Сортувати новини за: датою новини | популярністю | відвідуваністю | коментарями | абеткою

ДОТИК БЕЗ ПОЧУТТІВ

Автор: о.Тихон Кульбака від 18-01-2019, 11:16, переглянуло: 343

ДОТИК БЕЗ ПОЧУТТІВ"Мій син завжди був немов заведеним, його важко було змусити робити щось - йому навіть поставили діагноз «гіперактивність». І ось, після обмірковування того, що сталося на заняттях, я спробував доторкатися до нього. Я просто дозволив собі відчути його. Це було кілька днів тому. Ми з дружиною не можемо повірити в зміни, які після цього відбулися. Мій син раптом став тихим ... немов хтось розрядив його внутрішній заряд... "

Категорія: Виховання дітей, блог о.Тихона Кульбаки

 

МЕНІ НУДНО! ДОФАМІНОВА ЗАЛЕЖНІСТЬ

Автор: Мирон Шкробут від 13-01-2019, 23:56, переглянуло: 812

МЕНІ НУДНО! ДОФАМІНОВА ЗАЛЕЖНІСТЬСпостерігаю картину спілкування дочки з матір'ю
- Мама, дай телефон.
- НЕ ДАМ! Ти багато сьогодні грала - говорить мама, ховаючи телефон чимдалі у свою дамську сумочку.
– Мені нудно!!! - почала впадати в істерію дівчинка, - Ну, дай телефон! Ти, що не розумієш, що мені нудно. - починає демонстративно плакати чекаючи, що отримає своє (схема, що пропрацювала)
- На!... Візьми!!!, - мама роздратовано витягає телефон з сумки і віддає дитині.
Дівчинка заспокоюється і пропадає на декілька годин. Тиша.

Категорія: Виховання дітей, Поради психолога

 

Думати... чи відчувати...

Автор: Лідія від 28-11-2018, 14:31, переглянуло: 341

Наші жінки - відмінниці, активістки, перфекціоністки, - настільки навчились думати головою, що забули про все решту...

Вони стараються все зробити якнайкраще, про все подумати, про всіх подбати. Вони точно знають, як то має бути, і хто що має робити.Вони вже про це подумали... багато разів.. і знайшли найкращий вихід... для всіх. І взяли на себе відповідальність за його досягнення!

Але "маленька проблемка" в тому, що ніхто інший їх в цьому не підтримує, як правило...

І в певний момент "думаючі" жінки залишаються з нічим...
Навіть не так. Залишаються з купою відповідальності та обов"язків (про все і всіх подумати і подбати). І, якщо діти виростають і йдуть з хати у своє життя (якщо наважаться), то той "перший і найбезпорадніший" (якщо вчасно не звалив) - залишається на дивані з гаджетом... і вічними претензіями до жінки... Тому що жити чужим життям і втілювати чужі плани безнаказанно в цьому світі не дано нікому...
Думати... чи відчувати...

Категорія: Стосунки у подружжі, Жінка в подружжі, Виховання дітей, Блог Лідії Кондратик, Поради психолога

 

“Я не просила мене народжувати…”

Автор: Оксана Шкробут від 27-11-2018, 19:19, переглянуло: 350

“Я не просила мене народжувати…”Усе, що стосується спілкування з дітьми, здається мені особливо важливим і гідним уваги. Тут, як у хірургії: помилки бажано зводити до мінімуму. Саме тому, взявшись за статтю “Я не просила мене народжувати…”, серйозно роздумувала з ручкою в руці, перш ніж сісти до комп’ютера.
Чому дитина вимовляє ці слова? Які уроки з них повинні винести батьки? Як пов’язана фраза з докорами і відчуттям провини? Яким чином батькам реагувати на подібні заяви?..
Питань багато. Не встигнеш відповісти на одне, як тут же піднімає голову друге… п’яте… десяте…

Категорія: Подружнє життя » Виховання дітей

 

Виховання очима дітей

Автор: Христинка від 23-11-2018, 19:17, переглянуло: 1051

Виховання очима дітей

Як діти ставляться до виховання? Це питання турбує багатьох батьків. Пропонуємо вам 21 правило виховання, записане зі слів самих дітей вчителем приватної школи «Мері Моппетс» (Merry Moppets) у Сан-Франциско.

