Домашня Церква » Подружнє життя » Виховання дітей » Яким має бути статеве виховання?

 

Яким має бути статеве виховання?

Автор: Тереза Андрущишина від 14-12-2015, 18:54, переглянули: 878

Яким має бути статеве виховання?Як допомогти дитині пережити підлітковий період, сприймати свою стать та про інші особливості статевого виховання розповідає катехит і доктор педагогіки Тереза Андрущишина.

—Пані Терезо, що таке статеве виховання, як воно відбувається?
— Це виховання до зрілості особи до любові. Воно не є чимось окремим, а є інтегральною частиною виховання взагалі. І відбувається всюди, де виховуються діти: в дит. садочку, школі, а найголовніше вдома. Діти отримують інформацію стосовно своєї сексуальності через щоденне життя з батьками. Батьки не думають про статеве виховання, коли говорять щось приємне або погане про свою дружину, чоловіка. Також дитина несвідомо вбирає цю інформацію, переконуючись у тому, що саме так повинен поводитися чоловік в стосунку до жінки і навпаки. Також зовнішні жести взаємної любові між батьками формують у свідомості дитини позитивне ставлення до тіла. Відкриття дитиною правди про те, що її життя є плодом любові матері та батька є найважливішим досвідом в усьому статевому вихованні.

— Коли починається статеве виховання?
— Воно починається тоді, коли дитина ще під серцем матері, просто з віком дитини змінюються методи. У віці, коли виникають перші питання: «чому?», «звідки я взявся?» дуже важливо хоча б коротко відповісти, не відіслати без відповіді. У 3-річному віці дитина формує свою ідентичність, вчиться бути дівчинкою або хлопчиком, формує для себе образ сім’ї.

— Як виховувати дитину, якщо сім’я неповна?
— Для дитини це завжди якась втрата. Цей мінус полягає в тих духовних дарах, які недоотримує дитина. Але це не означає, що потім обов’язково матиме проблеми. Особливо для хлопчика важливо, щоб мав авторитетну особу для наслідування. Якщо немає батька,то щоб міг близько спілкуватись з дідусем, дядьком. Бо кожна дитина внутрішньо переживає свою стать. І хай бачить дві ролі: жінки і чоловіка, батька і матері. Також не можна негативно характеризувати одного з батьків, настроювати. Психогоги польської спільноти «Оdvaga» для осіб з проблемами сексуальної орієнтації говорять, що у 90% причина неприйняття своєї статі, гомосексуалізму ― це погані відносини з батьком.

— Як сталось, що у багатьох сім’ях тема статевості не обговорювалась?
— Покоління сьогоднішніх батьків (особливо старших) виховувалось в атмосфері заборони розмов на тему сексуальності. На подібні теми накладалося «табу», вважалося чимось соромітним про «це» слухати. Не можна сказати, що наші батьки не отримували статевого виховання, просто не було потреби про це багато говорити. У сім’ях виховання здійснювалось насамперед через приклад. Суспільство було менш урбанізоване. Людина була ближчою до природи і природа допомагала знаходити їй відповіді на питання. Дивіться, що і Церква раніше теж мало говорила на тему статевості. Адже Церква реагує на знаки часу, на нові потреби людини.
Але і сьогодні батьки не бачать потреби у таких розмовах, оскільки самі вони, будучи у віці своїх дітей, знали набагато менше, ніш зараз їхні діти. Можливо не знають, які підібрати слова, щоб не скривдити дитину, щоб не сказати зайвого, або чекають, коли дитина сама запитає.
Дуже важливе значення має статева освіта, яку батьки повинні дати своїм дітям відповідно до їх потреб розвитку. Сьогодні, коли дітей і молодь з усіх сторін бомбардують різноманітною інформацією, нав’язують аморальний стиль життя, спотворюючи правду про людську сексуальність її призначення, батьки повинні не тільки передавати дітям знання про їх психофізичний розвиток, але також навчити відрізняти правду від брехні. Можливо не завжди батьки мають відповідні знання, але можуть звернутися по допомогу до школи, Церкви. Тут хочу підкреслити, що йдеться саме про допомогу, а не виручення чи заміну батьків в їхніх обов’язках виховання.

