10 помилок, які руйнують шлюб.

10 помилок, які руйнують шлюб.Чому люди, які від усього серця мріють мати свою сім’ю, дітей, часто бувають нездатні побудувати стосунки? Чому, знайшовши свою «половинку», не витримують перших випробувань і розходяться? Які помилки ми найчастіше робимо, намагаючись «побудувати свою любов»?

Про це розповідає педагог-психолог вищої категорії Тетяна Воробйова

Помилка перша: прив’язаність до батьківського дому

Дуже багато залежить від того, до чого нас готували батьки. До служіння Богу (а служіння Богу – це служіння ближньому, отже і батькам); до служіння сім’ї, якщо вам дано бути сім’янином; для служіння Батьківщині? Чи – для себе? Часто трапляється, батьки так люблять своїх дітей, що готують їх тільки для себе, і в результаті, людина, що вже стала дорослою, виявляється неспроможною покинути батьківський дім – через величезну прив’язаність до мами й тата, через егоїстичну натуру, виховану в ній надмірною опікою. Часто, навіть створивши власну родину, чоловік лишається в житті непотрібним, самотнім, тому що його передали від одної мами до іншої «мами» – мами, а не дружини! Проте, безперечно, навіть якщо вам не вдається побудувати стосунки через подібні причини, це не означає, що на родині можна поставити хрест! Людина і в 25, і в 40 років може змінюватись: наша душа динамічна, вона здатна ставати більш зрілою. Але для того, щоб чоловік міг змінитися і стати спроможним виконувати своє призначення, для нього дуже важливо з розумом поставитися до свого життя і до вибору своєї «другої половинки».

Помилка друга: пошуки «наосліп»

Перш за все, треба розуміти, чого ми шукаємо і кого ми шукаємо. Якими якостями має володіти наша «друга половинка»? Обираючи її за принципом «Йди туди, не знаю, куди, шукай того, не знаю чого», ми йдемо небезпечним шляхом – шляхом спроб і помилок. При цьому душа спустошується, розчаровується, забруднюється, втрачає себе, і зрештою відбувається страшне: її деградація. Це можна назвати депресією, віковою кризою, чим завгодно! А причина лише одна: ми втратили самих себе. Не знаючи себе, ми не знаємо, що нам потрібно, хто має бути поруч із нами.

В одному з листів одного імператора до своєї нареченої і майбутньої дружини-принцеси, знаходимо дивовижні рядки: «Моя дружина повинна бути жіночна. Вона повинна бути духовна, і таким я старатимусь бути для неї». Яка любов була між ними! З усіма труднощами, з усіма скорботами – це була любов до останнього, до гробу, до мученицької смерті…

Тому і ми, коли шукаємо свою «половинку», маємо чітко розуміти, якими ми є самі і якими маємо стати для неї. Чого нам не вистачає? Треба уважно роздивитися себе. Наприклад, я емоційна, гаряча – отже, мені потрібен чоловік розсудливий, спокійний, котрий зможе мою гарячність перетворити на розсудливість; я безмежно добра до нерозсудливості, до марнотратства – отже, мені потрібен чоловік не скупий, але такий, що вміє економити, вести домашнє господарство; я непостійна в своїх бажаннях – отже, мені потрібен чоловік, котрий одного разу допоможе мені зрозуміти, що найголовніше моє місце і призначення – це сім’я.

Потрібно зазирнути всередину себе і приміряти на себе свою сукню, а не ту, яка на твоїй подрузі. Часто дівчата говорять: «У подруги такий хороший чоловік! У іншої – ще кращий… А от у третьої – мерзотник». Не чужих чоловіків потрібно порівнювати! Треба зрозуміти, яка я як майбутня дружина, що в мені добре, а що – погано, що є моєю сильною стороною, а що – моєю неміччю, що має допомогти мені в сімейному житті, а що – заважатиме. Зазирніть всередину себе, зазирніть до криниці своєї душі, зрозумійте, над чим вам треба працювати, і шукайте людину, котра стане частково «каталізатором» змін, частково «лакмусовим папірцем», що дасть можливість проявитись вашим найкращим сторонам, частково – вашим педагогом, вашим вчителем, вихователем. До тих пір, поки цей образ не створений у вашій душі, а значить, у ваших почуттях, вашій волі, вашому розумі, ви так і будете бігати незвіданими дорогами, в незвідані краї, до незвіданого щастя. А щастя має бути відомим!10 помилок на шляху до шлюбу

Помилка третя: неуважність до деталей

Потрібно розуміти, що сім’я – це, у тому числі, жертовність та мужність, проте мужність не в сенсі брутальності, а в сенсі відваги. Коли трапляється біда, трагедія, як ми себе поведемо? За себе злякаємось? Чи скажемо з материнською жертовністю: заберіть у мене все, тільки нехай мої близькі будуть в благополуччі!

Чи здатен ваш обранець на такі прояви, як правило, видно відразу. Зверніть на це увагу! Ось ви тільки зустрічаєтесь, ви молоді. А запитайте у свого друга (подруги): «Твої батьки знають, з ким ти? Ти подзвонив (подзвонила) їм, попередив (попередила), коли ти прийдеш?» Як правило, всіх це найменше хвилює, хоча легковажність в такому питанні вже повинна викликати настороженість…

Ще є такий «тест»: бутерброд з ковбасою. Коли ви дуже голодні, а бутерброд один, і ковбаска на ньому одна. Як ваш друг вчинить? Розділить навпіл – добре! А ще краще, якщо скаже: «Їж ти. Я обійдусь». Або під час прогулянки ви неуважно сіли перепочити на камінь. Чи помітить він це, перелякається, скаже: «Ні, не треба сидіти на холодному камені, можна захворіти»?

Все це дрібниці, проте вже у дрібницях видно того, хто помітить: де ви сіли, чи вам не холодно, чи не болять у вас ноги, чи не болить у вас голова. Це можна помітити вже коли ви зустрічаєтесь. Поставте собі питання: той, з ким я гуляю, хто мені дарує квіти, – чи здатен він утриматись у своїх почуттях? Чи здатен дійсно поважати мої погляди, мої поняття чистоти, цнотливості – чи не є вони для нього якимось «рудиментом» з минулого століття? Це все дуже важливо. Важливо, щоб душа того, з ким я зустрінусь, була чистою, здатною саме на такі почуття – турботи, відповідальності, мужності, відмови від себе заради ближнього.

Іноді у шлюбах не буває дітей, і це дуже велике випробування. Як люди ставляться до цього? Хтось усиновив дитинку, хтось іншим шляхом вирішує цю проблему, проте головне, щоб люди несли свій хрест до кінця, і йшли по життю разом, не розбігаючись і не шукаючи на стороні можливості мати дитину. А ішли б, узявшись за руки. Я знаю такі сім’ї, знаю, який хрест вони несуть і як глибоко люблять один одного, вони не здатні зрадити один одного. Ось це теж показник сімейного подвигу!

Помилка четверта: неправильні пріоритети у виборі супутника

Потрібно розуміти, що доброта – це не якийсь приємний «додаток», а основоположна якість, яка має бути головною у близької людини, яку ви шукаєте. Про це має замислитись кожен! Адже найголовніший критерій вибору – душа людини. Як часто в газетних оголошеннях можна прочитати: «Мій зріст, вага, колір очей – такі-то, шукаю чоловіка не нижче 180 см, не старшого 40 років». Зовнішні критерії для нас важливі! Але мені жити з людиною, а не з її зовнішністю або діловими якостями. Недарма є така приказка: «З обличчя води не пити», і з цим не жартують.

Подумайте: кого ви насправді шукаєте? Сильного? Брутального, зарослого шерстю, неголеного, з триденною щетиною, з мускулатурою? Якщо такого ми шукаємо, то й отримаємо самця. Кого ми шукаємо? Розумного? Але це не значить, що він буде люблячим. Перспективного? Але це не означає, що він буде люблячим. Кого ми шукаємо? Багатого? Але це не означає, що ми будемо кохані!

Треба шукати людину, яка вміє бути доброю. Доброта – це піклування, це увага, чуйність, це правильно підібране слово, інтонація, це вміння промовчати або, навпаки, підтакнути в найпотрібніший момент, погодитись – наприклад, коли людина розпалена, гаряча. Доброта – це і є любов: вона і сувора, і вимоглива, проте безмежно турботлива, чуйна, безкінечно ніжна. Це – дивовижна якість, і якщо вона є, то перекриває все інше. І якщо ви будете на це звертати увагу, шукати цього, то поруч з вами буде не брутальний самець, а – людина!

Міцні шлюби укладаються розумом: подумай, з ким ти, хто з тобою, яка ти сама, чи не обдуриш очікування цієї людини? У пристрасті не побачиш, яка людина насправді: коли палають почуття, багато чого можна не розгледіти. Але, як правило, пристрасті вщухають, і тоді, ніби під збільшувальним склом, стає видно: а він зовсім не такий, як мені здавалось! Тому до вибору своєї «половинки» треба підходити розсудливо і серйозно.

Помилка п’ята: підміна ролей

Ось сім’я зародилася. Як же її зберегти? Начебто ми знайшли те, що хотіли, але раптом почалися сварки, скандали. На що ж звернути увагу?
В Святому Письмі сказано: «…Кожен із вас нехай любить свою жінку, як самого себе; а жінка нехай боїться свого чоловіка» (Еф. 5,33). А в нас йдуть сімейні суперечки і дебати, ми поводимося, як на ринзі: «Я їй як дав, вона мені дала, я їй знову як дав!». Але ж ясно написано: чоловік – голова сім’ї. Так дозвольте йому стати головою сім’ї! Ми ж стараємось все на себе звалити, а потім говоримо: «Він такий нероба, а я – мати-одиначка!»

10 помилок на шляху до шлюбуПодумайте: чи не ви створили таку ситуацію? Сім’я – коли ми несемо всі її тяготи, коли в ній кожен на своєму місці, кожен несе свій хрест, – це дивовижний рятувальний круг. Хрест у кожного свій: дружина виконує величезну працю по створенню сім’ї, чоловік повинен сім’ю забезпечувати. У кожного – своя роль, свій обов’язок, свої тяготи.

Віруючій людині легше це зрозуміти. Але і ми, віруючі, погано молимося, рідко ходимо до храму, та й там погано молимося, а сім’я, виявляється, нас усіх спасає, прокладає нам шлях до іншого світу – світу небесного. Віримо ми в це чи ні.

Помилка шоста: перекладання провини на іншого

Будь-який нахил сім’ї стається не одразу. Тому починати розбиратись в ситуації, що склалася, треба не з того, що дружина або чоловік стали іншими, поганими, а з того, що ж я не так зробив або зробила. Буває, людині здається, що її чоловік або дружина змінились у ставленні до неї, що більше не кохають так, як раніше. Тут ключове слово – «здається». Це дуже небезпечне слово! Коли такі підозри виникають, треба, повторюся, подивитись на себе самого. Так, життя міняє людей і, буває, в найгірший бік. Але це означає, що я дала цій зміні відбутися – адже чоловік при мені мінявся, при мені ставав іншим! Мене це влаштовувало, мені це було потрібно… Можливо, в якийсь момент він своєю совістю поступився завдяки моєму мовчанню, моєму попущенню. Хіба не так? Людина не просто так змінюється, завжди є мотив змін. І ми часто підштовхуємо супутника до неправильних рішень і дій. Скажімо, знадобилася більша зарплата, вища посада, і ось він переступив через свою совість – а я змовчала, погодилась, не знайшла простих-простих слів: «Не треба, ми обійдемось. Нехай лише у нас буде тиша і спокій».

Або, буває, чоловік скаржиться на дружину: «Вона стала неохайна, розповніла…» А ви у себе-то зазирнули? Адже ви колись її любили, у вас діти, і вони справді з любові народилися. То що ж сталося з вашою коханою дружиною? І чи так вже це страшно, чи шторм в стакані? Зазирніть всередину себе: чи не в тому справа, що я люблю тільки себе і мені потрібно, щоб моя дружина була красунею? Для чого потрібно? Для гордині! Щоб я вийшов з нею під руку, а якийсь Вітька з роботи сказав: «О, яка в тебе дружина!» А якщо вона найдобріша, найвірніша, найтурботливіша, хіба так важливо, який у неї розмір одягу? Разом з цим згадайте близьку людину такою, якою вона була, і потихеньку повертайте її до цього образу.

Помилка сьома: невміння змовчати

Ще дуже важливо в сім’ї – вміти змовчати. Найчастіше саме жінки цього не вміють – і ось уже летять слова, як під час стрілянини: щоб прикріше та болячіше. Промовчати повинна, в першу чергу, жінка. Але ж ми горді: як це так, за мною останнє слово не залишиться?! Ось це останнє слово, на жаль, називається розлученням…

А істинне, потрібне слово створює, а не руйнує сім’ю. В гніві не народжується істина, її за визначенням не буває в гніві. А нам важливо, щоб у наших стосунках істина була. Тому не в гніві будемо врозумляти, наставляти і ображатися, а промовчимо, почекаємо, поки буря перейде, відгримить. А вона відгримить, тому що в неї не буде приводу продовжуватись, оскільки не було «перестрілки» словами, чіплянь за слова. І ось уже дивишся, підійшла людина: «Чому ти мовчиш? Давай поговоримо…» І знову – мир і любов. 10 помилок на шляху до шлюбу

Вирішувати проблему можна тільки тоді, коли на душі мир. Якщо миру нема, проблеми не вирішуються, а тільки шумить буря наших гордих, марнославних помислів і почуттів.

Помилка восьма: невдячність близькій людині і Богу

Сім’ї однозначно допомагає встояти одна велика обставина: усвідомлення кожним її членом виявленої до нього величезної милості Божої і усвідомлення любові ближнього до нього. Розуміння, що мене люблять, є потужною захисною силою від дурниці, від пошуків – як часто радять друзі-подруги – щастя на стороні. Ти знаєш, що тебе сильно кохають і що так кохати тебе більше ніхто не буде! А за любов можна знести все: і скорботи, і невеличку зарплатню, і якісь недоліки, і буркотіння. А ще має бути усвідомлення: якщо тебе люблять, то люблячого не можна кидати…

Життя подружжя – це величезна праця і звитяга. І, водночас, задумайтесь, що вам дає сім’я? Це каторга? Чи величезна милість Божа, нам подарована? Якщо подарована, то дарами не розкидаються, їх зберігають і передають з роду в рід. От чому в сім’ях, які зуміли зберегти себе – не розпалися, не розвалилися, не вчинили підлості – діти та внуки, виростаючи, бувають і самі дуже щасливі в шлюбі. Тому що в основі їх сім’ї лежить благочестя – блага честь: ніхто ніколи не зрадив іншого, ніхто не вчинив подружньої зради, ніхто нікого не засудив.

Часто буває, що почуття вдячності до людини, яка поруч із тобою, переростає в глибоку любов. Тиху, мовчазну, жертовну, але вона настільки глибока! А любов однієї людини обов’язково переростає в душу іншого.

Помилка дев’ята: не молитись і не довіряти

Як православна людина, я можу сказати: сім’я, її народження – це Промисел Божий. Тільки так! Тому про шлюб, про вибір життєвого шляху, звичайно, треба молитися, молитися, щоб Господь Свою волю виявив. В протилежному випадку ми справді підемо за косого, за рябого (душею, перш за все) – і будемо потім плакати: «Господи, за що мені такий хрест?»

10 помилок на шляху до шлюбуЯкщо віруюча людина хоче сім’ю, то в простоті серця просить Бога: «Господи, якщо є Твоя воля, дай мені чоловіка. Того, хто стане моїм чоловік, моєю «милицею», моєю «половинкою», батьком моїх дітей». «Покладайся на Господа у скорботах твоїх, і Він підтримає тебе» (Пс. 54, 23), «Від Тебе Самого нехай вийде суд мій» (Пс. 16, 2), – говориться в псалмах царя Давида, а псалми – це ж не просто вірші, це молитовні вірші.

Не ідеал, не принца, звичайно, треба просити і шукати, а того, хто тобі призначений. А ми часто віримо до кінця, що наша доля з рук Господа виходить, і що все, що з нами відбувається, є за Промислом.

Іншими словами, треба бути просто віруючою людиною! Тобто знати, що від своєї долі, дарованої Богом, ти не втечеш – це може статися тільки в тому випадку, якщо людина зневажає закони Божі, якщо ціль їй невідома і до совісті вона не прислухається. Врешті решт, для православної людини побудова і збереження сім’ї, пошук супутника життя – це питання довіри Богу. Вся простота і вся глибина саме в такому підході.

Помилка десята: потурання суспільній думці

Ми звикли до якогось штампу вікових градацій і часто керуємося певними стандартними уявленнями: треба поспішати вийти заміж до певного віку, або, ще гірше, якщо вже не виходить створити сім’ю, то – народити дитину від кого завгодно, щоб не лишитися нікому не потрібною. Така позиція часто призводить до трагедій.

У віруючої людини ця проблема вирішується простою формулою: треба прийняти не штампи, а Божу волю. І тут нема поняття віку: ми не знаємо, коли «половинка», котра нам Богом уготована, буде знайдена – в 50 років, в 40, в 25. Це велика таємниця. Як і те, чи будуть в вашій родині свої дітки, чи прийомні, чи не буде взагалі. Християнин розуміє, що Промисел Божий завжди на спасіння. Якщо нам не дана сім’я в певному віці, це може означати, що ми просто не готові до шлюбу, не понесемо його, це буде не наш хрест, а самовільно взятий. Тому Господь утримує нас від цього. Але якщо у тебе повинна бути твоя «половинка», вона буде! Тому необачно кидатися у вир тільки тому, що всі навколо говорять: «Вже час швидше заміж виходити». «Ні! Я вийду заміж, але тільки за того, кого мені дарує Господь. Якою буде ця людина? Я прийму його будь-яким: прийму його таким, яким він є – значить, саме такий чоловік мені потрібен». З позиції духовної тільки таке мислення можливе. І іншого – не може бути.

Переклад українською: Оля Титова, hram.lviv.ua