Домашня Церква » Подружнє життя » Чоловік в подружжі » Як навчитися бачити добро?

 

Як навчитися бачити добро?

Автор: Мирон від 23-04-2018, 09:12, переглянули: 557

Як навчитися бачити добро?Загалом, більшість людських пошуків закінчується успіхом. Усім нам вдається знайти те, що шукаємо. Об'єкти наших надій неначе весь час чекали, що їх колись знайдуть. Дехто з нас ще з самого дитинства неначе сформований для розчарування. Звісно, в таких випадках ми знаходимо розчарування в надмірі. Життя стає п'єсою розбитих мрії і втрачених ілюзій. Наші герої неначе завжди розсипаються, виявляючи свої глиняні ноги. Усе, що може статися не так, — стається. Промандрувавши всіма випробовуваннями життя, ми виявляємо, що дорога закінчується безвихіддю.
Дехто керується іншим «компасом». Ми неначе рухаємося битим шляхом. Краєвид мальовничий, а люди по дорозі охоче допомагають. Нам здається, що ми оточені добротою і нам щастить. У нас бувають невдалі дні, але врешті все закінчується добре. На власному досвіді ми розуміємо, що саме Господь Бог мав на увазі, коли глянув на своє творіння і усміхнувся: «Усе дуже добре!» (пор. Бт. 1, 31).

Спільний знаменник щастя
Кілька років тому вчені вирішили дослідити щастя суто науковим способом. Отож, вони знайшли 100 найуспішніших і найбільш задоволених людей, яких тільки можна було відшукати. Тоді вони взяти інтерв'ю у цих благословенних душ. Усю інформацію, зібрану під час спілкування з ними, відповідально і старанно вклали у потужний комп'ютер. Учені сподівалися з'ясувати, чи всі ці люди мали щось спільне. Вони намагалися знайти спільний знаменник людського щастя.
Спочатку цей науковий пошук спільного знаменника щастя виявився не надто обнадійливим. Ці найуспішніші і найбільш задоволені люди, на перший погляд, не мали нічого спільного — ні освіти, ні походження. Хтось із них навіть не закінчив університет, інші ж мали докторські ступені. Одні виростали в багатстві, іншим доводилося підніматися з бідності, у якій вони народилися. З усіх категорій найближче для спільного знаменника був той факт, що 70 із 100 опитаних осіб родом були з маленьких містечок з населенням менше 15 тисяч. Однак у кінцевому аналізі всієї інформації пошук науковців увінчався успіхом. Фактично, він завершився несподіваним відкриттям. Науковці виявили, що кожен зі ста суб'єктів був просто ... «доброшукачем». Однак треба було придумати слово доброшукач, щоби описати цю спільну рису.

Визначення доброшукача
За визначенням, доброшукач — це та людина, яка шукає і знаходить, що є доброго в ній, в інших людях і в усіх життєвих ситуаціях. Мабуть, зазвичай ми знаходимо те, що шукаємо. Якщо ми постановимо собі знайти зло, то відшукати завжди буде що. З іншого боку, якщо ми шукаємо за добром, також існує багато добра, яке чекає, коли його знайдуть. Якщо ми шукаємо недоліки в собі і в інших, то пошук, без сумніву, завершиться успіхом. Однак, якщо ми пропускатимемо повз увагу слабке й недосконале і намагатимемося знайти добре і прекрасне, чого ніхто інший ніколи не шукав достатньо наполегливо, то наші пошуки будуть винагороджені успіхом. Усе залежить від того, що ми шукаємо. «Дивилися двоє з-за ґрат темниці. / Один угледів лиш болото, інший — зірниці».
Старий сільський проповідник якось виголосив: «Люди завжди намагаються пояснити проблему зла. Але існує інша проблема. Як пояснити усю доброту у світі?». На мою думку, проповідник має рацію. Як ми пояснимо, що є люди, які дотримують свої обіцянки? Як ми пояснимо людську відданість і турботу, життя, витрачене на служіння іншим? Як ми пояснимо героїзм? Існує багато доброти, і часто вона виявляється у несподіваних людях і місцях.
Ми знаходимо те, що шукаємо. Я спробував собі уявити, що було б, якби священик, поет і політик разом ішли однією вулицею. Кожен з них шукав би і знайшов би щось інше. Священик думав би про всі душі у високих будівлях і замислився б над їхнім життям і тим, як Бог діє у їхньому житті. Він поставив би складні питання про Божу присутність. Тимчасом поет занурився б у споглядання краси навислих гілок, справжнього тунелю з дерев. Ось він помічає усю гаму відтінків, шаленіє від розмаїття кольорів. Він іде вулицею у захопленні. Погляд політика ковзає по тих самих високих будинках, і він по-думки підраховує: «Он там багато голосів». Він роздумує, хто є лідером району і чи хтось пробував впливати на цих виборців. Священик, поет і політик — усі шукають і знаходять щось инше у тій самій ситуації.