— Як школа може допомогти у статевому вихованні?
Дуже влучно про місію школи сказав Василь Сухомлинський, яка на його думку полягає не лише у вихованні освічених і працьовитих чоловіків і жінок, але також у вихованні люблячих і вірних подружь, батьків і матерів. Натомість «забування цієї правди призводить до того, що зі стін школи виходять 17-18 літні діти, які дозріли, щоб народжувати дітей, але не дозріли духовно, щоб бути спроможними їх любити і виховувати» .
Завдання школи у цій справі полягає в тому, щоб бути з сім’єю, допомагати їй добре виконати свої виховні функції.
На мою думку, дуже суттєві завдання статевого виховання, які відносяться до всіх вчителів і вихователів ― це підтримка авторитету батьків у вихованні та творення «нової культури».

— Пані Терезо, що означає «творення нової культури»?
— Прикметник «нова» має біблійне значення, нова ― тобто оновлена Христом (Одкровення 21: 5). Йдеться про таку культуру, в якій створимо умови для пошани гідності кожної людини, це культура мови, культура зустрічі. До прикладу візьмемо вислів «безпечний секс». Коли ми говоримо про нього підліткам, то в дійсності, для них чогось подібного не існує. Адже так званий «безпечний секс» завжди може привести до раннього материнства, абортів чи хвороб, які передаються статевим шляхом.
Педагоги також мають навчити творчо відпочивати. Можна організувати таку забаву, в якій радісно від того, що ми разом, і що найголовніше – ми не потребуємо до цього жодних стимуляторів.
Ще одним завданням педагогів є показати правду про дошлюбну чистоту, показати її цінність, надати переконливі аргументи (Джорш Макдаувел в своїй книжці називає 100 причин для яких варто молодим людям жити у чистоті.)
А для того, щоб учень вибрав для себе такі цінності йому необхідно знати, що вчитель також ними живе.

— Як може Церква допомогти батькам у статевому вихованні дитини?
— Церква має на меті формування батьків до взаємної любові і пошани. Якщо заінвестуємо в батьків,то для дітей це найкраща допомога.
Це з’їзди сімей, приміром 1 травня відбувся з’їзд у Летичеві, який називається «Паломництво родин» на тему «Сім’я ― місце приготування до подружжя». Це теж різноманітні рухи, спільноти. Наприклад, Рух Світло – Життя має гілки для дітей, молоді, дорослих і сімей. Засновник Руху о.Франциск Бляхницький спочатку працював з дітьми, потім з молоддю і дійшов висновку, що треба обов’язково працювати з батьками. Бо часом християнський обов’язок помилково зводиться лише до того, щоб віддати дитину на катехизу, а батьки вже виросли і нічого не мусять.
Підготовка до таїнства Подружжя ―-це теж допомога Церкви майбутнім батькам.
Останні десятиліття Церква видала ряд документів, які стосуються тем сексуальності,завдань сім’ї, гідного передавання життя та ін. Маємо спеціальний документ «Виховні дороговкази у людській любові. Напрямні для статевого виховання».

— Які особливості виховання у підлітковому віці?
До підліткового віку треба підготувати дитину, розповісти які зміни протікатимуть в її організмі. Про ці делікатні питання слід говорити позитивно, невимушено, коли виникає якась нагода. Дуже добре якщо мама і тато встигнуть поговорити до початку статевого дозрівання. Бо в цей період підлітку дійсно важко спокійно реагувати, зосередитись. Авторитетами дитини стають однолітки, і вона віддаляється від батьків. Але якщо довірливі стосунки і розмови були зав’язані раніше, то в цей період дитина також довірятиме. Раджу батькам купити і подарувати підлітку книжку. Якщо вдасться першими дати інформацію, то дитина прийме її як основу. Інакше діти самі шукають інформацію, тому зараз популярні «Енциклопедія дівчини» , «Енциклопедія хлопця». В виборі книги пропоную 3 критерії: 1)як представлена сім’я, чи не має одностатевого союзу; 2) як представлена дружба між хлопцем і дівчиною, позитивний погляд на цнотливість; 3) ким є зачата дитина.
— Ви проводили дослідження на теренах Кам’янець-Подільської дієцезії про різницю у вихованні між віруючими практикуючими сім’ями і просто віруючими…
— Дослідження показали, що віруючі практикуючі родини (часто це люди зі спільнот чи рухів) мали більше почуття відповідальності, цікавились шкільними програмами, купували дітям спеціалізовану літературу, більше дізнавались про дітей. А спільне в обох групах досліджених сімей, що мають невелику довіру до школи, але покладаються і довіряють Церкві.
— Дякую за розмову.


Джерело: CREDO



Категорія: Виховання дітей, Блог Терези Андрущишин, Запитання-відповіді

Шановний відвідувачу, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Ми рекомендуємо Вам Зареєструватися або увійти на сайт під своїм ім'ям.

Додавання коментаря

Им'я:*
E-Mail:
Коментар: