Домашня Церква » Життя в Ісусі Христі » Святе Письмо » РУТА / Кедр, кукіль та інші РОСЛИНИ БІБЛІЇ.

 

РУТА / Кедр, кукіль та інші РОСЛИНИ БІБЛІЇ.

Автор: molv від 10-09-2019, 10:52, переглянули: 35

«Та горе вам, фарисеї, бо ви даєте десятину з м'яти, рути та всякої городини, але занедбуєте правосуддя і любов Божу!» (Лк. 11.42) Припускають, що йдеться тут про найбільш поширений на території Ізраїлю вид рути, а саме руту торочкову, знану ще як рута алепська чи єгипетська. Батьківщиною її є сухі місцевості Середземномор’я: Північна Африка (Марокко, Алжир, Лівія, Туніс), Південна Європа (Іспанія, Португалія, Франція, Італія, Албанія, і Балканські країни) і Близький Схід (Кіпр, Туреччина, Сирія, Ліван, Ізраїль). Поступово цей вид рути поширився і в Ефіопію, Сомалі та Ємен. Росте вона, здебільшого, на вапнякових ґрунтах: на кам’янистій місцевості, на узбережжі, серед чагарників і на узліссі, навколо занедбаних будинків, на мурах і на руїнах. Як декоративну й цілющу рослину культивують у наш час торочкову руту на її Батьківщині (в Середземномор’ї й Вест Індії), а також у Мексиці, Центральній та Південній Америці, на Мадейрі та Канарських островах. Завдяки своїй витривалості інтродукована (акліматизована) вона також у більшості регіонів Європи, в Каліфорнії та США.
РУТА / Кедр, кукіль та інші РОСЛИНИ БІБЛІЇ. Рута торочкова (Ruta chalepensis L., syn Ruta angustifolia Lowe. Ruta bracteosa DC. Ruta chlapensis var. bracteosa (DC) Botss) - багаторічний вічнозелений кущик висотою 20 – 60 см з родини рутових (Rutaceae). Стебло прямостояче, розгалужене, при основі здерев’ніле, а вгорі трав’янисте. Ціла рослина не опушена, а вкрита маслянистими залозками, від яких поширюється сильний аромат. Гірка на смак.
Нижні листки торочкової рути голубо-сіро-зелені, складні: подвійно- або потрійно пірчасті з довшим чи коротшим (від 1,5 до 10 см) черешком. Загальна довжина листка 10-20 см, контур видовжений. Листкові дольки дрібні (0,3 – 0,8 мм; максим. - 2 см); різної форми: лопатоподібні, притуплено- чи загострено-еліптичні; з краями рівними, іноді злегка хвилястими чи навіть зубчастими.
РУТА / Кедр, кукіль та інші РОСЛИНИ БІБЛІЇ. Цвіте рута з лютого (за холодніших умов – з квітня) до червня. Цимозні (надвоє розгалужені) волотевидні суцвіття розміщені в пазухах верхніх листків. Приквітники сидячі, серцевидно- та видовжено овальні, довжиною 5 – 8 мм. Нижні - набагато ширші, ніж супроводжувані ними квітконіжки. Квіти пахучі (з насиченим мускусним ароматом), радіальні, діаметром 0,8 – 1,5 (до 2) см, двостатеві, комахозапильні. Чашечка зелена. Чашолистки дельтовидно-яйцеподібні, загострені на верхівці. Пелюстки жовті, шириною 6-8 мм і довжиною до 1 см, видовжені з хвилястими краями. Краї пелюсток обрамлені торочками, які й дали назву цьому видові рути. Центральна («перша») квітка кожного суцвіття п’ятичленна; 5 чашолистків, 5 пелюсток і 10 жовтих, довгастих тичинок. Всі решта (бічні) квіти чотиричленні: 4 чашолистки, 4 пелюстки і 8 тичинок. Спочатку визрівають тичинки, які розміщені між пелюстками. Ті ж, які розташовані навпроти пелюсток, дозрівають щойно тоді, коли пелюстки піднімуться. Квітколоже, тобто "дно" квітки, де прикріплені тичинки й пелюстки, утворює гінофор (потовщення), який має вигляд розміщеної посередині квітки опуклості, вкритої великими отворами залоз.
Плід - 4-5-камерна коробочка довжиною 6-8 (до 10) мм, з довгими, прямими, загостреними стулками. На зовнішній поверхні кожної з них є поздовжня борозенка. Насінні камери спочатку окремі, але потім зливаються в одну. Заповнені вони численними темними тригранними, приблизно 2 - міліметровими насінинами.
Особливістю хімічного складу рути є те, що в ній одночасно присутні алкалоїди (0,2—1,4 %) та ефірна олія (до 0,7 % сухої маси). Головними складовими є фурохіноліни, кумарини, акринолалкалоїд арборинін, фуранокумарини зокрема рутальпінін, кокусагінін, 5-метоксидиктамнін та глюкозиди. Склад ефірної олії цього виду рути подібний до R. graveolens і дуже залежить від походження рослини.
«Ось вам фенхель і орлики. Ось рута.
А тут трохи для мене. Ще вона
прозивається зіллям святої неділеньки.
Ох, але вам носити цю руту з іншої причини.», - написав Вільям Шекспір (Гамлет IV.5). Завдяки запаху і привабливому зовнішньому вигляду рути її вирощують як декоративну рослину, особливо в садах у англійському стилі. Любуючись цією рослиною, не варто, однак, до неї торкатись, бо це може спричинити фотодерматит шкіри, тобто масове утворення пухирів. Почервоніння й пухирі появляються на лиці й на руках, тобто на найбільш відкритих для сонця ділянках тіла. Можлива також лихоманка. Наслідки ураження тривають біля 10 днів.
Ефірну олію, отриману з листя рути, застосовують у парфумерній промисловості, а також як харчовий ароматизатор. За давніх часів вона широко використовувалась у кулінарії Середнього Сходу, а також була в багатьох стародавніх римських рецептах. У північній Африці, окремих арабських країнах, Індії та Мексиці ще й тепер використовують руту для приготування їжі. В Індії її листя додають до салатів і м’ясних страв. Невеликі кількості рути, які застосовуються як приправа для приготування їжі, здаються безпечними, але слід враховувати, що рута – рослина отруйна. Ефірні олії, які містяться у свіжій рослині, можуть пошкодити печінку та нирки. Деякі Північно-Американські джерела вказують на руту, як на смертельну отруту. Можливо, це перебільшення, бо ж Ruta chalepensis L. включена в список рослин, визнаних безпечними для вжитку (GRAS -Generally Recognized as Safe), але із заувагою, що доза її не повинна перевищувати 10 ppm (1 пропромілє – одна мільйонна частка, або 0,0001%), а прийом рути всередину строго не рекомендований.
У народній медицині Північної та Південної Африки, Саудівської Аравії, Ізраїлю, Індії, Китаю, Центральної та Південної Америки та Гаїті використовують листя й зірвані під час цвітіння пагони рути. З них вичавлюють сік або ж виготовляють водний та оцтовий настій, водний, молочний та олійний відвари чи гарячий напар, які застосовують для закапування, промивання, натирання, інгаляцій і приймання всередину. Із свіжого розтертого листя рути роблять компреси, а його суміш з олією використовують для втирання. Сушене листя подрібнюють на порошок, який служить понюшкою при лікуванні області носа.
З лікувальною метою застосовують руту при генералізованих болях і болях голови, при лихоманці, для лікування простуди, як потогінний засіб, для лікування дихальних шляхів, кашлю, при затрудненому диханні й серцевих проблемах, ревматизмі та паралічі, при шоковому стані, напруженні, нервозності, епілепсії та інших нервових захворюваннях, при втомі та перенапруженні очей, погіршенні зору та хворобах очей, при вушному болі. Вживають руту й проти глистів, для покращення травлення, як блювотний засіб і як проносне, при лікуванні болів живота, проти водянки, при корі, краснусі, подразненні шкіри, язвах у роті й від зубного болю. Відома рута і як протизаплідний і абортивний засіб, тому при вагітності вживання її може спричинити крововилив та аборт. Хоча в деяких країнах руту використовують як стимулятор родів, однак ризики її застосування в гінекології переважно більші, ніж переваги. Зареєстровано кілька смертей внаслідок кровотечі матки після вживання великої кількості препаратів рути, використаних з абортивною метою.
Ольга Залецька



Категорія: Життя в Ісусі Христі » Святе Письмо

Шановний відвідувачу, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Ми рекомендуємо Вам Зареєструватися або увійти на сайт під своїм ім'ям.

Додавання коментаря

Им'я:*
E-Mail:
Коментар: