Домашня Церква » Життя в Ісусі Христі » Літургія » Символіка Св. Таїнства Подружжя

 

Символіка Св. Таїнства Подружжя

Автор: Andrej_PSS від 3-08-2015, 13:17, переглянули: 3620

Символіка Св. Таїнства ПодружжяЗначення і порядок символіки Заручин

Заручини мають звершуватись священником у Церкві після вислуханої Служби Божої. Бароній пише: « в посланні до Ефисян ап. Павло називає шлюб святою тайною, ради чесності і святості цього таїнства, від апостолів пішло в цей закон, по якому шлюб повинен звершуватись у церкві з відома єпископа.» Тертуліан (кн.2) в похвалу певній жінці пише: «Чи можу словами передати те блаженство шлюбу, якою єднає церква, потверджує звершена жертва, обявляють обручки та засвідчують ангели(священники) і благословляє сам Отець Небесний?!». [1]
Наречені після Богослуження стають при дверях церкви, чоловік як голова по правиці, наречена по лівій руці, і після трох разового хресного знамення приймають запалені свічі та вводяться до церкви. Вручаються їм свічки в знак радості, бо шлюб є священне торжество. Свічки також символізують невгасиму подружню любов, чистоту життя наречених і духовне світло таїнства. Церква при зарученах дає свічки не всім, но тільки дівствинникам, бо одні діви очікували жениха із світочами. По, цій же причині не дозволяється подавати свічки тим, що вдруге приступають до Св. Таїнства Подружжя.
Далі священник обкаджує хрестоподібно наречених і просить їм у Бога благословення, миру і взаємної любов´і, а після того подає перстень нареченому, а потім нареченій, тричі хрестячи обручкою наречених. Перстні (δαντυλίους), перше ніж подадуться нареченим, церква освячує,ставлячи їх на пристіл для того, щоб наречені поручили свої долі по провидінню Божому і від Господа, від святого Його престолу випрошують благословення на свої обручки. Перстні повинні бути, відповідно до східного чиноположення , один золотий, для того, щоб блиском золота, подібно до світла сонця, що знаменує достойність чоловіка(τώ άυδρί), а нареченої срібний(τή γυναιυί), що знаменує підлеглість чоловіку, подібно до того, як місяць бере своє світло від сонця, і вже світить не своїм світлом, а відображає світло сонця. Перстні, подані священником, тим що заручаються, передають один одному, що свідчить про те, що вони довіряють один одному свою честь і спокій, подібно до того, як виявляють цілковито свою довіру (в давнину перстень служив печаткою, потвердженням і цілковитою гарантією). Так, тепер наречений отримує срібний, а наречена золотий, для того, щоб жіноча слабість отримала чоловічий дух і розум, з тим розумінням вона входить у цілковите порозуміння з чоловіком у всіх справах його; той одержувач, що передає перстень, є як гарант погодження і любові тих, хто заручається.

Послідовність і пояснення символів обряду вінчання.

Здавна ми привикли цю частину називати вінчанням, бо це і справді так, цій частині є притаманні вінці, а починається вона чудесним і повчальним для наречених співом псалма, який змальовує благословення Боже, що освічує життя благочестивих подругів. «Щасливий кожний, хто Господа боїться, і хто його путями ходить! Як будеш їсти працю рук твоїх, щасливий будеш і добре тобі буде. Жінка твоя, неначе лоза плодовита, у середині дому твого. Сини твої, мов паростки оливки, навколо столу твого. Ось так благословенний чоловік, що Господа боїться. Нехай Господь благословить тебе з Сіону, щоб ти міг бачити добро Єрусалиму, поки віку твого! І побачиш своїх синів синових; мир на Ізраїля!» [2]. Під час співу псалма 128, молодята урочисто підходять до аналою, на якому лежить євангеліє і хрест.
З самого початку священник запитує наречених про вільний вибір вступу до подружжя, бо без вільного вибору і бажання церква не подає своє благословення. Тому, молодята урочисто перед усією церквою потверджують, що мають добру і не присилувану волю вступити в подружжя, а також те, що не були заручені з другими особами.
Після закінчення мирної єктенії священик промовляє три молитви, в яких просить Бога благословити цей шлюб, як Він благословив благочестиві шлюби Авраама і Сари, Ісака та Ревеки, Йосипа і Асинеї, Мойсея і Ціппорів, Йоакима та Анни, Захарії і Єлисавети. Він просить Господа зберегти цих, що поєднувалися шлюбом, як колись зберіг Ноя в ковчезі, Йону в утробі кита, трьох отроків у печі вавилонській, і дарувати їм радість, яку зазнала блаженна Олена, знайшовши Чесний Хрест Господній. Ієрей молить Бога дарувати які одружувалися мирне життя, довголіття, взаємну любов, він просить Господа підняти їх, як кедри ливанські, щоб вони отримали нев'янучий вінець слави, і щоб засяяли, як світила на небі, виконуючи порядок життя, встановлений Богом ще у раю [3].
Завершивши читання молитов, священик приступає до головного моменту Таїнства, благословляючи шлюбний союз в ім'я Триєдиного Бога. Взявши вінець(στέφαυος), ієрей благословляє ним нареченого і каже: «Вінчається раб Божий (ім'я), з рабою Божою (ім'я ), в ім'я Отця, і Сина, і СвятагоДуха. Амінь». Потім таким же чином священик вінчає голову нареченої.
Вінці, що покладаються на нареченого і наречену, символізують славу союзу Христа з Церквою. Покладанням вінців Церква уділяє молодятам на честь за цнотливість і збережене дівства та робить для всіх очевидним благословення Боже – дається право подружжю батьківської влади, якою вони розсудливо повинні користатися. Вінці також служать символом вічного увінчання подружжя, про яке сказано в Одкровенні апостола і євангеліста Йоана Богослова: «Будь вірний до смерті, і дам тобі вінець життя» (Одк. 2:10).
Після покладення вінців на наречених зачитується апостол (Ефесян 5:20-33), де пояснюються взаємини подружжя, а євангелія голосить(Йоана2:1-11) про перше чудо у Кані Галилейській, що вказує на цілковите уповання на Господа, та вшанування Ним законне подружжя. Після молитви «Отче наш», в якій наречені свідчать про свою рішучість служити Господу і виконувати Його волю в сімейному житті, вони випивають спільну чашу. Спільна чаша - це чаша з червоним вином. Її в кінці молитви «Боже, все сотворив силою Своєю ...» при вимові слів «благослови благословенням духовним» священик один раз благословляє. І тричі дає подружній парі випити вина із спільної чаші - спочатку чоловікові, як голові, потім дружині. Споживання вина нагадує про чудесне перетворення води на вино, вчинене Ісусом Христом у Кані Галілейській. Спільна чаша випивається на знак повної єдності подружжя, завершеного у Таїнстві. Відтепер чоловік і дружина повинні провадити спільне життя. У нерозривному союзі вони повинні ділити між собою чашу радощів і терпіння, смутку і потіхи. По завершені спільної чаші, священик з'єднує праву руку чоловіка з правою рукою дружини, покриває з'єднані руки їх епітрахиль і поверх епітрахілі кладе свою руку. Це означає, що через руку священика чоловік отримує жінку від самої Церкви, що сполучає їх у Христі навіки.
Тримаючи свою руку поверх з'єднаних рук чоловіка і дружини, священик тричі обводить молодих навколо аналоя. Коло символізує вічність. Триразове обходження здійснюється на славу Святої Тройці, яка таким чином призивається на свідчення обітниці перед Церквою, вічно зберігати подружній союз. В часі обходу співаються три різні тропарі, що символізують збереження подружжя. Після триразового обходження чоловік і дружина повертаються на своє місце, і священик знімає вінці спочатку з чоловіка, потім з дружини, звертаючись до кожного із словами привітання.
Наступним чином священик читає дві молитви. У першій, він просить Господа благословити тих, що поєднались і прийняти невинні вінці їх у Царстві Небесному. У другій він молить Пресвяту Трійцю дарувати подружжю літа довгі, стійкість у вірі, велику кількість земних і небесних благ за молитвами Пресвятої Богородиці і всіх святих. На завершення таїнства вінчання є відпуст, в якому згадуються рівноапостольні Костянтин і Олена, що поширювали християнство, і великомученик Прокопій, який на початку IV століття, навчав своїх близьких з радістю йти за Христову віру на мученицьку смерть, як на весілля. А далі, за старою традицією християн, наступає перший подружній поцілунок та привітання нове християнське подружжя.

Висновок
Якщо ми поглянемо, що євангелист намагається сказати про подружжя те, що говорить про весілля, ми бачимо, що два найбільш очевидні факти сказані про весілля це те, що:
1) Христос прийняв запрошення і прийшов і є присутній на весіллі.
2) Христос творить чудо яке розв'язує конкретну потребу (про яку ще не знали й не просили самі молодята) — тобто їм забракло вино, що є саме тим елементом, який при звичайної трапезі робить святочною трапезу, і Христос у чудодійний спосіб перетворює велику кількість води, що є буденний елемент, на вино, що є святковий елемент, а до того — вино, що було краще ніж те, про яке вони самі постаратися.
Отож, що робить християнське подружжя «таїнством», або що робить подружжя між християнами «християнським» подружжям? Подружжя між християнами є християнським подружжям не тому, що подруги по-християнськи (з особливою ревністю) ставляться до своїх обовязків, ані тому, що Церква їх благословить особливою молитовною чи благодатною підтримкою. Хритстиянське подружжя є таїнством тому, що подруги не є у двох, але є у трьох з Христом. І саме це, хоче показати Церква своїм ритуалом, що наскрізь просякнутий богословієм символіки, яка приховує в собі оспівуючи елементи, які так шанує Христос, а саме: чистоту, вірність, богобоязливість, уповання на Бога та довіра Йому, покладаючись на Його божественне провидіння, заклик до Бога з проханням про освячення та збереження цього подружжя перебуваючи в ньому. Символіка таїнства подружжя – це, ніщо інше, як єднання двох сердець у присутності божій, бо «де двоє чи троє зібрані в ім'я Моє, там Я серед них» (Мт. 18:20), і як сам говорить Христос «що Бог поєднав, людина нехай не розлучає» (Мт. 19:6)
Саме святість християнського шлюбу робить його не схожим на будь-який інший шлюб, укладений поза Церквою, тому що благодаттю Божою він стає «каменем», на якому з родини твориться, «домашня церква» (Кол. 4:15), що стає початком Небесного Царства і спасінням нових душ.


Використана література:
[1] Маркіїла Онуфрієвича Попеля «Літургіка, або наука о богослуженії Церкви Греко-Католіческої», Львів, Ставропігілля 1863., - с.404 - 405.
[2] Святе писання Старого та Нового Завіту /Вид. оо. Василіяни, Рим-Торонто, 1991, - с.695.
[3] Протоиерей Геннадий Нефедов. «Таинства и обряды Православной Церквыи»/Глава V Богослужение Таинства Брака -htmhttp://www.klikovo.ru/index.htm

ієрм. Андрей Павлишин,ЧСВВ.
Теги: обряд



Категорія: Літургія, Пізнай свій обряд, Блог о.Андрея Павлишина

Шановний відвідувачу, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Ми рекомендуємо Вам Зареєструватися або увійти на сайт під своїм ім'ям.

Додавання коментаря

Им'я:*
E-Mail:
Коментар: