Ніколя Мартіні “ІСУС – ТВОРЕЦЬ НОВОЇ ЛЮДИНИ Й НОВОГО СУСПІЛЬСТВА”

ІСУС – ТВОРЕЦЬ НОВОЇ ЛЮДИНИ Й НОВОГО СУСПІЛЬСТВА

Ісус – творець нової ЛЮДИНИ
Ісус хоче визволити людину від усякого рабства: внутрішнього і зовнішнього.
Але треба зважити на одну річ: зовнішні рабства (голод, страждання, самотність, смерть…) мають якусь двозначність. Є такі особи, що, пригнічені цими рабствами, даються розтрощити себе як людину. Натомість інші, стикнувшись з ними, реагують позитивно, стаючи моральними велетнями. Скільки людей стало великими якраз через страждання, убогість…
Ось чому Ісус, пропонуючи визволення людини з усіх рабств, настоює особливо на внутрішньому визволенні.
Якби всі люди були вільні від зовнішніх рабств (злиднів, голоду, страждань…), але не були вільні внутрішньо, залишалися б далі по суті людьми — каліками: не народилася б нова людина (що є людиною любові); не постало б нове суспільство (що є суспільством любові).
Ісус хоче перш за все обновити людину зсередини: створити нову людину.
Беручи до уваги всю Христову науку, можна було б зробити висновок, що стара людина характеризується трьома ознаками:
1) є рабом речей;
2) є егоїстом щодо інших;
3) бездумно стверджує свою незалежність від Бога.
Натомість нова людина народжується з трьома протилежними ознаками:
1) вільна від речей;
2) любить братів;
3) любить Бога так, що приймає з безмежним довір’ям Його план і Його волю.

Ісус – творець нового суспільства
Нові люди, злучені разом, творять нове суспільство.
Христовий проект не мав характеру тільки есхатологічного. Кінцеве Царство, на думку Ісуса, не буде дійсністю абсолютно нового, а буде появою Бога-Визволителя, що при кінці історії прийде взяти з собою тих, що під час життя жили по любові (Мт. 25,31-46). Тому Він хотів створити, вже на землі, спільноту нових людей, що були б як закваска світу.
А тою. спільнотою нових людей, призначених бути закваскою світу, є правдива Христова Церква. Ісус уявляв собі Церкву не як силу політичну, не як силу економічну, не як сітку здібної дипломатії, не як юридичний устрій, а як спільноту людей, що мають жити в злуці, в єдності між собою.
Ця спільнота нових людей буде мати, очевидно, голову, провідника. Але завдання цього провідника не може бути інакше, як бути знаком, видимим і успішним (отож і авторитетним), злуки й єдності людей з Богом і між ними.
У давні часи папу називали предсідником любові.
Ісус – творець всесвітньої злуки і єдності Яка ж була ціль Ісусового життя і Його науки? Що Він хотів осягнути?
На таке важливе питання можна було б відповісти дуже просто в такий спосіб: ціллю Ісусового життя і Його науки було схилити людей до злуки і єдності з Богом і до злуки та єдності між собою.

Він не тільки був приятелем Бога й приятелем людей, але працював, проповідував, жив і помер заради цієї єдиної цілі: щоб люди стали приятелями Бога і приятелями між собою.
Все християнство можна звести до злуки, до єдності.
Все християнство – це заклик до приязні; тобто воно є величезним зусиллям перемінити світ, який збудований на егоїзмі, у світ на основі любові й братерства; братерства земного, що має бути сповіщенням, смакуванням вже тепер і приготовлянням до вічного братерства в домі Отця.
Трьома словами можна передати всю Христову науку: Царство, визволення, злука.
– Ісус спонукає всіх людей прийняти Царство Боже.
– Якщо всі люди приймуть Царство Боже, то будуть визволені від усіх сил зла, головно від нахабства егоїзму.
– Визволені від нахабства егоїзму й інших лих, що є його причиною й наслідком, люди зможуть увійти у злуку з Богом і між собою, очікуючи, щоб ця злука стала остаточною, вільною, щасливою з кінцевим приходом Царства.

Наука революційна
Християни мають у своїх руках найновішу науку, найбільш революційну.
А таки здається, що вони нездатні втілити її в життя. Часто дозволяють, щоб ідеали волі, рівності, братерства, служіння убогим, визнання вищості людини над речами, життя в злуці та єдності були довший час недієздатними.
Більше того, навіть дозволили, щоб деякі з цих ідеалів перебрали організації силові, котрі, якщо, з одного боку, пробуджують заспану проблематику, то, з другого боку, завжди втискують людство у старі схеми насильства, гноблення, егоїзму, розпусти.
Треба, щоб християни пробудилися, зрозуміли велич Христової науки і з гордістю жили нею. Бо ціллю цієї науки, повторюємо ще раз, є визволення цілої людини й усіх людей. Це наука, яка завдяки своїм антропологічним розгалуженням єдина здатна розв’язати не тільки духовні проблеми людини, але також і її проблеми земні.