Домашня Церква » Подружнє життя » Чоловік в подружжі » Активна присутність батька у сім’ї.

 

Активна присутність батька у сім’ї.

Автор: Мирон Шкробут від 17-04-2017, 23:37, переглянули: 725

Активна присутність батька у сім’ї.


Роздуми богослова про активну присутність батька у сім’ї

Сьогодні спостерігаємо певну кризу того, як чоловіки реалізують своє батьківство у власній сім’ї. Все більшого поширення набуває явище безшлюбного співжиття і повторних шлюбів, заробітчанства, неповних сімей, що не сприяє реалізації відповідального батьківства чоловіка. Також говорять про кризу реалізації маскулінної ідентичності у чоловіків. Серед багатьох складових тієї кризи чільне місце посідає проблема «відсутності чоловіка як батька» у сім’ї. Цей «фактор відсутнього батька» сьогодні відображається у багатьох соціальних проблемах українського суспільства.

Добра новина полягає у тому, що цю кризу можна подолати, коли вчасно і правильно провадити виховання неповнолітніх хлопців, коли наголошувати на важливості активної присутності батька у сімейному житті. Кожен чоловік належним прикладом сповнення батьківських обов’язків водночас виховує власних дітей і несе добру новину про батьківство у своєму середовищі.

Важливо, щоб кожен чоловік задумався над такими позитивними моментами особистого «капіталовкладення» у власних дітей та подружні відносини. Ці позитиви – це добра реклама відповідального батьківства. Відомо, що майбутнє залежить від наших дітей, а належно виховані діти – це капіталовкладення у наше щасливе, безпечне, процвітаюче майбутнє.

Слід звертати увагу на такі позитиви, про які кажуть різні дослідження, в першу чергу, закордонні:

Активна присутність батька у кілька разів підвищує шанси дітей бути матеріально забезпеченими і економічно активними у майбутньому;
Діти уникнуть багатьох емоційних, психологічних, поведінкових проблем або розладів (наприклад, у них є певна психологічна стійкість до залучення у різні види залежностей, менша частота проявів різних розладів психіки, депресії, агресії тощо);
Діти з повних сімей, де батько залучений у процес виховання, частіше, ніж діти з неповних сімей, виростають законослухняними громадянами (тобто, рідше потряпляють до в’язниці, чинять важкі правопорушення);
Підлітки з повних сімей удвічі рідше розпочинають раннє активне статеве життя і неплановано вагітніють, ніж підлітки з неповних сімей;
Підлітки з повних сімей рідше стають жертвами поганого ставлення, насильства, передчасного розпаду стосунків сімейного типу;
Частіше трапляється те, що вони виростають здоровими і фізично активними громадянами (тобто, не мають проблем з зайвою вагою);
Рідше трапляється, що діти з повних сімей, де батько активно залучений у виховання, пропускають чи занедбують навчання у середній школі, вони успішно закінчують середню, частіше здобувають вищу освіту.
Якою повинна бути роль батька у сім’ї?

Батько повинен сповнити кілька екзистенційно важливих ролей у власній сім’ї. По-перше, батько є втіленням авторитету, точкою відліку пам’яті дітей про власні сімейні витоки. По-друге, він передає уявлення дітям про справжнього чоловіка, доброго батька. Батько, в першу чергу, несе відповідальність за виховання і добробут дітей. По-третє, батько є ретранслятором для дітей людських, релігійних, культурних цінностей, на основі яких він виховує, дисциплінує, формує особистість дітей. Безперечно, ці важливі завдання він здійснює лише у співпраці з дружиною, як матір’ю дітей. Однак найбільше сучасні діти потребують, щоб батько був втіленням справжньої, безкорисливої любові.

На мою думку, корені проблеми «відсутності батька» закорінені у намаганнях людини утвердитись у власній самодостатності, незалежності від будь-кого чи будь-чого, задля власної нарцистичної самореалізації. Іншими словами, сьогодні егоїзм – це один з найбільших ворогів доброго подружжя і щасливого майбутнього дітей.
Сучасна людина легко схиляється перед ідолами особистого комфорту, добробуту, незалежності від інших, сповнення власних бажань, які зводяться до спільного знаменника – ідола егоїзму, який підпорядковує собі життя індивідів, пар і цілого соціуму.

Себелюбство поволі руйнує подружжя, коли кожен шукає, в першу чергу, особистої вигоди, власні інтереси, задоволення особистих бажань і не враховує потреби, бажання, інтереси інших. Подружжя будується лише завдяки спільним зусиллям, спрямованим на осягнення спільних благ, турботі про потреби іншого, вмінню жертвувати, коли це потрібно, власними інтересами на користь іншого.
Ліки від цієї «хвороби» – це добра сім’я. Вона є школою справжньої любові й навиків життя у суспільстві, у якій діти вчаться долати власний егоїзм заради спільних благ, без яких не може існувати жодна людська спільнота.

У добрій сім’ї, де активно присутній батько, діти здобувають навики відповідальної поведінки, які будуть визначальними у їх подальшому особистому і сімейному житті. Це навики: спілкування, дружби, вияву поваги до людської гідності одне одного, прощення, жертовності, співпереживання (емпатії), терпеливості, прийняття іншого як відмінного від себе, самодисципліни, солідарності, плекання сімейних традицій, ділення релігійними, культурними, загальнолюдськими цінностями. І у такому тривалому формуванні особистості дитини не останню роль повинен відігравати батько.

Автор: Ігор Леньо



Категорія: Подружнє життя » Чоловік в подружжі

Шановний відвідувачу, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Ми рекомендуємо Вам Зареєструватися або увійти на сайт під своїм ім'ям.

Додавання коментаря

Им'я:*
E-Mail:
Коментар: