Домашня Церква » Подружнє життя » Виховання дітей » Батьківське благословення — це найбільша спадщина для дітей

 

Батьківське благословення — це найбільша спадщина для дітей

Автор: Мирон від 5-07-2017, 23:47, переглянули: 2078

Батьківське благословення — це найбільша спадщина для дітей



Про дітей, їхні радості та їхні труднощі


Дитячий вік
- Геронде, я помітила, що іноді під час Божественної літургії немовлята посміхаються.
— Вони посміхаються не тільки під час Божественної літургії. Немовлята перебувають у постійному зв'язку з Богом, тому що вони не мають опіки. Пам'ятаєте, що сказав Христос про маленьких дітей? "Ангели їхні на небі повсякчас бачать обличчя мого Небесного Отця"1. Малята тримають зв'язок з Богом і з Ангелом Хоронителем, котрий невідступно перебуває поруч з ними. Уві сні малята то сміються, то плачуть, тому що вони бачать і радісне, і страшне. В одних випадках вони бачать свого Ангела Хоронителя й граються з ним. Він пестить їх, бере їх за ручки, і вони сміються. А в інших випадках спокусник показує їм щось страшне, і вони плачуть.
— А чому спокусник лякає дітей?
— Те, що він їх лякає, їм теж на користь, тому що вони від страху змушені кликати маму. Якби цього страху не було, то дитина не змушена була б бігти в материнські обійми. Бог все допускає для блага людей.
— А коли діти підростуть, чи пам'ятають вони, іпо бачили, будучи немовлятами?
— Ні, забувають. Якби маля пам'ятало, скільки разів воно бачило свого Ангела, то впало б в гординю. Тому, підростаючи, воно все забуває. Бог працює мудро.
— Вони бачать все це після Хрещення?
— Звичайно, після Хрещення.
— Геронде, а чи можна прикладати нехрещене немовля до Святих Мощів?
— Чому ж не можна? Можна навіть хрестоподібно осіняти дитину Святими Мощами. Сьогодні я бачив малюка, подібного до маленького Ангела. "Де твої крила?" — запитав я його. Він розгубився й не знав, що відповісти!.. На Афоні, у себе в келії, навесні, коли цвітуть дерева, я розвішую карамельки на гілках чагарнику, що біля паркану, яким обгороджена моя келія. Коли до мене приходять відвідувачі з маленькими дітьми, я кажу: "Хлопці, будьте ласкаві, обірвіть з кущів цукерки, бо, якщо задощить, вони розкиснуть і пропадуть!" Деякі кмітливі малюки розуміють, що це я розвісив на гілках цукерки, і сміються. Інші вірять, що цукерки виросли на кущах самі, треті не знають: вірити чи ні... Малятам потрібно й трохи сонечка.
— Геронде, Ви розвішуєте багато цукерок?
— Якщо вже розвішувати, то багато. Коли мені приносять смачні солодощі, я не даю їх дорослим. Дорослих я пригощаю лукумом. Коли мені приносять хороші солодощі, я бережу їх для дітей з Афоніади2. І тут, у монастирі, я теж посадив учора карамельки и шоколадки, а сьогодні вони вже розцвіли! Ви помітили? Ну а чому ні: погода сонячна, земля гарна, скопали ви її добре, тому шоколадки й розцвіли так швидко!3 Ось побачите, який я вам влаштую квітник! Нам уже не треба буде купувати дітям цукерки й шоколадки. А що ви думаєте? Будемо збирати власний урожай!
— Геронде, прочани побачили, як із грядки стирчать цукерки й шоколадки й здивувалися. "Напевно, це зробила якась дитина", — сказали вони.
— Чому ж ти не сказала їм, що це зробила одна велика дитина?

Ангел Хоронитель оберігає маленьких дітей
— Геронде, для чого Бог дає кожній людині Ангела Хоронителя? Хіба Він не може оберігати нас Сам?
— Ангел Хоронитель — це особливе опіка Божа про Своє творіння. Ангел Хоронитель — це Промисел Божий, прояв Його постійної турботи про людину. І за це ми перед Богом у боргу. Ангели особливо захищають маленьких дітей. Як же вони їх оберігають! Одного разу двоє дітей бавилися на вулиці. Один хотів кинути каменем у голову іншого й уже прицілився. Друга дитина не бачила небезпеки. І от в останню мить, напевно, Ангел зробив так, що малюк щось побачив, підскочив — і камінь пролетів повз його голову.
А одна мати якось пішла працювати в поле і взяла зі собою малюка. Погодувавши його груддю, вона поклала його в колиску й пішла працювати. Коли через якийсь час підійшла подивитися на малюка, то побачила, що він тримає в руці й із цікавістю розглядає змію! Коли мати годувала дитину груддю, навколо його рота залишилося молоко. І от змія підповзла до малюка й злизувала молоко з його личка. Дитина схопила змію. Побачивши це, мати закричала, малюк злякався, розкрив свою ручку, і змія втекла! Бог оберігає дітей.
— Геронде, але тоді чому багато дітей страждають від хвороб та інших нещасть?
— Бог знає, що піде на користь кожній людині й відповідно до цього дає їй все необхідне. Він не дає людині того, що не піде на користь. Приміром, іноді Він бачить, що тілесний недолік або каліцтво допоможе нам більше, ніж якби Він уберіг нас від цього каліцтва або залишив цілими й неушкодженими.

