Домашня Церква » Подружнє життя » Виховання дітей » Дітям потрібне підбадьорювання

 

Дітям потрібне підбадьорювання

Автор: Мирон Шкробут від 27-01-2018, 21:14, переглянули: 312



Підбадьорювати – чудове слово: воно означає «додавати сміливості, бадьорості». Підбадьорювати дітей – означає передати їм сміливість, плекати в них хоробре серце, передати їм власне серце. Це прекрасна та дуже тонка операція. Йдеться про рідкісне вміння, що передається від серця до серця.

Завдання батьків та вихователів якраз і полягає у тому, аби допомагати дітям, підтримувати їх, доки розвиваються ті якості, які необхідні для того, аби вони могли впевнено стати на власні ноги.

По-перше, важливо бачити та оцінювати реальність. Коли діти мріють, то мріють з розмахом. У їхніх мріях можливо все. Нелегко люб’язно вести та реально оцінювати їхні особисті вміння та бажання; знати, коли потрібно втрутитися, і взагалі – варто втручатися чи ні; коли варто похвалити, а коли конструктивно критикувати, – це може бути дуже делікатним питанням. Дітям потрібна як опора, так і щира оцінка успіхів та досягнень. Окрім того, вони повинні бути впевнені, що все, чого вимагають чи про що говорять батьки, спрямоване на їхнє вдосконалення.

Тому родичі повинні дуже уважно ставитися до потреб, можливостей та специфічних бажань кожної дитини. Підбадьорювати «в множині» не можна: обов’язково треба зауважувати індивідуальні відмінності, розуміти, як одна дитина долає відчай та невпевненість, як інша зберігає зацікавленість до певної ідеї; кому необхідно допомогти, а кому краще вдається впоратися наодинці.

Кожна дитина – неповторна, тож підбадьорити по-справжньому – це врахувати її темперамент, смаки, тривоги, інтереси та здібності.

По-друге, обов’язково необхідно бути присутніми. Батьки повинні допомагати дітям іти вперед і одночасно повинні бути готовими підтримати їх, якщо вони почнуть відставати. Деколи краще підтримати їх до того, як обставини стануть сильнішими за них, деколи ж – краще поступитися та дати їм можливість подолати труднощі самостійно. Але навіть якщо ми надамо їм цю можливість, ми повинні бути поруч, сказавши приязне слово чи давши вчасно добру пораду.

Проте найкраще підбадьорювання полягає у тому, аби допомогти дітям позитивно ставитися до себе самих та до своїх здібностей. Іншими словами – навчити їх самоповаги. Це можна зробити у кілька простих, але важливих етапів.
Батьки повинні слухати та приймати до уваги думки та почуття дітей. Це означає – присвячувати їм час, бути по-справжньому уважними до них. Таким чином ви дасте їм зрозуміти, що приймаєте їх і що їхні думки та почуття значущі для вас.
Важливо створити таку атмосферу в родині, аби діти могли відчувати, що вони – «молодці», що їм щось добре вдається. Неправильно думати, ніби діти виростуть сильнішими, якщо їх поступово «загартовувати» негативними оцінками, наказами, розпорядженнями та невдачами.

Батьки повинні надати дітям можливість достатньою мірою контролювати себе: якщо батьки збираються наглядати за дітьми в усьому, то лише породять у дитини відчуття власної неспроможності та нікчемності. Самостійність заохочує в намаганні виховати відчуття відповідальності. Важливо, аби діти навчилися відповідальності та брали участь у повсякденних обов’язках, враховуючи їхній вік та здібності. Дітей варто заохочувати долати свої «межі» та розширювати світогляд. Водночас вони повинні знати: батьки їх підтримують, навіть якщо вони помиляються. Справедливо похвалити дітей за добре виконану роботу, підбадьорити та оцінити маленькі успіхи – дуже важливо.

Заохочення не звільнене від певних пасток. Перша (та найбільш небезпечна) – втома, яка часто охоплює батьків. Цілком можливо, наприклад, що дітям потрібно більше часу, аби зробити щось самостійно, а батьки зроблять це набагато швидше. Коли ж діти стануть старшими, складність полягатиме не в часі, а в бажанні: батьки можуть втомитися від боротьби за те, аби діти робили те, що в інтересах батьків.

Та яким би не був вік дітей, батьки повинні стерегтися пастки зробити щось замість дітей.

Батьки повинні скласти свій розпорядок дня так, аби у дітей було достатньо часу вправлятися у тому, чого вони вчаться (одягатися, митися, прибирати кімнату) самостійно і без поспіху. Оскільки більшість із нас має досить напружений життєвий ритм, то, наприклад, рішення прокидалися на півгодини чи годину раніше може видатися занадто високою ціною.

Звичайно, батькам не завжди вдається зробити тисячу домашніх та робочих справ. Але, враховуючи всі «за» і «проти», варто подумати, наскільки це важливо для дітей, які повинні навчитися все робити самостійно, при цьому вони мають пишатися собою та бути впевненими в собі, а не соромитися чи падати духом через свою неспроможність йти в ногу з шаленим ритмом життя.

Ще одна пастка, яка чекає на батьків – бажання захистити дітей від невдач чи образ, вмовляючи їх не проявляти ініціативи. Існує небезпека, що діти виростуть невпевненими в собі, не матимуть творчого підходу та звикнуть до залежності від інших.

І нарешті, батьки повинні проявити увагу та не вимагати від власних чад досягнути тих цілей, котрих не вдалося досягнути батькам. Кожна дитина, з її особистими талантами, – єдина та неповторна душа.

Підбадьорити – не означає періодично плескати по плечу. Це, передусім, допомагати дітям прикладом, а не словами, плекати такі духовні якості, як ввічливість, чуйність, рішучість та великодушність, і допомогти їм повірити в якусь мету та, врешті-решт, докласти всіх зусиль, аби досягнути її. Підбадьорити – це вірити в мрії дітей, навіть не розуміючи їх.

Бруно Ферерро
"Ваші діти мають лише вас!"
уривок



Категорія: Подружнє життя » Виховання дітей

Шановний відвідувачу, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Ми рекомендуємо Вам Зареєструватися або увійти на сайт під своїм ім'ям.

Додавання коментаря

Им'я:*
E-Mail:
Коментар: