ЛЮБОВ НІХТО НЕ ПЕРЕМОЖЕ
Терапевтична казка по втраті…
Казка розрахована на дітей від шести років. Також бажано з дітьми подивитися або перед читанням цієї казки , або після першого прочитання, другу серію фільму “Хроніки Нарнії”.
Як і всі технологічні казки, ця казка не обговорюється з дитиною протягом двох тижнів після прочитання. Краще казку читати на ніч.
ЛЮБОВ НІХТО НЕ ПЕРЕМОЖЕ
Людмила Гридковець
Оленка мовчки їхала в автобусі…. Довкола лунали вибухи…. Але сил боятися вже не було… З нею були такі ж діти як і вона…. А з дорослих – незнайомі їй люди, яких всі називали волонтерами…. На її землю прийшов ворог, який почав бомбити міста, вбивати людей…. Ворог, який вбив її рідних… Сил плакати вже було… Все в середині ніби заніміло…. Лише дерева, що мелькали, за вікном давали відчуття руху….
Несподівано звідкілясь з’явилося світло… Воно було дуже теплим і якось особливо чистим…. Оленка розгубилася…. Автобус і всі його мешканці ніби почали танути і розчинятися в тому тихому світлому тумані… Ніби вся земля заколисувалося…. Здається десь здалеку ледь чутно лунала мелодія якоїсь знайомої, але вже забутої колискової…. Оленка на мить заплющила очі вслухаючись у простір і звуки….
І раптом з того дивного туману почало проявлятися щось, що нагадувало поле бою. Десь вона вже це бачила…. І тут промайнула думка: «Так це ж «Хроніки Нарнії»…». Як раніше їй подобалася ця казка! Оленка почала вдивлятися у простір, що промальовувався…. Кольори та звуки стали яскравими…. І тут Оленка зрозуміла, що бачить одночасно святкування перемоги і плач над загиблими мешканцями Нарніїї… Он кентаври голосно трублять перемогу. А ось маленькі мишенята, що залишилися без мами й тата, які мужньо боронили своїх дітей і свою рідну землю… Дівчинка вдивлялася і впізнавала всіх мешканців Нарнії… Вони всі раділи перемозі! Навіть ті маленькі мишенятка стрибали і кричали «Ми перемогли! Нарнія вільна!» . Оленка обережно проходила між гуртами ликуючих нарнійців. Вона водночас відчувала і збентеження, і радість, і тривогу, і сум, і якесь безмежне щастя перемоги….
Її погляд раптом зупинився і в середині виник трепет. Дівчинка ще не розуміла чому, але їй раптом захотілося поклонитися…. І лише піднявши очі Оленка усвідомила, що перед нею найвеличніший Лев…. Це був сам Аслан. Цей неймовірний Лев з такою любов’ю дивився на Оленку і ніби запрошував розділити з ним щастя перемоги і безмежної любові до свого люду.
Дівчинка підійшла ближче до Аслана і , як належить, вклонилася Йому, як величному Володареві… Несподівано їй захотілося його обійняти і вона навіть не встигла спитати «чи можна», почула відповідь «Так, можна». Коли її рученята торкнулися його густої шовковистої гриви здається дивовижне тепло увійшло в неї і розлилося тілом…. Їй здалося вона обнімає не тільки маму і тата, але й всіх рідних, яких вона знала і яких не знала… Всіх тих, хто був до неї: бабусів, дідусів, прадідусів, прабабусь….. Здається вона обнімала весь світ, а світ обнімав її… Це було так дивовижно!
Оленка розплющила очі і побачила лагідну посмішку Аслана. «Що це було?» – запитала дівчинка. Лев подивився на неї з любов’ю і мовив:
– Це ПРАВДА.
– Правда про що? – не зрозуміла Оленка.
– Правда про те, що не можна вбити любов і тих, хто любить, – мовив Аслан.
– А як же батьки тих мишенят, що залишися самі? – продовжувала питати мала.
– А хто тобі сказав, що вони самі? , – знову посміхнувся Аслан. – Ти сама тільки що відчула всіх своїх рідних, навіть тих, яких не знала… Цього вбити не можна… Тож їхні батьки завжди будуть з ними і будуть обнімати їх. Бо кожна любов творить крила… Тож любов батьків до дітей творить їм крила і безсмертя. І саме цими крилами батьки завжди захищають своїх дітей протягом всього їхнього життя попри те, що вони не на землі, а на Небі.
– А хто ж буде тоді цими мишенятами опікуватися тут на землі? – не відступала Оленка.
– Невже ти думаєш, що я не потурбуюся про них?- заспокоїв її Аслан, – я їм дам найкращих для них батьків, які є на цій землі.
– А якже батьки які на Небі? – не вгамовувалася Оленка.
Аслан знову усміхнувся і мовив:
– Вони діти свого роду, своїх батьків, які будуть берегти її з Неба. І водночас – вони будуть дітьми земних батьків… Це велика таємниця любові. Ворог думав, що він знищить цих мишенят, якщо знищить їхніх батьків…. Але ворог не знав, що таке любов. А любов там, де було двоє, творить четверо. Тепер у цих мишенят є тато і мама на Небі і буде тато і мама на землі…. Он подивись, – Аслан махнув кудись вдалину….
Оленка почала вдивлятися і раптом побачила біля мишенят сородичів…. Пухкенька добра пані миша обнімала малюків і пригощала їх чимось смачненьким…. «Так, – подумала Оленка,- любов дійсно примножує: там де було двоє стає четверо….». Від усвідомлення цього, її тілом розлилася тепла лагідна ніжність…
Щось трусонуло …. І Оленка збагнула, що й надалі їде в автобусі, який час від часу підскакує на дорожніх ямах…. За вікном мелькає поле… «Як воно схоже на те, що Нарнії», – виринула несподівано думка… «Любов там, де було двоє, творить четверо!» – ніби з іншого життя долинули слова Аслана…. «Вороги хотіли, щоби діти не вижили…. Але не буде по їхньому. Я маю моїх коханих батьків на Небі, і в мене будуть батьки і на землі»… І знову в голові залунало: «Там де було двоє стане четверо! Любов ніщо і ніхто не переможе!»