Святе Хрещення
— Геронде, що буде з тими мешканцями Північного Епіру4, які вмирають нехрещеними?
— Е-е, більшість з них були хрещені своїми батьками повітряним Хрещенням5. А багато дітей в тих країнах прийняли повітряне Хрещення від нянечок чи медичних сестер у пологових будинках. Я знаю випадок, коли якась медична сестра хрестила дитину в тазі з водою. Бог бачив налаштування цієї жінки... А скільки Благодаті мають новохрещені! Одного разу у групі людей з триста п'ятдесят осіб я розрізнив охрещену жінку. Я запитав, хто це така, і мені сказали, що це туркеня, котра прийняла Святе Хрещення. її обличчя сіяло. Поруч з нею інші виглядали варварами.
— Геронде, а чи правильно, якщо під час Хрещення дітям даються двоє імен?
— Якщо чоловік і жінка лаються й розводяться через те, як назвати дитину, то хай дають їй хоч по троє імен! Але ж і правильні християнські імена зараз перетворили невідомо в що... Віки, Пеппі, Мімі...
— Геронде, одна жінка на п'ятому місяці вагітності втратила дитятко. Воно народилося мертвим, і тепер вона переживає через те, що над ним не можна було зробити навіть повітряного Хрещення.
— Якщо вона сама не винна в цьому, то хай має довіру до Бога. Бог знає, що зробити з такими дітьми й куди їх помістити.
— Геронде, мати розповіла мені, що один з моїх братів помер через кілька годин після народження і вона не встигла його охрестити. Я порадила їй розповісти про це духівникові.
— Якщо вона хотіла, але не встигла його охрестити, то в неї є пом'якшувальні обставини. Чимало інших жінок взагалі роблять аборти й самі вбивають власних дітей. Нам невідомий суд Божий. Було б тяжким гріхом, якби вона не встигла охрестити своє дитя через недбальство й воно померло би нехрещеним. Ти судиш про подібні речі з позиції здорового глузду. Це богослов'я раціоналізму. Пам'ятаю, якось до мене прийшла група прочан, і я розповідав їм такий випадок. Одного малюка з Північного Епіру хрестили тричі. Один раз бабуся, другий раз дід і потім мати — один потайки від іншого, — тому що всі вони вважали дитину нехрещеною. Коли я розповідав цю історію, хтось із прочан підскочив і заявив: "Це неканонічно!" — "Слухай, — кажу я йому, — по-твоєму, вони вичитали про те, що треба хрестити дитину тричі в якійсь догматичній книзі? Адже це маля одержало потрійне благословення!"
— Геронде, іноді люди бачать уві сні своїх покійних родичів і розмовляють з ними. Це допускається Богом для того, щоб допомогти людям у вірі, у покаянні?
— Так. Хіба я не розповідав вам подібний випадок? Один чернець зі Святої Гори був родом зі села, яке знаходилося на території Болгарії. Там було багато нехрещених. Цей чернець розповідав мені, що, ще будучи мирянином і нехрещеним, він побачив уві сні свого маленького племінника, який недавно помер. Маля стояло за огорожею прекрасного саду й плакало. А сад був повен маленьких дітей, які веселися й гралися. "Чому ти не йдеш у сад?" — запитав чоловік, який бачив сон. "Як я можу піти туди? — відповів малюк. — Я ж не хрещений". Після цього випадку цей чоловік негайно пішов і охрестився, а потім розповів священикові про те, що бачив уві сні. Так влаштував Бог для того, щоб інші теж зрозуміли, яке достоїнство має Святе Хрещення. І тоді жителі цього болгарського села теж почали хрестити дітей.
— Геронде, деякі батьки, що вступили в цивільний шлюб, хочуть охрестити своїх дітей. Чи можна їм це робити?
— Чому ж не можна? У чому винні нещасні діти? Те, що люди, які вступили в цивільний шлюб, хочуть охрестити своїх дітей, свідчить, що в них є всередині щось [добре], що ці люди не зовсім байдужі. Мабуть, ці люди десь і в чомусь заплуталися. Якщо хтось хоче їм допомогти, то спочатку треба подивитися, з якої причини вони не вінчалися в церкві, а потім — з якої причини вони хочуть охрестити своїх дітей.
— Геронде, якщо черниця до відходу в монастир була чиєюсь хрещеною при Хрещенні, то зараз, крім молитви за свого похресника, чи має вона посилати йому подарунки — як це роблять в миру?
— Е-е, черниця зараз від таких обов'язків звільнена. Чернець допоможе [своєму похресникові] молитвою. От її батьки — якщо хочуть — можуть мати із похресником своєї дочки-черниці подібні зв'язки.
— Тобто батьки черниці можуть мати такий зв'язок із похресником їхньої дочки, якщо вони самі захочуть цього?
— Так, самі. Черниця не повинна змушувати їх до цього. Нехай вона молиться, щоб Бог їх просвітив. Але як би там не було, хрещений несе велику відповідальність. Коли я ще був у миру, мої батьки пообіцяли одній знайомій подружній парі, що хрещений одного з їхніх дітей буде хтось із нашої сім'ї. Коли в них народилася дитина, всі мої рідні були відсутніми, і тому стати хрещеним малюка попросили мене. Я мав тоді шістнадцять років, не хотів його хрестити, тому що відчував, що беру на себе велику відповідальність. Отже, опинившись у складній ситуації, я став молитися. "Боже мій, — просив я, — якщо цей малюк стане доброю людиною, то візьми від мене всі роки мого життя, що залишилися, й дай їх йому. Однак якщо він стане людиною недоброю, то візьми його до Себе зараз — коли він подібний до маленького Ангела". Я хрестив дитину й дав йому ім'я Павло. Через тиждень хлопчик помер. Зараз він на Небесах і не ризикує ці небеса втратити.

