ЛЮБОВ ЧАСТО НЕ Є ЛЮБОВ'Ю.

Автор: Оксана Шкробут від 10-02-2017, 20:21, переглянули: 1506

ЛЮБОВ ЧАСТО НЕ Є ЛЮБОВ'Ю.
Оскільки любов у світі часто не є любов'ю, пасує їй вислів: любов є сліпа. Але якщо душа почне любити так, як вчить Бог, Бог, що є любов'ю, - дуже швидко збагне, що любов - це світло.
Зрештою, сам Ісус сказав: "Хто ж мене любить, того мій Отець полюбить, і,я того полюблю і йому об'явлю себе" (Ів 14,21).
Хаос голосів різного походження часто заповнює нашу душу, особливо тоді, коли вона ще не знає, що означає любити Бога. Ці голоси без звуку, але дуже сильні: голоси серця, голоси розуму, голоси жалю за гріхи, голоси оплакування, голоси страждань... Даємо себе вести раз одним, раз іншим і заповнюємо наш день ділами, які є конкретизацією тих голосів або хоча б під їх впливом.

Тому деколи хоч і живемо в ласці Божій, лише короткі проміжки нашого життя освітлені сонцем. Решта занурена в якусь нудьгу. І часто звучить голос, сильніший від усіх інших: так, це не справжнє, не повне життя.
Натомість, якщо душа повертається до Бога і старається його любити, а її любов справжня, конкретна, безнастанна, між стількома голосами, що супроводять наше життя, час від часу сприймаємо окремий голос. Це більше світло, ніж голос, світло, що ніжно пробивається до заплутаного концерту нашої душі. Воно є майже непомітною думкою, що пропонується душі, мабуть, як делікатніша і ніжніша від інших.
А це деколи є голос Божий.
Тоді душа, яка вирішила йти за Господом, яка не міряє, коли йдеться про Нього, але хоче Йому дати все, витягає з багна отой чистий і прозорий струмок, сапфір з-поміж стількох каменів, золото з-поміж пороху.
Прийме його, почистить, виставить на світло, перемінює в життя.
Якщо випадково ця душа вирішила йти до Бога разом з іншими душами, щоб Отець втішався братньою любов'ю своїх дітей, вона, порадившись з тими, хто для неї представляє Бога на землі, передає скромно свій скарб іншим. Так, щоб добро стало спільним, і Божі дари ходили між усіма, щоб, ніби в якомусь змаганні, одні від одних вчилися любити Господа ще міцніше.
Коли душа так вчинила, то любила подвійно: любила в здійснюванні волі Божої і любила в причасті з братом. А Бог, вірний своїм вічним обіцянкам, продовжуватиме поступово з'являтися їй.
Цього треба бажати аж доти, поки наше серце не буде цілий день занурене в небесні думки до такої міри, що їх вихлюпуватиме, а наше життя, кормлене Святими Тайнами, не стане обожествлене.
Бога даємо, якщо його посідаємо; а посідаємо його, якщо його любимо.
Тоді можуть запалитись у темному і одноманітному світі маленькі сонця, які багатьом покажуть дорогу. Сонця, які будуть зігрівати в повній покірності свого життя, цілковито жертвуваного Господу, де більше не говорять вони, але говорить Він, де більше не живуть вони, але живе Він.


К'яра Любіх "Жити життя", Місіонер, Львів, 1998.



Категорія: Стосунки у подружжі, Цікаво

Шановний відвідувачу, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Ми рекомендуємо Вам Зареєструватися або увійти на сайт під своїм ім'ям.

Додавання коментаря

Им'я:*
E-Mail:
Коментар: