Виступи українських єпископів на ІІ Ватиканському Соборі

3.5 869-870

4

Преосв. о. д-р ВОЛОДИМИР МАЛАНЧУК

Єпископ титулярний Епіфанійський, що в Сирії

Про Східні Церкви: зауваження 11 та 24-25.

А) Деякі Отці наполягали на відмінності окремого проєкту декрету Про Східні Церкви, щоби так були яснішими, з одного боку, місце Східних Церков у лоні цілої Церкви, а з іншого боку – плюралізм у структурі церковного життя.

Ми все ж схвалюємо окремий проєкт даного змісту, бо інакше було б складніше інтегрувати деякі (текстові) місця цього проєкту в інші проєкти (документів), а такий окремий проєкт вимагає для добра Церкви створення післясоборової комісії, яка би подбала про застосування принципів, віднесених до цього документу, особливо в церковному праві.

Б) Дійсно, окрім усього найкращого у цьому проєкті, схвалюємо: 1. параграф 11, котрий говорить про встановлення нових патріярхатів; 2. та параграфи 24-25, котрі говорять про спеціяльну місію Східних Католицьких Церков у ділі екуменізму.
Й до того, ми наполягаємо на цих двох текстових місцях, тому що, як ми дізналися, деякі Отці намагаються словом і писаннями, що мають неправомірні претензії, вплинути на Отців у протилежному сенсі, наприклад: по-перше: Створення нових патріярхатів з боку Католицької Церкви трохи завадило би справі екуменізму, бо Східні Православні Церкви розглядали би таке створення як спрямоване проти них; і по-друге: деякі Східні Католицькі Церкви, як дехто наважується очорнювати, мають сумнівне походження та просякнуті духом прозелітизму, а тому вважаються мало придатними для виконування справи екуменізму.

В) Відповідаємо на перший закид.
Якщо Католицька Церква у своєму способі діяння мала би оглядатися на те, що відчувають і кажуть некатолицькі спільноти, то це було би перешкодою у її спасительній та місійній діяльності.
Тоді також і всі католицькі патріярхати, які існують тепер та були створені Церквою протягом часів, мали би бути ліквідовані, тому що їхнє існування було би перешкодою для ефективного діалогу з відповідними православними патріярхатами й Церквами того самого обряду.
Щодо іншого, Східні Церкви, також і католицькі, мають право відповідно до чинного на християнському Сході принципу так званого філетизму (особливо, якщо вони достатньо чисельні), довершити свою церковну патріярхальну структуру.
Й нарешті, можемо заспокоїти і тих, хто так говорить, і Православні Церкви, обіцяючи, що у випадку, якщо патріярхальна Православна Церква якоїсь нації, що має більшість своїх членів, стане католицькою, то Східна Католицька Церква тої самої нації, будучи в меншості, легко визнала би патріярхальну Церкву більшості.
Отже – щоби даремно не боялися всі ті, котрі вбачають труднощі у створенні нових патріярхатів у лоні Католицької Церкви.

Г) Відповідаємо на другий закид. Дещо коротко: Це видається мало шляхетним і благородним з боку католиків: зневажати унійні Церкви й розглядати їх неначе нарив на Містичному Тілі Христа та бажати, щоби вони радше зникли чи повернулися в лоно Православних Церков, щоби, як вони кажуть, легшим був екуменічний діалог; саме ті Церкви, які подолали такі великі труднощі, щоби стати католицькими, й мали стількох мучеників за свідчення католицькості Христової Церкви, стільки всього пройшли, щоби зберегти себе у вірі та Східній традиції; [Церкви], котрим не стали на перешкоді тиск як ізсередини, так іззовні, страждання та переслідування…

З латинської переклав Петро Гусак

ЗАКЛЮЧНЕ ЗВЕРНЕННЯ В ДЕБАТАХ

Високопреосв. о. д-р. Гавриїл Букатко

Архиєпископ Білгородський

Високодостойні Отці Собору,

По завершенню дебатів над проєктом декрету Про Східні Церкви мені належалося б зауважити таке:

1. По-перше, з усього серця складаємо найбільшу подяку усім вам, високодостойні Отці, особливо тим, котрі своїми зусиллями роз’яснили важкі питання нашого проєкту [декрету] та унаочнили їх в яснішому світлі. Стосовно таких спостережень й інших численних зауважень, що їх мабуть додали б Отці: якщо б Отцям так подобалося, то ця чи інша Комісія в остаточному опрацюванні уважно розгляне їх в належному сенсі.

2. Зі самих дебатів про наш проєкт, що їх ми вели в залі, стає достатньо зрозуміло, наскільки складною та заплутаною є матерія (тобто, зміст – П.Г.) цього проєкту, тому що Отці, котрі виступали, в цілому висловлювали різні судження та пропонували різні вирішення, що випливає з різноманітності Східних спільнот, з відмінностей їхніх обрядів, дисципліни, історії, традицій тощо.

3. Однак, після того, як справа була докладно зважена, належить сказати, що багато зауважень Отців, що їх вони висловили в залі, були недоречними або заледве стосувалися справи. Не бракувало зауважень, які собі взаємно суперечили, наприклад, висування прагнення створити можливості для вірних різних обрядів і водночас ствердження, що з певної місцевості знімаються всі рівноправні юрисдикції різних обрядів, крім єдиної місцевої [спільноти], яка її посідатиме й матиме перевагу над усіма іншими.
Інші закиди мають, на жаль, бути достатньо численними! Найбільше звертаю увагу Отців на непоодинокі зміни видрукованого тексту, котрі були вже прийняті на сесіях нашої Комісії і є в остаточній версії надрукованого Звернення. Не бачивши й не розпізнавши цих змін, численні Отці пізніше, «заощадивши свій вибір», як це кажуть по-італійськи, протестували проти цього тексту як наче фіктивного, в той час, як Комісія запропонувала текст укладу вже покращений, модифікований та відшліфований.

4. Як вже було сказано у Зверненні, властивий проєкт декрету Про Східні Церкви та його програма завдячують своє виникнення величному рішенню верховного Понтифіка святої пам’яті Папи Івана ХХІІІ. Отже, якщо б Отцям Собору подобалося, щоби програма Івана ХХІІІ стосовно Східних Католицьких Церков змінилася, то мали би про це ясно висловитися.

5. Що стосується відношення нашого укладу до інших соборових документів, то ми ані не втручаємося в компетенцію інших комісій, ні не переробляємо справ, що їх ведуть інші, ні не робимо непотрібних повторень. Ми повинні щиро сказати: інші проєкти [документів], чи то Про Церкву, чи Про пастирське завдання єпископів, чи Про екуменізм, на підставі нашого проєкту [Декрету Про Східні Церкви] в багатьох місцях змінилися. Тим не менше, [мусимо сказати, що] жоден з цих документів не трактував наші теми в дусі східних католиків.
З огляду на те, яке відношення отримав наш проєкт до ІІІ глави декрету Про екуменізм, потрібно зауважити: характер ІІІ глави декрету Про екуменізм – більше декларативно-дескриптивний, тоді як характер нашого проєкту – більше диспозитивний (такий, що розставляє все на свої місця – П.Г.) і має характер закону. Через те обидва документи себе взаємно доповнюють, а не суперечать один одному. Декрет Про екуменізм більше обмежується потребою опису тих питань, які нами поєднані; наш проєкт йде далі та прагне якнайкраще подбати про східних, які вже живуть у католицькій єдності, аж дійде до часу, коли розпочатий діалог з братами, між собою поєднаними, прийде до щасливого кінця й потрібно буде подбати про всі питання в кращий спосіб.

6. Стосовно тверджень інших Отців, що з проєкту [декрету] усунені юридичні питання, то ми питаємось, чому подібне не стверджують стосовно інших текстів нашого Собору, де обговорюється стільки проблем щодо суто пасторальних, дисциплінарних та юридичних питань. Чому також і східний католик не може скористатися своїм правом, щоби синодально встановити принципи, які могли б у східному формулюванні привести до повного результату?
До цього часу мало прийнятною є пропозиція деяких Отців, котрі запропонували такі відкинуті юридичні питання віднести до компетенції властивого патріярха чи патріяршого синоду. Бо не всі Східні Католицькі Церкви мають властивого патріярха. Численні Церкви, навіть ті, котрі є більші за числом вірних, до цих пір його позбавлені. Окрім того, багато питань заторкують не лише ту чи іншу Церкву, а цілу Католицьку Церкву.

7. Стосовно закиду, що наш проєкт не достатньо екуменічний, то ми повинні щиро визнати: в нашому проєкті немає жодної матерії, котру би не могли одобрити наші з’єдинені між собою брати. А якщо мова про саму форму, то вона в будь-якому випадку покращується і може та повинна бути скоригована.

Висновок. Що ж отже потрібно сказати на завершення про цей проєкт, що потрібно про нього ще думати, що би стосувалося до голосування?
Стосовно чого давно більша частина як членів комісії, так і Отців, чи то східних, чи західних, особливо тих, хто виступав у дебатах, погодилися й зійшлися на тому, що проєкт дійсно недосконалий, але може бути вдосконалений. Щоби ж він був удосконалений, то не може заслуговувати негативного голосування (голосу «проти» – П.Г.). Такий негативний голос поставив би під загрозу як певний (безсумнівний) дисциплінарний прогрес, запропонований у проєкті, так і престиж Східних Католицьких Церков.
І навпаки, позитивний голос, хай і з певною кількістю зауважень, допоміг би покращити текст проєкту.
Прошу Вас по-людськи і заохочую, Високодостойні Отці, щоб ви не трактували східних католицьких братів гірше, ніж декрет Про юдеїв та нехристиян, і через те звольте дати позитивний голос для потвердження цього проєкту: щоби це вам подобалося, чи, принаймні, щось коло того. Я сказав. Дякую.

Модератор: Високопреосвященний д-р генеральний секретар дає вказівку на попереднє голосування.

Генеральний секретар: Вислухавши все це, високошановані Отці, висловімо наше голосування, відповідаючи на запитання: «Чи подобається Отцям, щоби після дебатів над проєктом декрету Про Східні Церкви ми перейшли до голосування?» Відповідь буде: «подобається» або «не подобається».

З латинської переклав Петро Гусак