Діти-сироти
— Геронде, якщо помирає глава сім'ї, чи мають маленькі діти бачити тіло свого мертвого батька?
— Краще не треба. Навіть коли помирає хтось із близьких дорослої людини, ми шукаємо спосіб, як би м'якше, жаліючи її, повідомити про це. Що вже тут казати про дітей!
— До якого віку дітям не на користь бачити своїх померлих близьких?
— Це залежить від [характеру, уподобань, настрою] дитини.
— А чи можна водити дітей на могилу батька?
— Так, на могилу дітей водити можна. Треба їм сказати: "Батько переселився звідси на Небо. Якщо ви будете добрими дітьми, то він буде приходити з Неба до вас у гості". Пам'ятаю, коли померла моя бабуся, мене відвели в дім наших знайомих, щоб я не бачив похорону й не знав, що вона померла. Там зі мною гралися, розважали мене. Я сміявся, а вони плакали. Коли мене привели назад додому, я став запитувати: "А де бабуся?" — "Прийде, прийде", — говорили мені. Я чекав повернення бабусі, а через певний час довідався, що вона вмерла. Дітям не на користь бачити людей, яких вони люблять, мертвими.
— Геронде, якщо у малих дітей помирає мати, то вони переживають її смерть із величезним болем.
— Діти більше сиротіють, втрачаючи матір, а не батька. Тому, втрачаючи матір, вони зазнають і більшого болю. Рідко буває так, що для дітей, які втратили матір, потім стає матір'ю їхній батько. Однак у Раю такі діти будуть утішені. Там вони отримають [те, чого їм бракувало] у земному житті. Сирота "пройде" у Рай з меншим "прохідним балом", подібно до того, як греки із закордону вступають у наші університети без іспитів, оскільки це передбачає відповідний закон. Тобто на сиріт поширюється чинність закону Божого, і для того, щоб пройти в Рай, їм потрібно менше праці, тоді як іншим людям для цього потрібно здійснити чималий подвиг. Я вважаю дітей, котрі втратили опіку своїх батьків, щасливими і блаженними. Адже вони зуміли в цьому житті зробити своїм Батьком Бога й одночасно відклали в "ощадну касу" Бога й ніжність своїх батьків, якої вони були позбавлені й котра зараз приносить їм [духовні] відсотки.
Але й у цьому житті Благий Бог буде допомагати таким дітям, тому що з тієї миті, як Бог забирає до Себе батьків, Він — якщо можна так висловитися — зобов'язаний подбати про їхніх дітей. Пам'ятаєте, що говорить пророк Давид? "підтримує сироту і вдову'6. Природно, що Бог любить таких дітей більше й піклується про них теж більше. Таким дітям Він у цьому житті дає більше [духовних] прав, ніж дітям іншим. Якщо сирота поверне ручку настроювання на доброту, то він досягає значного успіху. Але коли він говорить: "Якщо я сам мучився, то тепер буду мучити інших", він себе руйнує.
— Геронде, негативні наслідки сирітства залишаються людині на все її життя?
— Що ти мелеш? Діти-сироти можуть бути трохи скуті, мати деяку сором'язливість, боязкість — у них нема тієї радості, жвавості, як у дітей, ситих ніжністю. Однак ця скутість є для таких дітей гальмом, що допомагає їм у житті. Водночас вони відкладають собі заощадження в житті іншому. Що ти думаєш: Бог не бачить цієї скутості? Невже Він не допоможе їм опісля? Тому сироту — особливо по матері — ми повинні з болем і гарячою любов'ю стиснути у своїх обіймах, для того щоб спочатку він зігрівся, і в нього б зникла боязкість, і він би відкрив своє серце. І якщо в сироти є любочестя, то ми повинні сильно пригальмовувати його велику наснагу, щоб не надірвав сили, намагаючись висловити свою велику подяку. Святий Арсеній Каппадокійський виріс сиротою — і по матері, і по батькові. Якби він не поставився до свого сирітства духовно, з відвагою, то був би людиною вимученою, у нього були б проблеми із психікою. Втім подивися, яким він був молодцем! Які він вершив подвиги! На мене справило враження те, що його кісточки були м'якими, як вата, як губка. Коли під час знаходження його мощів я діставав з могили його ребра й хребці, то вони розсипалися на порох, як тільки я до них доторкався. Більш-менш міцними були тільки два хребці, тазостегнова й велика гомілкова кістки. Дивна річ: як, будучи настільки хворобливим, він міг ходити пішки на такі величезні відстані? Він ходив, однаково що літав у повітрі! Тут видно надприродну силу, яку давав йому Бог. То невже Христові виявиться не під силу виростити сироту?

