Домашня Церква » Подружнє життя » Виховання дітей » ЯК МАТИ ПЕРЕТВОРЮЄ СИНА В «ПСИХОЛОГІЧНОГО ЧОЛОВІКА»

 

ЯК МАТИ ПЕРЕТВОРЮЄ СИНА В «ПСИХОЛОГІЧНОГО ЧОЛОВІКА»

Автор: о.Тихон Кульбака від 21-03-2018, 12:12, переглянули: 691



Кожному практикуючому психологу доводилося мати справу з цим дивним і сумним явищем.
Це виглядає так, що мати перетворює свого сина в "психологічного чоловіка". Або, за висловом Юнга, вона переносить свій ерос на сина.

Цей комплекс часто зустрічається, коли жінки виховують свого сина самі, або, коли її сильно не влаштовує чоловік і вона переносить всі свої очікування на сина.

До чого призводить надмірна опіка

Така матері прагнуть до надмірної опіки над сином, що межує з духовним насильством. Вона "обожнює" сина, вважає його генієм, "присвячує йому все життя". Насправді ж прагне до тотального контролю, керує його розвитком і кар'єрою.

Вона весь час вимагає до себе підвищеної уваги, і при спробі сина відокремитися і стати самостійним, створити свою сім'ю - мати зробить все, щоб цього не сталося. Вона буде тримати сина в постійній напрузі, прищеплюватиме йому почуття провини.
Наслідком перенесення на сина ролі свого чоловіка, є материнські ревнощі і неготовність віддавати сина «іншій жінці». Вона буде переконувати його в тому, що всі жінки недостатньо гарні для нього.
Мати, яка страждає подібним комплексом, поводиться подібно до сексуальної партнерки, а не матері: весь час вимагає підвищеної уваги, грошей, перебільшеної турботи, повністю ігноруючи свою материнську роль і інтереси сина.
Така мати постійно привертає увагу сина до себе всіма способами, скандалами, але найчастіше використовує здоров'я: «Мені так погано, у мене тиск, я напевно скоро помру. Ну ось, ти приїхав і мені стало легше ". При цьому зовсім не враховується, що він мчав через усе місто, кинувши свою сім'ю і роботу.

"Ти у мене такий хороший хлопчик, і любиш маму." - навіює вона йому з самого дитинства.
Ще твердить: «Ніхто не буде любити тебе так, як я. Кому ти потрібен крім мене... "
Або "Цій жінці від тебе потрібні тільки гроші, вона не варта тебе...»

Мати весь час буде доводити, що вона краща і будь-яка інша жінка є для неї суперницею. Вона несвідомо робить життя сина в його родині з дружиною нестерпним, змушуючи його весь час розриватися між дружиною і матір'ю, відчувати задушливе почуття провини, що він поганий син і поганий чоловік.
Адже мама - "це головна людина в моєму житті", думає він. "Вона все своє життя віддала мені, а я невдячний, кидаю її, залишаю зовсім одну..."

Поступово у такого чоловіка формується стійке переконання, що тільки від нього залежить мамине здоров'я. Що якщо він буде себе добре поводити, то мама не буде хворіти і довго проживе.
У подібних ситуаціях нещасні всі: мати, син, дружина сина, його діти. А найсумніше, що частенько такі чоловіки взагалі виявляються нездатні мати повноцінні відносини з жінкою і створити свою сім'ю.
І навіть після смерті матері, її "дух", що нависає над ним, продовжує панувати над його свідомістю.

Таких випадків у моїй практиці багато. Чоловікові в цій ситуації дуже складно звільнитися, "Адже все життя мама так дбала про нього".
Його переконаність у власній провині, з приводу численних хвороб матері, а потім і її смерті, буває вкрай сильна.

Які варіанти розвитку в таких ситуаціях?
Наведу кілька прикладів:

1. Чоловік все ж знаходить в собі сили відокремитися від матері, але його тягне до владних жінок, схожих на неї. Як тільки у нього виникає прихильність, він тут же лякається залежності і втікає з відносин.

2. Він "одружується" на своїй роботі і стає трудоголіком, або йде в будь-який інший запій - алкоголь, ігрову залежність...

3. Він створює одну сім'ю за одною, але мати постійно влізаючи в його відносини з дружиною, руйнує їх.

4. Чоловік озлобляється на жінок і підспудно мстить їм за те, що мати зробила з ним. Наприклад, знаходить жінок, схожих на неї, потім прагне придушити їх, зламати їх волю.

5. Він повністю позбавляється волі. Не одружується, живе з мамою, поки вона не помре, а решту життя проводить на самоті.

6. Рідше, але таке теж буває, чоловік стає подобою своєї матері, будує схожі відносини зі своєю дружиною або дитиною, формуючи їх повну залежність від себе і "дусить" їх своєю "турботою і любов'ю", прагнучи до тотального контролю над ними.

Звичайно, є ще варіанти, але мабуть я зупинюся на цих прикладах.

Таким чоловікам, якщо вони звертаються за допомогою до психолога, потрібно величезна мужність, готовність переносити душевний біль, протистояти звинуваченням і проявляти стійкість своєї позиції.
Правда часто вони звертаються за допомогою тоді, коли самі вже дуже хворі, страждають мігренню і гіпертонією, коли вже втратили сім'ю, або дуже близькі до цього. Їх серце розривається. Вони часто розповідають, що вже перенесли інфаркт.
Я пам'ятаю, одного такого чоловіка, дуже розумного й освіченого, прекрасного фахівця в своїй області.
Коли він, після кількох сеансів усвідомив, що відбувається, зрозумів, що все життя був "чоловіком" для своєї матері, сказав: "Ну що ж, тепер пізно, нехай доїдає мене. Мені простіше віддати себе на поталу, ніж потім все життя жити з думкою , що моє віддалення вбило її."

Менше ніж через рік він помер від інфаркту ...
Що тут скажеш, в подібних ситуаціях нещасні всі ...
Леа Веденські



Категорія: Виховання дітей, блог о.Тихона Кульбаки

Шановний відвідувачу, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Ми рекомендуємо Вам Зареєструватися або увійти на сайт під своїм ім'ям.

Додавання коментаря

Им'я:*
E-Mail:
Коментар: