подумати? Христос і надалі очікує, щоб кожна людина прийшла до нього сама, не змушена, а добровільно. Прийшовши, щоб віддала йому поклін пошани, бо саме так отримаємо спасіння, але серед буденних справ, маємо відшукати Христа, впізнати його, бо він і далі приховується у кожному з наших ближніх, у їх серцях, немов дитя в печері – бо «що ви зробили одному з моїх братів найменших – ви мені зробили,… те, чого ви не зробили одному з моїх братів найменших – мені також ви того не зробили». Цінуймо і любім один одного, бо «з того усі спізнають, що мої ви учні, коли любов взаємну будете мати» (Йоан 13:35). Саме так, ми зможемо привітати мале Богодитя, якщо наші душі будуть наповнені любов’ю до інших.
Використані джерела:
[1] o. Георгій Шмид «Описание иконы Рождества Христова», www.vladimirsobor.spb.ru
[2] о. Александр Салтыков «Икона Рождества Христова»/журнал «Нескучный сад»/7.01.2016
[3] Біблійна енциклопедія Брокгауза.
[4] Св. Письмо, переклад о. І. Хоменка, (Ісая 1:2-3).
[5] о. Ириней Тафуя «Смысл икони Рождества Христового».
[6] «Православная икона. Канон и стиль. К Богословскому рассмотрению образа»/ Ред. А. Стрижев.