Шукати добре в собі
Ви пригадуєте вправу під назвою «фантазія порожнього крісла»? її пропонувалося для осмислення ідей, викладених у завданні 1. На семінарі про ставлення до життя, який я колись проводив, запропонував учасникам цю вправу. Через рік я отримав ось такого листа:
«Ваша реклама запрошувала емоційно стабільних людей, але я зуміла пройти. Я була у скрутному психологічному становищі більшість із моїх двадцяти дев'яти років. Однак після вправи «фантазія порожнього крісла» зрозуміла, що всі мої проблеми минулися. «Я», що вийшло і сіло в те крісло, було обшарпаною невдахою. Воно було немов побите щеня, що готувалося до ще більших знущань. Сумно було з того, що я добре знала, хто влаштовував ці побиття, — я сама. Я цілком зневірила сама себе постійною критикою. Щоразу зазираючи у дзеркало, я не бачила прекрасної усмішки, прямих білих зубів чи блискучих очей. Я шукала (поки не знаходила) якусь пляму, огидний прищик. Коли щось писала, то завжди шукала слова, неправильно вжиті чи написані. Мені прекрасно вдалося зруйнувати образ самої себе. Коли я мала сказати щось своєму уявному я у вашій вправі, я могла лише вибачатися перед собою: "Послухай, мені дійсно прикро. Мені прикро за все, що я зробила з тобою. І я урочисто обіцяю: відтепер буду твоїм другом. Я буду підтримувати тебе і надихати. Буду хвалити і цінувати тебе. Буду помічати в тобі хороше. Обіцяю: я справді буду дуже старатися".
Минув рік. Я чесно дотримувалася даних собі обіцянок. І кожного дня ставала дедалі впевненішою у тому, що мої проблеми минулися. Я припинила ходити до свого психотерапевта. Він погодився, що більше мені не потрібен, принаймні зараз. Враження таке, ніби це нове життя, другий шанс. Я стала другом самій собі. Почала зосереджуватися на доброму в собі. І все змінилося. Нарешті я стала достатньо щасливою і здоровою особою».
Пошук доброго в собі жодним чином не є гординею чи марнославством. Воно може і має завершитися покірливим актом вдячності. Шукання доброго в собі — це єдина розумна річ, яку я можу зробити, якщо хочу бути щасливим. Бернард з Клерво колись сказав, що досконалий вияв правдивої покірності у Новому Завіті — це величання Марії, матері Христа. Там, як ви пам'ятаєте, Марія говорить своїй кузені Єлизаветі, що вона дуже щаслива: «Мій дух радіє у Бозі, моєму Спасителеві. Віднині хто мене пізнає, той зрозуміє також, наскільки я благословенна» (пор. Лк. 1, 46-47). Покірність не заперечує, а втішається дарами Бога. Покірність вдячна за свої благословення.
Щоби бути правдивим доброшукачем, мушу спрямувати свій погляд на дари, які отримав від Бога. Я маю поволі скласти список своїх благословень. Я повинен пошукати і знайти усю доброчесність і обдарованість, якими Господь благословив мене. Я маю погодитися з очевидним фактом, що все, що є в мені, — це Божий дар. Я повинен бути радісно вдячним за ці дари, які є частиною мене.

