Про свічку надії – ПРИТЧА

Чотири свічки спокійно горіли і потихеньку танули. Було так тихо, що
чулося як вони розмовляють:
Перша сказала: – Я СПОКІЙ, на жаль, люди не вміють мене зберегти,
думаю, мені не залишається нічого іншого, як згаснути! І вогник цієї
свічки згас.
Друга сказала: – Я ВІРА, на жаль, я нікому не потрібна. Люди не
хочуть нічого слухати про мене, тому немає сенсу мені горіти далі,
ледве вона вимовила це, подув легкий вітерець і загасив свічку.
Третя свіча вимовила: – Я ЛЮБОВ, у мене немає більше сил горіти
далі, люди не цінують мене і не розуміють, вони ненавидять тих, які
їх люблять найбільше – своїх близьких. І ця свічка згасла.
Раптом до кімнати зайшла дитина і побачив 3 згаслі свічки.
Злякавшись хлопчик закричав: – ЩО ВИ РОБИТЕ! ВИ повинні горіти – Я
боюся темряви! Вимовивши це, він заплакав.
Четверта свічка сказала: – НЕ БІЙСЯ І не плач! ПОКИ Я ГОРЮ,
ЗАВЖДИ можна запалити ТІ ІНШІ ТРИ СВІЧКИ: Я – НАДІЯ!

А Ви вмієте сподіватися і вірити у свій успіх?

Сподіваймось особливо тепер і не забуваймо про молитву за Україну