Поки діти не досягнуть повноліття, їх треба обмежувати
Для того, щоб не послизнутися на солодкій гірці мирського падіння, яке наповнює душу тривогою й вічно віддаляє її від Бога, діти мають постійно відчувати як велику необхідність поради [старших] — особливо в критичному підлітковому віці. Діти мусять усвідомити смисл послуху. Вони повинні зрозуміти, що в слухняності до батьків прихована їх власна користь — так, щоб слухатися їх з радістю й вільно рухатися в духовному просторі.
Ви не замислювалися над тим, як обмежена воля маленької дитини? Дев'ять місяців вона ув'язнена у материнській утробі. Немовля кладуть у колиску. Проходить п'ять-шість місяців, і її поміщають за високу сітку. Потім дитині, що підросла, не дозволяють виходити з будинку самій, щоб вона не вдарилася або не впала зі сходів. Бо якщо залишити малюка вільним, він впаде й розіб'ється.
Усе це необхідне для того, щоб дитина виросла в безпеці. На перший погляд, всі ці засоби віднімають у дитини волю — однак без усього цього їй би загрожувала ще більша небезпека — померти одразу після свого народження. Однак діти — коли вони маленькі — не розуміють, що мають потребу в обмеженні. Проте, і коли вони підростуть, теж не розуміють, що їм потрібні обмеження іншого роду, і тому прагнуть до волі. Але що це за воля? Воля стати калікою? Від такої волі діти гинуть. Вони мають зрозуміти, що поки не закінчать навчання, поки не отримають диплом, поки не стануть зрілими — щоб бути правильними людьми, — їм необхідне обмеження. Адже, скалічившись хоча б один раз, вони загинуть. Діти повинні відчути обмеження як необхідність, зрозуміти, що це благословення Боже. Вони мають бути вдячними своїм батькам, які їх обмежують. Вони мають знати, що батьки обмежують їх, тому що люблять. Жоден батько й жодна мати не обмежували свою дитину через злість — навіть якщо й поводилися з нею вкрай жорстко. І якщо батьки затягнуть своїм дітям гайки трохи тугіше, то в цьому теж приховано багато любові. Вони роблять це від доброго налаштування, щоб діти були більш зібраними, підтягнутими й не піддавалися небезпекам. Бо ж і садівник, саджаючи деревце, для більшої надійності може прикрутити його дротом тугіше, ніж потрібно, і трохи поранити. Втім Благий Бог незабаром затягує ранку на деревній корі. Уже якщо Бог затягує рану дерева, то наскільки більше Він піклується про [людину] — Своє творіння! Невже, якщо батьки закрутили дитині гайки трохи тугіше й нанесли їй невелику рану, Бог цієї рани не зцілить?
Крім цього, діти повинні розмовляти зі своїми батьками, повинні відкривати їм свої помисли. Як чернець у монастирі має Старця, якому він відкриває свої помисли й від якого отримує допомогу, так і дитина повинна відкривати себе батькам. Правильно, якщо дитина спочатку сповідається своїй матері й потім — духівникові. Як батьки, якщо дитина вдариться в ногу, йдуть разом з нею до лікаря й запитують що їм потрібно робити, щоб синець зійшов, так вони повинні знати й про те, які [духовні] проблеми є в їхньої дитини, — для того, щоб їй допомогти. Якщо дитина говорить про свої проблеми тільки духівникові, то як батьки зможуть їй допомогти? Адже вони не знають що її турбує.