Шукати добре в інших
Люди бувають подібні на польові квіти. їхню доброчесність і обдарованість можна так легко не зауважити чи прийняти за належне. Усім варто колись зірвати польову квітку і уважно її роздивитися. її листочки мають делікатні прожилки. Пелюстки такі тендітні, цвіт такий прекрасний. Коли ви це зробите, покрутіть квіткою на сонці і зверніть увагу на її особливу симетрію. Сама собою вона прекрасна.
Говорячи словами Роя Крофта, «Я люблю тебе за те, що... обходиш мовчанням усі мої дурощі і слабкості, яких не можна не помітити в мені, і за те, що витягнув на світло усе те прекрасне, за яким ніхто инший так уважно не шукав».
На людей також треба поглянути уважніше. Але нам слід зазирнути по той бік слабкого чи недосконалого, яке прикриває доброчесність у більшості з нас. Нам слід шукати красу, за якою ніхто достатньо довго не шукав чи так далеко не заходив. Однак заздалегідь попередимо доброшукачів: инші вважатимуть вас наївними. Світ загалом неохоче вірить в оптимізм доброшукачів.
Мені часто спадало на думку, що призначенням кризи в людських стосунках насправді є кинути виклик. Більшість людей у таких стосунках якийсь час рухається по рівнині спокою. Тоді приходить буря чи затишшя кризи. Можливо, усе починається через страх близькости або через звичайну нудьгу. Або, можливо, це стається через звичну поведінку типу «пан або пропав», боротьбу за верховенство. Якою б не була причина чи природа цього, настає криза. Як кажуть китайці, в ній і небезпека, і можливість.
На мою думку, більшість із криз — це попереджувальний сигнал. Криза сповіщає партнерам про потребу знайти один одного на глибшому рівні. І ви могли таке переживати в якийсь момент вашого життя. Чи пригадаєте час, коли почувалися чужим близькій вам людині? Ви задумувалися, а чи не минула вже любов? Були кинуті сердиті слова, були ображені почуття, западала довга, тліюча неприязнь. Тоді ви раптом дізнаєтеся, що ця людина серйозно захворіла чи травмувалася. Увесь поверхневий конфлікт і, як наслідок, відчуження неначе зникають. Ви кидаєтеся на поміч цій людині. Ви дістаєте з ваших глибин те, про існування чого ви навіть не підозрювали. У цей момент сформувався новий і глибший зв'язок. Позолота поверхневої любові переплавилася на золото. Ви знайшли один одного на глибшому рівні. Таким був новий початок ваших стосунків.
Знайти шось добре у всіх життєвих ситуаціях
Кажуть, що наші найбільші можливості приходять у наше життя замасковані під проблеми. Проблеми уміють кидати нам виклик, пробуджувати в нас сили їх долати, про існування яких ми навіть не підозрювали. Проблеми можуть виштовхнути нас із нашої передбачуваної рутини лише для того, аби вивести у життя нових можливостей. Врешті-решт ми, мабуть, виграємо більше від страждання, аніж від успіху. Але я переконаний, що міра отриманої користи залежить він нашого звичного складу розуму. Ми повинні бути готовими шукати і знаходити щось добре у всіх життєвих ситуаціях.
Нещодавно я почув, що мою подругу заарештували за незначне дорожнє порушення. Ця жінка є матір'ю п'ятьох дітей і дуже милою, делікатною особою. Вона їхала до крамниці у передмісті Чикаго. Високий і надто серйозний поліцейський зайшов за нею і звелів їй показати посвідчення водія. Він сказав, що, під'їжджаючи до крамниці, вона не там повернула. Коли вона попросила його зізнатися, що це був просто жарт, він заарештував її. Одягаючи на неї кайданки, він загнув її руку за спину. Рука зачепила його, і він додав обвинувачення: побиття поліцейського. Тоді, вірте чи ні, він покликав підмогу. Мою подругу забрали до поліції, обшукали, зняли відбитки пальців і посадили до камери.
Я почув усі ці подробиці ще до того, як зустрів її. Коли я розповів цю історію знайомому юристові, то він хапнув ротом повітря: «Це мрія юриста. На ній великими літерами написано "легкий мільйон"». І поцікавився, чи є в тієї жінки юрист.
Потім у мене з'явилася нагода ще раз почути цю історію з перших уст. Моя подруга запевняла мене: «Це був один із найважливіших досвідів усього мого життя. Я сказала поліцейським, що нарешті зрозуміла, що мав відчувати Ісус. Я запевнила їх, що впродовж Страсного тижня, коли ми пригадуємо Його страждання, як ніколи раніше я добре все розумітиму. Вони без упину твердили: «Ми виконуємо свій обов'язок, мем». А я без упину заспокоювала їх і дякувала».
