З принцеси у Попелюшку

– Скільки років Твоїй мамі?
– Вісім!
– Ні, це Тобі вісім, а скільки Твоїй мамі?
– Я ж кажу: «Вісім!». Адже до мого народження вона зовсім не була мамою


Коли ж «народжується» мама?
Інакше кажучи, як стати мамою? Зазвичай, дівчатка ще з малого віку бавляться ляльками, уявляючи себе мамами. А часом – ні, ляльки їх не цікавлять і рольові ігри в «доньки-матері». І часом, завагітнівши і навіть народивши деяким жінкам важко ототожнити себе з роллю матері. Таке теж буває, часом материнський інстинкт, закладений природою, не спрацьовує. Звісно, все має свої причини і наслідки. Але наразі не будемо розглядати такі ситуації.

Повернемося до звичайної жінки, яка вперше стає мамою. Вона мріяла про це ще з дитинства, пеленаючи ляльку та колишучи її в іграшковому візочку. Можливо вона навіть мала власний досвід турботи про малих дітей – менших братів/сестер, племінників чи просто сусідських дітей. І от нарешті мрія починає здійснюватися – заповітні дві смужечки (або плюсик) в тесті. Вона вже починає малювати собі прекрасні картинки буття мами з дитиною, планувати кімнатку, вибирати одяг, візочок та інші необхідні речі. А попри то лякається, що може трохи невчасно: ще не назбирали «багато грошей на дитину», ще не мають власного житла чи нового ремонту, або ж на роботі «світило» підвищення і цікавий проект… і що ж тепер?

З таких важливих переживань до дійсності майбутню маму повертає… токсикоз. Звичайно, він трапляється далеко не у всіх. Але багатьом жінкам (а з ними і їх чоловікам) цей стан приносить багато клопоту. Часом дуже неприємного (нудота, блювання, непереносимість запахів, що автоматично означає – неможливість користування громадським транспортом та громадськими закладами харчування). А ще до «бонусів» першого триместру належать – постійне бажання спати і відсутність сил. Ці всі речі трапляються не просто так (бо просто так в нашому світі не буває нічого). Вони допомагають майбутній мамі звернути більше уваги на себе, на власний стан, аніж на переживання, «як же воно буде?» (що автоматично включає бажання активної діяльності по «підстеленню соломки» всюди, де лише можна) чи, банальніше, «як так сталося?» .

Токсикоз дуже дієво повертає думки мами з переживань в «тут і тепер», а заодно і унеможливлює бурхливу діяльність чи бурхливі гуляння. Адже це все може завдати величезної шкоди дитинці, яка проходить один з найважливіших етапів розвитку – протягом перших 12-ти тижнів закладаються всі органи дитини. Тому майбутня мама багато відпочиває, багато спить, мало їсть (часом багато) але, як правило – здорової їжі. Якщо хочеться чогось шкідливого – варто дізнатися, чого саме бракує організму (є певні таблиці). І гуляє, бо свіже повітря суттєво зменшує симптоми токсикозу. Інакше кажучи, майбутня мама вчиться вести більш здоровий спосіб життя і дбати про себе. А разом з нею цього вчаться і її рідні. В першу чергу – її чоловік. Чоловікам, до речі, особлива повага за вміння витримати капризи вагітної, за вміння турбуватися про «наче здорову жінку, але яка веде себе неадекватно». Бо, якщо жінка не була готова до змін, які відбуваються з її тілом та її поведінкою, ще менше готовим був до цього її чоловік. Він одружувався із життєрадісною красивою повною сил дівчиною… І напевно не очікував, що це все так радикально змінить одна маленька клітина його організму, поєднавшись з однією маленькою клітиною її організму.

А в її організмі насправді відбувається Чудо. Чудо творення нової людини. І це таки забирає багато сил в жінки. Тому вона потребує захисту і багато турботи від свого чоловіка. А також від своїх батьків, батьків чоловіка, друзів і подруг. Перша вагітність – вона особлива! Вона перетворює звичайну жінку в Маму, яка все наступне життя вже не зможе бути «сама по собі», як було до цього. І під час вагітності, якщо жінка відчуває турботу і любов близьких, це дає їй впевненість, що все буде добре, що вона справиться (хоча навіть і гадки не має, з чим їй доведеться справлятися). Жінка потрохи стає «принцесою на горошині», бо рідні переживають про неї, про її самопочуття та стан здоров’я. Адже від цього всього залежить і майбутній нащадок. Часом вагітній жінці допомагають фізично, готуючи їй їсти чи допомагаючи з прибиранням. Але, навіть якщо просто питають про її самопочуття, це вже теж багато. Так жінка відчуває себе важливою і цінною. Так вона підтверджує для себе, що її «робота» зараз (яка полягає у творенні нової людини) є не менш цінна, ніж професійні зростання та кар’єра.

З такими думками і відчуттями жінка підходить до пологів. Не зовсім (або й зовсім не) усвідомлюючи, що на неї чекає. Які б не були пологи, все ж – це найбільше випробування в житті здорової жінки, найскладніший момент процесу «ставання мамою». Часом пологи протікають настільки природно і легко, що жінка відразу розуміє, що хоче ще дітей. Бо насправді момент, коли мама вперше бере свого сина чи доньку на руки, притискає до грудей, вдивляється в личко, вдихає запах голівки – є надзвичайним. Це щастя уповні! І нормальна здорова жінка відразу ж розуміє, що хоче ще колись прожити таку повноту щастя.

На жаль, пологи часто є не такими світлими і радісними. Зазвичай, є труднощі та ускладнення, з якими в більшості чудово справляються лікарі. Але часом саме ставлення лікарів до породіль («це не ти народжуєш, це я приймаю пологи»), разом із ставленням молодшого медичного персоналу (тут вже без подробиць) вбиває бажання пройти через це приниження ще раз… І жінки роблять установку – «ніколи більше». Часом саме це спонукає їх швидше зважитись на аборт…
Народивши дитину, жінка відчуває себе Героєм! І очікує. Що всі будуть відноситись відповідно. Адже вона стільки всього витримала! На її думку, вона точно гідна з «Принцеси на горошині» перейти в стан «Королеви-матері». І очікує пошани та вдячності від всіх навколо

Але правда, зазвичай, полягає в тому, що з «принцеси», про яку всі дбали, жінка перетворюється… в Попелюшку. Бо тепер саме вона 27 на 7 дбає про маленьке створіння, яке зовсім не враховує потреб мами хоча б в елементарних речах, таких як їжа, сон, туалет, душ… Це створіння вимагає постійної уваги. Навіть, коли просто спить. Бо варто лише відлучитись,щоб поїсти чи попити – дитя кричить так, наче тиждень не їло і вважає, що всі його кинули. Тому мами призвичаюються все робити з малюком на руках: і їсти, і пити, і в туалет ходити. А якщо потрібно в душ – то лише з відчиненими дверима. Але навіть так , постійно «чуються» крики дитини за шумом води…

Перша дитина стає справжнім викликом для мами, адже до того жінка ще не мала досвіду, коли вона 24 години на добу сім днів на тиждень належала не собі. Раніше, це вона вирішувала, коли вона спить, коли працює, коли і що саме їсть чи п’є. Навіть, якщо щось мусила робити, все ж – це було її свідоме рішення взяти на себе певну відповідальність. Але новонароджене дитя повністю міняє стиль життя жінки. Воно вчить її такої жертовності, яка, на мою думку, неможлива в жодних інших обставинах. Але водночас дитя дає таке відчуття щастя, яке теж неможливо порівняти ні з чим іншим