Категорія: Подружнє життя » Виховання дітей

 

Діти - квіти життя :)

Автор: Лідія від 22-11-2018, 15:41, переглянуло: 359

І найкраще обгрунтування власних невдач для матерів. На себе ж немає часу. Дитину треба ростити, розвивати, виховувати! Весь час, всі зусилля, всі думки лише про це.

А насправді - це втеча. В благородну місію, звичайно, бо хто ж як не я?

І це справді так, що саме мама активно бере участь в тих всіх процесах доростання дитини. Але, водночас, це і метод мами втечі від себе. Від своїх відчуттів, від своїх негараздів, від відповідальності за власне життя врешті-решт. Коли ж мама може зайнятися собою, своїм життям, якщо дитина повністю на ній?

Але таке постійне "бавлення" дитини не є природнім. І жодна мама не має стільки ресурсу, щоб постійно радісно активно ростити дитину.
Діти - квіти життя :)

Категорія: Жінка в подружжі, Виховання дітей, Блог Лідії Кондратик, Поради психолога

 

Рід, як життєва сила для дитини

Автор: Мирон Шкробут від 9-11-2018, 15:17, переглянуло: 140

Рід, як життєва сила для дитини Як ставитись до своїх предків і як розповідати про них своїм дітям?
Про рід, як життєву силу для дитини.
Про це і не тільки ви почуєте у розмові Христини Шовкопляс з психотерапевтом, тренером та фахівцем з дитячо-батьківських стосунків Мар’яною Мондик.

радіожурнал "Слово" на радіо Дзвони

Категорія: Подружнє життя » Виховання дітей

 

КОЛИ БАТЬКИ ЗАЙНЯТІ...

Автор: Мирон Шкробут від 2-11-2018, 12:52, переглянуло: 1103

КОЛИ БАТЬКИ ЗАЙНЯТІ...
Психолог Тетяна Зінько
у передачі "Сімейний затишок"
на радіо Світанок


аудіо

Категорія: Виховання дітей, Аудіо-галерея, Поради психолога

 

Жінка - дивне Боже створіння!

Автор: Лідія від 15-10-2018, 16:43, переглянуло: 401

Спершу повинна дозволити іншому тілу оселитися в своєму організмі, дозволити йому рости і розвиватися, підтримуючи його своїми ресурсами... часом навіть на шкоду собі. Призвичаїтись до токсикозу, до підвищеної чутливості, до постійних змін настрою, до дивних смаків та забаганок в їжі, до збільшеної маси тіла, якому з тою вагою таки незручно рухатись. Оце все звичайно веде до зміни стилю життя... як правило, не до більш комфортного :(

А потім треба зібратися з силами і ... народити. Можна сказати - такий собі "пік дискомфорту". І після того, здавалося б, можна повісити орден на груди і нарешті відпочити, адже пророблена робота насправді вражає!

Але... все тільки починається!

Жінка - дивне Боже створіння!

Категорія: Жінка в подружжі, Виховання дітей, Блог Лідії Кондратик, Поради психолога

 

Про хандру, депресію та зміст життя.

Автор: Лідія від 13-10-2018, 15:30, переглянуло: 423

На 42-му році життя прийшло розуміння того, що:

- хандра приходить регулярно,

- і це нормально...

- а рятувати мене від хандри повинен... ніхто не повинен. Тільки я! Девіз "спасение утопающих - дело рук самих утопающих" - в повній мірі!!!

- питання про зміст життя мене особисто "накривають", коли я виснажена. Як правило, фізично.

І як вижити? І не просто - вижити, а ще й бути при цьому адекватною мамою, дружиною, колегою, пасажиром тощо?

Про хандру, депресію та зміст життя.

Категорія: Стосунки у подружжі, Жінка в подружжі, Виховання дітей, Блог Лідії Кондратик, Поради психолога