Роздуми над Євангелієм Лк. 24:12-35

Сьогодні варто роздумати над уривком св. Євангелія Лк. 24:12-35 – по дорозі в Еммаус. Щоб добре нам був зрозумілий цей уривок, звернемо увагу на певні деталі й символи, що дасть нам повнішу картину описаного.
Назва Еммаус, з єврейської «хаммат» перекладається як «гаряче джерело – ключ, що б’є. Два апостоли, що були «О безумні й повільні серцем у вірі супроти всього, що були пророки оповіли!»( Лк. 24: 25), як пише Писання, тепер рухаються до гарячого ключа, звідкіля виходить гаряча вода. В Св. Євангелії вода має символічне значення, що вказує на життя, а вони рухаються до джерела гарячого, тобто, до джерела життя, що не просто тече, але обпікає своєю силою. Цим джерелом є той, у кого їм так важко повірити, і вони залишаються «повільні серцем у вірі». Вони повинні ожити своєю вірою. Іде двоє апостолів, що згідно Біблійної енциклопедії Брокгауза, має теж своє значення, бо число два в євреїв може мати символічне значення – «За Богом остання дія». Що і чинить Христос з ними, вертаючи їх віру і радість, що є плодами Духа (Гал.5:22), як і те, що «… царство Боже не їжа і не пиття, а праведність, мир і радість у Святому Дусі.» (Рим.14:17). Що дає нам можливість стверджувати, що апостоли спілкуючись з Христом сповнюються Св. Духом з повна, що їх переповнює – «… вони рушили негайно й повернулися в Єрусалим…», бо «…палало наше серце в нас у грудях, коли він промовляв до нас…», свідчать самі апостоли.
Повернемось і звернемо увагу на те, що «…Емаус, стадій сто шістдесят від Єрусалиму, і розмовляли між собою про те, що сталось. А як вони розмовляли та сперечалися між собою, сам Iсус наблизившись, ішов разом з ними, але очі їм заступило, щоб його не пізнали.» (Лк. 24:13-16), – «стадій сто шістдесят від Єрусалиму». Сто шістдесят стадій – це приблизно є 31км., але насправді відстань є меншою, якщо враховувати научні аргументи з розкопок, то близько 23км. знаходився Емаус-Нікополь від Єрусалиму. Чому апостоли добавили 8км.? Це теж символічне значення у писанню, бо число 8 вказує на «початок нового начала», яким стали ці апостоли несучи добру новину – Христос Воскрес! Апостоли «увійшли в радість пана свого», бо вони стали друзями Христовими – «Дружба ж молодого, що стоїть та й слухає, вельми на голос молодого радіє».
Колишня назва Єрусалиму в часи Авраама була – Салім, що перекладається як «МИР», або ще по іншому могли називати як «заснування Божого Саліму», що складається, як «заснування Божого миру», від якого апостоли відходили через своє розчарування – «ми сподівались, що це він той, хто має визволити Ізраїля»(Лк. 24:21). Цей 21 стишок чітко вказує, що вони, як і багато інших відійшли від Божого миру, і тепер його розшукують. Тому вони і є в пошуках, і лише правдиве джерело – Христос, може дати це багатьом, бо «Все передане Мені моїм Отцем, і ніхто не знає Сина, крім Отця, і Отця ніхто не знає, крім Сина, та кому Син схоче відкрити. Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені, і я облегшу вас» (Мт. 11:27-28).
Апостоли рухались після обіду, бо почало темніти – «Зостанься з нами, бо вже надвечір, і день уже похилився», їх віра втрачала свою ясність, бо їх сонце – Христос зайшло. Але вони теж, вже наблизились до місця призначення, куди йшли – «Коли вони наблизилися до села, куди йшли, Ісус удав, що хоче простувати далі», вони розшукували Христа, віри в Нього, і вони знайшли!
Також розповідається про те, що Ісус ввічливий і не нав’язує себе іншим – «Ісус удав, що хоче простувати далі», Він лише дав зрозуміти їм, що готовий піти далі, але чекав, що вони запросять Його. Бог дав людині самий великий в світі дар – свободу волі; ми можемо скористатися ним і запросити Христа увійти в наше життя, або ж дати Йому можливість пройти мимо нас.
Це писання вказує і на важливість Петра, це подія, яка так ніколи і не була викладена. Але ж це вражає, що Ісус першим з’явився людині, яка відреклася від Нього, проте Христос може й бажає повернути розкаявшомусь грішникові свою повагу, як і те, що Петро відіграє велику роль в плані Христовім – «Тож і я тобі заявляю, що ти – Петро (скеля), і що я на цій скелі збудую мою Церкву й що пекельні ворота її не подолають»( Матф.16:18). Петро відіграє важливу роль –він повинен утверджувати у вірі інших: «О Симоне, Симоне! Ось Сатана наставав, щоб просіяти вас, як пшеницю, та я молився за тебе, щоб віра твоя не послабла, а ти колись, навернувшись, утверджуй своїх братів»( Лук.22:31-32). Петро виступає як старший, як вчитель, але також як рівня, що зберігається у Церкві Христовій: намісник ап. Петра папа Римський є старший над усіма єпископами, але рівний в єпископстві. Важливість Петра заперечити не можна, бо самі апостоли наголошують на цьому – «Христос справді воскрес і з’явився Симонові»(Лк. 24:34) – як бачимо, Петро справляється з обов’язком Христа: «утверджуй своїх братів», бо чуємо від них – «Христос справді Воскрес!».
Як підсумок сьогоднішнього роздумування, звернім увагу: «Чи не палало наше серце в нас у грудях, коли він промовляв до нас у дорозі та вияснював нам Писання? І вони рушили негайно й повернулися в Єрусалим»(Лк.24:32-33), лише вивчаючи і досліджуючи писання про Христа, ми можемо наблизитись до Отця і повернути собі Божий мир.