«Шлях» – Св. Хосемарія Ескріва де Балагер

[page=1]Зміст[/page]

[page=2]Автор[/page]
[page=3]Характер[/page]
[page=4]Керівництво[/page]
[page=5]Молитва[/page]
[page=6]Свята чистота[/page]
[page=7]Серце[/page]
[page=8]Умертвління[/page]
[page=9]Покута[/page]
[page=10]Іспит сумління[/page]
[page=11]Наміри[/page]
[page=12]Сумніви[/page]
[page=13]Присутність Бога[/page]
[page=14]Життя в благодаті[/page]
[page=15]Ще про внутрішнє життя[/page]

[page=16]Літеплість[/page]
[page=17]Навчання[/page]
[page=18]Виховання[/page]
[page=19]Рівень твоєї святості[/page]
[page=20]Любов до Бога[/page]
[page=21]Любов до ближнього[/page]
[page=22]Засоби[/page]
[page=23]Пречиста Діва[/page]
[page=24]Повчися[/page]
[page=25]Церква[/page]
[page=26]Свята Літургія[/page]
[page=27]Спільнота святих[/page]
[page=28]Благочестивість[/page]
[page=29]Віра[/page]
[page=30]Покора[/page]
[page=31]Послух[/page]
[page=32]Убогість[/page]
[page=33]Обачливість[/page]
[page=34]Радість[/page]
[page=35]Інші чесноти[/page]
[page=36]Випробування[/page]
[page=37]Внутрішня боротьба[/page]
[page=38]Останні справи[/page]
[page=39]Божа воля[/page]
[page=40]Слава Божа[/page]
[page=41]Приєднування людей[/page]
[page=42]Малі справи[/page]
[page=43]Тактика[/page]
[page=44]Духовне дитинство[/page]
[page=45]Дитяче життя[/page]
[page=46]Заклик[/page]
[page=47]Апостол[/page]
[page=48]Апостольське служіння[/page]
[page=49]Витривалість[/page]

джерело: “Тризуб”
{PAGEBREAK}

{PAGEBREAK}
Характер

1. Хай життя твоє не буде безплідним і марним. Залиши свій знак. Освіти все навколо світлом твоєї віри і твоєї любові. Зітри апостольським служінням своїм липкі та смердючі сліди, які лишають скрізь сіячі ненависті. Запали земні шляхи Христовим полум’ям, яке ти носиш у серці своїм.

2. Дай Боже, щоб вигляд і слова твої були таким, щоби будь-хто, бачачи і чуючи тебе, міг сказати: «Це людина, що читає Євангеліє, знає життя Христа!»

3. Гідність. Суєта і дивні манери тобі не личать. Не будь подібним на збаламучену кокетку або балуване дитя. Хай твоя зовнішня постава буде віддзеркаленням спокою та впорядкованості у твоїй душі.

4. Не викручуйся: «Мене не переробиш… такий у мене характер…» Ні, це не характер, це – безхарактерність. Esto vir – «Будь мужем!»

5. Навчись говорити «ні».

6. Відвернися від лукавого, який нашіптує тобі на вухо: «Навіщо ускладнювати собі життя? Пливи по течії…»

7. Не тримай в собі духа обивательщини. Відкрий серце своє – щоб стало воно вселенським, «соборним». Не махай крилами як курка, якщо можеш піднестися у небо як орел.

8. Врівноваженість. Навіщо гніватися? Адже тим ти раниш Бога, завдаєш біль ближньому, та й сам зазнаєш гіркоти, а врешті-решт… таки мусиш пересердитися.

9. Те саме, що ти сказав, скажи іншим тоном, без гніву; від цього тільки збільшиться сила твого аргументу, а головне – не образиш Бога.

10. Не свари нікого тоді, коли тобою керує гнів. Зачекай до наступного дня. Відтак, коли твій гнів уже влігся і намір прояснів, тоді й роби догану. Одним приязним словом осягнеш більше, ніж трьома годинами сварки. Стримуйся.

11. Воля. Енергія. Приклад. Що зробити треба, те й роби. Без вагань… Безоглядно…

Без того Сіснерос не став би кардиналом і державним діячем… Тереза де Аумада – святою Терезою… Ігнатій Лойола – святим Ігнатієм…

Бог і відвага! «Ми хочемо Бога. Він – наш Батько!»

12. Хай помножаться твої сили від перешкоди. Благодать Божа – завжди з тобою. Inter medium montium pertransibunt aquae! – «Вода пройде крізь гори!» І ти також пройдеш.

Якщо тобі тимчасово доводиться обмежити діяльність, то це не має значення, бо після того ти як стиснена пружина, зробиш стрибок незрівнянно далі, ніж ти будь-коли мріяв?

13. Позбудься непотрібних думок – у кращому випадку вони тільки крадуть у тебе час.

14. Не витрачай твоїх, даних Богом, сил і часу на те, щоб камінням відбиватися від псів, які гавкають на тебе в дорозі. Не звертай на них уваги!

15. Свої справи на завтра не відкладай.

16. Ти – як всі? Як баран з отари?.. Та ти ж народився провідником!
Між нами немає місця для літеплих. Покорися – і Христос наново запалить тебе вогнем любові.

17. Страшна хвороба, ознаки якої – легкодумність у словах, легкодумність у справах, мінливість і безтурботність.
Вона наповнює кожний твій день все новими і новими планами – безплідними, «повними порожнечі». Якщо ти не прокинешся вчасно – не завтра, а сьогодні, зараз же! – вона тебе перетворить на розхлябане, нікому не потрібне опудало.

18. Віддаєшся марнотам світу, легкодумності й нерозважливості, бо ти – боягуз. Що ж, як не боягузтво заважає тобі повстати проти себе самого?

19. Воля…. Найважливіша прикмета. Не легковаж дрібницями, бо вони ніколи не бувають зовсім пустими й позбавленими будь-якого значення. Вони будуть допомагати гартувати й зміцнювати як Бог дасть, твою волю. Таким чином, по-перше, ти оволодієш собою, а пізніше станеш вождем, керівником, провідником. Своїм прикладом, своїм словом, своїми знаннями і силою своєї влади запалюй, підштовхуй і підганяй інших.

20. Твій характер рано чи пізно зіштовхнеться з характером іншого. Цього неможливо уникнути, бо ж ти – не золота монета, яка подобається всім. Втім, без тих зіткнень чи міг би ти позбутися шипів, відшліфувати грані свого характеру, недосконалості та недоліки, щоби стати стійким і врівноваженим, милосердним і досконалим? Якщо ти сам і люди з твого оточення будуть за вдачею солоденькі та м’якенькі як тістечко, ти ніколи не досягнеш святості.

21. Самовиправдання. В тебе їх завжди досхочу. Існують вони для того, щоб відмахнутися від твоїх обов’язків. Скільки їх, тих обґрунтованих необґрунтованостей!

Не витрачай часу на те, щоб їх шукати. Відкинь їх геть і берися за діло.

22. Будь сильним духом. Будь мужнім. Будь людиною. А відтак… будь подібним на ангела.

23. Як, ти справді не здатний зробити більше? А мені здається, що ти не здатний на менше.

24. Ти прагнеш мудрості… Ти бажаєш бути відважним і вести за собою інших. Слушно і правильно. Так хай це буде в ім’я Христа, заради Любові.

25. Не сперечайся. Суперечка не дає світла, бо світло в пристрастях гасне.

26. Шлюб – це одне з святих Таїнств. Як настав час тобі його прийняти, звернися до твого духовного провідника чи сповідника, хай він порадить тобі прочитати щось корисне на цю тему. За їх допомогою ти навчишся з гідністю нести тягар відповідальності за родинне гніздо.

27. Тобі смішно, коли я кажу, що маєш «подружнє покликання»? Що ж, я так і кажу – маєш покликання. Віддай себе під опіку архангелові Рафаїлу, хай він тебе береже, як Товія, в чистоті аж до останнього кроку на твоєму шляху.

28. Подружжя дається рядовим воїнам, а не «генеральному штабу» армії Христової. Отже, існує дві необхідності – харчуватися – її відчуває кожен, і розмножуватися – вона стосується продовження роду в цілому, але окремі люди її можуть зректися.

А потреба мати дітей?.. Якщо пожертвуємо егоїзмом плоті, ми залишимо по собі у цьому світі багато, дуже багато дітей духовних і незгладимий слід любові та світла

29. В житті не важко досягнути відносне і вбоге щастя самолюба, який ховається у своєму куті, замикається у вежі зі слонової кістки… Та щастя самолюба нетривке. Як швидко воно минає!

І ти бажаєш проміняти на цю підробку Вічне Блаженство – Щастя Слави, якому не буде кінця?

30. Ти розважливий. І не кажи мені, що ти юний. Юність щедро віддає все, що може віддати і саму себе приносить у дар без жалю.

31. Самолюб. Вічно гребеш під себе. Виглядає, що ти не здатний відчути братства у Христі, бо в інших вбачаєш не братів, а щаблі драбини, які допомагають лізти вгору.

Зазнаєш повної невдачі. Опинившись ж на дні провалля, ти захочеш, щоб інші виявили до тебе милосердя, якого ти тепер не виявляєш до нікого.

32. Якщо люди тобі потрібні тільки для того, щоб піднестися – ти не зможеш їх повести за собою. Але якщо ти прагнеш врятувати всі душі – за тобою піде багато хто.

Не відвертайся від людей. Твій обов’язок – зробити їх щасливими.

33. У тебе немає прагнення осягнути всю правду: Деколи – із ввічливості, частіше – заради власного спокою, рідше – ради спокою ближнього. Але першопричина завжди – боягузтво.

Цей страх докопатися до суті не дасть тобі ніколи скласти вірне судження.

34. Не бійся правди, навіть якщо б мав у її пошуках заглянути в очі й самій смерті.

35. Не терплю звички називати боягузтво розсудливістю.

Цілому ідейному багажеві ворогів Господніх ціна – зламаний гріш, але вони користуються тією вашою «розсудливістю», стають у позу вельми вчених і пролазять на посади, що для них повинні б бути недосяжними.

36. Спокусу можна подолати. Допускати, щоби все так й ішло – начебто від того нікуди не дінешся – це недолік характеру.

Виконуй свій обов’язок. Виконуй його сумлінно, хай навіть інші знехтують ним.

37. Ти вмієш говорити красиво. Ти сказав мені: «Так було визначено… така воля Божа…» але ж навіть красивими фразами не виправдати того, чому немає виправдання.

38. Чи правда це? Та ні ж бо! Я ніяк не можу повірити у те, що нашу землю населяють не люди, а черева?

39. «Моліться, щоб я ніколи не піддався спокусам легкого шляху», – звертаєшся до мене. Що ж, я вже помолився. Тепер справа за тобою – подбай, щоб твій чудовий намір став дійсністю.

40. Віра, радість, оптимізм… Але не глупе закривання очей на дійсність.

41. Що за дивна здібність: підноситися вгору без перепочинку, піднімаючись все вище і вище, підкорюючи все нові вершини виключно за рахунок своєї «невагомості» – порожнечі в голові, порожнечі у серці!

42. Для чого ті хитання? Коли нарешті зупинишся на чомусь конкретному? Облиш ту свою пристрасть вічно щось розпочинати і не завершувати. Замість цього доклади зусилля, щоб довести до кінця хоча б одне зі своїх починань.

43. Не будь таким… ображеним. Будь-яка дрібниця тебе ранить. В розмові з тобою, навіть на зовсім неважливі теми, зважати треба на кожне слово.

То ж не ображайся, коли скажу тобі, що ти… нестерпний і користі з тебе не буде ніколи, якщо не виправишся.

44. Знайди, якщо треба, гідні пояснення, яких потребує християнське милосердя і життя в суспільстві. А потім – вперед! – зі святою безсоромністю і без коливань долай підйоми і кручі, доки не зійдеш на вершину, ім’я якої – Виконання Обов’язку.

45. Чому так глибоко переживаєш ті помилкові закиди, що їх чуєш ти? Багато гірше було б, якщо б від тебе відрікся Бог. Витримай все, зберігаючи добро у серці, а на все погане не зважай.

46. Як думаєш, чи рівність, так як її інколи розуміють, не є рівнозначною несправедливості?

47. Ні позерство, ні пихатість тобі не до лиця. Здалеку видно, що вони вдавані. Спробуй скинути їх із себе принаймні перед Богом, перед старшим і перед твоїми братами – і тоді між тобою й ними стане на одну перешкоду менше.

48. Ти ще маєш недостатньо твердий характером. Згораєш від нетерпіння встрявати скрізь і в усе! Докладаєш зусиль, щоб стати сіллю для кожної їжі. При тому ж, не бажаючи розгнівити тебе, кажу, що в тебе мало задатків для того, щоб стати сіллю. Зокрема, не маєш здібності розчинятися, як ця приправа, і в розчиненій формі залишатися невидимим для ока. Тобі не вистачає духу жертовності, зате переважає у тобі дух бездіяльної цікавості та амбітності.

49. Тримай свій злий язик за зубами. Не будь дітваком, тобто не роби з себе викривленої подоби дитини, яка робить доноси, нацьковує, пліткує. Своїм базіканням ти остудив жар любові та твориш гірше зло. І якщо своїм довгим язиком ти, зрушив ретельність інших, то й твоя власна витривалість безплідна і стала зрадливою зброєю в руках ворога.

50. Нишпориш і випитуєш, підглядаєш і винюхуєш. Чи не соромно тобі, що навіть і в хибах ти не мужчина? Будь мужнім: оберни своє бажання знати про всіх у спрагу пізнати себе самого.

51. Заплутавшись у сітях пліток, твій чоловічий дух, простий і прямолінійний почувається незручно, бо він не здатний ті плітки ні збагнути, ні не мав наміру в них замотуватися. Зазнай же краще приниження від перебування свого імені на чужих язиках, але витягни зі здобутого досвіду знання про те, як поводити себе більш стримано та обачно.

52. Навіщо вкладаєш гіркоту власних невдач у твої критичні роздуми про інших?

53. Ти відверто говориш про чужі прорахунки. Я згоден , що це не плітки, що існує відмінність між критикою і лихослів’ям – і все ж… утримайся від подібної критики у спілкуванні з братами, у своєму апостольському служінні. Визнаю, що наміри твої шляхетні – але, втручаючись без причини у чужу роботу, ти не просуваєш справу вперед. Навпроти, ти інфікуєш своїм скепсисом, розповсюджуєш навколо себе дух пасивності та марнослів’я, руйнуючи загальний ритм роботи.
Неспокійно питаєш: «Що ж мені чинити з тим духом критицизму, що став істотною частиною моєї вдачі?»
Послухай, що я тобі пораджу. Візьми перо і папір. Виклади своє незадоволення просто і довірливо, так і… коротко! Потім передай це старшому. І більше не думай про це. – Той, хто волею Божою і людським вибором поставлений судити і вирішувати, дасть твоєму паперу хід, або… кине її у кошик для сміття. – Оскільки ти не донощик і піклуєшся тільки про справу, то можеш бути задоволений у будь-якому випадку.

54. «Піти на компроміс»? Ці слова можна почути тільки від тих, хто не бажає боротися і жертвувати собою – від любителів пожити у своє задоволення, від фарисеїв і боягузів, які вже перед боєм обговорюють умови капітуляції.

55. Друже! Не будь таким наївним (хоча ти дитина, саме дитина перед Богом). Не став братів твоїх у глупе становище перед чужими.
{PAGEBREAK}
Керівництво

56. Про деяких людей говорять, що в них є «закваска святості», добротний і міцний матеріал. Але все ж однієї закваски мало – необхідні незмінна покора духовному керівнику та незмінна готовність до сприйняття благодаті. Без дії благодаті Божої й без духовного керівництва людина не стане святою, не буде подібною на Христа.

І «закваска святості» залишиться лише безформною горючою масою, що лежить без будь-якої користі до того часу, доки її не кинуть у вогонь –який буде добре горіти!

57. Постійно шукай спілкування зі Святим Духом – Великим Незнайомцем. Він освятить тебе.

Не забувай, що ти – храм Божий. Утішитель перебуває в глибині твоєї душі. Слухай та йди за Його голосом.

58. Не чини перешкод діям Утішителя. З’єднайся з Господом, щоб Він очистив серце твоє. Разом із Ним зазнай великих випробувань – образи і плювки, ляпаси і біль від тернового вінка, тягар хреста і рани в тілі, жахіття смерті у безсиллі…

Проникни у відкриту рану в грудях нашого Господа Ісуса, щоб знайти безпечне пристанище в Його зраненому Серці.

59. Тобі необхідно засвоїти істинну науку: твої почуття, твій досвід – малонадійний лоцман і порадник у веденні душі крізь бурі та шквали, поміж камінними порогами внутрішнього життя.

Тому Господь хоче, щоб мудрий і просвітлений наставник направляв твій корабель до надійної пристані.

60. Без архітектора ти не збудуєш доброго дому на землі. То як же без духовного провідника зведеш ти храм своєї душі для життя вічного на Небесах ?

61. Коли людина світська творить із себе учителя моралі, то часто помиляється. Світські люди можуть бути тільки учнями.

62. Духовний провідник. Він тобі необхідний для того, щоб повністю віддатися під владу Божу… Духовний провідник, знаючі твоє апостольське служіння та враховуючи волю Господню, вправною рукою вирівнюватиме дорогу для дії Духу Святого в твоїй душі. Миротворець, не зрушуючи тебе з місця, наповнить тебе спокоєм та вкаже тобі спосіб, як зробити твою працю плідною.

63. Ти вважаєш себе людиною знатною. Твої досліди та публікації, твоя робота і забезпечене місце у суспільстві, твоє ім’я, дім, становище, політична діяльність, висока посада… Твій солідний вік, врешті-решт! – адже ти вже не дитина…

Саме тому тобі потрібен духовний опікун і провідник. Навіть більше, ніж будь-кому іншому

64. Не приховуй від свого духовного провідника нашіптувань нечистого. Відкриваючись йому, ти отримуєш перемогу та ласку Господню. Більше того, до твоєї постійної боротьби додадуться поради та молитви духовного отця. Вони допоможуть перемагати і надалі.

65. Чому боїшся пізнати себе і відкритися провіднику таким, яким ти є насправді?

Ти тоді одержиш велику перемогу, коли подолаєш свій страх і відкриєш себе.

66. Священик – яким би він не був – завжди другий Христос!

67. Ще раз нагадаю тобі, що священик – це «другий Христос». Згадай слова Духа святого: Nolite tangere Christos meos – «Не торкайтесь до помазаників Моїх».

68. Слово «пресвітер» означає «старійшина», «старший». Але якщо на пошану заслуговує старший віком, то лише подумай, наскільки більше заслуговує на шану Священство!

69. Ти кепкуєш над Священиком? Як би ти не виправдовувався – це погано говорить про тебе!

70. Підкреслюю: насмішки над Священиком, всі ці кпини – навіть якщо ти знаходиш їм тисячі виправдань, завжди говорять, як мінімум про твою вульгарність.

71. Гідна замилування чистота Священиків! Вона – їх скарб. І ніякий тиран не зможе зірвати з Церкви цей дорогоцінний вінець.

72. Не став Священика у незручне становище, не зазіхай на його гідність, яка просто необхідна йому.

Один наш друг, молодий священик, старанно молився: «Господи, подай мені гідність вісімдесятилітнього старця!»

Зробиш і ти добре, якщо приєднаєшся до молитов за це ж для всього Священства.

73. Коли сказали, що ти погано відгукувався про цих священиків, ти, каючись, здригнувся від болю, начебто тобі простромили серце. – А мене тішить ця біль: я бачу, що ти духовно здоровий.

74. Неможливо любити Бога, якщо не поважаєш Священика.

75. Зроби так, як добрі сини біблійного Ноя: заховай під плащ милосердя ті слабості, які ти помітив у свого духовного отця-священика.

76. Без планування життя порядок недосяжний.

77. Ти скаржишся: «Планувати життя, жити по розкладу!.. Це так одноманітно, так нудно!» А я відповім: «У твоїх справах немає Любові – ось тобі і нудно».

78. Не маючи чіткої години підйому, неможливо виконати свій життєвий план.

79. Чеснота без порядку? Це справді дивна чеснота!

80. Наведи лад у житті своєму – і час твій збільшиться, і прославиш Бога більше, або більше часу ти віддаси роботі та служінню Йому.
{PAGEBREAK}
Молитва

81. Справи без молитви не важать нічого. Жертва надає цінність молитві.

82. Найперше – молитва. Потім – покута. На третьому ж місці, тільки на третьому – справи.

83. Молитва фундамент духовної будівлі. Вона всемогутня.

84. Domine, doce nos orare – «Господи, навчи нас молитися!» – І Господь відповів: «Коли молитеся, говоріть: Pater noster, qui es in coelis… – Отче наш, що є на небесах!». Як же нам не цінувати усної молитви!

85. Поволі. Зважай на те, що ти промовляєш, як говориш і кому. Тому що скоромовка не дає можливості зосередитися; це лише гамір і тарахкотіння бляшанок.

Скажу тобі словами святої Терези: рухати губами – це ще не молитися.

86. Твоя молитва повинна бути літургійною. Говори з Господом і текстами псалмів, і молитвами, що звучать під час богослужінь. Твоїй душі це дасть більше, ніж повтор приватних молитов.

87. «Не хлібом єдиним живе людина, але й кожним словом з уст Божих», – сказав Господь. Хліб і слово: святе Причастя і молитва!

Без них не житимеш духовним життям.

88. Шукаєш друзів, які своїми розмовами, прихильністю й теплотою, надійністю ліктя допомагають тобі переносити скитання на цьому світі. Але друзі можуть зрадити – таке трапляється часто.
Так що ж не шукаєш ти спілкування з Другом, Який ніколи не зрадить, не залишить?

89. «Марія ж обрала найкращу частку», говориться в Святому Євангелії. Вона сидить біля ніг Учителя, усмоктуючи всім їством своїм живу воду Його слів. Її неробство оманливе, її справа – любов і молитва. Потім вона вирушає за Христом, йде за Ним городами і селами, слухає Його проповіді.

Як же важко йти за Ним без молитви!

90. Ти не вмієш молитися? Стань перед Богом і скажи Йому: «Господи, я не вмію молитися!..»
Будь певен: ти вже молишся.

91. Ти пишеш: «Молитва – це розмова з Богом… Але про що?» – Як про що? Про Нього, про тебе. Про твої радості й турботи, про успіхи й невдачі. Про твої шляхетні поривання і щоденні клопоти… Про слабості, подяки, прохання, любов і покаяння.

Словом, розмовляючи з Богом, треба пізнати Його й себе, бути з Ним.

92. Et in meditatione mea exardescet ignis – «І в думках моїх розгориться вогонь». Ось для цього ти й молишся – щоб запалити своє серце, свідомість і душу, перетворюючи їх у полум’я живе, що дає світло й тепло.

Саме тому, коли ти більше не можеш просуватися вперед, коли відчуваєш, що загасаєш, й немає у тебе пахучого дерева, щоб підтримати вогонь, підкинь у нього хмиз і листя коротких усних молитов, молитовних вигуків, що продовжували б підтримувати багаття. І ти не втратиш свого часу.

93. Почуваєшся нікчемним та негідним й боїшся, що Він тебе не почує… Але згадай про рани Христа, про страждання Пресвятої Діви Марії. Згадай про те, що ти – син Божий.

Згадай про те ще, що молитва буде почута, quoniam bonus…, quoniam in saeculum misericordia elus – «бо Він благий…, бо навіки милість Його».

94. Для тебе Він став таким маленьким – став Немовлям! – щоб ти зміг наблизитися до Нього з довірою.

95. In te, Domine, speravi – «На Тебе, Господи, уповаю я». По-людськи я зробив все, що міг. А крім того – я молився й приносив жертви. – І не була марною надія моя! Марною вона ніколи не буде: non confundar in aeternum – «не посоромлюсь вовіки».

96. Ісус сказав:: «Просіть, і дано буде вам, шукайте, і знайдете, стукайте, і відчинять вам».

Молися. Молися ретельно. В яких інших людських справах знайдеш певнішу запоруку успіху?

97. Душа твоя спрагла спілкування з Ісусом, але під час молитви ти не знаєш, про що говорити, не можеш згадати нічого важливого. Так ось, зроби протягом дня декілька заміток про питання, які ти бажав би розглянути у присутності Бога. І потім – з цими замітками стань до молитви.

98. Після молитов Священика й черниці, молитви дитини та хворої людини Богу наймиліші.

99. Починаючи молитву, не затягуй її час, щоб знайти розраду і не скорочуй її, коли ти маєш душевну сухість.

100. В молитві не проси у Господа втіхи. Якщо Він тобі її подарує, будь вдячний. Завжди проси в молитві наполегливості та завзяття.

101. Не відступай в молитві. Навіть якщо тобі буде здаватися, що зусилля твої марні. Це не так. Молитва завжди дієва.

102. Сила твого розуму притупилася й вичерпалася. Даремно намагаєшся зібрати думки перед Господом. Це наче справжнє одуріння!

Не силкуйся й не хвилюйся. Повір мені: настала година для твого серця.

103. Слова, що вразили тебе в молитві… Запам’ятай їх, і раз у раз повторюй їх протягом дня.

104. Pernoctans in oratione Dei – «Він цілу ніч молився Богу», – свідчить Святий Лука про Господа.

А ти? Чи був ти хоч раз таким же старанним у молитві? – Отже…

105. Якщо ти не зустрічаєшся з Христом ні у молитві, ні в Причасті, то як хочеш свідчити про Нього іншим?

106. Добре розумію те, що пишеш мені: «Кожного дня присвячую хвилини молитві. Якщо б не це…»

107. Святий без молитви?.. Не вірю в таку святість.

108. Скажу тобі словами одного іноземного письменника, що твоє апостольське життя варте рівно стільки, скільки варта твоя молитва.

109. Якщо ти – не муж молитви, то я не вірю у щирість твоїх намірів, коли ти говориш, що працюєш для Христа.

110. Якось ти мені сказав, що схожий на той поламаний будильник, що дзвонить не вчасно. Ти сухий душею і холодний, коли приходить час молитви. Але несподівано для себе – на вулиці, серед буденних турбот, у міській товкотнечі, в розпал роботи, – раптом починаєш молитися… Чи вчасно? Ну й що? Не упусти і цей момент. – Дух дихає, де і коли хоче.

111. Розсмішив ти мене твоєю нетерпеливою молитвою, в якій звертаєшся до Нього: «Не хочу старіти, Ісусе… Задовго треба чекати, щоб побачити Тебе. Можливо, що серце моє не буде настільки палким, як зараз. Старість – це так далеко!.. А зараз – єднання з Тобою було би повнішим, тому що я люблю Тебе любов’ю юнака».

112. Схвалюю твій запал, твоє бажання спокутувати «всі гріхи людства». «Ну просто всі!» – сказав ти. Чудово. Але почни зі своїх близьких – по крові і по духу. Почни з співвітчизників.

113. Ти молився: «Не покладайся на мене… Але я на Тебе покладаюсь, Христе… Віддаю в Твої руки себе самого: в них покладаю все, що є моє, включно зі слабостями!» На мій погляд, це добра молитва.

114. Християнська молитва ніколи не буває монологом. У ній завжди беруть участь двоє.

115. «Хвилини мовчанки». Залиши їх тим, у кого холодна і порожня душа.

Християни, діти Божі, ми говоримо з нашим Отцем, що є на небесах.

116. Не занедбуй духовного читання. Це читання примножило сонм святих.

117. Ти пишеш: «Духовне читання дає мені запас пального. Воно здається інертним матеріалом, але саме із нього пам’ять спонтанно черпає те, що посилює мою молитву і запалює її у подяці після Причастя».
{PAGEBREAK}
Свята чистота

118. Святу чистоту Бог дає тому, хто її покірно просить.

119. Яка чудова свята чистота! Але без християнської любові вона не є ні святою, ні милою Богу.

Дозріває зерно любові. Жива вода святої чистоти живить його, а потім воно приносить чарівні плоди.

Даремною є чистота без любові; її мертві води перетворюють душу у гниле болото, над яким стоїть задушливий сморід гордині.

120. Чистота? – питають і всміхаються якраз ті, хто йде в подружнє життя з зів’ялим тілом та з розчарованою душею.

Як Бог дасть, обіцяю вам написати книжку з таким, приблизно, заголовком: «Целібат. Подружжя. Чистота».

121. Потрібен Хрестовий похід мужніх і чистих душ, що будуть мати відвагу протистояти усім, хто прагне зробити з людини худобу. Цей похід — справа ваша.

122. Багато хто живе серед марнот цього світу наче ангел. А чому не ти?

123. Якщо твердо постановиш вести непорочне життя, то тілесна невинність не буде важкою, а стане вінком слави.

124. Ти пишеш мені, лікарю-апостоле: «Ми з досвіду знаємо, що можемо зберегти чистоту, тільки тоді, коли уникаємо спокус, якомога частіше стаємо до Причастя і глушачи в собі будь-які спалахи пристрасті – щоб вогонь не набрав сили. Саме серед тих, хто береже чистоту ми зустрічаємо дійсно моральних людей. І навпаки, поміж похітливими переважають самолюбиві лицеміри, боягузи та садисти – ті, які справді позбавлені мужності».

125. Ти кажеш Хотілося б, щоб апостол Іван, молодий учень Ісуса звернув увагу на мої проблеми, підтримав доброю порадою і спонукав до чистоти серця мого».

Якщо справді цього хочеш, то й звернися до нього – напевно відчуєш підбадьорення. І отримаєш пораду.

126. У авангарді пороку йде обжерливість.

127. Якщо не бажаєш сперечатися з похіттю, – відкинь її.

128. Сором’язливість і скромність – це молодші сестри непорочності.

129. Свята чистота невіддільна від апостольського служіння

130. Зніми з мене, Ісусе, ту гидку кору чуттєвої гнилі – корости прокаженого – що вкриває моє серце. Щоб я легше міг слухати голос Утішителя в душі моїй та йти за ним.

131. Ніколи не згадуй, навіть нарікаючи, порочні справи й події. Пам’ятай, що скверна прилипає навіть більше, ніж смола. Зміни тему розмови, а якщо це неможливо, то продовжуй, говорячи про необхідність і красу святої чистоти та про чесноти людей, що знають ціну власної душі.

132. Не пишайся своєю «хоробрістю», боягузе! Втікай!

133. Святі не були якимись уродами, їх життя – не історії хвороб, що їх повинні досліджувати лікарі-агностики.

Вони були й залишаються людьми звичайними, з тої ж плоті, що і ти самий. І вони перемогли.

134. «Згори чисто, знизу брудно» – це кажу тобі я, побачивши твоє вагання перед спокусою, яка свою порочність виправдовує то мистецтвом, то наукою, то врешті… любов’ю.

Скажу тобі словами старої іспанської приказки: «Плоть, одягнута у шовк, плоттю лишається».

135. Якщо б ти знав собі ціну!.. Святий Павло каже про це ж: Ви куплені pretio mango – великою ціною….

Він же додає: Glorificate et portate Deum in corpore vestro – «Прославляйте і носіть Бога в тілі своєму».

136. Після пошуків непотрібних утіх, розумієш, яка нестерпна самотність приходить потім!

137. Ти тільки подумай: заради миттєвого задоволення, яке залишає по собі гіркий смак жовчі та гіркоти, ти збився з дороги!

138. Infelix ego homo! Quis me liberabit de corpore mortis hujus? – «Нещасна я людина! Хто мене визволить від тіла цієї смерті?» – так говорить апостол Павло. Піднесися духом. Він теж боровся.

139. У хвилину спокуси згадуй про Любов, яка очікує тебе на Небесах. Зміцнюй у собі чесноту надії, яка – не від малодушності.

140. Хоч що скоїлося б – не турбуйся, якщо в тобі немає внутрішньої згоди на гріх. Тільки воля твоя має сили відкрити твоє серце для бридоти.

141. 3 душі твоєї підноситься виразний голос: «От, іще ті релігійні забобони!» А потім твоя бідна грішна плоть у всіх її слабостях – волає, вимагає до себе уваги: «Права! Мої права!».

Коли таке з тобою трапиться, скажи ворогу, що є закон моральний і Закон Божий. Скажи, що є Бог! – Як і є пекло.

142. Domine! – «Господи!» – si vis, potes me mundare – «якщо бажаєш, можеш мене очистити».

Яка це чудова молитва! Молитва прокаженого… Читай її з вірою кожного разу, коли в тобі відбувається те, про що знаємо лише ми з тобою та Господь. І тоді почуєш відповідь Учителя: volo, mundare! – «хочу, очистись!»

143. Зберігаючи свою чистоту, Святий Франциск качався в снігу, Святий Бенедикт стрибав у кущ тернини, Святий Бернард купався у ополонці… А що вчинив ти?

144. Ангельська чистота святого апостола Івана дала йому стійкість у Хреста. Інші апостоли повтікали з Голгофи. Тільки Богоматір й він лишилися.

Пам’ятай, що чистота зміцнює твій дух, додає йому стійкості.

145. Фронт під Мадридом. Співають молоді військові, шляхетні, веселі товариші. Темновусому лейтенантику подобається ця пісенька:

Серце роздвоєне, – серце невірне…

Я готовий віддати своє серце… – але тільки ціле…

«Як це важко – віддати своє серце цілком, без залишку!» – І потекла молитва, наче тиха, широка ріка.
{PAGEBREAK}
Серце

146. Мені здається, що ти носиш власне серце на долоні, як товар на базарі: «Кому?.. Люди, кому?..» Якщо воно не знадобиться нікому – тоді віддаси його Богу.

Думаєш, що так поступають святі?

147. Сотворіння – для тебе? Ні, вони для Бога. А якщо й для тебе, то в Ім’я Боже.

148. Навіщо тобі припадати устами до калюж дочасних втіх, коли можеш згасити свою спрагу водами, що течуть в життя вічне?

149. Не прив’язуйся до сотворінь. Скинь це руб’я. Святий Григорій, Папа Римський, сказав, що диявол, не маючи нічого й нікого на цьому світі, стає до двобою нічим не обтяжений, голий. Якщо ж ти виступиш проти нього в «одежі», то він швидко знайде, за що тебе схопити, й кине об землю.

150. Твій Ангел як би говорить тобі: «Твоє серце повне мирських прив’язаностей!.. Невже твій Хоронитель буде стерегти цей непотріб?»

151. Відректися від всього. Так, це дуже важко!.. Не мати ніяких пут – крім трьох цвяхів. Не мати ніяких відчуттів у плоті моїй – окрім Хреста!

152. Хіба ти не відчуваєш, який спокій, яке єднання з Богом очікують тебе, якщо ти відгукнешся на цей благодатний заклик, що вимагає від тебе повного відречення?

Борися заради Нього; борись, щоб Йому догодити – але і скріплюй особисту надію.

153. Не бійся! Скажи Йому великодушно і просто, як дитина: Ти хочеш, щоб я віддав Тобі це? Але ж і Ти мені щось приготував?».

154. Ти маєш велике бажання від всього відректися? – але ти боїшся, що станеш байдужим і відчуженим.

Не переймайся цим. Коли ти будеш цілком належати Христу, то світла і тепла у тебе вистачить на всіх.

155. Ісус не бере участі в дільбі. Він чекає, що ти віддаси Йому – все.

156. Волі Божій не підпорядковуєшся… але спокійно терпиш свавілля будь-кого.

157. Не треба лукавити і плутати! Якщо сам Господь віддає тобі Себе, то навіщо прив’язуватися до істот земних.

158. Ну ось, ти плачеш. – Тобі боляче? – Ще б пак! – Бачиш? Саме тому тебе сюди й вдарили.

159. Серце твоє слабшає – і ти шукаєш опору на землі. – Що ж, добре. Але дивись, щоб ця опора не стала мертвим тягарем або важким ланцюгом, від якого ти вже ніколи не звільнишся.

160. Скажи мені: що ж це – дружба чи ланцюги раба?

161. Ти велелюбний. – Прекрасно. Завжди будь доброзичливий до ближнього. – Але послухай мене добре, апостольська душе: те, інше почуття, яке Господь вклав у твоє серце – воно від Господа і тільки для Нього. Крім того, відкривши на своєму серці один замок – а їх повинно бути сім! – ти не раз мав дивну невпевненість… І не раз, будучи збентеженим , чистий у своїх намірах, питав себе: «Чи не дуже я захопився?»

162. Серце – потім. Найперше – обов’язок. Проте, виконуючи свій обов’язок, вкладай серце – тепло і ніжність – у те, що робиш.

163. «Якщо тебе спокушає праве око… вирви його і кинь від себе!» – Горе серцю, що спокушає тебе! Здави його в долонях і не розмінюйся на втіхи. Коли ж воно попросить про них, наповнений жалем, скажи йому спокійно і довірливо: «Серце, на Хрест! Серце, на Хрест!»

164. Що відбувається з цим серцем? – Не хвилюйся; бо й святі були такими ж, як ми з тобою, і мали ті ж природні нахили. В іншому випадку їх надприродне устремління зберегти своє серце, тіло та душу для Бога, замість віддати його чомусь дочасному, мав би незначну ціну.

Якщо душа, що колись бачила свій шлях, любить Бога по-справжньому, то неміч серця, – думаю я, – не може бути для неї перешкодою.

165. Зазнавши стільки принижень задля дрібної земної любові – ти нездатний перенести таке приниження в Його Ім’я? Чи справді ти любиш Христа?

166. Ти пишеш мені: «Отче, серце ниє, як зубна біль». – Розумію, що це не жарт: щоб вирвати з серця все погане, ганебно-хворобливе, тобі справді потрібен лікар.

Тільки б ти не заважав йому діяти!

167. «Ах, коли б то був поклав цьому край на самому початку!» — сказав ти мені. – Дай Бог, щоб не прийшлось тобі повторювати цей запізнілий вигук.

168. «Мені здалися смішними ваші слова про звіт, що його буде вимагати від вас Господь. Для вас Він буде просто Ісусом, а не суддею, як ви думаєте». Ці слова написані святим єпископом – і багато хто знаходив у них свою втіху. Хай вони і тебе утішать.

169. Страждання пригнічує тебе, тому що, приймаючи його, ти тремтиш, як боягуз. Прийми його мужньо, як справжній християнин – і побачиш у ньому безцінний скарб.

170. Який прозорий шлях!.. Перешкоди на ньому видно, як на долоні! Які ефективні способи долання цих перешкод ти маєш! А все таки – як часто ти спотикаєшся і звертаєш з шляху!.. Чи не так?

Винна у всьому це таємниче павутиння – важкий залізний ланцюг! – про який знаємо я і ти. Але ти боїшся її порвати! – тому і падаєш, і губишся на дорозі. Чого ти очікуєш? Порви… і крокуй далі!

171. Любов Бога варта того, щоб їй принести в жертву земну любов!
{PAGEBREAK}
Умертвіння

172. Ніколи не навчишся молитися без самозречення.

173. Вміння промовчати, коли так і тягне вставити гостре слівце; посміхнись з любов’ю тому, хто заважає тобі; спокій у відповідь на образу; доброзичлива розмова з тим, хто забирає у тебе час; здатність закрити очі на ті повсякденні незручності, які доставляють тобі твої близькі… Все це, кожного дня, і є справжнім внутрішнім самозреченням.

174. Не кажи: «Та людина мене дратує». Ліпше подумай: «Та людина мені допомагає осягнути святість».

175. Неможна досягнути ідеалу без жертви. Відмовся від себе самого. Яка це розкіш – бути жертвою Любові!

176. Скільки разів ти приймав рішення послужити хоч у чомусь Богові. Але згодом, із-за своєї малодушності, вдовольняєшся тим, що приносиш Йому визнання твоєї нездатності виконати свій легкий намір.

177. Користуйся кожною нагодою, щоб поступитися своєю думкою. Це справа складна, але яка ж мила Богові!

178. Як побачиш убогий дерев’яний Хрест – зневажений, забутий… і без Розп’ятого, – пам’ятай: це – твій Хрест. Буденний, що не обіцяє ні слави, ні почестей… Він чекає на свого Розп’ятого – і тим Розп’ятим судилося стати тобі.

179. Шукай такого умертвіння плоті, яке не умертвляє інших.

180. Де немає самозречення – там немає чеснот.

181. Внутрішнє самозречення. – Мені важко повірити у твоє внутрішнє самозречення, коли бачу, що ти не стримуєш своїх почуттів.

182. Чаша страждань в цьому вбогому земному житті… Вип’ємо її до дна! Чи мають значення роки страждань – десять, двадцять, п’ятдесят…якщо потім рай на віки?

– Але, набагато важливіше за думку про нагороду у житті вічному (propter retributionem) – впевненість у тому, що страждання є благом, якщо ми страждаємо, щоб утішити Господа нашого, щоб догодити Йому духом виправлення, з’єднуючись з Ним на Хресті. Узагальнюючи, – якщо страждання ми приймаємо заради Любові.

183. Очі! Чимало лихого проникає в душу крізь очі. Скільки жалюгідних уроків на прикладі Давида! Зберігаючи чистоту наших поглядів, зберігаємо у чистоті і серця наші.

184. Навіщо ти завжди озираєшся? У що вдивляєшся, якщо світ свій – носиш в собі?

185. Цей світ захоплюється тільки показним геройством, бо не знає цінності непомітної, нечутної самопожертви.

186. Повне самозречення, повна самовіддача; нехай твоя жертва буде твоїм всеспаленням.

187. Парадокс: щоб жити, треба вмерти.

188. Запам’ятай, серце зрадить тебе не один раз. Закрий його міцно – на сім замків.

189. Все, що тебе не провадить до Бога – лише перешкоджає. Вирви все це і викинь геть.

190. Ось яку молитву Господь підказав одному бідоласі, якому не пощастило з начальником: «Дякую Тобі, Господи, за цей безцінний подарунок! Де ще я знайду такого ближнього, який платив би стусаном за кожну мою посмішку?»

191. Перемагайте себе щоденно з першої хвилини, встаючи точно в призначений час, не поступаючись ліні ні однією хвилиною.

Якщо ти, з Божою допомогою, переможеш себе у цей момент, значить, ти стартуєш з великим випередженням.

Поразка в першій же сутичці дуже бентежить!

192. Завжди зазнаєш поразки… – А ти спробуй кожного разу приносити свою боротьбу у жертву Господу – за спасіння чиєїсь душі, за її освячення або за її покликання до апостольського служіння… – визначеної душі, або освячення тієї душі, або приєднання до апостольського служіння. – Впевнений, що цього разу ти переможеш.

193. Не будь слабким, м’якотілим. – Пора відмовитися від дивної співчутливості до себе самого.

194. Я назву тобі головні радості земного життя нашого – не втрать їх: це голод і спрага, холод і спека, біль, ганьба, убогість, самітність, зрада рідних і друзів, наклеп, ув’язнення.

195. Кажуть, що душа й тіло – це два вороги, які не можуть розставатися один з одним, і два друга, які не можуть бути разом… Тонко підмічено

196. Треба менше зважати на тілесні потреби. Бо інакше тіло може зрадити.

197. Вони були свідками твоїх слабостей та немочі. Що ж тут такого, якщо вони ж будуть свідками твоєї покути?

198. Ось солодкий плід справжнього самозречення: розуміння й прощення чужих слабостей і нетерпимість до власних.

199. Коли зерно пшениці не згине, то залишиться безплідним. – Чи не прагнеш ти бути зерниною пшениці, умерти через покаяння й вирости стиглими колосками? Хай же Ісус благословить твій пшеничний лан.

200. Ти не можеш себе перемогти – тому що ти гордий. Говориш, що каєшся? Що ж, гординя прекрасно співіснує з покаянням…

А що тебе, власне, пригнічує після чергового падіння – біль у серці, щире каяття, або досадне підтвердження твоєї незначності? Хай навіть твоє покаяння увінчається зовнішнім успіхом – але який же ти ще далекий від Ісуса, якщо у тобі немає смирення.

201. Смак полину, жовчі та оцту надовго лишається у роті! Але все це – дрібниця у порівнянні з гіркотою у твоїй душі.

Від тебе вимагається більше – але ти відмовляєшся. Упокорся! Хіба мучився б ти від душевної гіркоти, якщо б і справді зробив все, що міг.

202. Маєш намір покарати сам себе за слабість і малодушність? – Що ж, спробуй. Та хай ця покута буде не дуже важкою – наче накладена на ворога, який водночас доводиться тобі братом.

203. Наші вбогі людські радості, навіть ті, що даровані Богом, завжди залишають присмак гіркоти. – А як же ти думав? Страждання – сіль нашого земного життя.

204. Скільки їх – тих, що готові у будь-який момент віддати своє тіло на розп’яття під захоплені крики натовпу, але не здатних по-християнські терпіти булавочні уколи повсякденності! – Сам подумай: де більше героїзму?

205. Я і ти, – ми обидва читали про повсякденне, героїчне життя праведника. І ми бачили цю боротьбу – день за днем, рік за роком… сьогодні він перемагав, завтра перемогли його… підрахунки, відрахування… Яка дивовижна арифметика у приватному випробуванні сумління! Він пише: «на сніданок не їв масла… їв масло!..» Дай Бог, щоб кожний із нас пережив свою «масляну трагедію».

206. Героїчна хвилина. – Пора просинатися. Без коливань, – з молитвою на устах, і на ноги! – Тут тобі й умертвіння плоті, й зміцнення волі, й для здоров’я не шкідливо.

207. Будь вдячний, як за безцінний дар, за ту святу відразу, яку ти маєш сам до себе.
{PAGEBREAK}
Покута

208. Благословенним хай буде страждання. Возлюбленим хай буде страждання… Прославленим хай буде страждання!

209. Апостол вказує нам декілька шляхів, йдучи по яким, можна навчитися стражданню і просвітлити душу: spe gaudentes – «радіючи надією», in tribulatione patients – «терплячи нещастя», orationi instantes – «перебуваючи у молитві».

210. Покута – ось стежка до Життя.

211. Смиренно поховай глибше через покуту свої гріховні слабості й провини. – Так зариває господар гнилі плоди, гілки та листя під деревом, на якому вони виросли. І те, що було безплідним або шкідливим, активно допомагає новому плодоносінню.

Із своїх падінь винеси добрий урок: так із смерті народжується життя.

212. Той Христос, що стоїть перед твоїми очима – не Ісус, не Господь. Це вбоге зображення, яке здатні бачити твої затьмарені очі. – Очистися! Водою смирення та покути омий свої духовні очі. І тоді… чисте сяйво Любові розіллється перед тобою. Твій духовний зір стане досконалим, і ти побачиш Його, Ісуса!

213. Ісус страждає, щоб виконати волю Отця… А ти намагаєшся виконати Волю Божу, йдеш по слідах Учителя… Хіба можеш ти нарікати на страждання, що є твоїм попутником?

214. Скажи твоєму тілу: «Ліпше вже будь невільником у мене, ніж я мав би ним бути в тебе».

215. Як же бояться люди покути! Якби вони з чистими намірами зробили для Бога те, що роблять, намагаючись догодити людям, – багато хто з них були б святими!

216. Не соромся власних сліз. Плач. І мужчини плачуть, як ти, наодинці з Богом. «Вночі, – говорить цар Давид, – зрошу ложе моє слізьми моїми».

Хай ці сльози, мужні й гарячі, омиють твоє минуле, а теперішнє життя зроблять більш духовним.

217. Я хочу, щоб ти був щасливим вже зараз, на землі. – Але хіба це можливо, якщо ти боїшся страждання? Адже саме у стражданні ти можеш бути щасливим тут, на землі.

218. Як чудово втратити своє життя в ім’я Життя!

219. Якщо ти зрозумів, що твої страждання – моральні й фізичні, – це заслуги перед Богом і дають очищення, – благослови їх.

220. Хіба не набридла тобі ця нікчемна вдячність, яку ми деколи чуємо від жебраків, що живуть з милостині: «Хай тобі Господь додасть здоров’я, дай тобі Боже доброго здоров’я…»? – Наче крім здоров’я і побажати немає чого!

221. Якщо ми, спраглі очищення, прагнемо добровільних випробувань і гідно переносимо їх, Ісус дасть нам сили полюбити ті, які Він сам посилає.

222. Якщо ти не маєш сил приборкати страсті, що киплять у тобі і розкритися Господу в молитві – хай твоєї сили волі вистачить на те, щоб покаятися.

223. Як мало варта покута без постійного самозречення!

224. Боїшся покути?.. Покути, що веде до вічного Життя? – Але невже ти не бачиш, як люди, що чіпляються за це земне життя, піддають себе мукам кривавих хірургічних операцій?

225. Твій найлютіший ворог – ти сам.

226. З тілом своїм поводься милосердно – але не більш милосердно, ніж зі своїм найлютішим ворогом.

227. Чому ти такий поблажливий до свого тіла, якщо знаєш, що воно – твій ворог, ворог твоєї святості, а значить і ворог слави Божої?

228. «Бажаю приємного відпочинку», – сказав нам хтось на прощання. Тоді один з нас, боголюбивий праведник, помітив: «І це всі ваші побажання?»

229. Ти, Ісусе, робиш страждання радісним, а морок – світлим!

230. Ти страждаєш! – згадай, що Його серце вміщає не менше, ніж наше. – Ти страждаєш? Так треба.

231. Суворий піст – це допомога покуті, яка дуже мила Богу. На жаль, ми сьогодні до цього ставимося зі зневагою. Тому добре, якщо б ти з благословення свого духовного провідника постився частіше.

232. Що може тебе спонукати до покути? Почуття провини, задоволення Бога, прохання, подяка – все, що допомагає тобі йти вперед. – Ти можеш спокутувати за себе, за мене, за ближніх, за Вітчизну, за Церкву… Всього не перерахуєш.

233. Спокутуючи, не перевищуй жертовних діянь, крім тих, що дозволяє тобі твій духовний провідник.

234. Як піднімаємо ми страждання, якщо надаємо йому спокутуюче значення, ставимо його на те місце, яке належить йому у духовному житті.
{PAGEBREAK}
Іспит сумління

235. Іспит сумління. – Необхідна практика кожного дня. – У будь-якій комерційній справі кожного дня складають баланс.

А чи є справа, яка більш важлива за життя вічне?

236. В годину іспиту сумління бережись трошки демона, що відбирає мову.

237. Іспит сумління складай тверезо і поволі. – Ти побачиш, що поганий настрій, зневіра та роздратування (начебто безпричинні), походять від того, що ти не наважуєшся порвати це хитромудре павутиння, якою оплутала тебе похіть плоті.

238. Загальний і приватний іспит сумління – це оборона і атака. Перший – це кольчуга. Другий – це толедський клинок.

239. Кинути погляд назад і… оплакувати те, що минуло? – Це безплідно. Вчитися у минулого – ось це плідно.

240. Роблячи іспит свого сумління, моли Господа, щоб просвітив Він тебе, доки не доберешся до самого коріння своїх гріхів, щоб розрубати їх клинком приватного іспиту сумління.

241. Шляхом приватного іспиту сумління намагайся знайти конкретну чесноту або викорінити свій головний недолік.

242. «Я маю неоплатний борг перед Богом! Адже завдячуючи Йому я християнин… Не в змозі розплатитися, я плачу, страждаючи, – люблячи і страждаючи. Mea culpa! Я грішний!»

– Добре, що ти починаєш визнавати свої борги. Але не забудь: щоб розплатитися, одних сліз мало – потрібні справи.

243. Qui fidelis est in minimo et in majori fidelis est – «Хто вірний в найменшому, той вірний і в великому». Ці слова Святого Луки вказують (випробуй себе!) на причину твоїх падінь.

244. Відгукуйся! – Послухай, що каже Дух Святий: Si inimicus meus maledixisset mihi, sustinuissem utique – якщо б мій недруг злословив на мене, я витримав би це. Але ти… tu vero homo unanimis, dux meus, et notus meus, qui simul mecum dulces capiebas cibos – ти, мій друг, однодумець, мій апостол, що сидить зі мною і переломлює хліб!

245. У дні усамітнення іспит сумління повинен бути повніший і глибший, ніж звичайно перед сном. – інакше ти втратиш добру нагоду виправитися.

246. Завжди завершуй свій іспит сумління спрагою Любові, спрагою любові-страждання – за твої гріхи, за гріхи всіх людей. – І пам’ятай про турботу Бога Отця, Який прибрав камені з твого шляху, щоб ти не спотикався.
{PAGEBREAK}
Наміри

247. Хай твої наміри будуть визначеними. – Хай не будуть вони подібними до бенгальських вогнів, які миттєво спалахують і гаснуть; залишаться тільки огарки – чорні, ні для чого непотрібні, – які викидають без жалю.

248. Ти ще такий молодий! Ти – як корабель, що лише нещодавно вийшов у відкрите море. – Але… ти трохи відхилився від курсу. Якщо вчасно не вжити заходів – то, боюсь, не прийдеш до бажаної пристані.

249. Не розкидайся. Наміть собі всього лише декілька справ. – Хай вони будуть конкретними. – І з Божою допомогою виконуй їх.

250. Я промовчав, коли ти сказав мені: «Так, я хочу бути святим». Я промовчав, хоча, звичайно, подібні твердження – дуже розпливчасті та невизначені – мені видаються нісенітницею.

251. «Відкладу на завтра!»… Інколи ці слова використовують розсудливі люди. Та в більшості випадків – легкодухі: ті, хто здався.

252. Виріши для себе раз і назавжди: якщо мене хвалять і звеличують – спробую викликати у пам’яті всі свої низькості та підлості.

Мені – приниження і сором. Хвала і слава – Богу.

253. Проживи день сьогоднішній гідно, не згадуючи про вчора, що вже минуло, і не турбуючись про завтра, яке, може бути, для тебе не настане.

254. Зараз! Повернись зараз до свого справжнього життя. – Не обманюй себе! Зараз – не може бути занадто рано… або занадто пізно.

255. Ти хочеш почути, що я думаю про твій шлях? – Слухай: якщо ти відгукнешся на заклик Господа – то будеш працювати во славу Його краще багатьох. Якщо станеш мужем молитви, то, жертвуючи собою, захочеш присвятити себе найважчій роботі…

І ощасливиш себе тут, на землі. І далі, у житті вічному.

256. Ця рана ще болить – але не турбуйся, скоро вона загоїться. Лише роби те, що мав робити – як би важко це тобі не здавалося – і біль перетвориться у мир. У радісний мир.

257. Ти як мішок з піском – інертний і літеплий. Не дивуйся, що ти відчув у собі ознаки духовного умертвіння. – Так дій!
{PAGEBREAK}
Сумніви

258. Відкинь сумніви, що позбавляють тебе спокою. – Не від Бога те, що порушує мир душевний.

Як тільки прийде до тебе Господь – відчуєш всю істину Його слів: «Мир залишаю вам… мир Мій даю вам…» І це – серед найважчих випробувань.

259. Знову сумніви, тривога… – Поговори, не криючись, зі своїм провідником.

Слухай його… Небезпечно недооцінювати Серце Господнє, що любить тебе.

260. Сум і пригнобленість. Розумію: ти впав – і хмара пилюки огорнула тебе. Нерозумно впадати у розпач. Невже благодатний вітер не розвіяв пил і не відніс його геть?

Бійся цього суму, він може слугувати прикриттям для гордині – якщо ти її не відкинеш. – Чи ти думав, що ти безгрішний і досконалий?

261. Я забороняю тобі повертатися до цього. Не думай більше про це. – Краще подякуй Богу, що повернув життя твоїй душі.

262. Не згадуй своє падіння. – Ця згадка могильною землею давить тобі на плечі і не дає дихати вільно. Із-за неї ти можеш знову піддатися спокусі. Христос тебе пробачив – померла стара людина.

263. Не падай духом. – Я бачив тебе у боротьбі. Твоя сьогоднішня поразка – всього-на-всього тренування для остаточної перемоги.

264. Ти низько впав, але… вів себе гідно – тому що упокорився, тому що опам’ятався і не піддався відчаю. Ти наповнився надією – і вона повернула тебе Любові. Не дивуйся моїм словам, – так, ти поводив себе гідно! – Ти піднявся з землі: Surge! – «встань!» – пролунав над тобою владний голос. Et ambula! – і йди зараз же!
{PAGEBREAK}
Присутність Бога

265. Діти… Як же вони намагаються поводитися гідно перед батьками!

А царські діти? Як прагнуть вони зберегти царствену гідність у присутності свого вінценосного батька!

А ти?.. Хіба не знаєш, що завжди знаходишся у присутності Великого Царя – Бога, Отця твого?

266. Не порадившись з Господом, не приймай ніяких рішень.

267. Ми повинні бути впевнені у тому, що Господь – завжди поряд. Ми живемо так, начебто Він – далеко, на небесах, там, де мерехтять зірки. Але Він – завжди поряд.

Бо Він – люблячий Отець. Всі матері світу не можуть так любити своїх дітей, як Він любить кожного з нас – допомагаючи, надихаючи, благословляючи і… прощаючи.

Скільки разів, бажаючи загладити чергову провину, ми говорили нашим батькам: «Я більше не буду…» Може, за якусь годину ми знову провинимося – і батько, навмисно хмурячи брови і прийнявши строгий вид, знову буде докоряти нам… Але його любляче серце, бачачи нашу недосконалість, тремтить від ніжності. І він думає: «Бідний ти мій, як важко тобі бути гарним хлопчиком!»

Необхідно, щоб ми наповнились усвідомленням того, що Отець любить нас, що Він – наш справжній Отець, який є на небесах і перебуває тут, з нами.

268. Навчись багато разів на день дякувати Господу всім серцем своїм. – За те, що Він тобі дарує. – За те, що тебе принизили. – За те, що у тебе забрали необхідне – і за те, що воно у тебе є.

За те, що Він створив Найпрекраснішу Свою Пречисту Матір, Яка стала і Твоєю Матір’ю. – За те, що Він сотворив сонце і Місяць, і цього звіра, і цю рослину… – За те, що Він наділив даром красномовства – яким ти не володієш – цю людину.

Дякуй Йому за все. Бо все, що від Нього – во благо.

269. Не будь сліпим або байдужим! Кожного разу, коли бачиш Дім Божий, подумки стань на коліна перед Дарохоронителькою. – Він чекає тебе.

Не будь сліпим або байдужим! Кожного разу, коли проходиш поблизу місця, де люди ображають Христа, промов хоча б коротку молитву до Пречистої Діви.

270. Ти йдеш по вулицях свого міста – і раптом зустрічаєш ще один Дім Господній, у якому чекає тебе Господь, прихований у Святих Дарах. Хіба це тебе не тішить?

271. Так говорила одна молитовна душа: «Хай буде Ісус у наших устремліннях – метою, в наших почуттях – Любов’ю, у наших словах – суттю, у наших вчинках – прикладом».

272. Хай будуть тобі підмогою всі людські прийоми, які допомагають завжди лишатися у присутності Бога: молитовні вигуки, справи покаяння і Любові, духовне причастя і погляд, звернений до образу Пресвятої Богородиці…

273. Сам? – Ти не самотній. Нас багато. І хоча ми зараз від тебе далеко, ми однаково разом. До того ж – у твоїй душі, коли вона у стані благодаті, перебуває Дух Святий. З тобою Бог, Який дає надприродну силу думкам, бажанням, вчинкам.

274. «Отче, – говорив мені один юнак (і де то він тепер?), здібний студент університету, – ваші слова примусили мене задуматися. Ви сказали, що я – син Божий! І одного разу, на вулиці, мене так і простромило – я відчув себе несказанно гордим: я – син Божий!»

Ні хвилини не коливаючись, я порадив йому пестувати в собі цю «гординю».

275. Не маю сумнівів у твоїй щирості. – Знаю, що ти робиш все, зважаючи на Бога. Але тут є одне маленьке «але»: люди зазвичай присутні при твоїх справах і судять про них по-людськи… І ти повинен показати гарний приклад.

276. Якщо ти привчишся принаймні раз у тиждень шукати спілкування з Пресвятою Дівою Марією, щоб йти з Нею до Ісуса, побачиш, наскільки збільшиться у твоєму житті присутність Бога.

277. Ти питаєш: «Що значить цей дерев’яний Хрест?» – Я наведу тобі для прикладу слова з одного листа: «Як тільки я відриваюсь від мікроскопу, я знаходжу очима Хрест – чорний і пустий. Хрест без Розп’ятого – символ. Не всі розуміють його значення. І коли я втомлений, готовий перервати роботу, я знову нахиляюсь до окуляру, я розумію, що цей незайнятий Хрест призначений для мене».

278. Живи з Богом – і осягнеш життя духовне.
{PAGEBREAK}

Життя в благодаті

279. Люди умудряються існувати тільки у двох вимірах – на площині, не підводячи очей від землі. – Коли отримаєш життя в благодаті, Бог дасть тобі третій вимір: висоту, щоб відчути рельєф, вагу і об’єм.
280. Якщо ти втратиш духовний сенс свого життя – твоя любов стане філантропією, чистота стане правилом пристойності, самопожертва – абсурдом, аскетизм – катуванням. І всі справи твої будуть безплідними.
281. Мовчання – це наче страж у брами внутрішнього життя.
282. Парадокс: святість досягнути простіше, ніж мудрість, але бути мудрецем простіше, ніж бути святим.
283. Розважитися. – Тобі необхідно розважитися! І розкриваєш очі назустріч строкатості, що вражає або жмуришся із-за своєї короткозорості…
Не дивись зовсім! Живи внутрішнім життям – і не побачиш незнайомі раніше форми і фарби нового, кращого світу. Побачиш багато кольорів і рельєфність, про які не знав раніше. Ти будеш спілкуватися з Богом і пізнаєш свою незначність…, але Любов тебе опалить тим полум’ям, яке ще більше наблизить тебе до Отця, а через Нього – до людей, до твоїх братів.
284. Ось до чого я прагну: стати кращим. Але хай інші будуть кращими за мене.
285. Навернення – це справа однієї хвилини, як спалах блискавки. А освячення душі – це справа всього життя.
286. Перебувати у благодаті Божій – прекрасно. Що може бути краще?
287. Чистота твоїх намірів збережеться назавжди, якщо завжди і у всьому ти прагнитимеш догодити тільки Богу.
288. Увійди в рани Розп’ятого Христа… – Тоді навчишся владарювати над собою, знайдеш життя в дусі і принесеш Отцю страждання Ісуса та Діви Марії як жертву – спокуту своїх гріхів і гріхів світу.
289. Ти прагнеш служити Господу… Прекрасно. – Але якщо при цьому твоя поведінка у повсякденному житті не стане кращою, то всі твої пориви будуть безплідними.
290. Виправлятися. День у день невтомно працювати над собою. – Якщо ти дійсно прагнеш святості, без цього не обійтися.
291. Прагни до освячення душі. – Так, саме так. Ти думаєш, що святість – справа тільки священиків і монахів?
Усім нам без виключення сказав Господь: «Будьте досконалими, як досконалий Отець ваш Небесний».
292. Саме таким, безперервним, має бути твоє духовне життя: починати… знову починати…
293. У своєму внутрішньому житті чи ти розмірковував коли-небудь, не поспішаючи, про те, як прекрасно служити Богу і людям не по інерції, а зусиллям дієвої волі?
294. Не видно злаків, покритих снігом. – І орач, господар поля, радісно підмітив: «Ну ось, тепер вони проростають там, у глибині».
– А я подумав про тебе, про твою вимушену бездіяльність: чи розвиваєшся ти, чи ростеш ти у глибині?
295. Якщо ти не навчився володарювати над собою, то якою б великою не була твоя влада на землі – вона бачиться мені смішною і жалюгідною.
296. Як боляче читати у Святому Євангелії питання Пілата: «Кого бажаєте, щоб я вам відпустив – Варавву чи Ісуса, що називається Христом?» – Страшно чути відповідь: «Варавву!»
Але найжахливіше – усвідомити, що багато разів, збившись зі шляху, я теж кричав «Варавву!» – А Христа? Crucifige eum! – «Розіпни Його!»
297. Багато чого, відносно важливе, турбує тебе зараз. Абсолютно важливе – одне: твоє спасіння, твоє щастя.
298. Просвітлення, осяяння! – Який щасливий ти від того, що Господь привів тебе до нового берега, нового світу.
– Не втрать благодать у такі миттєвості: саме зараз треба подякувати Господу. Саме зараз змахнути пил із закутків твоєї душі та відмовитися від якої-небудь поганої звички; саме зараз діяти з духовним зором, уникнути можливої спокуси для ближнього…
– Хай же твоя вдячність виявиться в конкретному рішенні виправити щось у своєму житті.
299. Христос помер задля тебе. – А ти… що ти повинен для Нього зробити?
300. Твоя вічна невпевненість у всьому, твоя туга і пригніченість примушують тебе на власному досвіді переконатися у правдивості слів Ісуса: «Ніхто не може служити двом панам».
{PAGEBREAK}

Ще про внутрішнє життя

301. Існує таємниця, про яку треба кричати на майданах: ці світові кризи є кризами святості.
– Богу потрібна хоча б жменька Своїх людей у будь-якій земній справі. – А потім… Pax Christi in regno Christi – «Мир Христовий у Царстві Христовому».
302. Розп’яття. – Добре було б тобі, християнину, завжди мати його при собі. Класти на свій стіл. Цілувати перед сном і зранку. А також, коли спокуса долає тебе.
303. Не бійся називати Господа на ім’я – Ісус – і говорити Йому про свою любов.
304. Хоча б декілька хвилин на день виділяй благословенній самоті – вона дуже допоможе твоєму духовному зростанню.
305. Ти пишеш: «Мені не вистачає простоти – а без неї не досягнути досконалості. Якщо б Господь і Ви допомогли мені!..»
І Господь тебе не залишить, і я допоможу – в міру сил. Але і ти не лови гав – працюй над собою постійно.
306. Про те, що життя людське на землі – це життя воїна, Йов сказав багато століть тому.
Але все ще знаходяться «сластолюбці», для яких ці слова – порожній звук.
307. Твій духовний захист вибудуваний по всім правилам військової науки. – На дальніх позиціях, за межами фортечного муру, ти ведеш одну битву за іншою – постійну духовну битву з ворогом.
І ворог б’ється з тобою там – у твоїх маленьких жертвах і життєвих правилах, у твоїй повсякденній молитві та сумлінній праці. Важко йому дістатися мурів твоєї фортеці, які миттєвим штурмом він міг би легко подолати. – І якщо він все ж досягне їх, то вже виснаженим, і він вже не буде мати сил перемогти.
308. Я читаю у твоєму листі: «Моє щастя і мій спокій. Я щасливий тільки тоді, коли перебуваю у спокої. Але що таке спокій? Він напряму пов’язаний з війною. Спокій можна завоювати, тільки перемігши ворога. І тому для того, щоб досягти спокою мені треба невпинно боротися. Тільки у боротьбі я здобуду спокій для своєї душі».
309. Який милосердний суд Божий! – Суд людський виносить вирок тому, хто зізнається у своїй провині. Господь же таких прощає.
Хай буде благословенним Святе Таїнство Покаяння!
310. Induimini Dominum Jesum Christum – «Зодягніться в Господа нашого Ісуса Христа», навчав Святий Павло римлян. – Саме в Таїнстві Покаяння ми зодягаємося в Ісуса Христа та у всі Його заслуги.
311. Війна! – «Війна, – кажеш ти мені, – має духовне значення , яке світ не збагнув. Війна ведеться для нас…»
Війна – найважча перешкода на легкому шляху. – Але нам треба любити її, як монах любить свої вериги.
312. Великою є сила імені Твого, Господи! – Як завжди, я почав свого листа словами «Бережи тебе Ісус».
– І ти відповів мені: «Ваше привітання «Бережи тебе Ісус» допомогло мені нещодавно. Воно мене врятувало. Ісус хай береже всіх вас».
313. Ти говориш: «Зараз, коли Господь щедро допомагає мені, я спробую бути більш чуйним, і тим віддячу Йому». – Мені нічого додати до твоїх слів.
314. «Ти моя опора, – писав я тобі, – побачиш, що ми можемо удвох…» – І як бути, якщо не спиратися на Іншого?!
315. Місіонер… Мрієш стати місіонером. Серце твоє, як серце святого Франциска Ксаверія, прагне завоювати для Христа весь світ: Японію і Китай, Індію і Росію…, холодні народи північної Європи…, Америку, Африку, Австралію!
– Розпалюй у своєму серці цей вогонь, спраглий душ людських. Але не забувай, що найкращий місіонер – той, хто вміє підпорядковуватися. Вдалині від цих країв, у яких ти мрієш здійснювати своє апостольське служіння, ти у насправді працюєш і тут, і там. Невже ти не відчуваєш, подібно до святого Франциска Ксаверія, як втомлюються руки твої від багатьох хрещень?
316. Мрієш про святість. Говориш: «Бажаю».
– Але чи ти бажаєш святості з тою ж пристрастю, з якою скнара любить своє золото, мати – своє дитя, честолюбець – своє вшанування, сластолюбець – свої жалюгідні насолоди?
– Ні? Напевно, не бажаєш.
317. Яка запопадливість у погоні за земними задоволеннями! Спрага вшанування і слави захоплює людей. Любовні пристрасті та жадібність розбивають їх серця. Всі вони – бідні та багаті, старі та молоді, мужчини, жінки і навіть діти – всі схожі у цьому один на одного.
Якщо таку ж запопадливість ти проявиш до своєї душі, то отримаєш від Господа віру дієву, живу – і у твоєму апостольському служінні не буде перешкоди, яку ти не зміг би подолати.
318. Тобі, непоганому спортсмену, послужать доброю порадою слова апостола: Nescitis quod ii qui in stadio currunt omnes quidem currunt, sed unus accipit bravium? Sic currite ut comprehendatis. – «Чи не знаєте, що всі хто змагається на арені біжать, але тільки один отримує нагороду? Так біжіть, щоб отримати».
319. Зосередься. Шукай Бога в собі та слухай Його голос.
320. Не давай загаснути цим шляхетним замислам, цим святим устремлінням, що зароджуються у твоїй душі… – З малою іскри розгориться вогонь.
321. Послухай мене, апостольська душа… Невже твоє спілкування з Ісусом – стільки років і так близько до Нього! – нічого для тебе не значать?
322. Нашу Дарохоронительку я називаю Віфанією… А ти не розумієш. Але якщо станеш другом друзів Учителя – Лазаря, Марфи, Марії, – то вже не будеш питати мене, чому нашу Дарохоронительку я називаю Віфанією.
323. Ти знаєш, що таке євангельські ради. Іти за ними може тільки витончена душа, наповнена Любов’ю. – Кажуть, що це шлях небагатьох. А я інколи думаю: може бути, все-таки, багатьох.
324. Quia his homo coepit aedificare et non potuit consummare! – «Чоловік цей почав будувати, але закінчити не зміг!».
Смутно це чути. Але тільки забажай – і про твоє життя такого не скажуть. Бо у тебе потрібні засоби – сила волі та благодать Божа, – щоб увінчати храм свого освячення.
{PAGEBREAK}

Байдужість

325. Борись проти ліні – вона поступово руйнує твоє духовне життя. – Подумай: саме так приходить до нас байдужість, теплохладність… А сказно у Святому письмі, що теплохладних Господь викине із уст Своїх.
326. Мені боляче бачити, що байдужість загрожує тобі; я не бачу, щоб ти серйозно прагнув до християнської досконалості на своєму місці.
– Скажемо разом: «Тільки не байдужість! Confige timore tuo carnes meas! – Проткни страхом Твоїм плоть мою! – Дай мені, Господи, синівський страх, щоб я опам’ятався… і діяв!»
327. Так, я знаю, що ти уникаєш смертельних гріхів. Бажаєш спастися! Але чому не лякають тебе дрібні гріхи, які ти робиш свідомо і постійно, хоча відчуваєш, що Господь закликає тебе перемагати будь-який гріх?
Байдужість – ось причина твоєї слабкої волі.
328. Мало в тобі любові до Бога, якщо ти піддаєшся, не борешся з дрібними гріхами, виправдовуючись їх незначністю.
329. Дрібні гріхи глибоко ранять душу. Чи не про те говорить Господь у «Пісні над Піснями»: Capite nobis vulpes parvulas, quae demoliuntur vineas. – «Ловіть нам лисенят, які пошкоджують виноградники».
330. Дуже шкода, що ти не переймаєшся своїми дрібними гріхами! – Значить, немає у тобі поки справжнього духовного життя.
331. Ти байдужий, ти теплохладний, якщо виконуєш ліниво і без бажання все, що Бог від тебе просить; якщо ти хитро і розважливо використовуєш будь-яку можливість обмежити свої обов’язки; якщо думаєш тільки про те, щоб тобі було добре; якщо слова твої порожні і ні до чого не зобов’язують; якщо не відчуваєш відрази до дрібного гріха; якщо дієш по чисто людських розрахунках.
{PAGEBREAK}

Навчання

332. Тому, хто може бути мудрим, ми не прощаємо, якщо він не мудрий.
333. Навчання – це послух: Non multa, sed multum. – «Не багато в чому, але у великому».
334. Молишся, умертвляєш плоть, пов’язаний багатьма апостольськими справами… і не вчишся. – А значить, стоїш на місці, і даремні твої зусилля.
Навчання, професійна підготовка – для нас це святий обов’язок.
335. Для апостола наших днів година навчання – це година молитви.
336. Якщо ти маєш служити Богу своїм розумом, тоді для тебе навчання – святий обов’язок.
337. Молишся, приймаєш Святі Тайни, зберігаєш чистоту… і не вчишся. – Не кажи мені, що ти добрий. Ти тільки добренький…
338. Раніше, коли людські знання були обмежені, видавалося вельми можливим, що однин вчений брав на себе місію захисту нашої Святої Віри.
У наш час, коли світ науки сильно ускладнився, коли одна людина вже не може бути компетентною у всіх її областях, необхідно розділити роботу між вірними, кожний з яких компетентний у своїй спеціальності, щоб разом захищати Церкву у всіх сферах сучасних знань.
– Це наш обов’язок. А ти так легко зневажаєш його…
339. Книжки… Не купуй їх, не порадившись з ближніми, що думають по-християнськи, тямущих і досвідчених. Інакше ти можеш набути негідні, а то й шкідливі.
Як часто думає людина, що під пахвою у нього – книга… Насправді це – ти подивись! – купа сміття.
340. Вчись. – Учись наполегливо. – Чи будуть добрими із тебе сіль землі та світло для світу, якщо сам ти – неграмотна людина.
Чи ти думаєш, що поки ти нічого не робиш, мудрість сама звалиться на тебе з неба?
341. Ти наполегливо вчишся. Це добре, але проявляй наполегливість і в духовному житті.
342. Не забувай, що спочатку треба навчати своїм життям, а вже потім словами. У «Діяннях» про Ісуса говориться: Coepit facere et docere – «Почав робити і вчити»…
– Робити! Щоб ми вчилися.
343. Працюй… Поглинений професійною працею, сама душа твоя поступово зміниться. Станеш більш зрілим, станеш мужчиною, і ти залишиш назавжди бажання злословити, яке гризе твою душу.
344. Наставнику! Ти наполегливо прагнеш освоїти метод, який дозволить твоїм учням найкраще пізнати світську премудрість.
Прагни також наполегливо освоїти християнську аскезу – єдиний для тебе і твоїх учнів шлях до досконалості.
345. Культура, культура! – Гаразд: хай ніхто не пережене нас у прагненні до неї.
Але ж культура – це не мета, а засіб.
346. Учню, формуй у серці дієве благочестя, досягай успіху в заняттях, виховуй у собі невідступне бажання апостольського служіння у своєму професійному середовищі. Якщо у тебе будуть справжні знання – духовні та професійні – то швидкий і справжній успіх не примусить себе чекати.
347. Ти прагнеш мати багато знань – і думаєш тільки про це, забуваючи про необхідність виховувати свою душу. – Щоб Він царствував у цьому світі, потрібні люди, що йдуть шляхами земними, дивлячись на небеса; що досягають успіхів у професійних справах, і – за їх допомогою – у непомітному, але дієвому апостольському служінні.
Виховуй душу – і будеш працювати для Христа.
348. Твої легкодумство, розбещеність, лінивство – це наслідок боягузтва і любові до комфорту (про що безперестанку говорить твоє сумління), але це не Шлях.
349. Не переймайся тим, що твоя справедлива думка обурює твого співрозмовника. Хай цей гнів і ввів його у спокусу, але це – спокуса фарисея.
350. Ти маєш знання, і до того – добрий християнин. – Але все ж цього замало. Якщо ти не приборкаєш свій характер, якщо свою наполегливість і свої знання не ушляхетниш вихованістю, – то ніколи не станеш святим. – Не дивлячись на твою навченість, тебе прийдеться тримати на прив’язі як мула.
351. Твій самовпевнений вигляд викликає антипатію і роздратування. Більше того – він провокує глузування і, що найгірше, зводить нанівець твоє апостольське служіння.
Не забувай: і посередність може гордитися своєю «вченістю».
352. Твоя безмежна зарозумілість, твоя фальшива важливість – тільки плоди твоєї недосвідченості.
– Ти вже, будь-ласка, виправляйся. А то зробиш кар’єру і займеш керівну посаду – це буває завжди і скрізь, – а якщо ти не задовольнишся своєю нікчемністю, то не будеш прислуховуватися до мудрих порад. – І страшно подумати, скільки шкоди завдасть твоя безглуздість.
353. Секуляризм, нейтральність… Старі міфи завжди їх омолоджують.
Ти що ж, думаєш, що віру можна ось так, запросто залишити за дверима університету, клубу або парламенту – як пальто у коридорі?
354. Бережи відпущений тобі час. – Пам’ятай про долю проклятої Господом смоківниці. Вона адже теж щось робила… розпускала листя. Як ти.
– Не намагайся себе виправдати. – Смоківниці не допомогло і те, що час плодоносіння ще не прийшов, коли Господь шукав на ній смокви.
– І залишилася вона назавжди безплідною.
355. Ті, що працюють заради грошей, вічно поспішають, цінуючи кожну хвилину. Вони говорять, що час – гроші. Для нас, тих, хто працює на ниві душ людських, час – це золоті злитки слави Господньої!
356. Як можеш ти, цілими днями нічого не роблячи, вважати себе християнином? – Хіба ти забув, як Христос працював у Лазареті?
357. Ти говориш: «Коли ми перебуваємо у неробстві, всі спокуси накидаються на нас – наче тільки цього і чекають». Вірно, адже саме неробство є гріхом!
– Той, хто працює заради Христа не повинен мати жодної вільної хвилини; відпочинок – не неробство, а можливість переключитися на те, що вимагає менших зусиль.
358. Муж з апостольською душею, що перебуває у неробстві… Не розумію.
359. Виконай свою повсякденну працю для Господа – і ти її освятиш.
{PAGEBREAK}

Підготовка

360. Як ти щиро сміявся, коли я порадив тобі віддати свої молоді роки під опіку святого архангела Рафаїла.
– Щоб він повів тебе, як юного Товія до праведного подружнього життя з доброю, прекрасною… і багатою дружиною, додав я, жартуючи.
І як задумався ти над порадою довірити себе піклуванню іншого юнака, апостола Івана, – на той випадок, якщо Господь буде вимагати від тебе більшого.
361. «Необхідні чесність і вірність обов’язку по відношенню до хворого; спокійна, твереза об’єктивність, далека від істерики, – тільки вона може бути корисною у наших умовах. На відміну від рідних і близьких, лікар не може дозволити собі марних сліз. Уявіть собі поле бою, санчастину, що забита пораненими, яких немає кому і немає куди вивозити – а їх все більше! – і натовпи тих, що ридають над кожним ліжком. Хоч у полон здавайся!»
Ці рядки військового лікаря я виписав для тебе, який нарікає на те, що з тобою погано поводяться і що тобі не вистачає тої ніжності та співчуття, які ти у надлишку мав у себе вдома.
362. Я не очікую чудес – цілком достатньо тих, про яких сказано у Писанні. – Ось чого я очікую від тебе: виконуй свій обов’язок і відгукуйся на благодать Божу.
363. Ти розчарований. Пригноблений. Люди тільки що дали тобі урок! – Вони розраховували на те, що ти їх не потребуєш, і говорили, що готові віддати тобі останню сорочку… Але як тільки зрозуміли, що тобі і справді потрібна конкретна допомога – їх дружба перетворилася на байдужість. Навіть копійки не пожертвували!
– А ти звикай надіятися тільки на Бога. І ще на тих, хто дружить з тобою заради Нього.
364. О, якби то ти взявся служити Богу так сумлінно, як служиш своєму честолюбству, чуттєвості, світським марнотам!…
365. Якщо бажаєш бути лідером, – прийми рішення: стати останнім серед братів і першим серед інших
366. Чи вартує ображатися, якщо хтось комусь ближче по причині подібності професії, характеру, звичок, або тому що вони давно знають один одного?
– І все ж серед своїх не повинно бути особливої дружби, навіть натяку на те, що вона є.
367. Скажу прямо: найкращі ласощі в животі у свині перетворяться – в кращому випадку! – у свинину.
Будьмо ж ангелами, здатними ушляхетнювати і очищати будь-яку сприйняту думку. – Принаймні, будьмо людьми, що здатні перетворювати з’їдену їжу хоча б у мускули – шляхетні й красиві. Або, може бути, у сильний мозок, здатний пізнавати Бога і Йому поклонятися.
Тільки не будьмо худобою – цього добра і без нас вистачає!
368. Нудьгуєш? Це тому, що пристрасті твої бадьорі, а дух спить.
369. Любов Ісуса примусить тебе поступатися багато в чому, гідно… і багато в чому, теж гідно – бути непоступливим.
370. Адже ти не злий по натурі, а здаєшся злим. Це елементарна дурість. А дурість – привід для спокуси, і гірша, ніж злість.
371. Коли людина, яка погано виконує свої професійні обов’язки, прикривається релігійною запопадливістю, – є бажання шепнути йому на вухо: «Будь-ласка… будь поменше християнином…»
372. Де б ти ні працював – ти маєш права і обов’язки.
– Якщо ти, посилаючись на потреби свого апостольського служіння, ухиляєшся від виконання професійного обов’язку, то – скільки не було б у тебе виправдань, – ти звертаєш з апостольського шляху, ти губиш професійний престиж, який як раз і є для тебе, ловця людей, твоїм сільцем.
373. Мені подобається твоє апостольське кредо: «Працювати без відпочинку».
374. Для чого цей поспіх? – Тільки не кажи мені, що це бурхлива діяльність. – Я бачу тільки суєту, не більше.
375. Розбещеність. – Ти дозволяєш своїм почуттям втамовувати спрагу з першої ж калюжі. – Тому-то ти такий неуважний; пристрасті киплять, а воля спить.
– Повернись до обов’язкового плану свого життя, який спонукає тебе жити по-християнськи. У іншому випадку, нічого вартого ти не створиш.
376. Ти скаржишся: «Це середовище… дуже на мене впливає!» – Відповім: «Звичайно. Саме тому потрібна добра школа, щоб залишаючись справжнім, носити з собою всюди своє власне середовище і задати свій тон спільноті, у якій живемо».
– Якщо приймеш мої поради, незабаром відчуєш свій вплив, як відчули апостоли, що були вражені першими чудами, які вони творили в ім’я Христа.
377. Але як осягнути нашу підготовку, як зберегти наш дух? – Тримайся конкретних правил, які твій наставник дав тобі, пояснив і навчив їх любити. Тримайся їх, і станеш апостолом.
378. Не будь песимістом. – Хіба ти не знаєш, що все на добре.
– Віра твоя неминуче приведе тебе до оптимізму.
379. Природність. Хай ваше життя, життя лицарів віри і благочестивих жінок – бо ви сіль землі та світло світу – тече природно, без дивностей та примх. Носіть у собі завжди дух християнської простоти.
380. «Чи не буде здаватися моя простота неприродною у середовищі язичників або людей, далеких від християнства?» – питаєш ти мене.
– Відповім: «Звичайно, твоє життя зіштовхнеться з їх життям. – У цьому зіткненні, коли віра твоя знайде підтвердження справами, – і проявиться природність, яку я чекаю від тебе».
381. Вони говорять, що в тобі занадто сильний «корпоративний дух». Не хвилюйся. Їм що, потрібний інструмент, який розвалюється, як тільки до нього доторкнешся?
382. Даруючи тобі Життя Ісуса, Господа нашого, я написав: «Шукай Христа. Знайди Христа. Полюби Христа».
– Ось три найважливіших вчинки. Чи зважився ти хоча б на перший?
383. Не дивно, що тобі не підпорядковуються. Адже ти маєш бути начальником – а дух твій слабкий.
384. Тут у тебе в думках плутанина. – Поспішаю пояснити, щоб ти зрозумів: у диявола досить противна зовнішність. Він прекрасно про це знає і не ризикує йти відкрито, а робить все, щоб ми не бачили його рога.
– Тому і ховається часто за симпатичними масками шляхетності або навіть духовності.
385. Господь говорить: «Заповідь нову даю вам: любіть один одного… по тому пізнають всі, що ви Мої учні».
– І Павло говорить: «Носіть вантаж один одного, і таким чином виконуйте закон Христа».
Мені немає чого додати.
386. Не забувай, сину, що на цьому світі є тільки одне зло, якого ти повинний боятися і оминати за допомогою благодаті Божої. Це – гріх.
{PAGEBREAK}

