Про відречення від світу і баночку меду
Один чоловік відрікся від світу і все своє майно роздав жебракам. Залишив собі одну невелику баночку меду для зміцнення здоров’я. Йде по дорозі, а назустріч людина біжить схвильована. Підбіг і благає: «Шановний пане, чи немає у вас, випадково, баночки меду? В дома маленький син помирає, просить меду. Як, каже, з’їм, відразу видужаю! Більше нічого не потрібно, допоможіть, пане! »
Задумався чоловік що відрікся від світу: «Все майно віддав, від світу відрікся, залишив собі тільки баночку меду для здоров’я. І треба ж! Саме цей мед і просять віддати! “І відповів сердито:« Нема у мене ніякого меду! »
Задумався чоловік що відрікся від світу: «Все майно віддав, від світу відрікся, залишив собі тільки баночку меду для здоров’я. І треба ж! Саме цей мед і просять віддати! “І відповів сердито:« Нема у мене ніякого меду! »
Сказаал чоловік ці слова і знову опинився в своєму багатому домі, оточений родичами, розкішшю, слугами, наче й не відрікався від світу!
Сказав старий монах: «В Царство Небесне навіть з голкою не пройти, а з жадібністю і поготів!»