Думати... чи відчувати...

Автор: Лідія від 28-11-2018, 14:31, переглянули: 151

Може я вискажу зараз крамольну думку... але я вже дуже стомилась, тому таки скажу.

Наші жінки - відмінниці, активістки, перфекціоністки, - настільки навчились думати головою, що забули про все решту...

Вони стараються все зробити якнайкраще, про все подумати, про всіх подбати. Вони точно знають, як то має бути, і хто що має робити.Вони вже про це подумали... багато разів.. і знайшли найкращий вихід... для всіх. І взяли на себе відповідальність за його досягнення!

Але "маленька проблемка" в тому, що ніхто інший їх в цьому не підтримує, як правило...Інші саботують активно, чи тихо. Бо вони розуміють, що це не їх вибір, а отже і не їх життя... Жінки, відчуваючи цю "непідтримку" дивуються (вони ж точно придумали найкраще)! І, зазвичай, "виносять мозок" чоловіку. "пиляючи" та звинувачуючи його... в надії, що він "одумається", зрозуміє, наскільки він неправий і побіжить виправляти ситуацію. І тоді настане рай на землі, бо жінка "точно знає, як то має бути"... проблема лише в , безвідповідальному, лінивому (чи навпаки - занадто заклопотаному... але не тим)...чоловікові.

Не менше дістається і дітям таких жінок. В дитинстві вони займаються англійською/швидкісним читанням/ментальною арифметикою/ програмуванням /музикою / балетом / ходять на всі можливі гуртки (Всі одразу!). А в підлітковому віці вони починають бунтувати... і перестають хотіти... загалом все...Вони не розуміють, хто вони і що мають робити. Бо жити чужим життям (так як правильно, як "краще") вони не хочуть, а себе вони ще не пізнали. Не відчули. Не зрозуміли.

І в певний момент "думаючі" жінки залишаються з нічим...
Навіть не так. Залишаються з купою відповідальності та обов"язків (про все і всіх подумати і подбати). І, якщо діти виростають і йдуть з хати у своє життя (якщо наважаться), то той "перший і найбезпорадніший" (якщо вчасно не звалив) - залишається на дивані з гаджетом... і вічними претензіями до жінки... Тому що жити чужим життям і втілювати чужі плани безнаказанно в цьому світі не дано нікому...

Ось така картина маслом... з якою я дуже часто працюю з моїми клієнтами. І вихід тут простий. Хоча добратися до нього чим далі, тим складніше. Жінці потрібно більше відчувати і менше думати (нарешті добралась до крамольної думки :) ). Коли жінка відчуває себе, вона розуміє свої потреби, свої бажання. І тоді вже думає, як їх задовольнити. Відчуття в тілі не обманюють. Але думаючі жінки настільки часто нехтували ними, що мозок вже й не приймає ці відчуття до уваги. Болить - переболить, а працювати/бігти/прибирати/готувати/вчити уроки з дітьми/секс з чоловіком - то головніше. А що хоче жінка?

Якщо б ми частіше відчували і менше думали, то напевно не вказували б чоловіку його цілі і як до них йти. Не жили б заради дітей. Не були б незамінимими в роботі. Не перетворилися б на пральку/посудомийку/прибиральницю і готувальницю вдома. І не перетворювалися з часом на тих вічно незадоволених буркотливих старушок... яким не вдалося бути Богом на Землі, щоб всі танцювали під їх дудку (бо вони ж краще знають, як то має бути)!

Коли жінка відчуває себе, вона вміє подбати про свої потреби. А отже і про свій настрій. Який точно передається всім найближчим. І не тільки. Вона не буде повчати інших по тій простій причині, що їй і з собою дай Боже справитись (з відчуттями/емоціями/переживаннями/фізичними потребами). А ще ж є малі діти, дбати про яких теж є більшою мірою відповідальністю мами. На інших просто не буде ні часу. Ні бажання. Бо щасливі не повчають і не воюють. Вони поширюють радість і любов, приймаючи інших такими ж недосконалими, як і вони самі :)



Категорія: Стосунки у подружжі, Жінка в подружжі, Виховання дітей, Блог Лідії Кондратик, Поради психолога

Шановний відвідувачу, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Ми рекомендуємо Вам Зареєструватися або увійти на сайт під своїм ім'ям.

Додавання коментаря

Им'я:*
E-Mail:
Коментар: