Домашня Церква » Подружнє життя » Стосунки у подружжі » Ми не можемо примусити нікого ні до чого, але ми можемо змінити себе – і це буде натхненням для інших, – отець Тихон Сергій Кульбака

 

Ми не можемо примусити нікого ні до чого, але ми можемо змінити себе – і це буде натхненням для інших, – отець Тихон Сергій Кульбака

Автор: о.Тихон Кульбака від 28-02-2019, 14:38, переглянули: 409

Ми не можемо примусити нікого ні до чого, але ми можемо змінити себе – і це буде натхненням для інших, – отець Тихон Сергій Кульбака Сімейні конфлікти – між чоловіком і дружиною, між батьками і дітьми тощо – одна із найпоширеніших проблем, з якою приходять до психолога, зазвичай, уже на стадії безвиході. Щодо родинних стосунків нерідко просять поради у душпастира – і це теж, певною мірою, жест відчаю. Чому і як родина з осередку тепла і любові перетворюється на пекло? І що робити у ситуації, коли продовжувати так жити стає неможливим? Про конфлікти у сім’ї й родині у щовівторковій програмі «Психологічна порадня» на Живе радіо Воскресіння 27 лютого говорив о. Тихон Сергій Кульбака – священик і психотерапевт.

Отець Тихон Сергій Кульбака – сам по собі примітна й відома особистість: греко-католицький священик з Мар’їнки на Донеччині, душпастирював у Донецьку, був одним із організаторів молитовного марафону в часи Революції Гідності, потрапив у полон до сепаратистів, був звільнений, нині живе і працює у Львові – і як священик, і як психотерапевт (має 22 роки психологічної практики і 27 років служіння). Після полону важко хворів, але зміг подолати хвороби – завдяки Богу і людям.

Одна із ключових тез отця Тихона, в тому числі і щодо конфліктів у стосунках між близькими людьми: іншу людину змінити неможливо, можна лише змінитиСЯ, змінити самого себе. Працювати над собою, своїми травмами і проблемами, які часто і є однією із причин важких стосунків. І ця праця дивовижним чином спонукатиме до змін іншу людину чи людей.

«Згадаймо євангельську історію про блудного сина, який пройшов довгий шлях світами й повернувся додому, але вже іншим, – каже отець. – Суть цієї притчі у тому, що зміни відбуваються лише тоді, коли ми переживаємо й набуваємо власних досвідів, проходимо свій шлях самі. Цей шлях неможливо пройти за когось – це питання доброї волі самої людини, яку заклав і дарував кожному із нас Бог. І якщо людина дивиться, в першу чергу, на себе – дивиться без ілюзій, приймаючи себе такою, якою вона є, не втікаючи від відповідальності за своє життя, не звинувачуючи у своїх чи родинних проблемах когось – зміни можливі і в людині, і в її оточенні. І я, як священик і психотерапевт, був свідком таких змін не один раз…»

Діє закон сімейних систем: коли один із членів цієї системи починається змінюватися – міняється і вся система.

«Ми не можемо і не зможемо примусити нікого ні до чого – навіть якщо здається, що це на добро. Це не так, – каже отець Тихон. – Якщо людина не хоче сама – ніякий примус не спрацює. Але ми можемо змінити себе, працювати з собою – і це буде натхненням для інших, пробудженням цього бажання, і поступово ці зміни відбуватимуться і з ними…»

Отець Тихон розповідає, що були випадки, коли на консультацію приходив хтось один із подружжя, пізніше – другий, потім їхні батьки. Чому? Тому що побачили, що інша людина стає впевненішою, спокійнішою, щасливішою – стає іншою, і це надихає, «заражає».

Отець Тихон цитує своє улюблене прислів’я: працюй - ніби все залежить тільки від тебе, і молися – ніби все залежить тільки від Бога. «Важливо розуміти і приймати обидві ці умови: є Божа воля – і моя воля і відповідальність за своє життя. Бо інколи всю відповідальність ми перекладаємо на Бога, але, якщо нічого не змінюється в нашому житті, то, може, варто спитати себе – чи вичерпав я свої можливості й зробив усе, що від мене залежало?..»

