Бути жінкою вповні

Бути жінкою вповні

Деякі чоловіки ще нехтують жінками. Деяким жінкам не подобається бути жінками, і вимагають « промоції», а вона є тільки формою штучної рівности в тім, що вони думають є привілеєм мужчин. По правді ж, чоловік і жінка є повнотою рівні щодо гідности, але відрізняються між собою й доповнюють себе.
Це факт, що модерний — це світ « чоловічий ». Жінка не відіграє тої ролі, яку мала б відігравати. З одного боку, вона має віднайти свою оригінальність і незрівнянність, розвиваючи свої жіночі характеристики, та сповняти свою місію у відношенні до чоловіка, з другого ж боку, вона має брати активну участь в будові Світу. Супроти переважаючої навали матеріялізму, жінка перша має відповідальне завдання бути свідком і матір’ю людяного елементу в цивілізації.

— Святий Павло каже: « Нема юдея ані грека, нема невільника ні вільного, немає ні чоловіка ані жінки, бо всі Ви одно в Христі Ісусі» (Гал. 3,28).
— Для християнина гідність чоловіка й жінки в абсолютно однакова: обоє вони — створіння Божі, обоє відкуплені Христом, обоє — діти Божі, обоє покликані до надприродного вічного життя.
— Ти не можеш проголосити, як непомильну, ОЦЮ думку: « місце жінки — в хаті, чоловіка — в світі», бо й до чоловіка й до жінки Бог сказав: « Наповняйте землю й підпорядковуйте її собі» (Буття). Творець дав подружжю — чоловікові й жінці — завдання заселити світ і завершити, удосконалити його. І тому жінка не може бути віддалена від жодної людської діяльності, від жодної ділянки життя.
— Ти не можеш проголосити, як непомильну, ОЦЮ думку: « чоловік і жінка в рівні; вони можуть однаково братись до тих самих діяльностей »; бо жінці Бог сказав: « Ти в болі будеш родити дітей», а чоловікові: «У поті твого чола ти будеш працювати ».
Чоловік і жінка мають: — ту саму гідність; — те саме завдання; — те саме надприродне призначення… але їхні функції відрізняються й доповнюються.
— Жінка є більше спрямована до зросту Людства,
чоловік — до будови й удосконалення Всесвіту.

Життя жінки переважно ставиться на рівні спільноти – родини; життя ж чоловіка — на рівні громади.
Це випливає із їхньої відмінної будови фізичної й психічної, що й є знаком окремих задумів Божих щодо них.
— Навіщо придасться зерно, якщо немає землі, щоб його прийняла?
Навіщо придасться чоловік, якщо не мав жінки, щоб його прийняла ?
Навіщо придасться жінка, якщо не мала чоловіка, щоб учинив її плідною?
— Чоловік потребує жінки, щоб доповнитись: отож нехай вона буде й нехай стається чимраз більше жінкою.

Жінка потребує чоловіка, щоб завершитись; отож нехай він буде і нехай, стається чимраз більше чоловіком.
— Дівчина « схлопіла » і юнак « збабілий » спотворюють співвідношення молодих, вносять заколот у свою родину, а деколи доводять її й до провалу, наражають на небезпеку здорове будування суспільства.
— Жінка, що в модерному світі «відкривається», «афішується», дається, позначує свій занепад, спотворюється.
Якщо жінка хоче сповнити свою місію, вона мусить бути « таємницею » для чоловіка.
— Жінко, якщо ти даєш чоловікові лише тіло, ти не зможеш вповні його вдоволити, і ти не зможеш бути любленою; бо потреба твого тіла, яку чоловік відчуває, є зовнішнім знаком потреби для нього твоєї душі!
Якщо ти даєш твою душу, ти розквітаєш і доповнюєш чоловіка, й сама приходиш до правдивої любови. Але чоловік потребує ще чогось більше: йому потрібно усвідомити через тебе признання людської слабкости («я неспроможна дати тобі ВСЬОГО », ти маєш сказати йому),
бо крім твого тіла й твоєї душі, чоловік потребує безмежности Божої.