До речі, я таки запитав її, чи має вона намір подати в суд на поліцейського, що її заарештував. Вона відповіла: «О, ні. Той поліцейський був просто бідолахою, що зреагував надто емоційно. Знаєш, він весь час називав мене "мем", але один раз обмовився і сказав "мам". Я відчуваю, він просто шукає маму».
Ми говоримо про потребу «обрамити» наш неприємний досвід для того, щоби знайти в ньому щось добре. Я гадаю, що термін походить від обрамлення картини. Рама підкреслює певні деталі, яких в иншому випадку могли б не помітити. Коли ми обрамлюємо наш досвід, ми переглядаємо його, щоби знайти срібну підбивку в темній хмарі, зосередитися на пройдених уроках, на здобутих перевагах. Багато психотерапевтів просять своїх клієнтів повторити історії їхніх нещасть. Лише повторний раз клієнта просять розповісти ту саму історію як історію можливости і прибутку. Наприклад, художник Джеймс Вістлер хотів бути професійним солдатом, доки його не виключили з Вест Поінта. Через цю невдачу він впав у таку депресію, що з метою терапії взявся до малювання. Співак Хуліо Іґлесіас прагнув бути винятково футболістом, поки його через травму тимчасово не паралізувало. Медсестра принесла йому гітару, щоби швидше минав час. Здається, коли зачиняються одні двері, тоді ж відкриваються иніпі. Але важливо бути доброшукачем.
Бог- найдосконаліший лоброшукач
У часи Ісуса світ був холодним і жорстоким. Багаті марнували своє ліниве життя в безконечних оргіях, бідні жили у безпросвітній бідності. Дві третини усіх людей того світу існували у напівлюдській формі рабства. Улюбленим видом спорту тоді було спостерігати, як б'ються два гладіятори, доки один з них не впаде від ран чи виснаження. У цей момент гладіятор-переможець очікував від глядачів подальших вказівок. Тоді глядачі брали гроші чи коштовності в одну руку, а великим пальцем иншої показували вниз або вгору. Піднятий палець означав: «Ці гроші або ці коштовності твої, якщо ти його помилуєш. Він жорстоко бився і знову повернеться нас розважати». Палець, обернутий донизу, був сигналом, що підштовхував переможця: «Вбий його. Він нецікавий. Проткни своїм мечем його горлянку».
Історики тих часів розповідають, що коли переможець добивав свою жертву, здіймався радісний крик, від якого здригалося все місто.
Це був світ, про який Письмо говорить: «Бог бо так полюбив світ, що Сина свого єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, а жив життям вічним. Бо не послав Бог у світ Сина, щоб засудити, лише ним — світ спасти» (Йо. З, 16-17). Прихід Христа у цей світ був найвищим актом доброшукання. Світ, котрий Бог визнав «дуже добрим» при його сотворенні, попри усю його нікчемність, все ще був добрим. Глибоко всередині кожного людського серця перебуває Бог і визнає доброчесність і обдарованість, які там приховані.
Ми, що створені за образом і подобою Бога, прилучимося до Божого щастя тією мірою, наскільки станемо доброшукачами. Для цього навіть існує науковий комп'ютерний доказ.
Осмислення ідей про доброшукання
1. Опишіть себе в щоденнику. На кількох сторінках опишіть три свої найкращі якості. Нехай це стане початком рахунку особистих благословень.
2. Опишіть у щоденнику когось иншого. Напишіть ще кілька аркушів, описуючи три найкращі якості того, хто вам не подобається.
3. Обрамлення кризи, нещодавно вами пережитої. Розкажіть другові чи довіреній особі історію недавньої травми чи розчарування, але в контексті можливости і переваги. Пригадайте те, чого ви навчилися з досвіду. Проаналізуйте все і опишіть добрі результати, користь, узяту з цього досвіду.
Пам'ятайте
Багато найбільших життєвих можливостей приходять у наше життя замасковані під проблеми.



Категорія: Чоловік в подружжі, Жінка в подружжі, Поради психолога

Шановний відвідувачу, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Ми рекомендуємо Вам Зареєструватися або увійти на сайт під своїм ім'ям.

Додавання коментаря

Им'я:*
E-Mail:
Коментар: