СПОВІДЬ — ТАЙНА ПОКАЯННЯ

СПОВІДЬ — ТАЙНА ПОКАЯННЯ

Якби сповідь не існувала, треба б її вигадати… І люди, слідом за Господом, видумали її, але на своєму рівні. В Америці в деяких фабриках, щоб покращати продуктивність, дали « світських сповідників » на послугу робітникам: хто хоче визволитись із своїх клопотів чи провин, звіряється тій людині.
А чим є марксистська «самокритикам, як не зізнанням, перед усіма, своїх провин, щоб одержати прощення? Також багато листів до вірних є часто « сповідями » та пошукуванням « духового провідника ». Вкінці, є чим раз більше людей, які не хочуть клякнути перед священиком — представником Бога, — а сідають собі спокійно на фотель психоаналітика.
Серце кожної людини кишить численними пристрастями і є захованим вмістилищем незліченних провин. Чи людина хоче, чи ні, вона мусить відчувати це. Якщо вона заперечує існування Бога, все таки не може заперечити і знищити зло; а якгцо не хоче бачити в цім моральну проблему, рискує дійти до психічного розкладу. Чим. більше людина відступить від священика, тим більше потребуватиме психіатра; але психіатр не принесе їй правдивого миру, того, що Ісус Христос нам дає: «Я даю вам миру але не так, як дає світ».

Християнинові грозять дві небезпеки у його наставленні до Сповіді: в його очах вона або знецінена, зведена до застарілого обряду, до котрого він приступає деколи, спонуканий залишком зовнішньої лояльности; або він признав потребу, із неясної боязні та гцоб привернути собі мир єдино людський. В однім і другім випадку такий християнин стратив глибоке значення Сповіді, знижуючи її на ступінь людського жесту, замість бачити в ній – через Віру і творчий знак Тайни — зустріч з Ісусом Христом Спасителем.

— Коли йдеш сповідатись, ти перш усього міркуєш:
— « Що я йому скажу? » Потім; — « Що він буде думати ? » Вкінці: — « Що він. мені скаже ? »
Натомість перш усього слід тобі ось як. міркувати:
— «Кого я йду стрічати? Що я одержу?»
— Надаєш багато ваги гріхам, які «даєш», а дуже мало — Любові, яка тобі є дана.
— Якщо Ісус Христос прийшов на світ, терпів, помер і воскрес, це було головно мірою щоб подолати гріх.
Коли ти сповідаєшся, приймаєш Тайну Покаяння, а приймати Тайну Покаяння — це зустрічати Ісуса Христа і злучитись з Ним у таїнстві його смерти та його воскресіння.
— Через первородний гріх люди відлучились від Бога і поділились між собою.
Через хрещення вони злучуютьея з Ісусом Спасителем і, у Нім, стають знову синами Отця і братами між собою.
Кожного разу, як ти приймаєш Тайну Покаяння, ти злучуешся з Ісусом Христом, « прогартовуючись » знову у твоєму хрещенні, відновляючи так, чи посилюючи, зв’язки перервані чи ослаблені з твоїм Отцем, з твоїми братами.

— Щоб встати з ліжка, треба щодня відновляти своє зусилля. Щоб працювати, мусиш щодня брати твоє знаряддя. Щоб любити, мусиш щодня себе жертвувати.
Твоє відкинених гріха і твоє прив’язання до Ісуса Христа не є, на жаль, остаточні: треба тобі часто повертати через Тайну Покаяння до джерел твого хрещення, щоб відновляти твій вибір.
— Нащо мені сповідатись? та ж знову впаду в ті самі гріхи!…
Якраз задля того тобі й треба сповідатись, бо приймати Тайну Покаяння — це набувати всю переможну наснагу Воскресіння.
«Але я її знівечу… » — Ні, бо, якщо ти знову впадеш, то принаймні це станеться як підносишся вгору.
— Ісус Христос своєю смертю придбав тобі прощення твоїх гріхів; отож ти не маєш його здобувати, але прийняти.
— Батько блудного сина очікував цього свого сина, щоб простити йому. Але треба було, щоб той син вернувся.
Бог потребує тебе, щоб внести своє спасіння в твоє серце й у світ.
— Кожний одержує стільки любови, скільки його серце може вмістити. Кожний одержує стільки ласки, скільки його душа може прийняти. — Те саме безмежне спасіння є готове для всіх, але міра участи в нім залежить від настрою і волі кожного.

— Чим більше визнаєш себе грішником; чим більше будеш уболівати над твоїми недоліками любови; чим більше будеш відчувати спрагу прощення… тим більше спасіння одержиш.
— Як же ти можеш шукати іншої розв’язки твоєї проблеми в математики, якщо ти раніше не розпізнав, що ти зблудив?
Як же ти хочеш навернутись, якщо ти не пізнав, що ти зблудив дорогу? — Ісус Христос уже взяв твої гріхи на свій хрест. Але, тому що ти вільний, нині ти добровільно маєш їх дати Йому.
— Твої гріхи мають переходити перед очами твоєї совісти, мають бути признані, прийняті, щоб було можливо їх подарувати Христові Спасителеві.
— Сповідь — це таїнственний обмін: ти даєш усі твої гріхи Ісусові Христові, Він дає тобі усе своє спасіння.
— Якщо ти щороку не перевіряєш твого бюджету, буде тобі тяжко знайти твої помилки.
Якщо ти іспитуєш твою совість тільки раз у рік, не знайдеш усіх твоїх провин.

■— Деякі особи, тому що не є делікатні, не подобаються іншим і про це не зоглядаються.
Якщо ти не бачиш твоїх провин,’це тому, що не вважаєш, а головно тому, що твоя любов не є глибока і прониклива.
Якщо хочеш як слід робити добрий іспит совісти, стань, перше, у присутності Бога, а потім у себе самого.
Гидкість гріха міриться у відношенні до Бога, а не до тебе.
— Тільки застосовуючи серйозно перевірку життя, ти зможеш краще пізнати себе. Відкриваючи запрошення Ісуса Христа у твоїм житті, ти ясніше побачиш твої відмови від тих запрошень.
— Ти відмічаєш те, що злого накоїв. Але й шукай за тим, що доброго ти не вчинив.
— Чим більше ти будеш любити, тим більше від¬криєш твоїх недоліків у любові.
— Гріх — це розрив з Богом, а також і з твоїми братами в Церкві. — Твій поворот не може бути тайним у твоїм серці, але публічним приступом і помиренням з Церквою.
— Ти не сповідаєшся тільки Богові, але й Святим та братам; священик, є заступником Ісуса Христа і свідком Церковної СПІЛЬНОСТІ!.
— Невже ж ти відкинув би скарб, тому що тобі не- подобається рука, котра тобі його подає? — Особа священика не має значення: але він у своїх руках тримає смерть і воскресіння Христа.
— Тобі дозволено вибирати собі сповідника; але не маєш права перескочити ані одної сповіді, тому що священик тебе залякує або неподобається тобі.
— В Церкві добро або зло з серця одного з її членів відбивається по цілім тілі.
Приймаючи Тайну Покаяння ти даєш усім твоїм братам новий приплив сил чистоти й любови.
— Ті, що живуть довкола тебе, перші відчують ті нові сили, які ти одержав від Сповіді. Ти передаеш їм Христа Спасителя.
— Чим більше ти будеш злучений з твоїм середовищем через уважливість, знання і любов… тим більше зможеш, через Тайну Покути, нести гріхи цього середовища Христові… і тим більше зможеш нести твоєму середовищу спасіння Христа.
— Якщо ти борешся проти браку справедливости у світі праці, — любови в родинах, — братерства в парохії, — миру в світі… Якщо ти борешся проти невистачальної платні, проти халуп, анальфабетизму, голоду у світі… не забувай, що всі ті лиха є овочем гріха, і що кожний гріх, щоб був знищений, потребує Відкуплений.
— Якщо сповідаєшся і не борешся проти гріха в тобі та на світі, ти не подолаєш зла; якщо борешся проти зла в тобі й на світі, а не сповідаєшся, ти не осягнеш перемоги…
Єдиний засіб, що має певні й дійсні можливості подолати гріх, це — боротись усіма силами, але приймаючи до себе — через Тайну Покаяння — Ісуса Христа, єдиного переможця зла.

Мішель Куаст
Шлях до успіху.
Видавництво оо.василіян
Рим, Італія, 1974 р.