Люби Мене така, яка ти є!

Я знаю твою нужду, боротьбу, пригніченість твоєї душі, слабкості твого тіла. Я знаю про твоє боягузтво, про твої гріхи, і тим не менше кажу тобі: „Дай мені своє серце, люби мене така, яка ти є!“ Якщо ти чекаєш, поки станеш ангелом, щоби віддатися любові, то не будеш Мене любити ніколи. Хоча ти і боягузка, коли йдеться про виконання твоїх обов’язків і вправляння в чеснотах, хоча ти часто падаєш в ті самі гріхи, яких би ти хотіла більше не робити, я не дозволяю тобі не любити Мене! Люби Мене така, яка ти є!

В кожен момент, у якій ситуації ти б не знаходилася, в ревності чи сухості, у вірності чи невірності, люби мене така, яка ти є! – Я хочу любові твого бідного серця; бо якщо ти чекатимеш, поки станеш досконалою, не будеш мене любити ніколи!

Чи Я би не міг з кожної зернини піску зробити серафима, сяючого чистотою, шляхетністю і любов’ю? Чи ж Я не Всемогутній? Однак якщо Мені подобається полишити ці чудові створіння в Небі, щоби надати перевагу нужденній любові твого серця – чи ж Я не є завжди паном своєї любові?

Дитино моя, дозволь мені любити тебе; Я прагну твого серця. Певно, що з часом я зміню тебе. Але нині Я люблю тебе таку, якою ти є, і бажаю, щоб і ти Мене любила така, яка ти є. Я хочу бачити, як з глибин твоєї нужди піднімається твоя любов!

Я люблю у тобі також і твої слабкості, я люблю любов бідних і нужденних. Я хочу щоби з цієї нужди постійно піднімався великий клич: „Ісусе, я люблю Тебе!“

Я прагну виключно і єдино співу твого серця; Я не потребую твоєї мудрості і твоїх талантів. Лише одне Мені важливо: бачити, що ти працюєш з любов’ю!
Я не прагну твоїх чеснот. Якщо би Я тобі їх дав – ти настільки слабка, що вони живили б лише твоє самолюбство. Але не журися тим. Я би міг призначити тебе для великих справ – але ні, ти будеш непотрібною слугою, і Я відберу в тебе навіть той мізер, що ти маєш, бо Я створив тебе тільки для любові.

Сьогодні Я стою перед дверима твого серця як жебрак – Я, Цар царів! Я стукаю і чекаю! – Поспіши відчинити Мені! Не покликайся на свою нужду. Якщо би ти вповні знала свою нужденність, ти би вмерла від болю.

Що ранитиме моє Серце, так це бачити, що ти у Мені сумніваєшся, що в тебе нема довіри до Мене. Я хочу, щоби ти навіть найнезначніший вчинок чинила тільки з любові до Мене. Я розраховую на тебе і на те, що ти подаруєш Мені радість!

Не журися тим, що ти не маєш чеснот – Я дам тобі мої. Якщо ти страждатимеш, Я дам тобі силу для цього. Якщо ти подаруєш Мені свою любов, я тобі дам стільки, що ти розумітимеш, що значить любити, далеко більше, аніж можеш собі вимріяти. Думай однак про те, щоби любити Мене – така, яка ти є!

Я дав тобі мою Матір. Віддай все – так, все – Її так чистому Серцю!

Що б не сталося, не чекай, поки станеш святою, щоби віддатися любові; ти б тоді не любила Мене ніколи. – А тепер іди!

Витяг з „Ecce Mater Tua“ № 268 (Mons. Lebrun), інші одкровення цій обдарованій ласкою душі невідомі!

З німецького перекладу італійського ориґіналу переклав Петро Гусак.