Вона чекає відвертості, Він потребує дистанції

Вона чекає відвертості, Він потребує дистанції

У стосунках чоловіка і жінки простежуються дві психологічні потреби.
У неї – потреба відвертості.
А в нього – потреба в дистанції.

Тут є певний конфлікт інтересів. Але з цим можна навчитися жити.
Чоловік приходить з роботи.
Дружина: Як минув день?
Чоловік: Добре.
Дружина: Тобто?
Чоловік: Кажу ж – добре.
Дружина: Ти ніколи мені нічого не розповідаєш!
Чоловік: Як, не розповідаю? Кажу ж – день пройшов добре.
Дружина: І це все? Все, що ти хочеш мені сказати?!..

Отже, що то за потреба відвертості, яку має жінка? Ми, жінки, полюбляємо одна одній вилити душу. Нам для цього навіть спеціального налаштування не треба. Отако зібралися дві кумоньки і давай одна одній про своє житіє оповідати, можуть не упускати навіть найінтимніших подробиць. Причому, якщо якась подружка одній колежанці розповіла якусь таємницю, а іншій – ні, то остання буде почуватися страшенно ображеною. Адже знання таємниць одне одного часто-густо розцінюється як одне з найважливіших мірил близькості відносин.
Можна сказати, що тут немає нічого злочинного – як хочуть, нехай собі діляться. Воно, то так, тільки ж у стосунках з чоловіками ми вимагаємо такої ж відвертості. А тут вже – дзуськи! Далеко не кожен чоловік готовий стати вам улюбленою подружкою. У нього є потреба у певній дистанції. Він не готовий будь-коли виливати вам свою душу. Тому не варто лізти в неї без особливої на те причини.

Задля власного спокою і миру в сім’ї жінкам треба обмежити свою цікавість.

Не треба влаштовувати йому допит через одне недомовлене слово!

Не слід давати волю фантазії і підозрювати чоловіка у найстрашніших смертних гріхах, якщо він не відповів на питання «де був?».

Він все одно нічого не скаже, бо він – чоловік. І єство його таке, що просто вимагає до певної міри дистанції і таємниці, можливо, навіть і нічого не значущої. Тож дайте йому на це право.

Задля власного спокою і миру в сім’ї жінкам треба обмежити свою цікавість

«Як це, які ще таємниці? Я ж йому все розповідаю. Він що, мені не довіряє? Значить, він мене не кохає!» Ша, дорогі: кохає і довіряє, але він – не ви. І з цим не варто боротися та силкуватися його переробити. Така ідея від самого початку приречена на провал. Це слід просто прийняти. І чекати. Чекати слушної нагоди, коли він горітиме бажанням все розповісти. А завдання доброї дружини полягає в тому, щоб помітити цей момент і дати коханому виговоритись. Він буде безмежно вдячний за терплячість і готовність вислухати, бо це для нього має надзвичайно велике значення. Тому пильнуйте, аби ролі слухача у вас не перехопила якась інша. Адже, маючи потребу у «вухах», чоловік обов’язково шукатиме її заспокоєння.

Однак, будучи уважним слухачем, не обов’язково ставати добрим промовцем і одразу розносити «по секрету» всьому світові речі, які вам довірив чоловік. Не слід також через якесь непорозуміння бігти і плакатись чи то мамі, чи то подрузі. Коли сімейний конфлікт незначний, його можна мирно між собою залагодити, не залучаючи експертів збоку, які часто можуть лише підлити оливи у вогонь. До речі, довірена ще комусь таємниця чоловіка розцінюється ним, як справжня зрада.

Таким чином, мудра жінка мусить обмежити свою цікавість, приготуватись до слухання і не розпускати язика.

CREDO №1 (123) 2011