План твоєї святості

387. Ось три опори, що підтримують храм святості заради Христа Господа:
Свята непоступливість, святий примус і свята безсоромність.
388. Одна справа – свята безсоромність, інше – життєве нахабство.
389. Свята безсоромність властива духовному дитинству. Дитину ніщо не турбує. Вона відкрита всьому світу у всіх своїх слабостях – і це її не страшить.
Безсоромність, натхненна Богом, дає нам можливість легко пройти дорогами хвали і огуди…, захоплення і глузування…, честі та осуду…, здоров’я і хвороби…, багатства і бідності…, краси і злиденності…
Ну як?
390. Смійся над тим, що смішне. – Нехтуй порожніми балачками. Навчись бачити Бога у собі і у всьому, що тебе оточує. – Так ти досягнеш святої безсоромності, у якій маєш потребу – дивно, чи не так? – щоб отримати чарівність християнського лицаря.
391. Якщо ти знайшов святу безсоромність – чи важливо для тебе те, що сказали або що скажуть?
392. Зрозумій: той, хто прагне зробити «якнайкраще», ніколи не буває смішним.
393. Людина… начебто порядна, але поступлива, рано чи пізно віддасть Ісуса на смерть.
394. Людина, що йде на поступки у питаннях честі або віри, не має ні честі, ні віри. Де тріумфує така поступливість – там не володіють істиною.
395. Один Божий чоловік, загартований у боротьбі, розмірковував так: «Чому я непоступливий? Тому, що я впевнений у істинності моїх переконань! А ви ось поступливі… Чи не здається вам, що два на два – це три з половиною? Невже ні? І ви не зробите поступки у такій дрібниці? Навіть по дружбі?..
Ось бачите? Ви стали непоступливі – зовсім як я. Це тому, що вперше у житті ви впевнені у своїй правоті».
396. Свята непоступливість – одне, нетерпимість – зовсім інше.
397. У питаннях віри і моральності – будь твердим по суті, але м’яким по формі. – Стальна палиця у м’якому шкіряному чохлі.
Будь непоступливим – але не упертим.
398. Непоступливість – але не просто непоступливість. Ми говоримо: «свята непоступливість».
Пам’ятай, що є і «святий примус».
399. Якщо хтось намагається накласти на себе руки – ми робимо все можливе, щоб врятувати його земне життя. Якщо треба – то діємо силою, не зупиняючись перед примусом. І всі нам аплодують, і всі нас за це хвалять. – Так невже ми не наважимося на примус – на святий примус, – щоб врятувати Життя (з великої літери!) багатьох людей, що найдурнішим чином вбивають свою душу?
400. Скільки злочинів скоєно під виглядом справедливості! Ось якби ти торгував зброєю і хтось захотів купити у тебе гвинтівку, щоб застрелити твою матір – щоб ти зробив? То ж і воно! А ціну ж давали справедливу.
– Вчені, дипломати, журналісти, політики! Задумайтеся.
401. Бог і дерзання! Дерзання – не безумство. Дерзновенний – не зухвалий.
402. Не проси у Господа прощення тільки за свої гріхи. Не люби Його тільки своїм серцем…
Відшкодуй всі образи, які Йому заподіяли і завдають зараз, і ще завдадуть. Люби Його силою всіх сердець, Йому відданих.
Дерзай! – Скажи, що любиш Його безумніше, ніж Марія Магдалина, й обидві Терези… Більше, ніж Ігнатій Лойола і Франциск Ксаверій.
403. Будь ще більш дерзновенний – коли тобі щось потрібно, подумай: «Хай буде воля Твоя…», але скажи: «Ісусе, я хочу ось цього…» Бо так просять діти.
404. Ти зазнав невдачі? – Такого з нами ніколи не трапляється! Адже ти поклав всю надію на Бога і по-людськи зробив все, що міг…
Значить, зараз – саме зараз і саме у цій справі, – твій успіх в невдачі. Подякуй Господу – і знову за справу!
405. Хіба ти зазнав поразки? – Ти ж сам знаєш, що цього не може бути.
Ні, не поразка: ти придбав досвід. – Вперед!
406. Так, це – поразка, це – біда… Ти втратив наш дух. Подивись на справу духовним поглядом – і ти зрозумієш, що немає ніякої різниці між поразкою і перемогою. Адже все і завжди закінчується успіхом.
407. Не змішуй прав, які тобі дає твоя робота, зі своїми особистими правами. – Від перших неможна відмовлятися.
408. Святоша схожий на святого не більше, ніж ханжа – на істинно набожного. Це – карикатура.
409. Навряд чи має якусь цінність наша фальшива чеснота, якщо у ній немає простих людських чеснот.
– Це все-рівно, що прогулюватися у нижній білизні, повісивши на груди діамантову брошку.
410. Твої чесноти… – хай не будуть вони чеснотами «дзвінкими».
411. Часто псевдоапостоли приносять багато добра народу – навіть проти своєї волі, в силу вчення Христового, яке вони проповідують, але самі не йдуть за ним.
Але навіть це добро не спокутують реального зла: вони вбивають души тих, хто міг би стати лідером, апостолом, але не виніс лицемірства і з відразою втікав від цих наставників.
Ось чому псевдоапостолам, які не прагнуть праведного життя, неможна ставати у перші ряди, неможна вчити інших, неможна очолювати групи.
412. Хай полум’я твоєї Любові не буде болотним вогником – цією примарою вогню, який не гріє і не здатний запалити те, до чого торкається.
413. Non serviam! – «Я не буду служити!»… Це вибух давнього бунту, це крик Сатани, що приніс забагато гірких плодів.
– Невже ти не маєш бажання кожного дня повторювати: «Serviam! Буду служити Тобі, буду відданий Тобі!» – у молитвах і справах, більш плідних, ніж ті бунтарські крики?
414. Як трагічно: «людина Божа» впала в гріх! Але, набагато гірше те, що «людину Божу» захопила світська суєта і вона стала байдужою!
415. Залиш, не думай про те, що світ називає поразкою або перемогою. – Переможець дуже часто виявляється переможеним!
416. Sine me nihil potestis facere! – «Без Мене не можете робити нічого!» Ось воно, нове світло для очей моїх – вічне світло Євангелія!
– Я роблю дурості? Не дивно.
– Треба увести Ісуса у всі свої починання. – Ось коли не буде дурості в «моїх»… ні, «наших з Тобою справах»!
{PAGEBREAK}

Любов до Бога

417. Немає іншої любові, крім Любові.
418. Таємна сила, яка надає вартості чомусь приниженому, навіть принизливому, це Любов.
419. Дитина. Хворий. Коли пишете ці слова, то чи не зазнаєте спокуси писати їх з великої літери? І правдою є, що для душі, яка наповнена любов’ю, діти та хворі – цеВін.
420. Нажаль замало одного життя, щоб віддати його Богу!
421. Друг – це скарб. Велике це слово – друг! Бо там де твій скарб, там і серце твоє.
422. Ісус – це твій Друг. Друг з великої літери. У Нього серце людське, як твоє. У Нього очі наповнені любов’ю, очі, що оплакували Лазаря… І так, як любив Лазаря, Він любить тебе.
423. Боже мій, люблю Тебе, але… навчи мене любити!
424. Карати з любов’ю – це невидимо підносити кару, накладену на того хто її заслуговує, до рівня надприродності. і любові до Бога. Кара хай буде покутою. З любов’ю до ближнього, задля Бога, хай накладена кара не буде помстою, а ліками, що оздоровлюють.
425. Мій Боже, як же я не збожеволів від думки, що Ти мене так міцно любиш!
426. У Христі поєднуються всі ідеали, бо Він – Цар, Любов, Бог.
427. Господи, зроби мене поміркованим у всьому, крім Любові.
428. Якщо любов, навіть людська, приносить стільки втіхи тут, то якою ж буде Любов на небесах?
429. Все, що зроблене в ім’я Любові, стає прекрасним і величним.
430. Ісусе, хай буду я останнім у всьому, а тільки першим в… Любові!
431. Не бійся Божої Справедливості. Справедливість у Бога така ж гідна подиву й така ж сповнена любов’ю, як і милосердя. Вони дають свідчення Любові.
432. Уяви собі все найкраще й велике на землі; все, що приносить радість розуму та почуттям… Уяви собі наш світ та інші світи, які блимають до нас уночі з висот – цілий Всесвіт. І все це, разом із усіма здійсненими мріями й примхами, нічого не вартує по зрівнянню з Богом моїм і твоїм, у порівнянні з невичерпним скарбом, прекрасним цвітом, у порівнянні з людиною упокореною, зведеною до ролі слуги в стайні, де Він народився, в майстерні Йосифа, у Страстях і безславній смерті, та в безумній Любові Святої Євхаристії.
433. Живи Любов’ю і завжди переможеш, навіть якщо ти програв в битвах на фронтах твоєї внутрішньої боротьби.
434. Дозволь твоєму серцю вщерть наповнитися Любов’ю та вдячністю, коли бачиш, як ласка Божа звільняє тебе щоденно від ланцюгів, у які закував тебе ворог.
435. «Страх Господній чистий». Святим є страх Божий. Страх, який означає синівську пошану до Батька, але не рабський страх; бо твій Бог Отець – не тиран.
436. Терпіння від любові. Тому що Він добрий, тому що Він твій Друг, який віддав Своє Життя за тебе, тому що все добре в тобі належить Йому, тому що ти Його глибоко зневажив, і тому що Він пробачив – Він пробачив тобі! – плач, мій сину, сльозами терпіння від Любові.
437. Якби ж то помер якийсь чоловік, щоб урятувати мене від смерті! Умер же Бог. А мені байдуже.
438. Божевільний! Ти думав, що ти сам у єпископській каплиці! А я ж бачив, як ти цілував тільки що посвячені чаші та кожний дискос, аби Він, зійшовши в них уперше, знайшов той твій поцілунок.
439. Не забувай, що терпіння – це пробний камінь Любові.
{PAGEBREAK}

Любов до ближнього

440. Якщо ти закінчив свою роботу, то візьмися за роботу свого брата, в ім’я Христа допомагаючи йому. Роби це тактовно і природно, щоб він і не зауважив, що ти працюєш більше належного. Оце справді чеснота, гідна сина Божого!
441. Тобі болить те, що ближній твій не проявляє християнської любові до тебе. Як же болить Богу твоя занедбаність у любові до Нього?
442. Відганяй від себе лиху думку про будь-кого, навіть якщо б його слова або вчинки оправдували таку думку.
443. Негативну критику не виголошуй. Якщо немає місця похвалі й похвалити не можеш, то краще промовчи.
444. Ніколи не говори лихого про свого брата, навіть якщо у тебе є причин вдосталь. Найперше помолися перед Кивотом, а потім піди на побачення зі священиком, своїм отцем, та вилий свою душу, свою турботу йому.
І більше нікому
445. Бурмотіння – це дозріваючий гнійник, який забруднює апостольську працю та гальмує її. Воно висмоктує християнську любов, зв’язує сили, каламутить спокій та розбиває єдність із Богом.
446. Якщо ти уявляєш із себе таку слабість, то чому ти дивуєшся, що інші мають свої слабості?
447. На балакання, базікання й патякання з усіма їх наслідками, люди витрачають інколи все своє життя. Спостерігши це, вважаю мовчанку за ще потрібнішу, за гідну ще більшої шани. І добре розумію, Господи, чому рахуєш кожне зайве слово.
448. Сказати легше, ніж зробити. А ти зі своїм язиком, заточеним, як сокира, – чи ти хоч випадково й нехотя пробував раз зробити «добре» те, що, на твою «авторитетну» думку, інші роблять менше досконало?
449. Як це явище назвеш: нашіптування, бурмотіння, інтригування, пліткування , обмовляння, змовляння, наклеп, чи просто мерзотність?
Якщо хтось присвоїть собі право чинити суд, то цей суд обернеться в судилище.
450. Як болить Богу і як шкодить багатьом душам так звана справедливість «справедливих»!
451. Не треба пертися у судді. Кожен бачить справи зі своєї точки зору, кожен міряє власною – майже завжди фальшивою – міркою, і кожен розглядає власними очима, найчастіше затьмареними або встеленими туманом пристрасті. Зрештою, погляд окремих осіб суб’єктивний і хворобливий, як і погляд отих модерних художників, які кладуть на полотно кілька довільних мазків, а потім запевняють нас, що це наш портрет…
Як мало важить людський суд! Не осуджуйте когось, не пропустивши осуду перед тим крізь сито молитви.
452. Доклади, якщо потрібно, зусиль, щоб тих, хто образив тебе, вибачити завжди й відразу. Бо, Бог пробачає тобі набагато більше, ніж ти комусь.
453. Бурмочеш ? Таким способом витрачаєш добрий настрій і, якщо не навчишся тримати язика за зубами, то, крок за кроком, кожне твоє слово поведе тебе дедалі ближче до виходу із цього апостольського підприємства, в якому працюєш.
454. Не виносьте вироку, не вислухавши двох сторін. Навіть люди, які вважають себе благочестивими, дуже легко бувають за межею розсудливості.
455. Чи усвідомлюєш ти, якої шкоди можеш наробити, коли з пов’язкою на очах берешся жбурляти каміння?
Також не знаєш шкоди, інколи непоправної, що її можеш наробити, жбурляючи фрази – тобі вони видаються легенькими – лихослів’я, бо ж у тебе на очах пов’язка безоглядності чи пристрасті.
456. Критикувати й руйнувати – дуже легка справа. Навіть і останній попихайло з будівельної бригади вміє прикласти руки до розбивання чудових і шляхетних стін старого собору. Будувати – ось праця, яка вимагає майстрів.
457. Хто ж ти такий, що берешся судити вдалість чи не вдалість постанов свого зверхника? Чи не бачиш, що в нього більше основ судити, ніж у тебе? Що він має більший досвід, достойних, розумних і безпристрасних дорадників? І, перш за все, що йому дана більша ласка його становища, яка означає собою світло й могутню допомогу від Бога?
458. Ті сутички з себелюбством світу навчать тебе більше цінити братерську любов твоїх близьких людей.
459. У твоїй любові до ближнього багато зазнайства. Здалека ти принаджуєш, променієш. А зблизька відштовхуєш, бо нема в тобі тепла. А це досадно!
460. «Брат, підтриманий братом, міцний, як фортеця». Подумай хвилину та виріши чи жити в братстві, яке я тобі завжди радив.
461. Побачивши, що ти не проявляєш благословенного братерства, яке тобі постійно проповідую, нагадаю тобі глибокі слова Святого Івана: «Діти, – любімо ні словом, ні язиком, а ділом та правдою!»
462. Сила любові ближнього! Навіть ваша взаємна слабість становить підпору, яка підтримує вас у виконуванні обов’язку, за умови, що живете в братерстві. Сперті одна на одну, таким чином підтримуються взаємно будівельні частини будиночка з карт.
463. Більше ніж у «даванні», любов до ближнього полягає в «розумінні». Тому, поставлений перед завданням судити, пошукай виправдання для свого ближнього. А виправдання знайдеться завжди.
464. Тобі відомо, що чиясь душа в небезпеці? Твоїм життям у єдності навіть здалеку ти можеш подати дійсну допомогу тому, хто її потребує. Тож не гай часу! І не хвилюйся.
465. Твої турботи за братство я схвалюю; бо ці турботи доводять вашу взаємну любов. А все-таки подбай, щоб твої турботи не перейшли в неспокій.
466. Звичайно, люди не дуже щедрі на гроші, – доповідаєш мені. Багато слів, тріскотливого ентузіазму, обіцянок, планів. Але коли доводиться жертвувати, то мало хто це робить. Якщо ж й дає щось, то не прямо, а шляхом участі у якійсь розвазі: в танцях, лотереї, перегляді фільму, або у вечірці. Або ж вимагають, щоб список жертводавців був оголошений та надрукований у пресі.
Загальна картина невесела, та бувають і винятки. Приєднайся також і ти до тих, чия ліва рука в милостині не знає, що робить права.
467. Книги. Як той Христовий прохач, я простягнув руку і попросив книжок. Книжок, як поживи для соборного та апостольського інтелекту багатьох студентів. Я простяг руку, як прохач іменем Христа, і виніс мішок дуль. Чому, Ісусе, люди не збагнуть глибини християнської любові в тій милостині? Чому не розуміють, що допомога книжками більш ефективна, ніж добрим пшеничним хлібом?
468. Ти надто наївний. Кажеш, що мало тих, хто зберігає любов до ближнього; що любити ближнього – це не те саме, що дати старе шмаття та кілька мідяків… І розповідаєш мені про свій досвід і своє розчарування.
Можу тобі відповісти тільки ось що: давай погодимося обидва, ти і я не скупитися в даванні й віддаванні. Таким чином заощадимо твій сумний досвід для тих, хто буде мати справу з нами.
469. «Вітайте один одного святим поцілунком! Усі святі вас вітають». «Святим, що в Ефесі». «До всіх святих у Христі Ісусі, що знаходяться в Филипах». Зворушлива ця назва «святі», що її вживали первісні вірні християни, звертаючись один до одного, правда?
Навчися правильно поводити себе з братами.
{PAGEBREAK}

Засоби

470. Які ж засоби? Власне, ті самі, які вживали Петро й Павло, Домінік і Франциск, Ігнатій та Ксаверій: Розп’яття і Євангелія.
Чи, може, ці засоби видаються тобі недостатніми?
471. У апостольському служінні ти можеш, і повинен, покладатися на земні засоби, які випливають із простого підрахунку 2 + 2 = 4; та не забувай ніколи, що, на щастя, ти можеш враховувати ще один засіб, який виникає з додавання: Бог + 2 + 2…
472. Служи Богу щиро, будь Йому вірний, а поза тим… не переймайся нічим. Бо правда то велика, що сказано: «Шукайте ж найперше Царства Божого й правди Його, – а все інше вам додасться». Все інше, матеріальне, включаючи засоби, Бог докине.
473. Відкинь геть почуття безнадійності, які походять із усвідомлення своєї нікчемності. Це правда, що твій економічний престиж дорівнює нулю, що твій суспільний престиж становить нуль, твої чесноти – інший нуль, а таланти – ще один… Та з лівого боку від тих нулів стоїть вельми позитивна цифра – Христос. А в результаті, виходить незрівнянно велика цифра.
474. Ти, ніби, не уявляєш собою нічого. Інші, ніби, звели і зводять прекрасні будівлі організацій, преси, пропаганди. Інші, ніби, мають усі засоби, а в тебе їх нема… що ж, згадай Ігнатія: поміж мудрецями університету в Алькаля – невіглас; поміж студентами Парижа – голодранець; а взагалі, – переслідуваний і зневажуваний…
Такий то шлях. Люби, вір і терпи! Твоя Любов, твоя Віра, і твій Хрест – це несхибні засоби, щоб здійснити та увіковічнити свою апостольську працю, яку носиш у серці.
475. Ти визнаєш свою нікчемність. Ти і є нікчемним. І, зважаючи на це – навіть завдяки цьому – Бог тебе обрав. Він завжди вживає знаряддя атипропорційне – щоб було видно, що це «справа» Його рук.
Від тебе Він вимагає тільки одного – слухняності.
476. Як «віддаси» себе Богу, то в тебе зникнуть трудності, які могли б порушити твій оптимізм.
477. Навіщо залишаєш порожніми цілі закутини у своєму серці? Сам віддай себе в цілості, для того, щоб здобувати Йому інших. Ти недосконале знаряддя.
478. Значить, ти й на цьому етапі ще потребуєш схвалення та заохочення від вельмож, щоб і надалі чинити волю Божу? Вельможі мінливі, а ти повинен бути стійким. Будь вдячний, якщо вони тобі допомагають, і продовжуй справу непохитно далі, якщо тебе вони зневажають.
479. Не звертай уваги. «Розсудливі»завжди визначають справи Божі, як божевілля.
480. Вперед, дерзай! Поглянь, одна нитка й друга, багатої ниток, сплетених дбайливо докупи, творять линву, здатну витримувати величезне обтяження.
Ти з твоєю братією, сплівши разом ваші особисті волі, щоб чинити волю Божу, матимете силу долати всі перешкоди.
481. Шукаючи виключно Бога та для пришвидшення доброї справи оправдано можна застосувати правило, яке уклав один наш добрий приятель: «Хто винен, повинен заплатити, навіть якщо винен те, що вже заплатив».
482. Не зважай, що світ цілий проти тебе, ще й вітер в очі. Тобі вперед!
Повторюй слова псалма: «Господь моє світло й спасіння моє, кого буду боятися… Коли проти мене розложиться табір то серце моє не злякається».
483. Бадьорись, тобі це під силу. Чи не бачиш, що вчинила ласка Божа з заспаним Петром, який боявся й відрікався? Або з Павлом, який переслідував, ненавидів і впирався?
484. Будь знаряддям золотим або крицевим, платиновим або залізним, великим або малим, тонким або товстим.
Всі вони потрібні, кожен із них має своє призначення. Як і в і матеріальному: хто наважиться твердити, що столярська пила менше потрібна, ніж хірургічні щипці?
Твоє завдання – бути знаряддям.
485. І що з того? Не розумію, як ти можеш відійти від цієї праці над душами лише тому, що вогонь Божий, який тебе привабив і захопив, видає не тільки світло і тепло, але й, інколи, дим слабості. Твій такий стан тлумачити можна тільки прихованою гордістю, яка змушує вважати себе досконалим.
486. Роботи вдосталь. Знаряддя не може ржавіти. Також існують рекомендації, як уникати плісняви і ржі. Треба тільки ті приписи застосувати.
487. Хай тебе не позбавляють сну клопоти господарські, які ставлять під загрозу твою апостольську роботу. З більшою надією покладайся на Бога, роби все, що в твоїх людських силах, і побачиш, як незабаром гроші перестануть бути для тебе проблемою.
488. Нестача знаряддя хай тебе не стримує від праці, Розпочинається вона будь-як. Згодом вона сама витворить відповідні органи. Одні, що були зайвими, виявляються корисними. Що ж до інших, то, якщо й болить, треба застосувати хірургічне втручання – святі завжди були добрими «хірургами»! – і далі, вперед!
489. Віра жива і глибока. Як віра Петра. З її допомогою, це сказав Він, зрушиш гори та подолаєш будь-які перешкоди на шляху свого апостольського життя.
490. Ось побачиш, як за допомогою двох чинників – щирого серця і доброї волі – та з увагою, прикованою до чинення Божої волі, здійсниш свої мрії про Любов та втихомириш свій душевний голод.
491. «Чи ж Він не син теслі» «Хіба ж Він не тесля, син Марії» ?
Те саме, що говорено про Ісуса, дуже можливо, скажуть і про тебе – частиною з подивом, а частиною з кпинами – коли остаточно вирішиш чинити Волю Божу, стати знаряддям Скажуть: «Чи це не він?»
Ти мовчи. Хай дії будуть свідченням твоєї місії.
{PAGEBREAK}

Пречиста Діва

492. Любов до нашої Матері хай буде тим вітром, який роздмухає живе багаття жару чеснот, що похований у попелі твоєї літеплості.
493. Люби Пречисту, і Вона подарує тобі щедру ласку для перемог у щоденній боротьбі. І ні на що не пригодяться лукавому ті порочні збудники, що ростуть, ростуть і клекочуть у тобі, намагаючись потопити в пахучій гнилі великі ідеали та високі завіти, покладені в серце твоє самим Христом. «Поклонюсь!»
494. Стань під Покров Марії, а тоді станеш нашим.
495. Чи хто йде до Христа, чи вертається до Нього – завжди через Марію.
496. Людям лестять натяки на їх спорідненість із значними літераторами, політичними діячами, полководцями, діячами Церкви.
Співай Непорочній Діві, нагадуючи їй:
Радуйся, Маріє, Донька Бога Отця; радуйся, Маріє, Мати Бога Сина; радуйся, Маріє, Обрана Богом – Духом Святим…
Тільки Бог більший за Тебе!
497. Промовляй: Мати моя, – є багато причин, на те, що Вона твоя, а ти її – хай Твоя Любов прив’яже мене до хреста Сина Твого; хай не забракне мені ні віри, ні мужності, ні духу дерзання, щоб чинити волю Господа нашого, Ісуса.
498. Перед тобою постали, здається, всі гріхи твого життя. Не втрачай надії. Навпаки, з вірою та надією дитини звернися до своєї Матері, Пресвятої Марії. Вона дасть полегшення душі твоїй.
499. Пресвята Діва Марія, Богоматір, жила непомітною поміж іншими жінками свого села. Повчися в Неї жити «природно».
500. Носи на грудях святий медальйон. Маємо багато способів звеличання Богоматері, та тільки деякі з них набули такого поширення та здобули стільки признання і благословення Святих Отців.
501. Тебе спитали, котре із зображень Богоматері почитаєш найбільше. Як людина зі справжнім досвідом у таких справах, ти відповів, що почитаєш однаково всі. Це мені показало, що ти добрий син. Тому ти шануєш, – за твоїм висловом, любиш – усі зображення твоєї Матері.
502. Марія, Учителька молитви. Поглянь, як Вона просить Сина Свого в Кані. І як наполегливо просить, не знеохочуючись.
І як осягає.
{PAGEBREAK}

Вчись

503. Самотність Марії. Сама одна! Плаче безпомічно.
Ти і я повинні приєднатися до Богоматері та плакати разом із Нею. Бо ж прибили Ісуса до дерева хреста наші слабості.
504. Коли твоє серце заниє, ти з довір’ям звернися до Пресвятої Діви Марії, й Вона, Мати прекрасної Любові, втихомирить його.
505. Любов до Пречистої – це знак духу праведності, як у спільноті, так і в окремих людях.
Будь обережним у відношенні до заходів і підприємств, які цього знака не мають.
506. Страждальна Мати. Вдивляючись у Неї, заглянь у її серце. Це мати двох синів, які стоять лицем до лиця: Він і… ти.
507. Скільки покори у Матері моєї, Пресвятої Діви! Її не побачите серед лісу піднятого пальмового гілля в Єрусалимі, ні в годину великих чудес, крім першого, в Кані.
Та Вона не втікає від сорому Голгофи. Ось Вона, «під хрестом Ісуса», Його Мати.
508. Вшануй незламність Пречистої. Немає терпіння більшого ніж її терпіння. І ось Вона у підніжжя Хреста, під тягарем найважчого людського горя, сповнена силою.
Проси у Неї тієї незламності, щоб також і ти міг встояти при хресті.
509. Марія, Вчителька незримого й мовчазного жертвоприношення!
Вона співпрацює з Сином майже завжди приховано. Вона знає й мовчить.
510. Чи бачите, як просто? «Я ж Господня раба!…» І слово воплотилося. Так діють святі: без видовищ. Якщо видовище й буває, то без їх волі.
511. «Не бійся, Маріє!» Пречиста стривожилася перед Архангелом.
Цю ж скромність, що являється запорукою моєї чистоти, я хотів викинути за борт, як зайву річ!
512. О, Пречиста Мати! Твоїм словом «хай буде» Ти зробила нас братами Бога та спадкоємцями Його слави. Благословенна будь!
513. Раніш, коли ти був сам, ти не мав сили. Тепер же, звернувшись до Пречистої та з Нею, ти відчув, що це легко.
514. Довіряй. Вернися. Звернися до Пречистої – і збережеш вірність.
515. Бувають хвилини, коли вибиваєшся з сил. Чому не звернутися до своєї Матері, «Розрадниці зболілих душею, Рятівниці роду християнського… Надії нашої, Цариці Апостолів»?
516. Мати! Клич її голосно, голосніше. Вона тебе чує, Вона тебе бачить, можливо, в небезпеці, твоя Мати, Пречиста Діва, і з благодаттю Свого сина подасть тобі втіху Свого Покрову та ніжність Своїх ласк, і ти отримаєш сили до подальшої боротьби.
{PAGEBREAK}

Церква

517. «І в єдину, святу, соборну і апостольську Церкву!..»
Мені зрозуміла та зупинка, яку ти робиш, смакуючи молитву: в Церкву єдину, святу, соборну і апостольську…
518. Яка це радість – мати змогу правдиво та з глибини душі промовляти: «Люблю мою матір, святу Церкву!»
519. Цей поклик «Поклонюсь!» – це визнання вільної волі вірно служити, навіть ціною майна, честі й життя, Божій Церкві.
520. Дуже радий я, що ти добрий син Святої, Апостольської, |Соборної Церкви та що прагнеш відбути паломництво до місць, скроплених та освячених кров’ю апостолів.
521. Скільки доброти проявив Христос, заповідаючи Своїй Церкві Тайни! Це цілющий засіб при кожній потребі. Почитай їх і будь вдячний Господу та Його Церкві.
522. Почитай та шануй церковну Святу Літургію та інші обряди. Дбайливо зберігай та виконуй їх. Чи тобі не ясно, що сприймати подумки навіть найбільш піднесені та шляхетні справи – це потреба нашої людської недосконалості?
523. Церква, молитовне зібрання співає, бо самої мови для молитви не вистачає. Як християнин, до того християнин вибраний, ти повинен вивчити літургійний спів.
524. «Хочеться вибухнути співом!» – мовив один чоловік сповнений любові, споглядаючи на дива, вчинені Господом за посередництвом його служіння.
Тож повторюю тобі пораду: співай! Хай твоє вдячне захоплення Богом виллється милозвучністю.
525. Бути «соборником», католиком, означає любити Батьківщину, не поступаючись тією любов’ю нікому. Одночасно це означає розділяти шляхетні прагнення всіх інших народів. Багато чим прославилася Франція, тим пишаюся також і я! Таким же способом багато справ, що ними гордяться німці та італійці, англійці та американці, азіати й африканці становлять предмет моєї гордості.
Католик, соборник – це велике серце, дух відвертості.
526. Якщо в тобі нема почуття глибокої поваги до священичого та чернечого звання, то це неправда, ніби ти любиш Божу Церкву.
527. Виливаючи дорогоцінне миро на голову Учителя, та жінка, яку зустрічаємо в домі Симона прокаженого в Віфанії, нагадує нам обов’язок бути щедрими у служінні Богу. Недостатніми мені видаються всі розкоші, велич і краса.
В заперечення тим, хто виступає проти багатства сосудів, риз та іконостасів, чути схвалення Ісуса: «Вона ж добрий вчинок зробила для Мене!».
{PAGEBREAK}

Свята Літургія

528. Любов до Богослужіння становить дуже важливу характерну рису мужа-апостола.
529. Ти нарікаєш, що Богослужіння довге. Я ж відповім: бо любов твоя коротка.
530. Чимало християн, дуже поважних у простому житті (бо ж куди їм, ніби, поспішати!), у своїй млявій професійній діяльності, а особливо за столом і на відпочинку (бо там же також поспіху нема!) – раптом починають поспішати самі та підганяти священика в церкві, раді б скоротити, обрізати святе Жертвоприношення при вівтарі. Чи це не дивно?
531. «Дбайте про Нього, шануйте Його!» – навчав крізь сльози один старенький єпископ нових, щойно висвячених священиків.
Господи! Якби то дав Ти мені голос та авторитет кричати те саме, щоб почули та відчули це багато-багато християн!
532. Той молодий і святий священик, що удостоївся мучеництва, облив східці вівтаря гіркими сльозами, молячись за чоловіка, який маючи смертельний гріх, пішов до Причастя.
Чи таке і твоє каяття?
533. Ісусова покора: в Віфлеємі, Назареті, на Голгофі. Але ще більшого приниження й глибшого упокорення зазнає Він у Святих Дарах: більшого і глибшого, ніж в яслах, в Назареті й на хресті.
А тому, як же глибоко я зобов’язаний любити Святу Літургію! («Нашу» Літургію, Ісусе…).
534. «Скільки років причащаюся щоденно!» – сказав мені – «Інший на моєму місці вже став би святим, а я все такий же!»
Я тобі відповів: і надалі ходи щоденно до Причастя, сину, та думай – що сталося б з тобою, якщо б не причащався?
535. Причастя, єднання, зв’язок, довіра: Слово, Хліб і Вино, Любов.
536. Причащайся. Це не означає непошани. Запричащайся саме сьогодні, як тільки виплутаєшся з тієї петлі.
Чи не забув ти того, що сказав Ісус: лікар потрібен не здоровим, а хворим?
537. Наближаючись до Дарохранительниці, усвідом собі: це Він, чекає на тебе довгих двадцять століть!
538. Ось Він, Цар над царями і Пан над панами, втілений у Хліб і Вино.
У це крайнє приниження завела Його любов до тебе.
539. Він тут задля тебе. Якщо ти добре підготувався і не йдеш до Причастя, то тим не віддаєш пошани Йому. Непошану Йому виявляє лиш той, хто приймає Його в недостойному стані.
540. Духовне Причастя – це важливе джерело ласки. Приступай до нього часто, і удостоїшся відчутнішої присутності Бога та тіснішої єдності з Ним у ділах.
541. Благочестя має свої форми виявлення. Засвой собі їх. Співчуття викликають ті «побожні» люди, які не вміють брати участи в Богослужінні, не зважаючи на те, що присутні на ньому кожного дня. Вони не вміють ні перехреститися, а тільки махають рукою, наче відганяють мух; ні зробити метанію перед Святими Дарами; ні шанобливо приклонити голову перед зображенням Пречистої.
542. У виконуванні обрядів не вживайте зображень, які виходять серійно з верстата чи конвеєра. Ліпше розп’яття з грубо кованого заліза, ніж ті гіпсові фігури розмальовані цукровими кольорами.
543. Ти бачив, як я правив Богослужіння перед вівтарем без зайвих прикрас. Лиш престол із великим Розп’яттям на ньому, лише товсті свічники з восковими свічами, що ліворуч і праворуч східцями підносилися до Розп’яття. Прості ризи. Чаша дорогоцінна, але сувора на вигляд. Без електричного освітлення, яке нам було зайве.
Ти так добре почувався у святині, що виходити не було бажання. Чи бачиш ти, як веде, як наближає до Бога суворість Літургії?
{PAGEBREAK}

Спільнота Святих

544. Спільнота святих. Як тобі це сказати? Чи розумієш значення переливання крові для тіла? Отож саме цим є спільнота святих для душі.
545. Живіть у своєрідній спільноті святих, і в годину внутрішньої боротьби, як і в час професійної праці, кожен з вас відчує радість і силу єднання.
546. Ти добре збагнув істоту спільнот святих, сину, доповідаючи мені в листі: «Вчора я відчув, що ви молилися за мене!»
547. Інша людина, обізнана з цією спільнотою надприродних надбань, повідомляє: «Отриманий лист мені дуже допоміг. Він прийшов просяклий молитвами всіх! Мені ж якраз до болю потрібні ваші молитви».
548. Якщо відчуваєш спільноту святих і живеш у ній, то й покуту візьмеш на себе радо, і збагнеш, що покута, хоч і коштує зусиль, приносить радість; і відчуєш спільність із усіма покутниками минувшини, сучасності й майбутнього.
549. Тобі легше буде виконати свій обов’язок, якщо думатимеш про допомогу, отримувану від твоїх братів, та про те, що ти своїх братів, які сподіваються на твою допомогу, міг би підвести.
550. «Через це переношу я все заради обраних, щоб і вони доступились до спасіння, що в Христі Ісусі, зі славою вічною». Так треба жити у спільноті святих!
Проси Господа, щоб подав тобі дух Святого Павла.
{PAGEBREAK}

Благочестивість

551. Уникаймо рутини, як самого нечистого. Присутність Бога – це добрий засіб проти падіння в провалля, в могилу несправжньої набожності.
552. Хай твої побожні практики не будуть численні, зате постійні.
553. Не забувай молитов, вивчених у дитинстві, найпевніше з уст матері. Промовляй їх щоденно з такою ж простотою, як і тоді, в дитинстві.
554. Ходи молитися перед Святими Дарами. Промовивши звичну молитву, розкажи Ісусові, дійсно присутньому в чаші, твої буденні турботи, й тоді отримаєш світло та підбадьорення для християнського життя.
555. Воістину принадна Свята Людяність нашого Бога!
Духовно «проникнувши» в пресвяту Рану в правій руці Господа, спитав мене: «Якщо одна Рана Христова має силу очистити, оздоровити, успокоїти, зміцнити, запалити та сповнити любов’ю, то яку силу мусять мати всі п’ять Ран, отриманих на Хресті?»
556. Молебні, Акафісти. Де це практикується, – на Хресній Дорозі?. Яка в них сила та глибина молитви! Хоч раз у тиждень користуйся цим засобом єднання з Богом. Запевняю тебе, що наснагу здобудеш на цілий тиждень.
557. Відзначання Різдва. Без усмішки спостерігаю, як ти, готуючи вертеп, любовно будуєш горби з кори та встановлюєш глиняні фігури навколо ясел. Ніколи ще ти мені не видавався більш дорослим, ніж під час цього дитячого заняття.
558. Свята Вервиця – це могутня зброя. Вживай її з повною довірою, і сам здивуєшся отриманими результатами.
559. Святий Йосиф, Батько Христа, доводиться Батьком і паном і тобі. Звертайся до Нього.
560. Наш Батько й Пан, Святий Йосиф, це Учитель внутрішнього життя. Віддайся під його опіку, й відчуєш її ефективність.
561. У книжці про своє життя Свята Тереза пише про Святого Йосифа: «Хто не знайшов собі Учителя молитви, хай візьме собі за Учителя цього прославленого Святого, й не помилиться». Ця порада виходить від особи авторитетної в цій площині. Послухай її.
562. Ангел Хоронитель – твій сердечний друг. Поводься з ним як з другом, і він кожного дня тисячократно допоможе тобі у твоїх буденних справах.
563. Звернись до Ангела Хоронителя того, кого хочеш приєднати до своєї апостольської справи. Це надійний спільник.
564. Зважаючи на присутність Ангелів Хоронителів свого і твоїх ближніх, ти міг би був уникнути багатьох помилок, допущених у розмовах.
565. Ти дивуєшся, що Ангел Хоронитель надав тобі такі очевидні послуги. Власне, нема причини дивуватися: на те Господь тобі його і дав.
566. У твоєму середовищі існує чимало всіляких спокус? Але ж є Ангели Хоронителі!
567. В годину випробувань звернися до свого Ангела Хоронителя, й він тебе збереже від нечистого та дасть святе натхнення.
568. Ангели Хоронителі з радістю виконали б свій обов’язок заради того, хто звернувся б до них: «Ангели Хоронителі, вас призиваю, як та молода жінка з Пісні над піснями – «Що йому розкажете? – Що я хвора коханням».
569. Знаю, що зроблю тобі радість, якщо спишу молитву до Ангела Хоронителя:
О, Ангельські Духи, що стоїте на сторожі Кивотів, де перебуває незрівнянний скарб Святих Дарів, обороняйте їх від святотацтв та бережіть їх для нашої любові.
570. Пий із чистого джерела «Дій святих апостолів». Розділ 12 розповідає, як Петро, з допомогою Ангелів звільнений із в’язниці, іде до садиби Марії, матері Івана, званого Марком. Не хочуть вірити служниці тому, що то Петро стукає у ворота. Вони кажуть: «То Ангел його!» – Ти подумай, з якою довірою приймали своїх Хоронителів перші християни!
А як справи з цим у тебе?
571. Благословенні душі, що перебувають у чистилищі. Вони в силі осягнути багато чого перед Богом. З любові, милосердя та виправданого себелюбства пам’ятай про них у час твого жертвоприношення та молитов.
Добре було б, якщо б ти міг говорити про них: «Мої друзі – душі в чистилищі».
572. Питаєш мене, чому з такою наполегливістю рекомендую тобі щоденно вживати свячену воду. Я міг би назвати багато причин. Та напевно вистачить аргументу Авільської Святої: «Ні від чого нечисті не втікають без вороття так, як від свяченої води».
573. Дякую Тобі, мій Боже, за любов до Папи, що Ти її вклав у моє серце.
574. Хто тобі сказав, що участь в церковних обрядах по буднях – це справа виключно жінок? Кожен обряд, який виконується мужчиною в дусі молитви й покори, це обряд чоловічий.
{PAGEBREAK}

Віра

575. Деякі люди проходять крізь життя, як крізь тунель, не звертаючи уваги ні на сяйво, ні на впевненість, ні на тепло сонця віри.
576. 3 якою мерзотною ясністю наводить сатана докази проти нашої католицької віри!
Не вдаючись з ним у дискусії, скажемо у відповідь: я – син Церкви.
577. Відчуваєш незламну віру… Той, хто тобі дав цю віру подасть також і засоби.
578. Мовить апостольська душа – Святий Павло: «Праведний живе вірою».
Що ж робиш ти, що цей вогонь віри в тобі гасне?
579. Віра. Сумно спостерігати, з якою щедрістю багато християн визнають її на словах, і з якою скупістю застосовують її у справах.
Так виглядає, що ця чеснота добра лиш для того, щоб її проповідувати, а не застосувати в житті.
580. В покорі проси Господа, щоб помножив у тобі віру. А згодом, у промінні нового світла, стане тобі яснішою різниця поміж плутаними стежками цього світу та твоїм шляхом апостола.
581. 3 якою покорою та простотою розповідають євангелісти про факти, які показують млявість і хиткість віри апостолів!
Дав би Бог тобі й мені не втратити надії на те, що колись придбаємо таку тверду й непохитну віру, як та, що її мали ті перші.
582. Яка чудова наша християнська віра, віра католицька!
Вона втихомирює наш неспокій, заспокоює наше розуміння та наповнює надією серце.
583. До шукувачів чуд я не належу. Тобі я вже казав, що для потреб та впевненості моєї віри вистачає і тих чуд, що описані в Євангелії. А все-таки, в мене викликають співчуття християни – навіть практикуючі та, ніби, пройняті духом апостольства! – які посміхаються, коли хто говорить про дивні повороти, які бувають у житті, та про надприродні події. Мене розбирає бажання сказати їм: так є, сьогодні також бувають чуда. Чинити їх ми могли б і самі, якщо б у нас була віра!
584. Запали свою віру. Христос – це постать неминуща. Це не епізод, який губиться в нетрях історії.
Він живе! «Ісус Христос вчора, і сьогодні, і навіки Той Самий!»
585. «Бо правду кажу вам: коли будете ви мати віру, хоч зерно гірчичне…»
Яка велика обітниця в цьому оклику Учителя!
586. Бог незмінний. Ось чого нам треба, так це людей віри. Тоді знову будуть діятися чуда, що про них читаємо у Святому Письмі.
«Отож бо, Господня рука не стала коротшою, щоб не помагати…»
587. Віри в деяких нема, зате повно забобонів. Сміх і гріх було дивитися на того вельможу, що раз скипів гнівом на звук одного словечка, яке, хоч саме в собі безневинне, йому видавалося зловісним, а другий раз утратив панування над собою, коли побачив, як хтось обертав крісло на одній ніжці.
588. «Тому, для того, хто вірує, все можливе». Це слова Христа. Чому ж вагаєшся повторити за апостолами: «Додай Ти нам віри!»?
{PAGEBREAK}

Покора

589. Коли ти на вершині тріумфу й тобі з усіх боків плещуть, умій також почути відлуння реготу, який ти викликав своїми невдачами.
590. Хай тобі не захочеться стати золоченим півником чи вітрячком на вершку висотної будівлі. Бо хоч який він розкішний та хоч як високо вибрався, той півник, та до тривалості й міцності будівлі він не вносить нічого.
Ліпше будь камінною плитою, яка зарита в підземний фундамент; невидна для нікого, вона тримає на собі цілу споруду.
591. Залежно від того, як мене будуть вихваляти, мій Господи Ісусе, присмиряй моє серце та дай мені відчути, чим я був та чим ще можу бути, коли мене оставиш.
592. Затям собі, що ти – мале відерце для сміття, і ніщо більше. А тому, коли тебе божественний Городник підняв, відшкрябав, почистив та наповнив розкішними квітами, тоді хай ні пахощі, ні кольори, які маскують твою потворність, не вганяють тебе в пиху.
Смирися. Знаєш бо, що ти – відерце для сміття.
593. Коли побачиш себе у непідробній подобі, то й перестанеш дивуватися, чому тебе зневажають.
594. Покірливий ти не тоді, коли сам себе принижуєш, а тоді, коли принижують тебе інші, й ти це зносиш задля Христа.
595. Коли б ти знав себе, то зневага тішила б тебе, і плакало б твоє серце від похвали та поваги до тебе.
596. Хай тобі болить не те, що хтось угледів твої хиби, а хай болять образи, завдані Богу, та спокуси, що їх спричинив ти. Що ж до іншого, то хай знають тебе непідробним та хай зневажають. Те, що ти – ніщо, хай тобі не дошкуляє; бо тоді Ісус наллє тебе новим змістом по самі вінця.
597. Діючи за покликом серця та диктатом розуму, ти повинен би впасти лицем у пилюку та повзати ниць, як той гнаний та презренний раб, у стіп Бога, який стільки всього зносить від тебе.
598. Покора безцінна! «Що зглянувся Він на покору…» Поверх віри, поверх любові ближнього та непорочної чистоти, Богородиця в домі Захарії оспівує:
«Що зглянувся Він на покору Своєї раби, бо ось від часу цього всі роди мене за блаженну вважатимуть».
599. Пилинка ти нікчемна. Навіть якщо Дух Святий піднесе тебе над усім на землі та дасть тобі засяяти золотом, у нікчемності твоїй відбиваючи в висотах незрівняне проміння Сонця Правди, то й тоді не забувай про нікчемність свого становища.
Одна мить гордості скине тебе на землю, позбавить сяйва та оберне у грязюку.
600. Ти зазнаєшся? А чому – можна спитати?..
601. Гордість? А для чого?.. Адже й так незабаром – за кілька років, а то й днів – обернешся в смердячу купу стерва, гною та брудного шмаття під саваном… і навіть пес не гавкне в світі по тобі.
602. При всьому твоєму розумі, при розголосі, пишномовності та при всій силі, ти не вартий нічого, якщо нема в тобі покори. Шматуй і виривай оце «я», що вибралось у тебе на найвищу жердинку. Бог тобі допоможе. А тоді зможеш розпочати працю для Христа – як джура в армії Його апостолів.
603. А оця підроблена покора – це втеча у вигоду: такий ти покірненький, що зрікаєшся своїх прав, які насправді є…обов’язками.
604. Покірно визнай твою слабість, щоб міг сказати словами Апостола: «Коли я слабий, тоді я сильний».
605. «Отче, як ви можете терпіти таке сміття?» – ти спитав мене після однієї розтрощуючої сповіді.
Я промовчав. Думалось мені: коли у твоїй покорі ти відчув себе сміттям, купою сміття, то ще можна зробити з твоєї нікчемності щось велике.
606. Ти тільки подумай, який покірливий наш Ісус: троном в Єрусалимі був Йому… ослик!
607. Покора – це ще один шлях до внутрішнього спокою. Це сказав Він: «І навчіться у Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, – і знайдете спокій душам своїм».
608. Свідомість поспусту у внутрішньому житті не означає нескромності. Та свідомість лиш зобов’язує до вдячності Богу.
Бо ж не забувай, що ти – людина бідна, якій дано ходити в одежі, хоч і доброї якості, зате позиченій.
609. До покори веде нас за руку вже й саме самопізнання.
610. В обороні духу й норм свого апостольського служіння ти не повинен, користуючись фальшивою покорою, хитатися у своїй твердій поставі. Ця твердість – це не гордість, а основна чеснота сили.
611. От і наслідки зазнайства. Ти уявив собі, що сам можеш зробити вже все. Він же покинув тебе лиш на одну мить – і ти полетів шкереберть головою вниз. Будь покірливий, і таким чином забезпечиш за собою Його могутню підтримку.
612. Тож і відкинь ті гордовиті думки, бо ти – тільки пензель у руці митця. Не більше.
Скажи ж: який сенс із пензля, якщо він не в руках художника?
613. Щоб ти, такий пустий та самозакоханий, міг присмирніти, згадай слова Ісаї: ти «краплина води чи роси, що ледь помітною спадає на землю».
{PAGEBREAK}

Послух

614. У справах апостольського служіння дрібного непослуху немає.
615. Гартуй свою волю, стали свою волю, – щоб вона, з Божою допомогою, стала наче крицевий криголам, Тільки маючи сильну волю, ти будеш у силі загнуздати її, щоб підпорядкуватися.
616. Твоє зволікання, твоя пасивність, як і твій спротив послуху, тільки розхитують апостольське служіння та приносять радість ворогові.
617. Підпорядкуйся, як підпорядковується рукам митця знаряддя, що не зупиняється для обдумування того, що було, і що буде; будь певен, що ніколи вам не накажуть робити того, що буде недобрим та зайвим для справи звеличення Бога.
618. Тобі нашіптує ворог: «То ти будеш підпорядковуватися аж до таких смішних дрібниць?» Ти ж, з Божою допомогою, відповідаєш: «Так, підпорядкуюся – аж до тих, власне, геройських дрібниць».
619. Ініціативність. В межах поручених завдань та повноважень в апостольському служінні, будь ініціативний.
Коли твоя ініціатива переходить визначені межі, або коли тебе точить сумнів, ти порадься зі своїм зверхником, не ділячись своїми думками більше ні з ким.
Не забувай ніколи, що ти – тільки виконавець.
620. Якщо послух не приносить тобі спокою, то це знак, що ти зарозумілий та пихатий.
621. Що ж, це справді погано, що зверхник не подає тобі доброго прикладу… Але чи ти йому підпорядковуєшся тому що він має якісь позитивні риси?… А чи, може, Павлову вказівку «слухайтеся ваших наставників та коріться їм», використовуєш для власних вигод та ставиш у залежність від того, чи тобі той наставник подобається, чи ні?
622. Ти влучно підхопив зміст послуху в листі до мене: «Вічно підпорядковуватися – це те саме, що бути мучеником, не вмираючи».
623. Ти зобов’язаний виконати завдання, яке видається тобі і важким, і зайвим. Виконай його. Тоді побачиш, що воно і легке, і корисне.
624. Ієрархія. Кожна частинка на своєму місці. Що сталося б із картиною Веласкеса, якщо б кольори на ній порозливалися, якщо б полізли нитки на полотні і кожен шматок рами подався б геть від інших?
625. Твій послух не є таким, якщо ти не готовий, на вимогу зверхника, полишити свою діяльність на щаблі найбільшого розмаху та розквіту.
626. Правда, Господи, що Ти відчув велику втіху, коли побачив «хитрощі» того чоловіка з лицем дитини, який, зморщений від потреби виконати неприємне та об’єктивно осоружне завдання, тихо скиглив перед Тобою: «То хай же принаймні лице моє не кривиться, Ісусе!»?
627. Твій послух повинен бути німим. Тримай язика за зубами!
628. Якраз тепер, коли послух дається тобі так важко, згадай Господа: «Він упокорив Себе, будучи слухняним аж до смерті на хресті…»
629. О, сила послуху!
Генітсаретське море відмовилося давати рибу сітям Петровим. Цілу ніч він провів без влову .
Слухаючись же наказу, він закинув сіті ще раз у воду, і «вони безліч риби набрали».
Вір мені, бо це чудо повторяється щоденно.
{PAGEBREAK}

Убогість

630. Затям собі: той має більше, хто менше потребує. Не створюй собі потреб.
631. Позбудься прив’язаності до земних благ. Люби та застосовуй убогість духу. Вдовольняйся тим, чого вистачає для життя поміркованого та скромного. Без цього апостолом не станеш.
632. Справжня вбогість полягає не у відсутності матеріальних багатств, а в тому, щоб не прив’язуватися до них – в добровільному відмежуванні від володіння земними благами.
Тому бувають убогі, що насправді багаті, як і навпаки.
633. Коли ти чоловік Божий, то вклади в свою зневагу до багатства стільки серця, скільки вкладають люди мирські у його придбання.
634. Стільки пристрасті до земних благ! А їх і так невдовзі випустиш із рук, бо багач не в силі забрати своїх багатств у могилу.
635. Коли, маючи змогу вибирати, ти не вибираєш для себе найгіршого, то духу вбогості в тобі немає.
636. «Як би багатство не зростало, – не віддавай свого серця до йому». Використовуй багатство щедро, а якщо треба, то й по-геройськи.
Будь убогий духом.
637. Вбогості ти не любиш, коли не любиш усього того, що вона з собою несе.
638. Скільки святих засобів має вбогість! Чи пам’ятаєш? В годину матеріальної скрути для апостольської справи ти віддав усе, що мав, до останньої копійки.
У відповідь на це, мовив тобі ієрей Божий: «Тоді й я віддам тобі все, що маю!» І коли ти впав на коліна, він продовжував: «Благословення Всемогутнього Бога нашого – Отця і Сина, і Святого Духа – хай буде з тобою нині, і повсякчас, і на віки вічні!»
А ти ще й сьогодні переконаний, що обмін зробив зовсім не поганий?!
{PAGEBREAK}

Обачливість

639. Мовчання ніколи не приносить горя, а балакучість – часто.
640. Як наважишся попереджувати інших, щоб берегли таємницю, коли твоє попередження – це знак, що таємниці не зберіг ти сам?
641. Обачливість – це ні загадковість, ні затаювання. Це природність.
642. Обачливість – це… тактовність. Чи почуваєшся ти незручно й погано, коли справи твоєї родини, святкові чи буденні, мандрують, з хатнього затишку на огляд людських очей байдужих і цікавих?
643. Справ, які стосуються твоєї апостольської , без потреби не розголошуй. Чи не знаєш, що світ повен себелюбного нерозуміння?
644. Мовчи. Пам’ятай, що ідеал твій – наче світильник, який тільки засвітився: навіть легенький вітерець може згасити його в твоєму серці.
645. Яка велика вага мовчання! Всі ті зусилля, які тринькаєш необачно, зменшують ефективність твоєї праці. Будь обачний!
646. Якби ти був більш обачливим, то не треба було би тоді морщитися від несмаку, який залишається в роті після багатьох балачок.
647. Не переймайся “розумінням” інших. Це нерозуміння з боку інших дане провидінням для того, щоб твоя жертва залишилася непоміченою.
648. Багато хто в теревенях вичерпує всі свої сили, Мовчанням збільшиш ефективність твоєї апостольської діяльності та вбережешся від багатьох небезпек марнославства.
649. Вічна погоня за видовищем! Просиш мене знімків, графіків, статистичних даних.
А я тобі їх не посилаю, бо, при всій моїй шані до протилежної думки, після цього я залишився б під враженням, що моя мета є земною, тоді як мета моя в небесах.
650. Багато людей, навіть святих, не розуміють твого шляху. Не наполягай на тому, щоб вони його зрозуміли, бо тільки згаєш час та виставиш на зайву пробу свою обачливість.
651. «Щоб становити водночас і корінь, і крону дерева, треба бути соком землі, духом – чимсь, що діє всередині».
Твій друг, що написав ці розумні слова, либонь знав про твої шляхетні поривання. Він і показав тобі шлях: скромність, жертовність та, головне, діяння всередині.
652. Обачливість – чеснота небагатьох. Хто кинув наклеп на жінку, ніби обачливість – чеснота не жіноча?
Чимало чоловіків, отаких плечистих бородачів, повинні б піти до жінок по науку.
653. Який чудовий приклад обачливості подає нам Божа Мати! Таємниці Вона не видала навіть Святому Йосифу!
Проси в Неї обачливості, якої тобі не вистачає.
654. Ти ось-ось маєш вибухнути досадою. Мовчи ж!
655. Я не в силі перебільшити чи переоцінити значення обачливості.
Це – якщо не лезо твоєї зброї, то напевно руків’я!
656. Завжди як кипиш від обурення, то мовчи. Навіть коли твоє обурення найбільш оправдане.
Бо, незважаючи на всю твою обачливість, в таку хвилину завжди наговориш більше, ніж треба.
{PAGEBREAK}

Радість

657. Справжня чеснота – не сумна й огидна, а привітливо радісна.
658. Коли справи наші йдуть задовільно, то радіймо, благословляючи Бога, який дозволяє нам зростати. Коли ж Справи йдуть погано, то радіймо та благословімо Бога, який дає нам змогу відчути солодкий тягар Його Хреста.
659. Радість, яку ти повинен відчувати, – не та, яку можна назвати фізіологічною, не радість здорової тварини, а інша, надприродна; її зазнає той, хто віддає все та віддається сам у наповнені любов’ю руки Бога Отця.
660. Якщо ти апостол, то не впадай у розпач ніколи. Неподоланних трудностей для тебе немає. Чому ж сумуєш?
661. Лице захмарене, в поведінці різкість, вираз обличчя відштовхуючий – чи ти так зібрався підбадьорювати інших йти слідами Христа?
662. Ти безрадісний? Подумай хвилину, про те, що між Богом та тобою лягла якась тінь. Вгадай яка.
663. Просиш у мене поради, як звільнятися від суму. Дам тобі рецепт, який походить від апостола Якова:
«Чи страждає хто з вас? Нехай молиться!» Ось і ти спробуй!
664. Не сумуй. Хай твій погляд на справи буде більше… «наш», більше християнський.
665. Хочу, щоб ти був завжди радісний, бо радість – невід’ємна частина твого шляху.
Проси тієї самої надприродної радості для всіх.
666. «Хай тішиться серце, шукаючи Господа».
Це тобі світло для пошуку причин смутку.
{PAGEBREAK}

Інші чесноти

667. Дії Віри, Надії й Любові – це клапани, які дають вихід полум’ю душ, що живуть Божим життям.
668. Роби все з повною безкорисливістю, маючи в серці тільки любов, так наче б не існували ні нагороди, ні кари. Проте сподівайся на нагороду небесну.
669. Це добре, що служиш Богу, як син – без винагороди, щедро… І не турбуйся, що інколи тебе навіщає думка про нагороду.
670. Мовить Ісус: «І кожен, хто за Ім’я Моє кине дім, чи зятів, чи сестер, або батька, чи матір, чи дітей, чи землі, – той багатократно одержить та успадкує життя вічне».
Спробуй знайти будь-кого на землі, хто платить так щедро!
671. Ісус мовчазний… «Ісус же мовчав». Для чого ж говориш ти – чи шукаєш утішання, чи виправдання?
Мовчи. Шукай радості у зневазі: і так тобі дістанеться її менше, ніж заслуговуєш.
Чи може спитаєш: «Яке ж зло я зробив»?
672. Коли з радістю та мовчки переносиш несправедливість, то це певний знак, що ти людина Божа.
673. Добре відповів один достойний чоловік одному юнаку, який нарікав на несправедливість:
“Тобі це болить?” – сказав він. – «Значить, у тебе не було бажання бути добрим».
674. Ніколи не висловлюй своєї точки зору, якщо тебе не спитають; навіть якщо вважаєш, що цей погляд зовсім слушний.
675. Маєш слушність, – цей чоловік був грішний. Та хай твоє уявлення про нього не буде надто непорушне. Поглиблюй любов ближнього й не забувай, що тоді як він ще може стати новим Августином, ти так і залишишся людиною дуже недалекою, пересічною.
676. Всі справи світу цього – це порох, і не більше. Скинь їх усі на купу, постав на них ноги, і скоротиться для тебе віддаль до неба.
677. Золото, срібло, дорогоцінності – марнота й купи гною. Розкоші, потурання помислам та апетитам – наче скотина, наче віл, наче свиня, наче півень, наче бик.
Почесті, відзначення, титули – нісенітниці, надута пиха, брехня, ніщо.
678. Своєї земної любові тут, унизу, не показуй. Себелюбна ця любов… Ті, кого ти любиш, зі страхом та огидою відсахнуться від тебе за кілька годин після того, як тебе покличе у свою присутність Бог. Збережеться тільки та – інша любов.
679. Обжерство – препоганий порок. Чи не робиться тобі трохи смішно та гидко, коли споглядаєш, як ті статечні пани засідають навколо столу – такі врочисті, як під час виконування якогось ритуалу – і напихають пельки жиром, наче б у тому полягав весь сенс їхнього життя?
680. За столом не говори про їду. Це звичай простацький. Говори про душу, свідомість, – про щось шляхетне. Таким чином цю життєву потребу піднесеш на вищий ступінь.
681. Кожен раз, як підносишся з-за столу, не вчинивши принаймні невеличкого умертвіння, ти поводишся, як поганин.
682. У тебе ввійшло у звичку їсти більше, ніж треба. От і ця перенасиченість не тільки часто спричиняє тобі погане фізичне самопочуття, але також робить тебе нездатним сприймати надприродні блага та притуплює свідомість.
Стриманість – це чудова чеснота, навіть для життя на землі.
683. Кажеш, що ти християнський лицар… Що ж, лицарю мій, мені і справді доводиться бачити, як цілуєш ікони, як шамкаєш молитву, як обурюєшся на тих, хто підносить голос проти Божої Церкви, а навіть як причащаєшся…
Проте не доводилося спостерігати, як приносиш жертву, чи як відхиляєшся від деяких розмов, що їх м’яко можна б назвати мирськими; не доводилося бачити твоєї великодушності по відношенню нижче поставленої сіроми, ні в відношенні Христової Церкви! Не бачив я у тебе терпіння та розуміння слабостей брата, не бачив, як трощиш, для загального добра, власну пиху, ні як рвеш тісні пута себелюбства. І багато дечого іншого бачити в тобі мені не доводилося…
Отож воно і є: дещо бачити доводилося, а багато дечого не доводилося. А ти ще кажеш, що ти християнський лицар. Яке ж недосконале, куце твоє уявлення про Христа!
684. Твої таланти, твоя чарівність, твої високі якості, ніби, пропадають даремно. Ніби, інші не дають тобі ними користуватися. Ти докладно обдумай те, що сказав один духовний автор: «Кадило, принесене в жертву Богу, не пропадає. Знівечення твоїх талантів Богу миліше, ніж їх даремне застосування».
{PAGEBREAK}

Випробування

685. Шквал переслідувань корисний. Яких збитків він завдає? Не втрачається ще раз те, що вже і так пропало. Такого вітру й такого урагану немає, що міг би вирвати дерево Церкви з коренем. Дерево стоїть твердо, а летить із нього тільки суховіття. Нема за чим жалкувати.
686. Це правда, що чоловік той поступив по відношенню до тебе погано. Проте, чи не поступив ти по відношенню до Бога ще гірше?
687. Де тільки ступила стопа Твоя, Ісусе, там не лишилася ні одна душа байдужою. Там або Тебе люблять, або ненавидять. Коли який муж – апостол, той другий Христос, іде Твоїми слідами, то як мені дивуватися, що й за ним піднімається шум осуду чи схвалення.
688. От і ще раз те саме. Скільки вже говорили й писали: за і проти, в вірі добрій та менш добрій; скільки замовчували та закидали наклепами, скільки співали гімнів захоплення. Влучно і невпопад…
Який ти ще…нерозумний! Раз ти, з серцем і розумом оп’янілими Богом, впевнено й просто йдеш до своєї мети, то яке діло тобі до того, що свище вітер чи цвіркають цвіркуни, чути ричання, рохкання чи іржання?
Зрештою, цього не уникнути. Не поривайся решетом висушити криницю.
689. Люди дали волю язикам, і ти зазнав зневаги. Тим більших, що неочікуваної.
Реагуючи надприродним способом, ти повинен не тільки пробачити, а й просити пробачення; та повинен використати досвід, щоб звільнитися від земних справ.
690. Коли настане час терпіння, зневажання та розпинання, ти подумай: це ще дрібниця в порівнянні з тим, на що я заслужив.
691. Великі твої випробування? Непосильні труднощі? Ти поволі, слово за словом, промовляй ось цю мужню та сувору молитву: “Хай діється, хай станеться найсправедливіша та наймилосердніша Воля Божа, і хай вона величається та славиться понад усі справи вовіки. Амінь, Амінь”.
Запевняю тебе, що осягнеш спокій.
692. Життя наше тут – це лише короткий сон. Ти ж у цьому житті зазнаєш терпіння… Радій, бо любов Бога-Отця до тебе безмежна і, як сам не чинитимеш перешкод, Він тобі пошле радісне пробудження від дочасного кошмару.
693. Тобі болить, що за відданість ти не отримав навіть подяки. Тож маю до тебе два питання: по-перше, чи є глибокою твоя вдячність Ісусу Христу? А по-друге, чи ти віддавався іншим в надії на вдячність земну?
694. Не бачу причин, для переляку. Адже вороги Христа ніколи не відзначалися великою розсудливістю.
Скласти зброю та визнати божество Ісуса вони повинні були відразу по воскресінню Лазаря. Коли ж ні: вони вирішили вбити Того, Хто життя подає.
Те, що діялося вчора, діється й сьогодні.
695. В годину внутрішньої боротьби та суперечностей, коли твій шлях завалять каменюками навіть і ті «добрі», піднеси своє апостольське серце, слухай слова про зерно гірчиці та про дріжджі, й проси Його: «Поясни мені притчу цю».
І ти відчуєш радість, очима душі споглядаючи на перемогу майбутню: побачиш птахів небесних, які шукають захисту в твоєму апостольському служінні, і побачиш вирослим все своє тісто.
696. Сприймаючи своє випробування з серцем завмерлим від переляку, ти втрачаєш радість і спокій, а водночас наражаєшся на небезпеку не отримати духовної користі із випробування.
697. Події публічного життя загнали тебе в добровільне відокремлення, що за своїм режимом, можливо, суворіше за в’язницю. Твоя особистість зазнала повного затьмарення.
Поля дії не знаходиш. Навколо – стіни себелюбства, цікавості, нерозуміння та шушукання. І що з того? Чи ти забув про свою вільну волю та свою силу Божої дитини? Факт, що рослина позбавлена листя і квітів (зовнішня дія), ще не виключає розмножування та дії коріння (внутрішнє життя).
Ти працюй. Справи ще підуть у іншому напрямку. Твоя праця ще дасть плоди, і то більші, ніж досі.
698. Тебе лають? Не йди за голосом твоєї гордості й не обурюйся. Ліпше думай: які вони, все-таки, неуважні; не пригадують мені стільки всього іншого!
699. Хрест, праця, випробування – це те, що тебе чекає, протягом всього життя. Цим самим шляхом ішов і Христос, і нема чого учневі підноситися над Учителем.
700. Ти і справді витримуєш сильний натиск ззовні, і це тебе частково виправдовує. Проте ці зовнішні сили – ти тільки приглянься уважніше! – знаходять спільника також всередині тебе самого, й для цього виправдання вже немає.
701. Чи з уст Учителя не чув ти притчі про виноград та лозу? Тобі на потіху, Він до тебе ставить вимоги, бо належиш до лози, яка дає плоди… Тебе Він і підрізує, щоб збільшити врожайність.
Звичайно, це підрізування та підрівнювання болюче. Зате які пишні плоди та яка зрілість у діях пізніше!
702. Ти неспокійний. Але хоч що сталося б у твоєму внутрішньому житті чи в твоєму оточенні, ніколи не забувай, що значення подій чи осіб дуже відносне. Заспокойся. Перечекай якийсь час. Пізніше, споглядаючи на події та на людей здалеку, ти набудеш певну перспективу та уложиш справи, кожну на своє місце, в залежності від справжньої величини.
Діючи таким чином, ти будеш більш справедливим та заощадиш собі багато часу.
703. Погано проведена ніч у поганому готелі. Такими словами, кажуть, визначила Свята Тереза життя земне. Влучне порівняння, правда?
704. В час відвідин славетного монастиря одна чужинецька прочанка, глибоко вражена суворістю будівлі, сказала: «Тверде життя провадите ви тут, правда?» На те чернець тільки посміхнувся вдоволено: «Як самі собі постелили, так і спимо». Те, що з задоволенням почув я від святого ченця, переповідаю тобі з жалем. Бо ж ти нарікаєш, що почуваєшся нещасливим.
705. Хвилюватися? Ніколи! Це втратити спокій.
706. Фізична втома. Ти, вичерпаний. Тож відпочинь. Припини зовнішню діяльність. Порадься з лікарем. Будь слухняний і не турбуйся.
Сили твої незабаром відновляться і, якщо збережеш вірність, ти вдосконалиш своє апостольське служіння.
{PAGEBREAK}

Внутрішня боротьба

707. Не хвилюйся, коли, спостерігаючи чудеса надприродного світу, чуєш інший голос, інтимний та проникливий, голос старої людини.
Це «тлінне тіло» вимагає відновлення втрачених прав…Тобі ж вистачить: будь вірний, і переможеш.
708. Спокуса світу, нечистий і тіло – це авантюристи, які, ввійшовши у спілку із слабістю дикуна в глибинах душі твоєї, хочуть, щоб ти, в обмін на дешеве дзеркальце мізерної розкоші, віддав їм скроплені живою кров’ю Бога чисте золото, перли, діаманти та рубіни, що становлять ціну та скарб твоєї вічності.
709. Подумаєш! В іншій країні, на іншому місці й становищі, та ще з іншим ступенем ти, ніби, міг би бути більш багатим. Щоб робити те, що ти робиш, ніби, таланту не треба. Я ж тобі кажу ось що: де тебе поставлено, там ти й милий Богу. А те, що тобі думалося, це нашіптування пекла.
710. Тобі прикро й гірко, що причащання виходить у тебе якось холодно і сухо. Скажи ж мені: чи ти, йдучи до Причастя, шукаєш самого себе, чи Христа? Якщо себе самого, то маєш причину засмучуватися… Але коли, як і слід було б, шукаєш Христа, то якого ж знака тобі треба, крім Хреста, щоб упевнитися, що Його ти знайшов?
711. Ще один випадок. Та й який! Чи впадати тобі в розпач? Ні, ти повинен покоритися та, за посередництвом Діви Марії, Матері твоєї, звернутися до милосердної Любові Ісусової. Промов одне «Помилуй мене, Боже», піднеси своє серце і починай знову.
712. Твоє падіння дуже глибоке! Тож і починай закладання фундаменту з самого низу. Бог не погордує серцем розкаяним та упокореним.
713. Проти Бога ти не виступаєш. Твої падіння – це наслідок твоєї крихкості. Хай і так. Але прояви твоєї крихкості повторюються надто часто. Не вмієш їх уникати. І оскільки не бажаєш, щоб я вважав тебе за людину погану, то доводиться мені вважати тебе за людину погану і дурну.
714. Трактувати свою власну волю, не прикладаючись, ти будеш так довго, доки не усунеш причину такого трактування. Не обманюй себе посиланням на слабість. Ти не слабий, а боягуз, і це не те саме.
715. Ця душевна млосність, спокуса, що опановує тебе, накладає пов’язку на очі твоєї душі.
Не намагайся ходити навпомацки сам, бо впадеш. Ліпше піди до свого духовного провідника – до зверхника – і він тобі нагадає слова, які сказав Архангел Гавриїл Тобітові:
«Не падай духом, незабаром тебе зцілить Бог». Будь слухняний, і зійде тобі короста, спаде пов’язка з очей, і сповнить тебе Бог ласкою та спокоєм.
716. «Не вмію себе перемогти», – пишеш мені знеохочений. Ось тобі й моя відповідь: а чи пробував ти застосувати засоби?
717. Блаженні злидні земні! Убогість, сльози, ненависть, несправедливість, безчестя… Все те ти подолаєш у Тому, Хто тобі дасть силу.
718. Терпиш, проте нарікати не хотів би. Нарікання – це природна реакція слабого тіла, і то нічого, що ти нарікаєш, якщо твоя воля, тепер і завжди, згідна шанувати волю Божу.
719. Ніколи не зневірюйся. Лазар мертвий і тіло його в стані розкладу. «Уже, Господи, чути, – бо чотири вже дні у гробі», – каже Марта Ісусу.
Коли чуєш голос Бога – «Лазарю, вийди сюди!» – та йдеш за тим голосом, то й вернешся до Життя.
720. Скільки ж це коштує!.. Знаю, що коштує. Але ти йди вперед! Тільки хороброго відзначають. Ще й як відзначають.
721. Коли захиталася твоя духовна споруда й коли здається, що все висить на волосинці, з синівським довір’ям зіприся на Ісуса та Марію, – цей камінь непохитний і певний, і на ньому ти повинен був будувати свою споруду з самого початку.
722. Цього разу твоє випробування продовжилося. Можливо – та що там можливо: напевно! – досі ти не міг його пройти, бо шукав утішання людського. Твій Бог Отець відібрав у тебе його цілковито, щоб ти не покладався ні на кого, а тільки на Нього.
723. Все тобі байдуже? Не пробуй обманювати себе. Коли б я тебе зараз став випитувати про людей та заходи, що в них ти, задля Бога, вклав свою душу, то ти заговорив би запально та з зацікавленням людини, яка говорить про близьку їй справу.
Тобі байдуже далеко не все. Справа в тому, що ти не той тип людини, яка потребує більше часу для себе; часу, який послужить твоїй діяльності, бо ж в кінцевому рахунку ти уявляєш собою всього-на-всього знаряддя.
724. Кажеш, що у грудях носиш суміш вогню і води, холоду і тепла, дрібні пристрасті та Бога… ставиш свічку Богу та огарок чортові.
Заспокойся. Поки маєш волю змагатися, то не може бути мови про чортів огарок у тебе в душі, а тільки про свічку Богові.
725. До неподатливих душ нечистий майже завжди застосовує таку тактику: спершу лицемірно, лагідненько підсуне причини, до того ж і духовні, щоб не збудити підозр, а згодом, коли починає здаватися, що вороття нема (насправді ж воно завжди є), він створює ситуацію, як і в випадку з Юдою, в якій немає надії та каяття.
726. Втративши утішання з боку людей, ти залишився з почуттям самотності, наче повис на волосині над чорною прірвою. Твого крику та закликів про допомогу, здається, не чує ніхто.
Ти заслужив на відчуття такої безпомічності. Покорися, не шукай здійснення своєї власної мети, своїх власних вигод. Нести хреста – це замало; ти його люби, і Господь почує твою молитву. Тоді заспокояться твої помисли, замкнеться твоє серце знову, і знайдеш ти спокій.
727. Ти чутливий, як відкрита рана. Будь що вражає твої почуття та думки і будь що спокушає.
Кажу ж іще раз: покорися. Ось побачиш, незабаром тебе визволять із такого становища, терпіння обернеться в утіху, а спокуса – в тверду впевненість.
Поки що ж, оживляй свою віру, наповнюйся надією та постійно чини Любов, навіть якщо тобі здається, що це тільки пуста балаканина.
728. Всю нашу силу ми отримали в борг.
729. О, мій Боже! З кожним днем я все менше покладаюсь на себе, а все більше на Тебе!
730. Якщо ти не покинеш Його, то не покине й Він тебе.
731. На Ісуса поклади всю надію. Ти не маєш нічого, не вартий нічого й не можеш нічого. Він буде діяти, якщо на Нього покладешся.
732. О, Ісусе! В Тобі знаходжу я відпочинок.
733. Завжди покладайся на твого Бога. Він поразок не зазнає.
{PAGEBREAK}

Останні справи

734. «Тепер це ваша година, і влада темряви». Значить, грішна людина має свою годину? Так є – має. А Бог має вічність
735. Якщо ти апостол, то смерть – добра подруга, яка полегшує тобі шлях.
736. Чи спостерігав ти, як пізньої осені опадає пожовкле листя? Кожного дня падають у вічність душі.
Одного дня опалим листком виявишся і ти сам.
737. Чи не доводилося тобі чути, як нарікають люди мирські на те, що «життя – це повільне умирання, день за днем».
Тому тобі й кажу: радій, апостольська душа, бо день за днем ти все ближче до Життя.
738. Тих «інших» смерть лякає та паралізує. Нас же смерть – тобто Життя – збуджує та оживляє.
Для них – це кінець, тоді як для нас – початок.
739. Не бійся смерті. Сприймай її, вже відтепер, великодушно: коли воля Божа, якщо Божа воля, там де Божа воля. Не сумнівайся: вона прийде в слушний час, в слушному місці та в слушний спосіб, послана Богом Отцем.
Ласкаво просимо, наша подруго смерть!
740. В якому місці неба – чи землі – постане діра, коли мене не стане, коли я помру?
741. Чи ти бачиш, як розкладається у смердячу багнюку труп улюбленої людини? А це ж воно, це тіло прекрасне!
Дивись же та роби висновки.
742. Художник Вальдес Леаль прославився реалістичними зображеннями смерті. Мені здається що і тебе б зворушили до глибини душі ті картини, які показують стільки поважних тіл – єпископів, кавалерів ордену Калатрава — в повному розкладі.
Ще більше зворушать тебе слова князя де Ґанді – потім Святого Франциска Борджі:«Не хотів би більше служити панові, який може так померти!»
743. Ти говориш мені про «геройську смерть». Чи не думаєш, що більш «геройською» є непомітна для нікого смерть, на міщанський лад, на порядному ліжку, від недуги, яка зветься Любов?
744. Будучи апостолом, ти й не помреш. Тільки перейдеш до іншої хати і все.
745. «І прийде зі славою судити живих і мертвих», – молимося в Вірую. Не випускай же з поля зору того суду, тієї справедливості і… того Судді.
746. Чи не маєш в душі своїй прагнення, щоб твій Отець Бог зрадів, коли прийде черга Його Суду для тебе?
747. Серед людей світських існує схильність посилатися на Милосердя Господнє. Це дозволяє їм і надалі ходити своїми манівцями.
Воно правда, що наш Господь Бог безконечно милосердний, але Він же й безконечно справедливий. Є Суд, і на Суді цьому Суддею є Він.
748. Бадьорись. Чи не знаєш, про що каже Святий Павло коринтянам: «І кожен одержить свою нагороду за працю свою?»
749. Пекло існує. Таке твердження може тобі видатися часто вживаним. Проте я його тобі повторю ще раз: пекло існує! І ти в свою чергу скажи це на вухо в відповідну хвилину одному товаришеві, а потім другому.
750. Слухай сюди, чоловіче добрий, по вуха затоплений своїми науками. Твої науки не в силі заперечити існування диявольської діяльності. Упродовж років Мати моя, Свята Церква, кожного дня із сходинок вівтаря устами своїх священиків взиває Святого Михаїла виступити «проти зла та підступу диявола».
Похвальною є така практика також і в приватному житті.
751. Небо. «Чого око не бачить і вухо не чує, і що на серце людині не спало, те Бог приготовив тим, хто любить Його!» Чи це одкровення апостольське не дає тобі наснаги до боротьби ?
752. Завжди, назавжди! Це слова, якими зловживають люди в намаганні продовжити та увічнити те, що їм до смаку.
На землі, де все минуще, ці слова брехливі.
753. Усе земне – це постійне закінчення: розкіш ще не встигла й початися, а вже закінчилася.
{PAGEBREAK}

Божа воля

754. Це ключ до воріт Царства Небесного: «Не кожен, хто каже до мене: «Господи, Господи!» увійде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю Мого Отця, що на небі».
755. Від твоєї й моєї поведінки у згоді з волею Божою залежить багато великих справ. Цього не забувай.
756. Ми уявляємо собою камінні глиби та плити, що рухаються, відчувають та користуються вольною волею. Бог – це каменяр, що ударом молотка по долоті коле нас, теше та надає нам нові форми у згоді зі Своєю Святою Волею.
Хай же нам не приходить у голову відхилятися від Його волі, бо ударів Його ніяк не уникнемо. Відхиляючись, зазнаємо більшого і зайвого терпіння та, замість гладкого каменя, придатного для будови, обернемося в купи щебеню, по якому люди зневажливо ходять.
757. Зречення? Згідливість?.. Ні – шукання волі Божої!
758. Беззастережне сприйняття Волі Божої обов’язково приносить задоволення і спокій, – щастя на хресті. Тоді ярмо Христове виявиться м’яким і тягар Його легким.
759. «Мир, мир!» – кажеш мені. Мир існує для людей доброї волі.
760. Ось спосіб думання, який сприяє спокою та який дає Дух Святий людям, що шанують Волю Божу: «Господь – то мій Пастор, тому бідним не буду».
Що може стурбувати того, хто промовляє ті слова з глибини душі?
761. Чоловіче вольний, візьми це ярмо на себе добровільно, щоб Ісусу не довелося говорити про тебе самого те, що, за переказом, сказав Він про інших Святий Терезі: «Я хотів, Терезо… То люди не хотіли!»
762. Ось ототожнення з Волею Божою: Твоя воля, Господи? Це воля й моя!
763. Не сумнівайся. З глибин душі хай зрине тобі на уста та хай коронує твою жертву визнання: «Хай буде!»
764. Чим ближче апостол до Бога, тим більше всеохоплююче його серце. Воно, те серце, виростає аж до спроможності охопити всі і все в прагненні покласти до стіп Ісуса цілий всесвіт.
765. Шаную Твою Волю, мій Боже, настільки, що проти тієї Волі – якщо б така суперечність загалом була можлива – не пішов би й до неба.
766. Повне покладання на Волю Божу – це така ж таємниця, як досягнення щастя на землі. Тож промовляй: «Життя моя – виконувати волю Його».
767. Це покладання є умовою, що тобі необхідна для того, щоб у майбутньому не втратити спокою.
768. Радість і спокій – це певні та багаті плоди довірливого покладення на Його Волю.
769. Байдужість не означає черствості серця. У Ісуса серце не черстве.
770. Чи тобі чогось не вистачає, чи щось втрачаєш, – від того менш щасливим не почуваєшся.
771. Бог нагороджує тих, хто виконує Його Волю навіть і в справах, які Він уже упокорив.
772. Кожного дня багатократно задавай собі питання: чи я роблю те, що треба?
773. Те, що хочеш Ти, Ісусе, для мене святе.
774. Ось ступені: покластися на волю Божу; прийняти Волю Божу; прагнути Волі Божої; любити Волю Божу.
775. Якщо Твоя Воля, Господи, то розіпни моє грішне тіло.
776. Не попадай у зачароване коло. Ти думаєш собі: коли в мене справи візьмуть той чи інший оборот, то я зможу бути більше щедрим у відношенні до Бога.
А якщо Ісус не захоче чекати на твою беззастережну щедрість і Сам полагодить справи, і то ліпше, ніж ти собі міг уявити?
Тверда постанова та логічна послідовність: кожного дня та кожну хвилину буду намагатися щедро виконувати Волю Божу.
777. Твоя власна воля і твій власний погляд – це те, що тебе турбує.
778. Це лише декілька секунд… Перед початком будь-якої справи, подумай: чого від мене хоче в даному випадку Бог? А тоді, з ласкою Божою, берися за діло.
{PAGEBREAK}

Слава Божа

779. Достойно є віддати шану Богу, не вираховуючи собі авансів (жінка, діти, почесті) з тієї слави, яку розділимо з Ним цілковито в тому Житті. Втім, Він великодушний, платить сторицею. Це правдиво навіть у справі дітей. Багато хто відмовляється від дітей, зате набуває тисячі дітей духовних. Це такі самі діти, як ми всі у нашого Отця, що на небі.
780. «Вся слава Богу!» Це цілковите визнання нашої нікчемності. Він, Ісус, є усім. Без Нього ми не варті нічого.
Наше марнославство – це прославлення марноти, блюзнірська крадіжка; наше «я» не повинне проявлятися ні в чому.
781. «Без Мене ви не можете вдіяти нічого», – сказав Господь. Сказав для того, щоб ні ти, ні я не записували Його заслуг на свій власний рахунок.
782. Як наважуєшся вживати ту іскринку Божого розуму, розум твій, не для прославлення Бога, а для інших справ?
783. Якщо б життя не мало на меті прославити Бога, то воно було б нікчемне, і навіть мерзенне.
784. Всю славу віддай Богу. За допомогою ласки, використай свою волю, щоб витиснути з кожної із твоїх дій всю людську гордість та закоханість у власне «я».
785. «Ти мій Бог, і я буду Тебе прославляти; мій Боже, я буду Тебе величати». Це чудова програма для апостола твоєї величини.
786. Хай ніяке почуття не прив’язує тебе до світу цього, крім божественного прагнення прославити Христа і – через Нього, з Ним та в Ньому – Отця і Духа Святого.
787. Направляй свої наміри. Було б сумно, якби твої дії не дали наслідків, тому що ти виходив із людських міркувань.
788. Чистота наміру. Нашіптування гордості та забаганки і ти спроможний розпізнати вчасно. Їм оголошуєш війну та, з допомогою ласки, перемагаєш.
Але мотиви, які привели тебе в дію, навіть у справах дуже святих, ще не здаються тобі зовсім зрозумілими. В глибині душі ще чуєш голос, який вказує тобі на мотиви людські. Він вказує тобі і них з такою ясністю, що душа твоя наповнюється неспокоєм, підозрінням, що ти не працюєш належно – задля самої любові, тільки й виключно задля слави Божої.
Реагуй негайно й заяви: «Господи, для себе не хочу нічого. Все для Твоєї слави, для Любові».
789. Не залишиться ніякого сумніву щодо чистоти твого наміру, якщо заявиш: «Відтепер зрікаюся всілякої вдячності людської».
{PAGEBREAK}

Приєднування людей

790. Чи не підступає тобі до горла бажання крикнути молоді, якої навколо кишить: «Божевільні! Залишіть справи світу, які серце зменшують, а часто й спідліють. Залишіть це та йдіть із нами – за Любов’ю!»?
791. У тебе нема «вібрації». Це причина того, що ведеш за собою так мало людей. Виглядає, що ти мало впевнений у винагороді, яку маєш отримати в обмін за зречення від марнот світу заради Христа.
Порівняй: один рік із сотнею, і в добавок – життя вічне! Тобі цього мало?
792. Виходь у море! Відкинь геть песимізм, який робить тебе боягузом. І закинь свої сіті по рибу.
Чи не розумієш, що ти в силі промовити як Петро: «За словом Твоїм укину невода»?
793. Прозелітизм, приєднування людей – це вірний знак справжнього горіння.
794. Сів. Вийшов сівач… Сій, апостольська душа, широким помахом руки. Якщо ґрунт, на який падає зерно, непридатний, вітер ласки віднесе твоє насіння далі… Сій та будь певний, що насіння твоє пустить корінь та дасть багатий урожай.
795. Добрий приклад – це добре насіння. Любов же ближнього на всіх накладає обов’язок сіяти.
796. Невелика твоя любов, якщо не маєш бажання спасати всі душі. Вбога твоя любов, якщо в тебе нема пристрасного прагнення заразити своїм божевіллям інших апостолів.
797. Ти свідомий того, що шлях твій неясний. Неясний же тому, що, не йдучи тісно за Христом, ти залишаєшся в темряві. Чого ж ти чекаєш, щоб прийняти рішення?
798. Причини? .. Які причини назвав би бідний Ігнатій тому Ксаверієві?
799. Те, що тебе дивує, мені видається цілком зрозумілим. Ніби Бог захотів шукати тебе в виконуванні твоєї професії? Адже так само шукав Своїх перших: Петра, Андрія, Івана та Якова – при їх рибацьких сітях, а Матвія – на стільці митника…
А Павла, уяви собі, знайшов у прагненні знищити християнство в самому зародку, в насінні.
800. Урожай великий, а женців мало. Отже просіть Господа і врожаю, і щоб Він послав женців на Свою ниву.
Молитва становить найбільш ефективний засіб прозелітизму.
801. Ще й досі відгомоном ходить по землі той оклик Господній: «Я прийшов огонь кинути на землю, – і як Я прагну, щоб він уже запалав!» От і бачиш, – майже скрізь він погас. Чи не наважишся сам стати палієм?
802. Ти хотів би приєднати до апостольського служіння і того вченого чоловіка, і цього могутнього, і ще он того розсудливого та цнотливого.
Молися, жертвуй та запалюй їх власним прикладом та словом. Вони все ще не приходять?.. Ти не турбуйся: значить вони зайві.
Чи думаєш ти, що, поза гуртом перших дванадцятьох апостолів, поміж сучасниками Петра не було ні вчених, ні могутніх, ні розсудливих і цнотливих?
803. Мені передавали, що в тебе є «позитивна риса», хист приєднувати інших та ставити на свій шлях. Дякуй Богу за дар бути приладом для пошуків приладдя.
804. Приєднуйся до мене у молитві:«Ісусе, хочемо душ, душ апостольських – для Тебе і Твоєї слави!» Ось побачиш, Він нас почує.
805. Слухай же: чи в тому гурті не знайдеться одного-двох, хто нас зрозуміє?
806. Перекажи он тому, що мені потрібно п’ятдесят чоловіків, які люблять Ісуса Христа над усе.
807. Доповідаєш мені, що друг твій ходить до Причастя, провадить життя чесне та пильно вчиться. Проте до нас «не пристає». Коли говориш йому про жертовність та апостольське служіння, він робиться сумним та відходить.
Не журися. Це не поразка твоєї запопадливості. Це слово в слово той самий випадок, що про нього розповідає Євангеліст: «Коли хочеш бути досконалим, – піди продай добра свої та убогим роздай» (жертовність)… «Потім приходь та й іди вслід за Мною» (апостольське служіння).
Юнак «відійшов, зажурившись»: не хотів відповісти на ласку.
808. «Є добра новина: знайшовся ще один божевільний для нашої божевільні». Далі йде хаос захоплення в листі «рибалки». Хай Бог пошле великий улов твоїм сітям!
809. Прозелітизм. У кого нема прагнення увічнити своє апостольське служіння?
810. Ця пристрасть приєднувати людей, що спалює тебе, це певний знак твоєї відданості.
811. Пам’ятаєш? Під час молитви смеркалося. Десь недалеко журчала вода. І ось у цій тиші кастільської місцевості ми почули стомовні голоси, які розпачливо взивали до нас, говорили, що вони ще не знають Христа.
Ти врочисто поцілував Розп’яття та попросив благословення стати апостолом апостолів.
812. Бачу й розумію, що ти, хоч і пов’язаний любов’ю до Батьківщини та родини, чуєш поклик зрілого лану та нетерпляче чекаєш тої хвилини, коли доведеться рушати в далеку дорогу, через континенти й океани.
{PAGEBREAK}

Малі справи

813. Усе робіть для Любові. Таким чином у вас не буде справ незначних, а тільки великі. Витривалість у справах малих, в ім’я Любові, це героїзм.
814. Який цінний невеличкий вчинок з Любові!
815. Справді хочеш бути святим? Виконуй свій дрібний, кожнохвилинний обов’язок. Роби все, що тобі належить, і вкладай у свою роботу себе самого.
816. Якщо з погордою відносишся до малих справ, то тому, що збився зі шляху.
817. Велика святість полягає в виконуванні малих, кожнохвилинних обов’язків.
818. Великі душі звертають пильну увагу на малі справи.
819. Тому що «ти в малому був вірний», то «увійди до радощів пана свого», – сказав Христос. Чи знехтуєш малими справами, знаючи, що за їх виконання обіцяно славу?
820. Не суди справу по її дрібних початках. Одного разу звернули мою увагу, що насіння однорічних трав та велетенських вікових дерев, за величиною, ледве відрізняється.
821. Не забувай, що все велике на цій землі мало свої маленькі початки. Великою родиться хіба потвора, та й вона швидко гине.
822. Ти кажеш: «Як настане мить зробити щось велике – тоді то!» Тоді? Ти що – хочеш, щоб серйозно повірив я, що без щоденної підготовки та без вправ ти на надприродній Олімпіаді досягнеш першості.
823. Ти дивився, як будувалась та велетенська будівля? Цеглина по цеглині. Тисячі цеглин, але одна на одній. До того мішки цементу, і також один по одному. І камінні плити, що, порівняно до цілої споруди, виглядають зовсім незначними. І залізні конструкції. Врешті й будівельники, що працюють день за днем, завжди в означений час.
Словом, ти бачив, яку величезну будову звели? А все це – сума малих справ!
824. Чи не бачив ти, в яких «дрібничках» проявляється любов людська? Отже, у таких же «дрібничках» проявляється Любов божа.
825. І надалі сумлінно виконуй свої буденні завдання. Ця праця – скромна, сіра й незначна – це молитва, перевтілена у дію, яка готує тебе для отримання ласки тієї іншої, вимріяної праці – великої, широкої та глибокої.
826. Всі досягнення наші, недосконалих людей, включно зі святістю, постають із сплетення дрібниць, що, залежно від спрямованості намірів можуть творити величавий килим геройства чи мерзотності, чеснот чи гріхів.
Епічні поеми завжди оспівують величні подвиги, але в суміші з подробицями буденного життя героїв. Дай же, Боже, щоб ти завжди вмів шанувати малі справи. Це правильний шлях.
827. Чи задумався ти коли-небудь, в яку величезну суму можуть помножитися маленькі величини?
828. За свою науку ти заплатив гірку ціну. Не забувай же тієї науки. Твоє велике боягузтво росте з боягузтва буденного.
Ти не міг досягнути великої перемоги, бо не хотів перемогти в малому.
829. Чи бачив ти світло радості в погляді Ісуса тоді, коли бідна вдова лишає у святині свою скромну лепту? Також і ти дай, що можеш дати. Вартість пожертви не в розмірі, а в добрій волі.
830. Не гарячися. Воно правда, що у великий справі Христа тобі дісталася роль – в ліпшому випадку – невеличкого гвинтика.
Але чи ти знаєш, що це значить, коли гвинтик трішки недокручений, або коли вискочив зі свого місця? Розхитуються частини більших розмірів, або виходить з ладу зубчате колесо. Затримується весь процес виробництва. Дуже можливо, приречена на простій ціла складний конвеєр.
Бути маленьким гвинтиком – велика річ!
{PAGEBREAK}

Тактика

831. У своєму середовищі, апостольська душа, обернися в камінь, що падає в ставок. Своїм прикладом створи на дзеркалі води перше коло, а це коло – наступне, і наступне, і ще наступне, за кожним разом ширше.
Чи розумієш тепер велич своєї місії?
832. Скільки існує у людей прагнень вирватися зі свого місця! А що сталося б, якщо б кожній кістці та кожному м’язові в тілі людському заманулося змінити своє розташування та призначення? Це й є причиною невдоволення в світі. Будь стійкий на своєму місці, мій сину. Скільки можеш зробити власне зі свого місця, щоб панування нашого Господа стало дійсністю!
833. Провідництво!.. Гартуй свою волю, щоб Бог зробив тебе провідником. Чи не бачиш, на якому принципі діють кляті таємні товариства? Вони ніколи не цуралися мас. У своїх лігвах вони творять загін із кількох нечистих людей, що одурманюють, бунтують та підносять юрбу, щоб повести її за собою у провалля безладу та… в саме пекло. Це вони носії проклятого насіння.
Якщо тільки захочеш, можеш стати носієм у тисячу разів більш благословенного та непомильного слова Божого. Якщо ти великодушний та вірний своєму освяченню, то освятиш інших та наблизиш панування Христа: «Всі з Петром через Марію до Ісуса».
834. Чи можна собі уявити щось більше нерозумне, ніж широкою долонею розкидання по землі золотого зерна для того, щоб воно в землі загинуло? А проте без того «нерозумного марнотратства» ми не мали б урожаю.
А як у нас справи з великодушністю, сину?
835. У тебе прагнення зблиснути зорею? Поривання у висоти, щоб світити на небосхилі?
Краще приховано гори, наче смолоскип, та запалюй власним вогнем усе, до чого ти тільки доторкнувся. Це твоя апостольська місія. Для того живеш на землі!
836. Служити ворогові як гучномовець – це вершина дурості; коли ж це, на додаток, ворог Бога, то це – важкий гріх. Тому в професійній сфері дотримуюсь принципу ніколи не вихваляти науки того, хто вживає, власне, науку для нападів на Церкву.
837. Швидше, швидше! Діяти, творити!.. Гарячковий рух, божевільна метушня… Пишні матеріальні досягнення…
3 духовної точки зору, це дошки зі скриньок, тонкий кришталь, кусні замальованого картону куліс. Швидше, творити! Юрби людей підтюпцем вибігають на сцену і зникають.
Справа в тому, що ті інші працюють, зі зверненим поглядом на сучасну мить. Вони вічно живуть сучасністю. Тобі ж слід бачити справи очима вічності, в план сучасності треба ставити як майбутність, так і минувшину…
Спокій, мир. Інтенсивне внутрішнє життя. Без перегонів, без божевільної погоні за новим місцем. Як могутня духовна турбіна, скільки світла та енергії ти спроможний дати, не рухаючись з місця, що призначене тобі в житті, та не вичерпуючи власних сил, власного світла.
838. Хай не буде в тебе ворогів, а тільки друзі: ті праворуч – хто зробив або хотів зробити тобі добро, і ті ліворуч – хто нашкодив тобі або намагався нашкодити.
839. Про справи «свого» апостольського служіння не розповідай інакше, ніж тільки для добра ближнього.
840. Ваше земне існування хай проходить так непомітно, як Ісусове до тридцятого року життя.
841. Йосиф Ариматейський і Нікодим відвідують Ісуса таємно як в годину буденну, так і в годину тріумфу. Але в годину боязливого відречення вони хоробро, сміливо заявляють перед владою свою відданість Христу.
Повчися!
842. Не турбуйтеся тим, що «вас розпізнають» по почерку ваших учинків. Це почерк Христа. Крім того, радійте, що, працюючи тільки й виключно для Нього, здійснюватиме слова Святого Письма: «Так ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла та прославляли Отця вашого, що на небі».
843. «Не відкрито, але ніби потай» – так сходить Ісус у Святі Дари. Так Він іде шляхом в Емаус, із Клеопою та його товаришем. Таким Його бачить Марія Магдалина після Воскресіння.
Ось і «учні не знали, ким був Ісус». Так Він прибув на чудотворну рибалку, як свідчить Святий Іван. З любові до людей Він іще більше потай перебуває у Святих Дарах
844. Зводити величні будівлі? Будувати розкішні палаци? Хай будують, хай зводять. Нам же оживляти, плекати душі для тих будов та палаців.
Заживемо добре, в пишних домах.
845. Ти мене як розсмішив, так і змусив задуматися, доводячи до мого відома отой труїзм: «А я вганяю цвяхи гострим кінцем у стіну».
846. Не заперечую, твої інтимні гутірки, розмови в чотири ока мають ліпші результати, ніж виголошування промов – видовище, видовище! – на багатолюдних зібраннях.
А все-таки, якщо треба виголошувати промови, то виголошуй їх.
847. Зусилля кожного з вас, узяте окремо, виявляться малоефективним. Та коли ви об’єднані любов’ю Христа, то ваша ефективність дивує навіть і самих вас.
848. Хочеш стати мучеником? Покладу мучеництво в межах досягнення твоєї руки: будь апостолом, не називаючись ним; будь місіонером та веди місію, не називаючись місіонером; будь людиною Божою, видаючи себе за рядову людину цього світу: дій потай.
849. Ти висмій його, чоловіче добрий! Скажи йому, що час на його погляди давно вже минув, що сьогодні ледве чи знайдеться хтось, хто вважав би диліжанс за досконалий засіб пересування… Це стосується тих, хто витягає зі скрині пропахлі нафталіном вольтеріанізми з їх перуками в борошні та дискредитовані лібералізми 19-го століття.
850. Які розмови, яка мерзота, яка огида! Тобі ж доводиться співіснувати з ними – в конторі, в університеті, операційній залі, світі. Коли просиш їх ввічливо, щоб замовкли, – вони сміються. Коли хмуришся, це їх заохочує. Коли виходиш із себе, вони продовжують своє.
Ось тобі вихід із становища: спершу доручи їх Божій опіці та намагайся спокутувати; а потім мужньо постав чоло неподобству та застосуй «апостольське служіння міцнішим ловом». Коли побачимося, то – по бажанню – можу тобі послужити доброю порадою.
851. Скеровуймо «провінціальну дурість» молоді в правильне русло.
{PAGEBREAK}

Духовне дитинство

852. Намагайся пізнати шлях духовного дитинства, не силкуючись стати на цей шлях. Залиш поле для дії Духа Святого.
853. Шлях дитинства. Безпомічна довірливість. Духовне дитинство. Все це є не пустою вигадкою, а міцним і твердим християнським життям.
854. В духовному житті дитинства, речі, які говорять чи роблять діти, завжди сприймаються серйозно.
855. Духовне дитинство – це ні духовне отупіння, ні втрата волі. Це шлях розсудливості й сили. З його складною простотою, людина повинна на цей шлях стати та йти по ньому тільки ведена за руку Богом.
856. Духовне дитинство вимагає підпорядкування розуму. Це справа складніша, ніж підпорядкування волі. Щоб підпорядкувати розум потрібно, крім ласки Божої, постійне зусилля волі, щоб раз, другий та завжди мати силу сказати «ні», коли здається «ні» тілу. В результаті, виходить парадокс: хто хоче ступити «на доріжку дитинства», стати дитиною, повинен зміцнювати та гартувати волю.
857. Бути малим. Діти проявляють велику сміливість. Кому ще прийде в голову просити зірку з неба? Хто не поступиться перед будь-якою небезпекою для того, щоб задовольнити своє бажання?
Тож вкладіть у таку дитину багато ласки Божої, вкладіть прагнення виконувати волю Божу, велику любов до Ісуса, а ще знання, яке людина спроможна сприйняти, – і отримаєте духовний профіль сучасного апостола, такого, без сумніву, якого хоче Бог.
858. Будь дитиною. Ще меншою. Бережися тільки телячого ріку. Нема нічого дурнішого, ніж підросток, що стає в позу вусатого дядька.
Будь дитиною перед Богом, а для цього будь чоловіком зрілим і мужнім у всіх інших відношеннях. І ще одне: остерігайся манер пещеного французького пуделя!
859. Інколи відчуваємо необхідність поводитися, як малі діти. В очах Бога, наші дії тоді мають вартість малих чудесних справ і, поки вони не ввійдуть у рутину, це діла плідні, як плідна завжди і любов.
860. По зрівнянню з Предвічним Богом ти набагато менший, ніж двохрічний малюк перед тобою. А крім того, ти у Бога – син. Цього не забувай.
861. Запали в собі, дитино, прагнення виправити всі потворності твого зрілого життя.
862. В день, коли ти, дитино нерозумна, приховаєш будь-що у своїй душі перед твоїм духовним провідником, перестанеш бути дитиною, бо втратиш простоту.
863. Маючи дух справжньої дитини, ти набуваєш ; всемогутність.
864. Як діти, ви безтурботні. Діти негайно забувають про свої неприємності та повертаються до звичних забав. Тому, цілком віддавшись у руки Його, ви не матимете причин турбуватися, бо спочинете в Отцеві.
865. Жертвуй Йому, дитино, кожного дня все, включно до проявів своєї крихкості.
866. Дитино добра: пожертвуй йому працю тих трударів, які Його ще не знають; пожертвуй природну радість тих бідних дітей, які навчаються у школах поганських…
867. Діти не мають нічого власного, бо все їхнє належить батькам. А твій Отець завжди знає, як найкраще господарювати Своїм майном.
868. Будь малим, дуже малим: двох чи найбільше трьохрічним. Бо старші діти починають лукавити й намагаються дурити батьків несосвітенними вигадками.
Справа в тому, що зло в них уже зароджується, вони вже виношують зародок гріха. Ще тільки немає в них досвіду в роблені зла. Згодом з того досвіду вони засвоять собі гріховні вміння прикривати праведністю фальш своїх вигадок. Вони вже втратили простоту. А простота – необхідна умова для того, щоб перед Богом бути дитиною.
869. Дитино, навіщо тобі ставати на ходулі?
870. Не плекай в собі прагнення до зрілості. Будь дитиною завжди, навіть умираючи від старості. Коли дитина спотикається і падає, то нікого це не дивує. Батько поспішно її підніме.
Коли ж спотикається і падає дорослий, то найперше він викликає сміх. Як промине перше враження, на зміну сміхові інколи приходить співчуття. Але дорослі повинні вставати такі самі.
Твій сумний буденний досвід – це список спотикань та падінь. До чого це тебе довело б, якщо б ти з кожним днем усе більше не дитинів?
Не прагни ж виростати. І хай тебе, дитино, з кожного падіння піднесе рука твого Отця – Бога!
871. Безпомічна відданість, дитино, вимагає слухняності.
872. Не забувай, що Господь віддає першість дітям та тим, хто поводеться з дитячою простотою.
873. Ось парадокси малої душі. Коли Ісус посилає тобі те, що у світі вважають за успіх, ти заплач у своєму серці, вражений Його добротою та своїми поганими прикметами. Коли ж Ісус посилає тобі те, що люди вважають за неуспіх, то зрадій серцем, бо Він дає тобі завжди по потребі, й тоді настає у тебе чудова година любити хрест.
874. Дитино смілива, призивай: «Яка глибока любов Святої Терези! Яке горіння Святого Ксаверія! Який гідний подиву муж – Святий Павло!.. Я ж, Ісусе, люблю тебе більше, ніж Павло, Ксаверій і Тереза!»
{PAGEBREAK}