Труднощі дітей під час навчання
Діти, що мають здатність до розважання й кмітливість, іноді натрапляють на труднощі й мучаться. Такі діти все намагаються упорядкувати своїм власним розумом і прагнуть робити те, що перевершує їхні сили. У них сильний розум, однак вони не вміють користуватися гальмами. Вони ставлять експерименти на самих собі, немов хочуть випробувати, який у них запас міцності! Від цього вони страждають. Якщо смиряться, то їхня здатність до розважання допоможе їм досягти успіху. Діти, у яких нема такої здатності до розважання й кмітливості, не мають і труднощів, але, у свою чергу, вони не трудяться [внутрішньо], не замислюються [про життя] — у доброму значенні цього слова.
Знаєте, скільки студентів, підготувавшись до іспитів і знаючи все напам'ять, бояться, що вони проваляться, і через це не йдуть на іспити? Маючи змогу дати собі раду з навчанням, такі студенти своїм боягузтвом втягують себе в паніку. Однак якщо вони смиренно попросять: "Помоліться, тому що сам я не можу впоратися з навчанням, але вашими молитвами постараюся здати іспити добре", то за смиренність вони приймуть і Благодать Божу, і божественне просвітлення. Крім цього, перед тим, як починати складати іспити, студентам слід помолитися до свого Святого заступника, котрий допоможе їм відповідно до їх віри й благоговіння.
— Геронде, одна дівчина, що вчиться за кордоном, написала мені: "Помисел говорить мені, що я ніколи не зможу духовно процвітати. Мабуть я завжди такою і залишуся".
— От дивачка! Сидить у Європі й приходить до таких висновків! Вона ж поїхала туди не для того, щоб процвітати духовно й не для того, щоб залишитися там назавжди, а для того, щоб отримати ті знання, які знадобляться їй за фахом. Нехай вона намагається зберегти той духовний стан, який у неї є зараз, і не прагне до духовного успіху там. Адже європейці — народ, що досяг успіху в [земних] науках, а не в духовному. Нехай вона не тисне на себе й не приймає все близько до серця. Не варто приймати все це близько до серця й через це страждати. Нехай вона вважає своє перебування там строковою військовою службою. В армії солдат трудиться в поті чола, знесилюється, іноді інші поводяться з ним дуже жорстко. А з тою дівчиною в Європі люди поводяться, принаймні, з ввічливістю — хай і зовнішньою, лицемірною — за європейським менталітетом. Слід було очікувати того, що вона зустрінеться з цими труднощами, тому що й у Греції ми бачимо те ж саме, різниця тільки в тому, що в Греції — оскільки ми народ православний — єй духовна допомога для тих, хто стурбований своїм духовним життям. Трохи терпіння й трохи уваги, і труднощі будуть переборені. Якщо вона опинилася там, то треба свій вільний час присвятити читанню й молитві, щоб духовно теж живитися. Ті зусилля, яких докладе, щоб досягти успіху в навчанні, допоможуть їй поринути в нього з головою, і тоді всі злі помисли і юнацькі спокуси будуть їй байдужі.

Зноски:

1 Мт.18:10.
2 Афоніада — школа для хлопчиків, розташована на Святій Афонській Горі. — Прим. переклад.
3 Напередодні Старець "посадив" у свіжоскопану грядку кілька карамельок і шоколадок, на грядку зверху поклав гілочки бузку, щоб солодощі виглядали так, ніби вони цвітуть.
4 Північний Епір—частина Балканського півострова, заселена греками. З 1912 року належить Албанії. — Прим. переклад.
5 За грецькою практикою, якщо життю новонародженого нехрещеного малюка загрожує непередбачена небезпека, над ним може бути здійснено так зване повітряне Хрещення. Будь-який християнин (чи християнка) бере немовля на руки і тричі зображає ним у повітрі кресне знамення, промовляючи слова: "Хрещається раб Божий (ім'я) во ім'я Отця. Амінь. І Сина. Амінь. І Святого Духа. Амінь". Якщо немовля помирає, то воно вважається хрещеним, якщо залишається живим, то, за рішенням Синоду Елладської Церкви, Таїнство Хрещення повторюється над ним повністю. — Прим. переклад.
6 Пс.145:9.

джерело:
книга "БЛАЖЕННОЇ ПАМ'ЯТІ СТАРЕЦЬ ПАЇСІЙ СВЯТОГОРЕЦЬ, СЛОВА, ТОМ ІV, Сімейне життя"
РЕДАКЦІЯ ЖУРНАЛУ "ПРЕМУДРІСТЬ БОЖА СОФІЯ", СТРИЙ 2008



Категорія: Виховання дітей, Бібліотека

Шановний відвідувачу, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Ми рекомендуємо Вам Зареєструватися або увійти на сайт під своїм ім'ям.

Додавання коментаря

Им'я:*
E-Mail:
Коментар: