Любов, що очищує

Автор: TEODOR від 8-03-2019, 14:01, переглянули: 2087

Любов, що очищує


Любов, що очищує

Присутність Божа – О Господи, допоможи відкрити моє серце на вилив Твоєї очищуючої любові.


Роздумування
1. Одною з найбільших ласк, яку Бог може дати душі є представлення її у болюче спустошення – або – у болючу самотність темряви духа, бо це є спосіб, у котрий Він приготовляє і схиляє її для злуки з Собою. Хоча й для душі, яка досвідчує таку темряву духа ця ніч виглядає покаранням від Бога, і є шокуючим болем, насправді вона є навпаки, даром Його милосердної любові, за допомогою якої, Він бажає звільнити душу від останніх пут її недосконалостей. Св. Іван від Хреста виразно твердить, що ця ніч є справою «люблячої Божої мудрості», котра очищуючи душу «приготовляє її для любовної злуки». (Темна ніч душі ІІ, 5, 1). Але якшо це є працею любові, чому ж вона така болюча? Душа стається подібною до куска сирого дерева, який поклали у вогонь; матеріальний вогонь, діючи на дерево, спочатку починає висушувати його через випаровування з нього вологи, і «роблячи його чорним, темним і непривабливим (спотвореним), а навіть спричинює поганий запах; і як він сушить його щораз то більше він вичищує і відкидає геть усі чорні і непривабливі додатки, котрі противляться природі вогню. Остаточно, вогонь починає запалювати дерево зовні, даючи йому жар і вкінці перемінює його у себе, вчиняючи дерево таким гарним, як він, сам вогонь». Подібно і Божественна любов, «перед тим як вона з’єднає і перемінить душу у себе, найперше очищує її з усіх непотрібних добавок. Вона (проганяє з неї) висушує з неї усю непривабливість і вчиняє її чорною і темною, так що душа виглядає гіршою, як перед тим, і більш непривабливою та огидною, ніж вона звикла бути» (там же, 10, 1.2). Легко розуміти, що під тягарем таких очищень душа мусить страждати; однак, усе це є ділом Любові. Любляча Божа мудрість вторгаючись у ще недосконалу душу необхідно мусить почати у ній працю руйнування, очищення, і тільки після цього звільняє її від усього того, що противиться Божественній любові, Вона з’єднає її з Собою і перемінить у Саму Себе. Тоді праця любові не буде більше сумною для душі, але дуже солодкою і захоплюючою, однак поки душа не є цілковито очищена, ця праця очищення не може бути не болючою. О благословенна болючосте, котра схиляєш душу до такого великого добра! Св. Іван від Христа вигукує: «О душі, які шукаєте того, аби крокувати у безпеці і духовних потіхах! Якщо б ви тільки знали, як дуже необхідно є страждати і витривати для того, щоб осягнути знеслий стан безпеки та потіхи ... так, щоб ви жодним способом не шукали потіхи ані від Бога, ані від створінь, але радше б несли хрест, і обіймаючи його, бажали б пити чистий оцет і жовч, і вважали б це великим щастям» (Іван від Хреста, Живе полум’я любові 2 2, 28)


2. Чим глибше ми переконані, що очищення є справою Любові, тим більш завзятими ми будемо, щоб радо його приймати, і відважно обіймати, навіть, якщо це нам буде коштувати багато. Крім того, загальний закон досконалої любові – навіть людської любові – не толерує давання серця ще комусь іншому, крім любленого. Любов не допускає суперників і не може знести брак гармонії між тими, хто взаємно себе люблять. Якщо людська любов, така слабка і обмежена, вимагає такої цілковитості, чому ми мали-б не надавати ті самі права – або радше, безмежно вищі – Божественній любові?
Любов через саму свою природу змагає до рівності: вона, або знаходить її, або вчиняє того, кого любить рівним собі; і Бог, бачачи душу доброї волі, котра бажає дати себе Йому цілковито, любить її аж до того, що вчиняє її подібною до Себе, через позбавлення її усього того, що противне Його безмежній досконалості; і мірою того, як Він позбавляє її, Він одіває її у Себе, Своїм власним божественним життям.
Через саму свою природу, любов також змагає до єднання: вона сильно бажає цілковитого злиття сердець; і Бог, хто безмежно любить душу, котра щиро Його шукає, не бажає нічого більшого ніж з’єднати її з Собою; тому Він очищує її від кожної плями, котра б перешкоджала досконалій злуці з Його безмежною чистотою.
Сам Ісус на, Тайній Вечері, висловив найвище бажання Своєї любови до нас, прохаючи про цю досконалу злуку: «Як Ти, Отче є в Мені, і Я в Тобі, щоб вони також могли бути одне у нас» (Ів 17, 21). Але тому, що ми були радикально неспроможні до цієї злуки, зіпсовані (первородним) гріхом і повні всяких злиднів, Він взяв наші гріхи на Себе і змив їх Своєю власною Кров’ю. Христові Страсті кажуть нам скільки коштує наше очищення для безгрішного Сина Божого. І якщо воно так дорого коштувало для Нього, Самій Невинності, то тим більше, для нас, що грішні та винні, що так часто ображали Бога, і так багато разів цілком добровільно, ставлячи перешкоди Його божественній Любові у наших душах, чи ми мали б терпіти лише трішки? І тепер, коли ця Божественна Любов, замість того, щоб опустити нас, як ми на це заслужили, приходить до нас, щоб нас очистити, чи будемо втікати від її дії? Ні! Цього не може бути! Так як очищуючі терпіння є справою Божої любові до нас, так ми хочемо щоб наше сприйняття їх, було працею, доказом, нашої любові до Нього.

«Любити є працювати для того, щоб відірватися і позбавити
себе заради Бога усього того, що не є Богом».

(Іван від Хреста, Висхід на гору Кармель 11, 5, 7)




Молитви

«О Господи, пам'ятай про мене, що живу у темряві і тіні смерті, і поспіши до Твого створіння зі Своєю любов’ю, котра є самим диханням мого життя. Вчини так, щоб Божественне полум’я Твоєї любові поглинуло у мені кожне бажання земних потіх і нехай у моїм серці не залишиться нічого, окрім однієї любові, котра цілковито спрямована до Твоєї безмежної краси і доброти.
«О, Ісусе, Твоя безмірна любов, потягаючи мене до злуки з Тобою, пробуджує в мені велике і палке бажання любити Тебе у відповідь. Тому, з усієї глибини свого серця кличу до Тебе, і благаю Тебе, через полум’я Твоєї безмежної любові, котрою полюбив мене і воплотився задля мене, зішли мені Святого Духа, цей Божественний вогонь, котрий запалює Церкву, мою Матір і Твою (Обручницю) Подругу, щоби Він міг просвітити і навернути мене і так оживити мою душу.
«О, найлюбіший Сину Божий, нехай цей Божественний Дух прийде. Я широко відкриваю своє серце Йому, щоб так, як спотворений через гріх я є, Він нехай, перемінить мене відповідно до Твоєї прекрасної форми і ласки.

«Це, Господи, є моїм проханням, і щоб осягнути його я віддаюся вогню і воді терпінь, і усім болям цього життя. Для цього я встаю раннім ранком, щоб випередити Тебе молитвою і пожертвувати себе Тобі у ранішньому чуванні. Для цього я благаю Тебе у тиші ночі і стукаю до дверей Твого милосердя. Через сльози мої очі промовляють до Тебе, і я не спочину доти, поки не задовільниш мого сильного бажання.»
«Якщо Ти (поблажливо) знизишся послухати мене, посилаючи мені Твій Вогонь, я пожертвую Тобі первоплоди моїх почуттів і ніколи не служитиму чужим богам. Прославлятиму Тебе прилюдно і таємно. Оспівуватиму Твої милосердя вічно і проголошуватиму перемоги Твоєї любови»
(Преп. Іван від Ісуса Марії)


Перекладено з англ. м. за вид.

Божественна Близькість

Автор о. Гавриїл від Св. Марії Магдалини, ЧКБ

Розважання № 348, ст 1049 – 1052.
Теги: молитва



Категорія: Життя в Ісусі Христі » Молитва

Шановний відвідувачу, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Ми рекомендуємо Вам Зареєструватися або увійти на сайт під своїм ім'ям.

Додавання коментаря

Им'я:*
E-Mail:
Коментар: