Домашня Церква » Життя в Ісусі Христі » Життя святих » Іван Хреститель і мета аскетизму

 

Іван Хреститель і мета аскетизму

Автор: Петро Гусак від 19-01-2018, 16:44, переглянули: 710

ІВАН ХРЕСТИТЕЛЬ І МЕТА АСКЕТИЗМУ

І. Історичні відомості про Івана Хрестителя


Єврейська електронна енциклопедія говорить про Івана Хрестителя, що він (Йоан Предтеча, помер біля 29 р. н. е.) був проповідником під кінець періоду Другого храму (відбудованого Єзрою і Неємією після повернення з Вавилонського вигнання – П.Г.); згідно з християнськими переконаннями — останній пророк, предтеча (попередник) Месії — Ісуса, що сповіщав Його прихід. Про діяльність Івана Хрестителя згадує Йосиф Флавій; вона описана в усіх чотирьох Євангеліях, де сказано (у Євангелії від Луки – П.Г.), що Іван Хреститель походив з роду Аарона. З відомостей про релігійну діяльність і вчення Івана Хрестителя можна зробити висновок, що за релігійним світоглядом він був близький до єссеїв, зокрема – до Кумранської спільноти. Як і її члени, Іван Хреститель підкреслював поділ людей на праведників і грішників, але вважав, що грішники можуть спасти себе розкаянням. Подібно до кумранітів, Іван Хреститель тлумачив фразу: «Голос чути: Стеліть Господові дорогу у пустині, рівняйте в степу шлях нашому Богові!» (Іс 40, 3) як вимогу піти в пустелю, і сам жив відлюдником, хоча й не закликав своїх послідовників до відлюдницького життя. На відміну від спільності майна, яка була прийнята в Кумранській спільноті, Іван Хреститель вимагав лише ділитися з потребуючими. В збірнику «Бесіди» (2:23), званому «Климентин» (християнському агіографичному творі 1-ї третини 3 ст.) є натяк на те, що Іван Хреститель був гемеро-баптистом (на івриті — товлей шахарит — «ті, що занурюються на світанку»). Разове занурення у води Йордану, яке здійснював Іван зі своїми послідовниками, мало на меті змити гріх після очищення душі визнанням гріхів і добрими вчинками. Цей обряд виводиться з ритуального очищального обмиття (твіла; звідси прізвисько Івана Хрестителя на івриті — Йоганан га-Матбіл), яке євреї чинили регулярно, а в Кумранській спільноті його тлумачили як символ «розкаяння на відкуплення від гріха» Іван Хреститель сповіщав наближення кінця світу та прихід Месії, й тому деякі вбачали у ньому пророка Іллю, прихід якого мав передувати приходові Месії. Згідно з Євангеліями (Мт, 3, 13-16; Мр 1, 9-10; Ів 1,28-29), Іван Хреститель здійснив ритуальне обмивання з Ісусом Христом (грецьке баптісмос — `занурення`, яке в Християнстві зветься Хрещенням, звідси — Хреститель). ... Згідно з Йосифом Флавієм, Івана Хрестителя стратив Ірод Антипа (20 р. до н. е. – після 39 р. н. е.), який боявся впливу Івана та зростаючої кількості його послідовників. За версією Нового Завіту (Мт 14, 2-11; Мр 6, 6-28), Іван Хреститель публічно критикував одруження Ірода Антипи з Іродіядою, жінкою його брата ще при його житті (що було заборонено біблійним законом), за що й був посаджений у в’язницю. У день народження Ірода Антипи той обіцяв дочці Іродіяди Саломії, яка перед ним танцювала, виконати будь-яке її бажання. Та за намовою матері зажадала голову Івана Хрестителя, і його стратили. [1]

ІІ. Новозавітні тексти про Івана Хрестителя


Про святого Івана Хрестителя розповідають доволі численні тексти Нового Завіту:

Мт 3, 1-16; 4, 12; 9, 14; 11, 2-19; 14, 2-12; 16, 14; 17, 10-13; 21, 25-32; Мр 1, 1-14; 2, 18; 6, 14-29; 8, 28; 11, 30-32; Лк 1, 5-25; 41-44; 57-66; 3, 1-22; 5, 33; 7, 18-35; 9, 7-9; 11, 1; 16, 16; 20, 4-6; Ів 1, 6-40; 3, 23-35; 4, 1-2; 5, 33-36; 10, 40-41; Ді 1, 5; 22; 10, 37; 11, 16; 13, 24-25; 18, 25; 19, 3-4.

Їх можна згрупувати таким чином:

1. Провіщення про народження Івана: Лк 1, 5-25, у якому сказано, що він «не питиме ні вина, ні сикери [2]», що нагадує обіт назореїв [3] (див.: Чис 6, 1-8; Суд 13, 7; 1 Сам 1, 11-28).
2. Події, пов’язані з народженням Івана: Лк 1, 41-44; 57-66.
3. Проповідь Івана перед приходом Ісуса Христа: Мт 3, 1-12; Мр 1, 1-8; Лк 3, 1-18; Ів 1, 6-28. Там же поданий короткий опис його аскетичного одягу і харчування: «Йоан одягнений був в одежу з верблюжого волосу й носив ремінний пояс на своїх бедрах, а їв сарану й мед дикий».
4. Хрещення Ісуса, яке здійснив Іван: Мт 3, 13-17; Мр 1, 9-11; Лк 3, 21-22; Ів 1, 29-34.
5. Діалоги Івана та його учнів з Христом і Його учнями: Мт 9, 14; 11, 2-6; Мр 2, 18; Лк 5, 33; Лк 7, 18-35; Ів 3, 23-35 у яких, зокрема, сказано, що Іванові учні постять, а Ісусові – їдять і п’ють.
6. Розповіді про ув’язнення та страту Івана: Мт 4, 12; 14, 2-12; Мр 6, 14-29; Лк 9, 7-9.
7. Слова Ісуса Христа про значення Івана: Мт 11, 7-19; Лк 7, 24-34; Ів 5, 33-36; Ді 1, 5.
8. Слова апостолів про значення Іванового хрещення: Ді 10, 37; 11, 16; 13, 24-25; 18, 25; 19, 3-4.

З цих текстів видно, що аскетичний, назорейський спосіб життя Івана Хрестителя був умовою і способом його особливого служіння, до якого був покликаний тільки він: проповіді покаяння та приготування народу до приходу Спасителя – Ісуса Христа. (Як я вже казав у моїй попередній доповіді [4], сенс має тільки відкриття себе на Бога й інших, заради яких варто жити, а отже – відвернення від егоцентричної зосередженості на собі й на власному задоволенні, сприйняття свого життя як дару від Бога й дарування себе іншим. Іванове служіння власне й було таким відкриттям на Бога й даруванням себе іншим – у притаманній тільки йому формі. І його аскетизм, зокрема – відмова від вина і п’янких напоїв – був не самоціллю, а засобом для опанування себе, для володіння собою, щоби могти дарувати себе Богові й іншим).

ІІІ. Для належної оцінки Іванового аскетизму для нас ключовими є ті два тексти:


І. «Тоді приступили до нього учні Йоана й кажуть: “Чому ми й фарисеї постимо (багато), а твої учні не постять?” 15. Ісус відповів їм: “Чи ж личить весільним гостям сумувати, поки молодий з ними? Надійдуть дні, коли від них заберуть молодого, і тоді будуть постити.
Ніхто не пришиває латки з нової тканини до старої одежі, бо латка в одежині збіжиться, і діра стане гірша.
І не вливають вина нового в старі бурдюки, а то бурдюки розтріснуться і вино розіллється та й бурдюки пропадуть; а вливають вино молоде в нові бурдюки, тож одне й друге збережеться”» (Мт 9, 14-17).

ІІ. «Тоді, як ті відходили, Ісус почав говорити людям про Йоана: “На що ви вийшли подивитися в пустиню? На тростину, що її колише вітер? На що ж вийшли подивитись? На чоловіка, одягненого в одежу м’яку? Таж ті, що носять м’яку одежу, сидять у царських палацах.
Чого ж тоді вийшли? Побачити пророка? Так, кажу вам, і більше, як пророка. Це той, що про нього написано: Ось я посилаю мого посланця перед тобою, що приготує тобі дорогу перед тобою. Істинно кажу вам, що між народженими від жінок не було більшого від Йоана Хрестителя; однак найменший у Небеснім Царстві більший від нього”» (Мт 11, 7-12. Підкреслення моє – П.Г.).

Отож, як ті, «що з ними Молодий», як ті, що хоч і найменші, але в Небеснім Царстві, християни, на відміну від великого і святого, але все-таки старозавітного Івана Хрестителя, долучаються до слів апостола Павла:

«Усе мені можна, та не все корисне. Усе мені можна, але мною ніщо володіти не повинно» (1 Кор 6, 12).

Й християнський здоровий аскетизм власне в тому й полягає: докласти зусиль, щоби ніщо нами не заволоділо – аби могти свобідно дарувати себе Богові й іншим.

Петро Гусак,
ЛОГО Товариство «Рух за життя»


ПРИМІТКИ


[1] Див.: Иоанн Креститель. – Электронная еврейская энциклопедия – http://eleven.co.il/?mode=article&id=11798&query= (Переклад мій – П.Г.).