Дитяче життя

875. Не забувай, малий дурнику, що Любов робить тебе всемогутнім.
876. Не втрачай, дитино, твоєї любовної звички здобувати Кивот силою.
877. Коли називаю тебе «доброю дитиною», ти не думай, що я тебе уявляю несміливим малюком. Без мужності та… звичайної зрілості ти – не апостол, а смішна карикатура на нього.
878. Дитино добра, повторюй Ісусу багато разів на день: люблю Тебе, люблю, люблю…
879. Не сумуй, коли тобі дошкуляють твої слабості. Пишайся своїми болячками, як Святий Павло; бо дітям дозволяється наслідувати старших, не наражаючись на сміх.
880. Хай твої хиби, недосконалості, ба навіть глибокі падіння не відчужують тебе від Бога. Дитина слаба, проте обачлива, завжди тримається батькової волі.
881. Виконуючи, на Його вимогу, малі завдання, ти, буває, розсердишся. Не турбуйся тим. Ще усміхнешся…
Чи доводилося тобі спостерігати, як неохоче реагує простодушний малюк, коли батько, для проби, просить його дати лакоминку, що в руці малюка? А проте дитина лакоминку дає. Перемагає любов.
882. Коли намагаєшся зробити щось добре, дуже добре, то виходить у тебе якраз погано. Покорись перед Ісусом, визнаючи: Чи бачиш, як мені виходить погано? Чому мені не допоможеш, щоб не було ще гірше! Змилосердься над своєю дитиною!
Поглянь: кожний день я хочу вписати золотою сторінкою у хроніку мого життя… Але я такий недотепа, що, коли Учитель не водить моєю рукою, моє перо, замість струнких рядків, залишає закарлючки та ляпки, з якими не покажешся ні перед ким.
Відтепер, Ісусе, дозволь мені писати разом з Тобою.
883. Визнаю, Господи, свою вайлуватість. Вона така несамовита, що я завдаю біль і шкоду, навіть проявляючи ніжність. Пом’якши мої душевні манери. В межах мужності дитячого життя, дай – я хочу, щоб Ти дав – мені тонкість та ніжність, з якими діти виливають свою любов, звертаючись до батьків.
884. Ти повен слабостей. Про це ти даєш собі звіт кожного дня все ясніше. А все-таки не лякайся. Він знає, що зараз великих досягнень чекати від тебе не може.
З уваги на твої мимовільні, дитячі падіння, твій Отець Бог пильніше піклується тобою, а твоя Мати, Марія, не випускає тебе зі своєї любовної долоні. Скористайся цією обставиною і, коли Господь черговий раз піднесе тебе з ями, ти з усієї сили обніми Його і схили свою бідну голову на Його відкриті груди та, слухаючи удари Його люблячого Серця, збожеволій від Любові.
885. Отримуєш один укол, другий, і ще один. Стерпи їх. Чи не ясно тобі, чоловіче, що при твоєму малому віку, ті невеличкі хрести у твоєму житті, на твоїй доріжці – це єдине, що можеш принести в жертву?
Втім, ти подумай: один хрест, а зверху другий… Один укол і наступний… Це дає значну суму.
В кінцевому рахунку, дитино, ти навчишся робити щось велике: любити.
886. Коли душа дитини просить Господа помилування, вона може бути впевнена, що невдовзі це прохання здійсниться. Ісус вирве із душі брудне охвістя давніх слабостей, що волочеться за нею; визволить від мертвого тягарю рештки нечистот, що пригнічують душу до землі; звільнить серце дитини від баласту земних справ, щоб воно піднеслося до Маєстату Бога та щоб розтопилося в живому полум’ї Любові – в Ньому Самому.
887. Брак великодушності, падіння та відступи на твоєму шляху вганяють тебе у знеохочення, в якому часто набираєш враження, ніби ти зробив щось безцінне – справу твого освячення.
Не турбуйся. Застосуй у своєму надприродному житті ту саму обачну методу, що її вживають для подолання подібного конфлікту прості діти. Ось вони розбили якийсь предмет, дуже цінний для їх батька. Розбили тому, що був він крихкий. Жаліють, що так сталося, може й плачуть, але… утішання шукають у власника предмету. Батько забуває про вартість – навіть і велику – знищеного предмета. В своїй ніжності не тільки пробачає малятам, а ще й втішає та підбадьорює їх. Повчися.
888. Молитва ваша хай буде мужньою. Бути дитиною – це не те саме, що бути розпещеним.
889. Хто Христа любить, йому молитва, навіть суха й сувора, дає насолоду, вона кладе край засмученню. Він іде молитися з тим самим почуттям, з яким іде малюк, покоштувавши гірких ліків, до цукерки.
890. В молитві ти розсіяний. Намагайся сконцентруватися. Та не журися, коли, не зважаючи ні на що, ти й надалі розсіяний.
Чи не доводилося тобі спостерігати, як у природному житті навіть і обачні діти розважаються й забавляються будь-чим під рукою, часто не звертаючи уваги на те, що говорить батько? Це не значить, що дитина батька не любить чи не шанує. Це просто характерна дітям слабість.
А перед Богом ти, власне, дитина.
891. Наче поліціант, що керує вуличним рухом, у час молитви настирливим думкам дай знак, хай проїздять попри тебе. Для того користуєшся волею, відповідною до твого життя дитини. Та інколи затримай некликану думку, щоб включити в молитву тих, хто тобі несвоєчасно згадався.
Так і далі, вперед. Продовжуй, аж пройде час молитви. Навіть якщо тобі цей спосіб молитви видається непридатним, то й тоді радій та вір, що Ісус тобою задоволений.
892. Бути дитиною – це прекрасно. Коли зріла людина просить ласки, вона повинна до прохання долучити список своїх заслуг.
Діти ж заслуг не мають. Тож коли молиться малюк, йому вистачає відрекомендуватися іменем свого батька. Ти ж відрекомендуйся Йому, промовляючи: Господи, я – син Бога.
893. Витривалість. Добираючись до хати, дитина стукає в двері раз, другий і десятий. Стукає сильно, довго, не турбуючись. Хтось, врешті, роздратований вийде відкрити, і його роззброїть простота настирливого малюка…
Таким малюком стоїш перед Богом ти.
894. Спостерігав ти, як дякують діти? Наслідуй їх і – приємність у тебе, чи неприємність – заяви Ісусові: «Який Ти добрий, який добрий!»
Промовлена з глибини серця, ця фраза – це шлях дитинства, що веде до спокою, де сміх і плач існують в міру, зате любов не має ні міри, ні меж.
895. Фізично знеможений працею, молитися ти не в силі. Проте ти завжди стоїш перед лицем твого Отця. Як мала дитина, подивись в Його бік час до часу… і Він тобі усміхнеться.
896. Коли дякуєш після Причастя, кажеш, по-перше, що тобі мимовільно тиснеться на уста – це прохання: Ісусе, подай мені те-то… Ісусе, не забудь такої-то душі… Ісусе, на черзі такі-то заходи…
Не турбуйся й не докоряй собі за це. У доброго батька проста, зате смілива, дитина спершу нишпорить по кишенях у пошуках за лакомствами, а потім цілує його вітаючись. Отож…
897. Зміцнена ласкою, наша воля перед Богом всесильна. Зваживши на безліч гріхів супроти Бога, ми можемо, для прикладу, в час подорожі трамваєм з твердою рішучістю звернутися до Ісуса: «Мій Боже, мені хотілося б зробити стільки діл любові та покути, скільки разів обертається кожне з коліс у цьому вагоні!» – і в цю мить Ісус, у згоді з нашим бажанням, порахує це нам за справжній вияв любові до Нього та за покуту.
Поза рамки духовного дитинства не виходить ще й такий «пустий» та вічний діалог між невинною дитиною та батьком, яка гине від любові до сина.
Батько: «Тож скажи – дуже ти мене любиш?» А дитина лепече по складах: «Ду-же, ду-же, ду-же!»
898. Ведучи «дитяче життя» та будучи дитиною, ти любиш солодощі. Як усі ровесники, згадай про солодощі своєї Матері.
Багато раз на день згадай. Це секунди… Ісус… Марія… Святі Дари… Причастя… Любов… терпіння… благословенні душі в чистилищі… Воююча Церква: Папа, священство… вірні… душа твоя… душі твоїх близьких… Ангели Хоронителі… грішники…
899. Для маленького умертвіння треба багато зусиль. Ти борешся. Тобі наче б хтось нашіптував: до чого така докладність у виконанні плану життя, погодинного графіка? Чи бачив ти, як легко дають обдурити себе діти? Вони відмовляються від гіркої медицини, але… Бу-бу-бу, – кажуть їм, – ще проковтни цю ложечку за татка… і цю за бабуню… аж вичерпається приписана доза.
Отак роби і ти: чверть години молитви в волосяниці довше – за душі в чистилищі, п’ять хвилин іще – за твоїх батьків, а ще п’ять – за братів в апостольському служінні… Аж пройде час, вказаний тобі розкладом.
Велика вартість умертвіння, здійснюваного вказаним способом!
900. Ти не сам. Приймай своє випробування з радістю. Це правда, бідаче, що на долоні твоїй ти не відчуваєш долоні твоєї Матері. Але ж ти бачив, як земні матері йдуть з розпростертими обіймами за своїми дітьми, коли ті зважуються без сторонньої допомоги робити свої перші непевні кроки.
Ти не сам. З тобою Марія.
901. Ісусе, за Ласку, що Ти її витратив, щоб зробити мене малим, я не зможу віддячити Тобі ніколи, навіть якщо б помер з Любові!
{PAGEBREAK}

Заклик

902. Чому це тепер, негайно, раз і назавжди не віддасися в руки Бога?
903. Коли ясно бачиш свій шлях, то йди по ньому. Чому не відкинеш боягузтва, яке зупиняє тебе?
904. «Тож ідіть і навчіть усі народи… Я перебуватиму з вами повсякденно…» Це сказав Ісус, і сказав це тобі.
905. Патріотичне горіння – зрештою, дуже похвальне – провадить багатьох людей на шлях служіння народові та державі, на шлях служіння війську. Не забувай же, що також Христос має «військо» та має вибраних людей для Свого служіння.
906. «І Царству Його не буде кінця!» Чи не радієш ти з того приводу, що працюєш для такого Царства?
907. «Хіба ви не знали, що повинно бути Мені в тому, що належить Моєму Отцеві?»
Це відповідь малого Ісуса. Відповідь Матері Його, яка вже три дні шукає Сина та вважає Його зниклим. Цю відповідь доповнюють інші слова Ісуса, записані Святим Матвієм:«Хто більш, як Мене, любить батька чи матір, той Мене недостойний».
908. Ти надто спрощуєш справи, оцінюючи вартість апостольських заходів лиш на основі того, що видне оком. На цій основі ти повинен би віддати перевагу скрині вугілля над жменею діамантів.
909. Віддавшись у Його руки, тепер проси Його ж, хай оновить твоє життя, хай поставить на ньому Свою печать та хай утвердить правдивість місії твоєї, як людини Божої.
910. Це божевілля – твій ідеал, твоє покликання. І божевільними є інші – твої друзі та брати!
Хіба не чув ти інколи такого оклику в глибинах душі? На нього ти рішуче дай відповідь таку: ти вдячний за честь належати до «божевільні».
911. Мені пишеш: «Нами володіє таке палке бажання, яке розвиваючись та зростаючи, переростає в нетерплячку. Коли речі зрушаться з місця, коли наступить перелом, коли побачимо світ нашим?»
І добавляєш: «Наше прагнення не буде марним, коли ми його обернемо в «силу» Господа нашою настирливістю. Таким чином виграємо час».
912. Мені зрозумілі терпіння, які зазнаєш, у примусовій бездіяльності зважуючи завдання, що стоять перед нами. Для серця твого тісна наша планета, тим же часом воно повинно вміститися в рамках… куцої буденної праці.
Але до чого ж тоді наша віра в «хай буде воля Твоя»?
913. Не сумнівайся: твоє звання – це найвища ласка, якої тільки ти міг отримати від Господа. Будь вдячний Йому за неї.
914. Який жаль, що ці юрби – на горі, у низах та посередині – живуть без ідеалу! Виникає враження, що вони несвідомі існування власної душі. Як отара, як стадо, як свинська череда.
З допомогою Твоєї милосердної Любові, Ісусе, ми обернемо отару – в загін, а стадо – в армію. Ми із череди витягнемо та очистимо тих, кому надокучило топитися в гною.
915. Діла Божі – це не сковорода для печення власної печені, не сходинка для руху нагору.
916. Господи, дай нам збожеволіти тим заразливим божевіллям, що має силу притягати багатьох до Твого апостольського служіння.
917. “Чи не палало у нас серце, коли промовляв Він до нас по дорозі?„
Якщо ти справді апостол, то ці слова учнів з Еммаус повинні спонтанно повторити твої товариші по професії, зустрівши тебе на своїй життєвій дорозі.
918. До апостольського служіння приєднуйся в прагненні віддати все, а не в шуканні за будь-чим земним.
919. Дозволивши обрати тебе за апостола, Господь нагадав тобі – і цього не забувай ніколи – що ти – Божий син.
920. Кожен із вас повинен прагнути стати апостолом апостолів.
921. Ти – сіль, ти – апостольська душа.
«Сіль – добра річ», – стверджує Святе Євангелія. «Та коли сіль несолоною стане», то вона непридатна навіть як добриво, її викидають геть, як цілковитий непотріб.
Ти – сіль, ти – апостольська душа. Та коли станеш несолоним…
922. Сину мій, якщо ти любиш своє апостольське служіння, то будь певен, що любиш Бога.
923. Того ж самого дня, коли ти добре «вростеш» у своє апостольське служіння, те служіння стане тобі панциром, об який пощербиться зброя твоїх ворогів як земних, так і пекельних.
924. Завжди проси стійкості собі самому та своїм товаришам по апостольському служінню, бо наш противник, диявол, добре знає, що ми його запеклі вороги… Тому кожне падіння у наших рядах – це величезна втіха для нього.
925. Як ченці при виконанні своїх обітів прагнуть знати, як жили перші члени їх ордену чи спільноти, щоб орієнтуватися на них у своїй поведінці, так і ти, християнський лицарю, намагайся вивчити та наслідувати життя учнів Христа, які стикалися з Петром і Павлом та були свідками Страстей і Воскресіння Учителя.
926. Питаєш мене, то й відповідаю: твоя досконалість полягає в досконалому веденні життя на тому місці та рівні, які тобі визначив, за посередництвом влади, Бог.
927. Моліться одні за одних. Що, ніби, захитався один? Хитається другий?
Моліться надалі, не втрачаючи спокою. Вони відходять? Вони втрачені? – Господь порахував вас уже перед віками!
928. Маєш слушність. Із вершини, – пишеш мені, – відкривається погляд на десятки кілометрів. Та скільки сягає око – не видно ні клаптика рівнини. Все гори та гори. Навіть коли в якомусь місці краєвид, здається, лагідніє, то, як тільки піднесеться туман, грізний кряж виростає також і там.
Такий він суворий – овид твого апостольського служіння. І таким він повинен бути. Світ пройти треба, але шляхів прокладених немає… Прокладете їх ви самі вашими стопами в мандрівці крізь гори.
{PAGEBREAK}

Апостол

929. Хрест на твоїх грудях? Що ж, це добре. Але… поклади хреста на свої плечі, на тіло, на розум. Тоді житимеш для Христа, з Христом та у Христі. І тільки тоді станеш апостолом.
930. Апостольська душе, починай з себе.
Сказав Господь, за свідченням Святого Матвія: «Багато хто скаже Мені того дня: «Господи, Господи, хіба ми не ім’ям Твоїм пророкували, хіба не ім’ям Твоїм демонів ми виганяли, або не ім’ям Твоїм чуда великі творили?» І їм оголошу Я тоді: «Я ніколи не знав вас… Відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня!»
Хай же не трапиться так, – добавляє Святий Павло, – щоб, заповідаючи іншим, сам я став негідним.
931. Військовий геній Святого Ігнатія показує нам образ сатани, що скликає незліченні загони чортяк та розподіляє їх по країнах, областях, містах та селах, перед тим навчивши їх, щоб вони заковували в ланцюги й кайдани геть усіх без розбору.
Ти казав мені, що хочеш стати провідником. Кому ж і до чого здався провідник у кайданах?
932. Ти поглянь: попри всі свої очевидні та незаперечні слабості, апостоли були щирі, прості… прозорі.
У тебе також чимало очевидних та незаперечних слабостей. Дав би Бог тобі ще й простоту.
933. Розповідають про одного чоловіка, що в молитві Господу сказав:«Ісусе, люблю тебе!» На це почув відповідь із неба: «Любов у ділах, а не в гарних словах».
Подумай, чи й ти, бува, не заслуговуєш на цей ласкавий докір.
934. Запал – це та божеська навіженість апостола, якої тобі бажаю. Ось її познаки: жадоба бути при Учителеві; постійна турбота про душі; непослабна витривалість.
935. На лаврах не спи. Говорячи людською мовою, спати в такій позиції як незручно, так і протиприродно. Втім, а що, як виявиться, як і тепер, що ці лаври не твої, а Божі?
936. До апостольського служіння приєднуєшся, щоб підпорядкуватися та покоритися, а не для того, щоб просувати свою особисту думку.
937. Ніколи не будьте чоловіками чи жінками, які дію розтягують, зате молитву скорочують.
938. Намагайся жити так, щоб бути спроможним добровільно зректися вигід та добробуту, що їх ти засудив би в навиках іншого Божого чоловіка.
Май на увазі, що ти пшеничне зерно, згадане в Євангелії. Не впавши в грунт і не згинувши, колоса не даси.
939. Будьте чоловіками й жінками світу, але не мирянами.
940. Не забувай, що єдність – це ознака життя. Роз’єднання ж – це розклад, безпомильний знак смерті.
941. Послух простелює шлях певний. Сліпий послух зверхникові – шлях святості. Послух у твоєму апостольському служінні – єдиний шлях, тому що в ділі Божому зобов’язує дух – або ти слухаєшся, або відходиш.
942. Май на увазі, сину мій, що ти є не просто душею, що об’єднується з іншими душами з метою чинити добру справу…
Це вже багато, проте… ще мало. Ти являєш собою апостола, що виконує незмінний наказ Христа.
943. Один чоловік, не без слушності, вигукнув: «Ті чесні люди вже кісткою в горлі мені стали!»
Дай же, Боже, щоб ніхто з тих, хто має справу з тобою, не отримав причини гукати так само про тебе.
944. Любов до Бога та турботу про душі ти повинен передати іншим, щоб ті запалили багатьох інших, і кожен із них, у свою чергу, своїх товаришів по праці.
Скільки духовних калорій тобі треба! Наскільки важка твоя відповідальність за те, щоб не остудитися! І – про це не хочу й думати – який злочин важкий ти взяв би на себе, якщо б дав поганий приклад!
945. Слухання слова Божого з критиканською настановою доводить злу волю.
946. Прагнучи віддатися в руки Бога на цьому світі, ви повинні поставити релігійність попереду вченості (жінкам, зокрема, вченість цілком зайва, вистачить обачливості); найтісніше молитовно згуртуватися навколо Господа; ви повинні невидимим серпанком покрити ваші помисли й потенціали, всі разом і кожен зокрема; повинні молитися, молитися і ще раз молитися; покутувати, покутувати і ще раз покутувати.
947. Тебе дивувало, що я схвалював брак «однорідності» в апостольськім служінні, де працюєш ти.
Єдність і різнорідність. Ви повинні бути такі різнорідні, як різні святі в небесах: кожен із них має свої власні невід’ємні риси. З другого ж боку, ви повинні бути такі ж згідні поміж собою, як ті самі святі, що не стали б святими, коли б кожен із них не ототожнив себе з Христом.
948. Ти, улюблений сину Бога, відчувай братерство та живи в ньому, але без фамільярності.
949. Виборювати собі місце, користуючись апостольським служінням, в цьому житті – зайво, а для того Життя небезпечно.
Коли Богу знадобиться, то тебе покличуть. І тоді ти не повинен відмовлятися. Та не забувай, що ти можеш і повинен освятитися на кожному місці, бо ж для того ти й приєднався до служіння.
950. Думаючи, що в праці для Христа твій суспільний стан – це щось більше за тягарі, ти наражаєшся на багато засмучень.
951. Очолювати якийсь захід апостольського служіння означає бути готовим з безконечною любов’ю прийняти відповідальність за все перед усіма.
952. В апостольській праці не можна терпіти ні непослуху, ні дворушності. Май на увазі, що простота – це ні нерозсудливість, ні необачність.
953. Маєш обов’язок молитися та жертвувати за особу й наміри того, хто очолює твоє апостольське підприємство. Занедбаність такого обов’язку доводила б, що по своєму шляху йдеш без ентузіазму.
954. Ти повинен подвоїти увагу до свого зверхника, коли він звертається до тебе по пораду й коли тобі доводиться заперечувати його погляди. Навіть коли він не має слушності, ти ніколи не переч йому в присутності його підлеглих.
955. У своїх заходах апостольського служіння не бійся зовнішніх ворогів, навіть якщо вони дуже могутні. Твій головний ворог – це половинчастість твоєї приналежності та брак духу побратимства.
956. Мені цілком зрозуміло, що, поки відчуваєш єдність із Богом та зі своїми братами в апостольському служінні, зазнані зневаги, навіть із боку могутніх ворогів, дошкулити тобі не можуть. Бо що вони тобі?
957. Я часто прирівнюю працю в апостольському служінні до машини: ото зубчасті колеса, там поршні, клапани, а там – гвинти…
Любов же, любов твоя, це в машині мастило.
958. Позбудься тієї самовдоволеності, що відмежовує твою душу від душ тих, хто шукає наближення з тобою. Більше слухай. І говори просто. Тільки так зростатиме твій апостольський труд вглиб і вшир.
959. Зневага і переслідування – це благословенні докази особливого Божого обрання. Та немає кращого доказу особливого обрання, ніж цей: проминути непомітно.
{PAGEBREAK}

Апостольське служіння

960. Так як рев океану складається з грохоту окремих хвиль, святість вашого апостольського служіння становить сума чеснот кожного з вас.
961. Тобі необхідно бути Божою людиною, людиною з внутрішнім життям, людиною молитви та жертовності. Твоє апостольське служіння повинно бути пребагате життям усередину.
962. Єдність. Єдність та підпорядкованість. Навіщо кому здалися частини годинника, самі собою чудові, коли вони не показують години?
963. У вашій праці не творіть обмежених людей. Це звузило б апостольське служіння. Бо коли така людина, врешті, спроможеться пролізти до керівництва універсального підприємства, – то як же швидко стане обмеженим ціле підприємство!
964. Пригноблений, ти казав мені: «Шляхів така безліч!» Що ж, безліч їх і має бути, щоб у тій захоплюючій різновидності кожна душа могла знайти свій власний шлях.
Розгубленість? Зроби свій вибір раз і назавжди – і розгубленість обернеться упевненістю.
965. Радій, спостерігаючи, як інші працюють для добра апостольських справ. Проси для них щедрої ласки Божої та здібності відповісти на ту ласку.
Сам же ти продовжуй йти власним шляхом. Переконай себе в тому, що іншого шляху в тебе немає.
966. Фальшива твоя постава, коли тобі болить те, що інші працюють, не звертаючи уваги на твою працю. Згадай ось це місце з Євангелії від Святого Марка: «Учителю, ми бачили одного чоловіка, який з нами не ходить, що виганяв Ім’ям Твоїм демонів; і ми заборонили йому, бо він із нами не ходить». А Ісус відповів: «Не забороняйте йому, бо немає такого, що Ім’ям Моїм чудо зробив би, і міг би недаром лихословити Мене».
967. Зайво тобі розгортати зовнішню діяльність, коли у тебе немає Любові. Це те саме, що шити без нитки.
Було б жаль, якщо б вкінці виявилося, що займався ти своїм власним апостольським служінням, а не Його.
968. 3 радістю благословляю тебе, сину, за ту віру в свою апостольську місію, під впливом якої ти написав: «Немає сумніву, майбутність забезпечена; можливо навіть, усупереч нам самим. Але необхідно, щоб ми становили одну цілість із Господом – «щоб усі були одне» – силою молитов та жертовності».
969. Хто лишає діяльність іншим, щоб молитися й терпіти, тут не заблисне; зате як же сяятиме його корона в Царстві Життя! Хай буде благословенне апостольське терпіння!
970. Це правда, що твоє скромне апостольське служіння і я назвав «мовчазною та ефективною місією». І сказаного не відкликаю.
971. Твоя пошана до первісних християн мені подобається такою мірою, що я зроблю все можливе, щоб підтримати його – щоб ти, на подобу їм, з постійно наростаючим ентузіазмом ефективно здійснював апостольство обачливості та звіряння.
972. Не пробуй мені й говорити, ніби не знаєш, що казати, коли застосовуєш у житті своє апостольство обачливості та звіряння. Відповім тобі словами псалма: «Господь дає слово; провісниць велика безліч».
973. І ті слова, що ти їх колись шепнув на вухо другу, який завагався; і та повчальна розмова, яку ти своєчасно розпочав; і професійна порада, що підносить чиюсь університетську працю на вищий рівень; і обачливо кинуте «необачне» зауваження, яким ти комусь відкриваєш неочікувані горизонти ревності – все це разом становить апостольство звіряння.
974. «Апостольство хліба–солі» – це древня гостинність патріархів, сповнена братерською теплотою Віфанії. Під час такої гостини сам Христос ввижається на покутті, наче в домі Лазаря.
975. Відновлення християнського духу в народних святкуваннях та звичаях – це невідкладна справа. Невідкладно також усунути той єдиний вибір, який є в публічних видовищах: або слабина, або поганство.
Проси Господа, щоб були такі, хто працює для великої справи, яку можна б назвати «апостольством розваги».
976. «Листовному апостольському служінню» ти присвячуєш справжнього панегірика. Пишеш:«Не знаю навіть, як писати, щоб викласти справи, які могли б бути корисними тому, хто отримує листа. Починаючи, заявляю своєму Хоронителеві, що пишу для того, щоб лист мав якийсь сенс. І, хоч пишу самі тільки небилиці, ніхто не може забрати ні у мене, ні у того, хто отримує листа, хвилин, проведених у молитві за все, що потрібне, власне, тому, для кого лист писався».
977. «Лист застав мене в годину нез’ясованого смутку; перечитуючи його та вслухаючись, як працюють інші я відчув надзвичайне підбадьорення». Інший дописувач: «Мені допомагають ваші листи та відомості про братство, як чудовий сон перед твердою дійсністю». Ще інший: «Яка радість отримати листи та відчути себе другом таких друзів!» А тисяча ще: «отримав я листа від Н. та засоромився від думку про те, як мало натхненний я порівняно з ними!»
«Листовне апостольське служіння» має свою силу, правда?
978. «Ідіть услід за Мною, – і зроблю, що станете ви ловцями людей». Ті слова Господні мають глибоке значення: людей, як і рибу, ловити треба за голову.
Яку євангельську глибину має «апостольство розуму!»
979. Люди мають схильність мало цінувати те, що коштує мало. Тому й раджу тобі апостольство без даровизни. Якщо твоя професія є знаряддям апостольського служіння, завжди вимагай справедливої та поміркованої платні за свою професійну працю.
980. «Чи ми права не маємо водити з собою сестру, дружину, як і інші апостоли, і Господні брати, і Кифа?»
Це писав Святий Павло у своєму першому посланні коринтянам. Неможливо нехтувати співпрацею жінки в апостольському служінні.
981. У 8-ій главі Євангелії від Святого Луки читаємо: «І сталося, що Він після того проходив містами та селами, проповідуючи та звіщаючи Добру Новину про Боже Царство. І з ним Дванадцять були, та дехто з жінок, що були вилікувані від злих духів і хвороб: Марія, Магдалиною звана, що з неї сім демонів вийшло, і Іванна, дружина Худзи, урядника Іродового, і Сусанна, і інших багато, що маєтком своїм їм служили».
Списуючи ці рядки, прошу Бога, щоб кожна жінка, що буде їх читати, сповнилася святою заздрістю та відчула прагнення діяти.
982. Жінка сильніша за чоловіка та вірніша в годину страждання. І Марія Магдалина, і Марія Клеопа, і Соломія!
З гуртом жінок, таких хоробрих, як ті, і так тісно згуртованих навколо Страждальної Діви, – яку велетенську працю можна б проробити серед душ у світі!
{PAGEBREAK}

Витривалість

983. Розпочинає справу будь-хто, але витривало ведуть її до кінця святі.
Хай твоя витривалість не буде сліпим наслідком першого захоплення, ні діянням сили безладу. Хай це буде витривалість свідома.
984. Скажи Йому: «Ось я, бо Ти кликав мене!»
985. Ти схибив зі шляху та не вертався, бо тобі було соромно. Якщо б ти посоромився того, що не вернувся, то твій сором мав би більше глузду.
986. Зізнаєшся мені:«Насправді не треба бути ніяким героєм, щоб без вихилясів та викрутасів уміти, коли вимагають обставини, стати самотнім та в самоті витримати.» І додаєш: «Поки виконую норми, що їх наклали на мене ви, інтриги та підступи довкілля мене не турбують. Скоріш мені страшно злякатися тих дрібниць».
Сказано чудово!
987. Вирощуй та зміцнюй той шляхетний ідеал, який щойно в тобі народжується. Тільки подумай: навесні від квітів рясно, проте восени овочі видають лише деякі із них.
988. Песимізм – це ворог витривалості. Як не оголосиш йому війни, спершу тобою оволодіє песимізм, а далі – літеплість. Будь же оптимістом.
989. І що ж: по стількох мольбах – «Хреста подай мені, Господи, хреста!» – тепер виявляється, що ти хотів хреста для власної втіхи.
990. Тобі треба непохитної стійкості. Проси її в Бога та роби все в своїх силах, щоби прохання твоє було задоволене. Це для тебе допомога, щоб не зійти з обраного шляху.
991. Не можеш «встати». І не дивно – після такого падіння!
Витримай і «встанеш». Згадай, що сказав один релігійний автор: Бідна душа твоя – це пташка, крила якої ще й досі склеєні глиною.
Треба тепла небесного сонця та особистих зусиль, щоб висушити й викришити ті схильності, ті уявлення, той песимізм – власне, цю клейку глину на твоїх крилах.
Тоді звільнишся. А витримаєш, то й «встанеш».
992. Подякуй Богу за допомогу та радій від своєї перемоги. Яку ж глибоку радість переживає душа, відповівши на ласку!
993. Розмірковуєш логічно, безпристрасно. Скільки в тебе причин відректися від завдання!
Бачу, що причин маєш, без сумніву, чимало. Та слушності не маєш!
994. «Мій ентузіазм вистиг та вивітрівся», – доповідаєш мені.
А ти працюй не з ентузіазму, а з любові, зі свідомості свого обов’язку самовідречення.
995. Ти повинен бути непохитним. Коли слабості, чужі або власні, в силі захитати твою витривалість, то гріш ціна твоєму ідеалові.
Виріши раз і назавжди.
996. Твоє уявлення про обраний шлях не надто високе, коли і тобі думається, що з нього ти схибив, як тільки відчув холодок у серці. Це година іспиту, тому у тебе віднято відчутна втіха.
997. Витривалість випробовується розлукою та самітністю. Літургія, молитва, Причастя, єднання в спільноті святих – це зброя для того, щоб пройти випробування й перемогти.
998. Благословенна хай буде витривалість вола Сірого в ярмі! Вічно тою самою важкою ходою, вічно тією самою колією, в поле і з поля, вічно з тим самим ярмом на шиї. Сірий день за сірим днем.
Без волячої витривалості Сірого – не вродила би пшениця в полі, пустирем лежав би город, засохли б квіти на клумбі.
Згадай вола Сірого у своєму внутрішньому житті.
999. Тож яка таємниця витривалості? – Це Любов. Ти полюби – й не покинеш Його ніколи