Слуга Божий отець Франциск Бляхницький

Слуга Божий отець Франциск Бляхницькийо. Франциск Бляхницький

Біографія

Франциск Бляхницький (нар. 24 березня1921 в Рибніку, пом. 27 лютого 1987 у Карлсберзі в Німеччині) – Слуга Божий, польський римсько-католицький священик, засновник Руху Світло-Життя. Ініціатор спільнот богопосвяченого життя: жіночої – Інституту Непорочної Матері Церкви i чоловічої – Спільноти Христа Слуги,а також священицького товариства Унія Священиків Христа Слуги.

Молодість

Народився в Гірськім Шльонську в багатодітній родині Йосифа Бляхницького і Марії з дому Мюллер. Батько був фельдшером. До середньої школи ходив в Ожешу,а потім в Тарнівських горах, куди переїхала родина Бляхницьких. Там навчавсь у гімназії ім. Сташица і в цьому самому часі активно брав участь в харцерстві (скаутінгу).У 1938 р. закінчив середню освіту і отримав свідоцтво зрілості. Хотів працювати дипломатом і тому в вересні розпочав військову службу в дивізіонному відділі резерву в Катовіцах.

Період II Світової Війни

У вересневій військовій кампанії 1939 року Франциск брав участь аж до самої капітуляції, після чого попав у полон, звідки невдовзі втік. Після повернення до Тарнівських Гір розпочав конспіраційну діяльність як комендант відділу у цій місцевості. 27 квітня 1940 р. схоплений гестапо у Завіхошче і арештований, був вивезений до гітлерівського концтабору Аушвіц. Був там під номером 1201, впродовж 14 місяців, з котрих 9 місяців провів в карній кампанії, був у блоці 13, а також майже місяць в карцері. У вересні 1941 р. перевезений до в’язниці в Забжу, потім в Катовицьку тюрму. 30 березня 1942 р. отримав смертний вирок, що передбачав страту через відсічення голови гільйотиною за конспіраційну діяльність проти Третього Рейху. В очікуванні в Катовицькій тюрмі на виконання вироку Бляхницький 17 червня пережив своє покаяння. Цю подію пізніше згадував як найважливішу у своєму житті.

14 серпня 1942 р., після майже 5 місяців, які провів в камері смертників, був помилуваний і кару смерті замінили на 10 років тяжкого ув’язнення після переможного гітлерівцями закінчення війни. До кінця війни мав перебувати в таборах праці. Усі наступні роки аж до 17 квітня 1945 року, коли був визволений американською армією перебував у гітлерівських концтаборах і в’язницях в Рачібожу, Равічу, Бьоргермоор, Звіцкау і Ленгенфельд.

Священство

Після закінчення ІІ світової війни, 20 липня 1945 року Франциск повернувсь до Тарновських Гір і 6 серпня поступив у Шльонську Вищу Духовну Семінарію у Кракові і 25 червня 1950 року прийняв священицьке рукоположення.Працював вікарієм в парафіях: в Тихах, в Лажисках Гурних, Ридултовах, Чєшинє і Старим Бєруню. Вперше реколекційні Оази Божих Дітей відбулися у 1954 році і мали форму закритих реколекцій.

У роках 1954-1956, в період виселення шльонських єпископів, о. Франциск брав участь в праці тайної Курії в Катовицях. В жовтні 1956 р. взяв участь в організації повернення єпископів до дієцезії, а потім діяв в Душпастирському Часопису Катовицької дієцезіальної Курії та в редакції щотижневика «Гість Недільний».

У році 1957 о. Франциск зорганізував і провів суспільну протиалкогольну акцію під назвою «Хресний Похід (Круціата) Визволення людини). У таку діяльність було заангажовано понад тисяча священиків і понад сто тисяч мирян. Тогочасна влада не бажала сприймати такого роду діяльність і 29 серпня 1960 року Катовицький Центр Круціати був зліквідований. У відповідь о. Бляхницький написав Меморіал у справі ліквідації Круціати Визволення людини, який був розісланий до центрального уряду держави, а також церковним властям і пресі. В Меморіалі критикував переслідування Католицької Церкви у Польщі і давав зрозуміти, що припинення Круціати є актом проти блага народу. Відтак у березні 1961 року о. Бляхницький був заарештований і оскаржений в видавництві нелегальних текстів і «розповсюдження фальшивих інформацій стосовно нібито переслідуваної в Польщі Католицької Церкви». В арешті міста Катовіце о. Франциск провів понад 4 місяці (в цій самій, в якій підчас окупації пережив своє покаяння). Був покараний 13 місяцями ув’язнення і 3 роки умовно.

Слуга Божий отець Франциск БляхницькийУ жовтні 1961 року, о. Бляхницький почав навчання в Люблінськім Католицькім Університеті. У роки 1964 по 1972 продовжував дидактично-наукову роботу в університеті, видаючи близько 100 наукових і популярних праць. Згодом покинув Університет, оскільки влади не затвердили його докторську дисертацію. Отець також був одним з організаторів Інституту Пасторського Богослов’я. 1964-1980 роки стали для отця Бляхницького періодом активної діяльності у рамках відновлення після Другого Ватиканського Собору. У 1967 році о. Франциск став Національним Душпастирем Літургійної Служби, і саме в цьому часі він створив оригінальну концепцію літургійної служби. З 1963 року почав діяти так званий Оазовий Рух, з якого пізніше розвинувся Рух Світло-Життя. Він полягав зокрема на методі 15-денних духовних вправ для різних груп дітей, молоді, дорослих та сімей.

Військове положення та імміграція
Оголошення у Польщі військового стану застало отця Франциска у Римі. Він не міг повернутися до Польщі, так як був оголошений в розшук, а слідство у його справі формально закінчилося тількиу 1992 році. З 1982 року він замешкав у польському центрі «Маріанум» в Карлсберзі (Німеччина). Засновано також Міжнародний Центр Євангелізації Світло-Життя, в якому він і працював. У червні 1982 року він заснував Християнську Службу Визволення Народів – для народів Східної Європи, що саме боролися за звільнення від тоталітаризму.

Помер він раптово у Карлсберзі 27 лютого 1987 року. А 9 грудня 1995 розпочався процес беатифікації Слуги Божого о. Франциска Бляхницького, 1 квітня 2000 року його останки були перенесені в Крощченко і поміщені в церкві Доброго Пастиря в нижній каплиці.

Після смерті о. Франциска Папа Йоан Павло ІІ у телеграмі до єпископа Щепана Весолего написав:
Бог покликав до Себе о. професора Франциска Бляхницького і ця смерть наповнила смутком багатьох людських сердець і середовищ. Відійшов ревний апостол навернення і внутрішньої віднови людини, великий душпастир молоді. За його посередництвом народилася специфічна форма оазового життя на польській землі. Свої численні здібності розуму і серця, якийсь особливий харизмат, яким обдарував Його Бог, він віддав справі будування Божого Царства. Будував його молитвою, апостольством, терпінням і будував його з таким переконанням, що слушно думаємо про Нього як про того хто “силоміць бере” це Царство (пор. Мт 11,12). Дякуємо Богові за усяке добро, яке отримали люди завдяки Йому. Гаряче молимося про повноту світла і життя для Його душі.
Різноманітна діяльність і служіння Церкві і в Церкві, оживлення і активізація діяльності мирян, боротьба за тверезість Народу, турбота про молодь і родини, зробили о. Франциска Бляхницького незвичайним свідком віри.
Він став голосом, котрий закликав всіх мирян щодня жити таємницею Церкви.

Слуга Божий отець Франциск БляхницькийСлідство у справі смерті

Висновки слідства, що його провадив Інститут Народної Пам’яті в роках 2001-2005 показали, що о. Франциск Бляхницький був під наглядом Служби Безпеки за посередництвом його найближчих співпрацівників (подружжя тайних агентів розвідки Гонтарчиків),і що помер він внаслідок отруєння. У цій справі католицьке відділення Інституту Народної Пам’яті розпочав у 2005 році слідство (сигнатура акту S 23/05/Zk).

Посмертно був відзначений 17 лютого 1994 року Командорським Хрестом Орденом Відродження Польщі (Polonia Restituta), а 5 травня 1995 року Освенцимським Хрестом.

за матеріалами Офіційного сайту руху “Світло – Життя” Київсько-Житомирської дієцезії Римсько-Католицької Церкви. http://www.svitlo-zhyttja.kiev.ua/