[2] Сикера в Біблії – будь-який вид алкогольного напою, окрім виноградного вина.

[3] «Назорéй (נָזִיר, назір) – людина, яка прийняла обіт (на деякий час або назавжди) стримуватися від вживання винограду і виготовлених з нього продуктів (у першу чергу – вина), не стригти волосся і не дотикатися до померлих (Чис 6, 1, 21). Ступінь святості назорея наближається до святості когена (жерця – П.Г.) і навіть первосвященика. У випадку порушення обіту назорей повинен був обстригти голову, принести викупну жертву (ашам) у Храмі й почати свій обіт спочатку.
Згідно з Біблією, Самсон (Суд 13, 7) і, ймовірно, пророк Самуїл (1 Сам 1, 28) були пожиттєвими назореями (але, всупереч біблійному кодексу про назореїв, Самсон не уникав доторкання до вбитих — Суд 14, 19). ... Талмуд не одобрює практики назорейства, бо аскетизм суперечить духові юдаїзму (Нед. 77б; Наз. 19а та ін.). Поступово практика назорейства вийшла з ужитку, і в Середньовіччі не зустрічаєтся згадок про назореїв (а слово назір стало означати монаха інших релігй)». – Электронная еврейская энциклопедия – http://eleven.co.il/?mode=article&id=12897&query= (Переклад мій – П.Г.).

[4] Петро Гусак. Фундаментальний вибір «жити для себе» як підстава для виникнення залежностей. – Тези виступу на ІІІ науково практичній конференції «Формування тверезого способу життя в сім'ї та суспільстві», Львів, 4-5.11.2016 р.Б.:

1. Усім знайомі такі ходові вислови: «Потрібно брати від життя все, що воно дає!», російське: «Кто не курит и не пьёт, тот здоровеньким помрёт», закарпатське: «ДАЙ СИ циґара!», «ДАЙ СИ паленки!», англійське: «Indulge yourself!»...
2. Ці вислови є виразом глибинної життєвої постави: «ЖИТИ ДЛЯ СЕБЕ І ЗАРАДИ СЕБЕ», що зрештою – при світоглядному матеріалізмі: невизнанні жодної іншої реальності, окрім фізичної, й невизнанні жодного іншого життя, окрім біологічного – швидкоплинного й такого, що безповоротно закінчується зі смертю – зводиться до формули: «ЖИТИ ЗАРАДИ ВЛАСНОГО ЗАДОВОЛЕННЯ». Адже при такому світогляді й такому виборі все інше не має сенсу. «Їжмо й пиймо, бо завтра помремо» (1 Кор 15, 32). «Користь» як мотивація (наприклад, від тверезого способу життя) НЕ СПРАЦЬОВУЄ, бо «користь» в кіцевому підсумку конвертується в задоволення.
3. Оскільки усі засоби для осягнення задоволення втрачають свою дієвість, набридають і перестають задовольняти (такою є властивість кожного засобу як ЗАСОБУ), то людина при такій поставі вдається до потужніших засобів та вживає їх у щораз більших дозах, щоби таки отримати ЗАДОВОЛЕННЯ, яке вона зробила метою свого життя: до одурманюючих речовин (тютюну, алкоголю, наркотиків). Так виникають залежності: спочатку психологічні, а з повторюваним вжитком – хімічні. (Драстичний приклад: медики, котрі палять і п’ють, розуміючи при цьому краще від інших, що це – шкідливо). Кінець того – смерть (пор.: Бут 2, 17).
4. Доки підлітки й молодь будуть присвоювати собі поставу «Жити для себе і заради себе», ЖОДНЕ ПРОПАГУВАННЯ ТВЕРЕЗОСТІ І ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ НЕ МАТИМЕ УСПІХУ! «Бо для чого тоді жити?...»
5. ТІЛЬКИ ВІДКРИВШИСЬ НА БОГА Й ІНШИХ, заради яких ВАРТО ЖИТИ, а отже – відвернувшись від егоцентричної зосередженості на собі й на власному задоволенні, сприймаючи своє життя як ДАР ВІД БОГА й ДАРУЮЧИ СЕБЕ ІНШИМ, молодь може отримати мотивацію відмовитися від одурманюючих речовин і присвоїти собі здоровий – тверезий спосіб життя: ЯК УМОВУ ЖИТТЯ ДЛЯ ЧОГОСЬ БІЛЬШОГО.



Категорія: Життя святих, Блог Петра Гусака

Шановний відвідувачу, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Ми рекомендуємо Вам Зареєструватися або увійти на сайт під своїм ім'ям.

Додавання коментаря

Им'я:*
E-Mail:
Коментар: