ПСИХОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА ДІТЕЙ В АГРЕСИВНОМУ СЕРЕДОВИЩІ

ПСИХОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА ДІТЕЙ В АГРЕСИВНОМУ СЕРЕДОВИЩІ

Середовище, в якому ростуть і розвиваються наші діти сьогодні щораз більше набуває ознак небезпечного, агресивного. І йдеться тут не лише про об’єктивну агресію: війна, насильство, знущання, а й про занедбання основних психоемоційних потреб дітей, необхідних для їх гармонійного розвитку і міцного психічного здоров’я.
Часто таке занедбання стається через психологічну необізнаність батьків, але частіше через психічну дисгармонію, нездатність дорослих ефективно покерувати власними емоційними станами, транслювати дітям те, що формує почуття стабільності і безпеки, довіри і прихильності.
Психоемоційні потреби дітей мають свою вікову динаміку, представлену у таблиці:

Таблиця 1. Психоемоційні потреби людини та наслідки їх задоволення чи незадоволення.
ПСИХОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА ДІТЕЙ В АГРЕСИВНОМУ СЕРЕДОВИЩІ

Часто про порушення психологічної безпеки діти сигналізують такими симптомами, як:
• Смуток, пригніченість як переважаючий фон настрою;
• Висловлення безнадії, відчаю;
• Втрата інтересу до того, що раніше захоплювало;
• Надмірна дратівливість, ворожість;
• Труднощі з зосередженням;
• Тривога, страхи;
• Порушений сон;
• Повторювана гра, в якій відображається тема неприємної або травматичної ситуації.

Усі ці симптоми дитина посилає як крик про потребу в безпеці, стабільності, увазі та безумовній любові. А батьками він чується як: “Треба кудись дитину завести”. І в когось це, залежно від ціннісних настанов та системи віри, осмислюється як похід до священика, ворожки-цілителя чи психолога-психотерапевта.
На жаль, не завжди фахівці, чи тим більше, парафахівці надсилають батькам у відповідь: причина порушення психологічної безпеки дитини криється в середовищі сім’ї і моделях реагування дорослих мами і тата.
Отож, перед батьками постає відповідальне завдання:
по-перше, відкалібрувати власні внутрішні інструменти відчуття, розуміння свого дитяти, віддзеркалення його станів та вираження підтримки, забезпечення простору для його саморегуляції.
По-друге, відкоригувати власну нестабільність, покращити здатність розуміти та керувати власними інтенсивними емоціями гніву, страху чи смутку.
Ось кілька настанов про те, що спрацьовує, коли дорослі намагаються краще поглянути в середину себе та взятися за роботу над собою:
1. Насамперед, це практика усвідомленості чи споглядання, відома у східному аскетичному християнському богослов’ї, проте, яка прийшла у психотерапевтичну практику з буддизму. В добу інтенсивних досліджень властивостей головного мозку стає відомо, що наша свідомість часто перебуває у двох станах: так званого “автопілоту” та “усвідомленого, споглядального буття”. Останній сприяє розвитку міжнейронних зв’язків, продуктивності, але також стресостійкості та відчуттю внутрішньої гармонії. Розвиваючи здатність до споглядання, ми в такий спосіб вчимося кращому самоконтролю та саморегуляції. Споглядальним може бути наші прості щоденні активності чи здатності, починаючи від дихання, відчуттів у тілі, ходьби, прийому їжі, щоденної праці тощо.
Важливо є застосовувати практику споглядання і до власних емоційних станів та думок, запитуючи себе щоразу, коли ми опиняємося в полоні інтенсивних емоцій: що я почуваю? Що промайнуло в моїй голові? Як я відреагую, розуміючи свій стан?
2. Розуміння, що інтенсивні емоції, які ми переживаємо – це нормально, закономірно! Ненормально – це вчинки, які ми здійснюємо необдумано під впливом гнуву, злості, страху, печалі. Відтак, не “биття пошушки” допомагає покерувати собою, а знову ж таки практика споглядання і розуміння. Тренування споглядання – зокрема споглядання дихання і споглядання почуттів – насправді скорочує час, щоб заспокоїтися. Практика споглядання дає можливість прийти в себе, «остудити голову». Вона допомагає побачити проблему з усіх сторін. Людина вчиться спостерігати, як думки і почуття приходять і йдуть.
3. Власним страхом і смутком теж можна покерувати, якщо лише не ховати і не заперечувати його. Іноді завдяки власним видимим ресурсам, а іноді за допомогою фахівця, який допоможе побачити чи перевідкрити занедбані ресурси.

Використана та рекомендована література:
1. Зцілюючи рани. Психолого-педагогічний супровід дітей трудових мігрантів: навчально-методичний посібник у 2-ох частинах / [М. І. Миколайчук, Ю. Я. Мединська, Л. В. Підлипна, с. Христофора М. Буштин, СНДМ, В. С. Ліпська, Л. П. Кріцак, Л. М. Ковальчук та ін.] ; за заг. ред.. С. С. Стельмах. – Львів : Свічадо, 2014 – 452 с.
2. Маккей М. Как победить стресс и депрессию / Маккей М., Дэвис М., Фэннинг П. ; [пер. с англ. Е. Кармановой]. – СПб. : Питер, 2011. – 288 с.
3. Хоун Г. Всестороннее развитие ребенка за 10 минут в день / Голди Хоун ; [пер. с англ. Е. Фатеевой]. – М. : Эксмо, 2012. – 256 с.