Тільки у Христі й через Христа жінка може цілковито сповнити свою місію, даючи ВСЕ чоловікові й Світові.
— Чи на Цей лад, а чи на інший, жінка мусить злучитись з чоловіком.
Одне без одного не можуть завершитись, життя не може цвісти на землі без злуки та співпраці чоловіка й жінки в родині, в суспільстві, в Церкві.
— Тілесно або духовно, жінка має завжди давати життя. Її глибока, істотна місія — бути матір’ю.
— Дівицтво не є обмеженням цієї місії, бо плодючість духа перевищує плодючість тіла.
— Духово жінка завжди має бути дівою, бо нічого не має мати, як своє, нічого не має затримувати для себе; а має бути повною гостинністю і всецілим даром життя.
— Дитина, вихована без одного із батьків, буде мати в своїй особистості невигойну виразку; а виразка ота буде ще глибша і більша, якщо вона вже від перших днів утратить маму.
Модерний світ був збудований без жінки. Він затаврований відсутністю матері. І тому модерний світ — не-людяний.
— Юнак відкриває, що в нім е « хтось », оригінальний, незаступний відмінний від інших.
Зрілий чоловік відкриває, що він є « хтось », оригінальний, але посеред інших, з котрими він є життєво злучений.
Жінка, відкривши^ що вона е « хтось » для чоловіка, повинна відкрити, що вона є « хтось» і для світу, що з світом вона життєво злучена. Тільки тоді вона стає зрілою, тільки тоді вона дістає правдиву « промоцію ».
— Чим жінка є для чоловіка у створенні родини, тим і має бути для суспільства в будуванні світу.
— Жінка має бути на всю повноту « прийманням »: приймайням чоловіка, прийманням дитини, прийманням родини.
Вона має бути в світі тією, що пам’ятає про людей, тією, що зважає дбайливо на людей, тією, що вислухує їх глибокі прагнення, ті, що ще глибші, ніж потреба їжі для тіла.
— Жінка є створена для жертви й відкуплення: вона жертвуеться чоловікові, вона жертвується дитині; її любов готова на всякі жертви, аби тільки спасти того, що погибає.
На світі, де панує матеріяльний успіх, несправедливість і жорстокість, жінка мав бути свідком сили жертви і відкуплюючої любови.
— Жінка є створена, щоб « носити » й давати життя. Вона носить дар чоловіка, вона носить дитину, і тільки у материнстві вона вповні завершується.

В сучасному світі, в якому панує всемогутність матерії, жінка має носити й родити « людяний » складник.
— Жінка має безнастанно нагадувати: — чоловікові гордому, що він — недовершений; — чоловікові еґоїстові, щоб він перевищив себе самого.
Світові вона має нагадувати, що він буде спотворений і неприродний, якщо знехтує людською душею, і що навіть сам дух не зможе удосконалити світ, якщо він не прийме Бога.
— Чоловік має « одружитись » з ідеалами жінки, з її інтуїціями, в її ніжністю й ласкавістю, з її розумінням людської гідности, з її почуттям деталів і відтінків,
з її вдатністю пристосовуватись… ітд., щоб «дати життя » організаціям, законам, статутам… щоб настав такий світ, в якім люди могли б розцвітатись і осягнути своє надприродне призначення.
— « Промоція » жінки полягав в тім, що вона мав вповні усвідомити свій обов’язок у будуванні світу: вона має бути присутня в цій будові й виконати свою ролю у всіх ділянках: економічній, політичній, суспільній… і то від найменшої клітини суспільства до найширших організацій.
Тоді буде завершений світ, що його Бог — на початках — доручив чоловікові й жінці.

МІШЕЛЬ КУАСТ
ШЛЯХ ДО УСПІХУ
ВИДАВНИЦТВО 00. ВАСИЛІЯН Рим – 1974 – Італія