У продовження теми відповідальності, у стосунках із собою і з іншими важливі особисті межі, відчування власного простору, а також, у термінах психологів, – сепарація, відділення себе від батьків. Незавершена сепарація, «невідпускання» батьками своїх синів/дочок – одна із причин і особистих, і сімейних драм як батьків, так і дітей. Отець Тихон каже – це відділення, окремішність, проживання власного життя відбувається з моменту народження. З кожним роком і кроком людина стає самостійнішою, набуває досвіду і відповідальності за власні вчинки і дії. У таїнстві шлюбу є слова про те, що «покине чоловік батька і матір, і приєднається до дружини своєї, і стануть вони одним цілим» – це етап нової самостійності і відповідальності уже не тільки за себе, а й за інших, за майбутню нову сім’ю.

Попри те, дуже часто таке відокремлення від батьків так і не відбувається – батьки продовжують впливати на життя своїх дітей, які давно мають в власних дітей, контролювати їх. Саме такі несепаровані стосунки, фатальна взаємна залежність і несамостійність – як батьків, так і дітей, стають причиною міжособистісних конфліктів як у сім’ях, так і між поколіннями. Причому відбувається ланцюгова реакція: батьки передають такий досвід залежності своїм дітям, ті – своїм, і так далі. Це явище – хворобливої залежності, намагання впливати і контролювати чиєсь життя, і водночас власна нереалізованість, дуже розповсюджене на пострадянському просторі і це колосальна проблема – як особистісна, так і суспільна й екзистенційна.

«Основи життєвого сценарію закладаються в сім’ї, – каже отець Тихон Кульбака. – І коли чоловік і жінка несуть у собі травми своїх родин, і ці рани не зцілені – тобто не пережиті усвідомлено, не прийняті і не відпущені, – вони переносяться й на стосунки одного з одним, а потім і на своїх дітей. Тому коли готуємо молодят до шлюбу, ми говоримо з ними і про це: якщо у вас зранені, непрості стосунки з вашими батьками, ці проблеми треба опрацювати, щоб не переносити ті ж сценарії у свою власну сім’ю…»

Несепаровані стосунки взаємної болісної залежності, за принципом гіперконтролю/опіки з боку батьків – і несамостійності і невідповідальності за власне життя з боку дітей, є токсичними: у таких родинах всі незадоволені, нещасливі, всі страждають, але розірвати це порочне коло важко. До того ж такий сценарій передається: жінка чи чоловік, які мають незавершену сепарацію з батьками, не навчені проголошувати і захищати власні особистісні кордони, не будуть поважати й кордони інших людей, і за тим же принципом виховуватимуть власних дітей. У таких випадках потрібні усвідомлені зусилля, щоб людина розуміла ненормальність такої поведінки і ставлення до себе й інших – тільки працею над собою можна перервати відтворення цього сценарію. «Потрібно брати відповідальність за своє життя і робити власні кроки – в тому числі, щоб вийти з такого токсичного стану», – каже отець Тихон.

Отець Тихон ввжає, що однією із причин багатьох проблем і кофліктів є, як він каже, ненавченість, відсутність найнеобхідніших знань, умінь і навичок щодо міжособистісних стосунків. Як психотерапевт, він веде ознайомчий курс «Конфлікти у сім’ї»: зібрання для всіх бажаючих відбуваються щочетверга у церкві Марії Сніжної у Львові, початок – о 18:30.

Повністю стрім програми можна подивитися тут:



Категорія: Стосунки у подружжі, блог о.Тихона Кульбаки, Поради психолога

Шановний відвідувачу, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Ми рекомендуємо Вам Зареєструватися або увійти на сайт під своїм ім'ям.

Додавання коментаря

Им'я:*
E-Mail:
Коментар: