Чи є гріхом планування дітей?

Чи є гріхом планування дітей?
Питання дітородження — одне з тих, яке викликає багато суперечок серед християн останнім часом. Причина цього у тому, що Біблія не висвітлює детально цю тему. Ні прихильники регулювання дітонародження (в даному випадку мова йде про запобігання вагітності), ні його противники не можуть звернутися до конкретних Біблійних текстів, які б безпосередньо підтвердили вірність їхніх позицій.

Біблія не розглядає це питання, хоч можна знайти легкі натяки на цю тему. Тому, в більшості випадків у суперечках на цю тему опоненти намагаються знайти Біблійну підтримку, вириваючи місця Писання з контексту, вкладаючи, таким чином, в них зміст, якого там не має.
Наприклад, противники запобігання вагітності часто цитують Бут. 1:28, де сказано: «Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю …» як підставу своєї позиції. Насправді ж, цей текст є Заповіддю Божою про одну з цілей створення людини, і в цьому тексті абсолютно нічого не сказано про те можна чи не можна планувати дітородження.

У подібних ситуаціях, коли немає прямого Біблійного вчення на яку-небудь тему, підхід до неї визначається ретельним аналізом інших текстів Писання, які висвітлюють загальні принципи та можуть вплинути на рішення досліджуваного питання. У ситуації з дітородженням Біблія представляє кілька важливих принципів, які виразно впливають на вирішення цього питання:

1. Перш за все, важливо зрозуміти, що Біблія говорить про народження дітей як про благословення, наводячи для цього наступні причини:

a. Перша причина — Відповідальність за дітей, яка лежить на батьках найбільшою мірою дає їм можливість виконати своє призначення — мудро панувати і керувати творінням (Бут. 1:28). Бог дає дітей батькам для того, щоб у той час коли їхні діти повністю залежать від них, батьки могли сформувати правильний напрямок у їхньому житті (Втор. 6: 4-7). Ні в якій іншій ситуації людина не може реалізувати це, дане Богом доручення в такій же мірі як в ситуації правильного підходу до виховання своїх дітей.

b. Друга причина — Діти є радістю та втіхою для батьків, тоді коли вони старіють (Пс. 126:3-5). У стародавні часи діти були єдиним джерелом підтримки для літніх батьків. Тому наявність чи відсутність дітей вважалося відповідно благословенням або прокляттям. І сьогодні, не дивлячись на розвиток системи соціального забезпечення в багатьох країнах світу, наявність добре вихованих дітей продовжує бути величезним розрадою та радістю для батьків, особливо в роки їх старості.

c. Третя причина — За допомогою народження і виховання дітей у дусі поклоніння Богові батьки мають можливість більшою мірою виконувати Велике Доручення (Мт. 28:19-20), приводячи своїх дітей до особистого знання нашого Спасителя Христа Христа (2 Тим 2:15, Еф 6:4).

2. У той же час, Біблія ясно говорить, що діти є благословенням тільки в тих випадках, коли батьки їх правильно виховують (Прип. 10:1; 17:25).

В іншому випадку діти приносять не благословення і радість, а прокляття та біль своїм батькам. Іншими словами, народжуючи дітей, батьки беруть на себе відповідальність піклуватися про їх фізичний та духовний розвиток. У тих випадках, коли батьки не в змозі цього зробити, вони піддаються осуду Біблії й суспільства. Наприклад, у багатьох країнах не рекомендують або навіть забороняють законом одружуватися в підлітковому віці. Хоча фізично підлітки можуть привести на світ дитину, психологічно, морально і духовно вони не в змозі його виростити та правильно виховати). З духовної точки зору можна сказати, що батьки, які народили дітей та привели їх до Христа, поповнюють Царство Боже, в той час як батьки, які народили дітей і не виховали їх у дусі поклоніння Христу, поповнюють пекло.

Таким чином, з вищевикладених принципів ясно, що в питанні народження дітей батьки зобов’язані враховувати наявність балансу між благословенням мати дітей та відповідальністю їх виховувати. Біблійне ставлення до питання народження дітей можна узагальнити наступною фразою — батьки повинні мати якомога більше дітей, за умови, якщо вони будуть здатні приділити їм достатньо часу, сил і уваги, щоб правильно їх виховати.

Іншими словами, вищенаведені Біблійні принципи покладають відповідальність за народження та виховання дітей на батьків. У зв’язку з цим, чоловік, а також дружина, розуміючи цю відповідальність повинні один з одним перед Богом, вирішити питання, скільки і в який час вони хотіли б мати дітей, маючи при цьому можливість, вірно виконувати свій обов’язок по відношенню їх виховання.

Окрім питання відповідальності в питанні виховання дітей, Біблія містить у собі ще один принцип нерозривно пов’язаний з даною темою. Цей принцип стосується ролі сексуальних відносин між чоловіком та дружиною.

Біблія ясно говорить, що сексуальні взаємини дані подружжю для двох цілей — (1) для народження потомства (Бут 1:28), (2) а також для інтимного спілкування між собою (Прип. 5:18-19; 1 Кор 7:1-5). Про першої мету народження дітей вже було сказано вище, а тепер необхідно розкрити те, що говорить Святе Письмо про другу мету сексуальних взаємин. З тексту в 1 Кор 7:1-5 видно, Бог заохочує інтимну близькість між подружжям як дар, даний їм для взаємного служіння одне одному. Більше того, цей текст вчить, що приносити один одному радість в інтимному спілкуванні є не тільки правом, але й обов’язком чоловіка по відношенню до дружини, також як і обов’язком дружини по відношенню до чоловіка. Теоретично, кожна інтимна близькість між подружжям може закінчитися зачаттям дитини.

Разом з тим, як було розглянуто вище, чоловік та дружина мають обмежені можливості для того, щоб народжувати (з причини здоров’я дружини) та виховувати дітей (з причини обмеженості в духовних та матеріальних можливостях дружини і чоловіка). З цих принципів логічно зробити висновок, що чоловік та дружина можуть вжити певних заходів, які запобігають зачаттю для того, щоб зберегти можливість продовження свого інтимного спілкування по відношенню один до одного в той період, коли вони не в змозі народити або виростити ще одну дитину. З приводу конкретних заходів застосовуваних для цієї мети дуже важливо відзначити, що мова може йти тільки про попередження, а не про припинення вагітності. Навмисне припинення вагітності (аборт або будь-які засоби абортивної дії, що руйнують уже запліднену яйцеклітину), в якій би формі воно не виражалося, Біблія розглядає як вбивство.

http://www.family-institute.org.ua