Священик Джузеппе Томазеллі “Інтерв’ю з демоном”.

Священик Джузеппе Томазеллі "Інтерв'ю з демоном".

Нетипове інтерв’ю з життєвого досвіду екзорциста, проведене італійським священиком Джузеппе Томазеллі з демоном на ім’я Мелід.

автор у такій художній формі просто описав свій досвід екзорциста і духівника.

У наш час, час лібералізму та модернізму, час загального відступництва від віри та християнських традицій, віруючим нав ‘язується думка про те, що диявол – це лише міф, ви´гадка, герой народного епосу та літературних творів… Книга італійського священика о. Джузеппе Томазеллі підтверджує цілком протилежне. Князь темряви, князь цього світу – це реальна зла сила, яка проникла в усі сфери людського життя і під виглядом “удаваного добра та краси ” породжує вседозволеність, неспокій, війни, розбрат, сумніви та розпач…

Отець Джузеппе Томазеллі народився 26 січня 1902 року в провінції Катанья, біля вулкану Етна. Не маючи навіть ще й чотирнадцяти літ, він у 1916 році вступив до Салезіянсько-го Згромадження, заснованого св. Іваном Боско у середині XIX століття.
Від 1926 року, після священичих свячень, впродовж наступних 63 років свого священичого служіння, о. Джузеппе Томазеллі він виконував багато обов’язків: був (1902 – 1989) парохом, вчителем, капеланом в релігійних спільнотах, екзорцистом і добрим Христовим апостолом. Написав сотню коротких книжечок на побожну та апологетичну тематику.
В житті ревно працював для спасіння душ і на славу Божу. Коли його посеред ночі кликали, щоб уділити вмираючим Останні Тайни, він негайно прибував туди, будучи свідомим того, що Ісус Христос гаряче прагне спасіння кожної душі.
Запал в освяченні та спасінні душ був характерною рисою священичого життя отця Томазеллі. Як справжній салезіянин був дуже відданий Пресвятій Діві Марії.
Його улюбленими книгами були праці св. Терези з Лізье, св. Альфонса Марії де Ліґуорі, сестри Йосифи Менендес, св. Томи Аквінського і звичайно – св. Івана Боско.
Помер він у монастирі в ореолі святості, посеред ночі з 8 на 9 травня 1989 року у місті Мессина, що знаходиться в північно-східній частині Сицилії, над Мессинською протокою.

“Святіший Отець Павло VI, виступаючи 15 листопада 1972 року, говорив про демона і про те, скільки тіш він творить на світі. Проти Папи залунали критичні голоси, лисію з боку байдужих та невіруючих: Церква все ще говорить про чорта? Все ще йме віру віруванням з давніх віків? Є книжечка, яка називається «Інтерв’ю зі злим духом». Я подумав, що також міг би написати щось на цю непросту тему, бо вже впродовж 50 років є екзорцистом (1934-1984) і неодноразово бачив демона під видом людини. Не раз я мусів з ним боротися, багато разів він бив мене. Я мав нагоду бачити його в різних ситуаціях і вивчити його, плодом чого є те, про що я написав нижче. Окрім того, я був духівником містичних душ, які є безпосередньою мішенню скажених атак самого демона. Як духівник, я був свідком подій, в котрі мені важко було би повірити, якби я не бачив їх на власні очі десятки разів.

Ці події, котрі я подаю у формі інтерв’ю, які дійсно мали місце в реальності. Я сам був їхнім свідком як особа, безпосередньо в них задіяна”.

* * *

– Меліде, я хочу провести з тобою розмову, надаючи їй форму інтерв’ю. З навчання і з мого досвіду я знаю, що ти завжди чиниш зло, бо ти в ньому закоренілий і що ти не прагнеш нічого іншого, окрім зла. Але я також знаю, що ти, хоч і завжди прагнеш зла, та всупереч твоїй волі, завдячуючи Божому Промислу, ти можеш також спричинитися до добра. Так є кожного разу, коли ти когось спокушаєш, а він перемагає спокуси і в такий спосіб збагачується в заслугах на вічність. Це інтерв’ю може вчинити багато доброго, а я прошу Бога, щоб Він змусив тебе відповідати на мої запитання.
– Ну попе, про що тобі йдеться? Не забувай, що я Мелід! Кажи мені, звідки ти знаєш, що я називаюся Мелід?

– Ти сам мені це сказав, під час нашої першої зустрічі. Багато років тому. Більше того, вас тоді було двоє, ти і твій помічник Офар. Я запитав тебе тоді: “Чому вас двоє?” Зазвичай, ви ширяєте по світу поодинці, втрьох, або всімох, а ти роздратований відбуркнув мені: “Що ти знаєш про числа?” – Перед тим, як перейти до наступної частини інтерв’ю, я поставлю тобі на перший погляд непотрібне запитання, а можливо і наївне: “Меліде, ти як демон існуєш, чи ні?”
– Невігласе! Як би я міг не існувати?

– Коли тобі це вигідно, ти говориш, що існуєш, іншого разу ти нахабно стверджуєш, що тебе не має. Скажи мені все ж, Меліде, ким ти був до того, як став демоном?
– Я був офіцером на Ангельському Дворі, був Херувимом. А тепер я чиновник сатани.

– Чому ти покинув Рай і впав до пекла? Невже ти не знав про існування пекла? Чому ти збунтувався проти Бога?
– Він, Всевишній, сказав мені і моїм товаришам, що випробує нас. Не сказав, що покарає пеклом, вічним вогнем; а там вогонь!

– В чому полягає це випробування, яке отримали всі ви, Ангели?
– Ми повинні були погодитися з тим, що Син Всевишнього прийме людську природу, а ми, котрі мали ангельську природу, яка є набагато шляхетніша від людської, мали б вклонитися Йому і вшановувати Його. Люцифер, котрий блищав, як сонце на небі, збунтувався: “Якщо Він стане людиною, я не служитиму Йому, тоді я буду важливішим від Нього!” Під час того випробування з’явилася людська постать”.

– Та людина мала на голові тернову корону, чи був на Хресті?
– Ні, це була постать нормальної людини. Багато ангельських сил поділяло думку Люцифера. Розпочалася страшна боротьба між Михаїлом та Люцифером і, раптом, посеред вогню та сірки ми впали до пекельного провалля.

– Ти немало збитків натворив того дня, збунтований ангеле! Тепер ти жалієш за зло, яке вчинив?
– Розкаятися? Ніколи! Він, Всевишній, не повинен так принижуватися! Я ненавиджу і завжди ненавидітиму Христа, бо через Нього я в пеклі. Той Бог несправедливий. Я вчинив лише один гріх і вже засуджений у вічному вогні, тоді як ви з багатьма гріхами до того ж дуже важкими, маєте ту Жінку (Діва Марія). Якби ж то і ми мали її!

– Як виглядає ваша організація в пеклі?
– Христос дав вам вказівку. Коли Його звинувачували, що Він виганяв демонів з допомогою Вельзевула, то сказав: “Як же сатана може протиставлятися сатані, поділене царство, а царство сатани триває”. В пеклі справжнє царство сатани. Люцифер – його володар, деспот. Ми, котрі були офіцерами на Ангельському Дворі, тепер є офіцерами пекельних сил. Я був херувимом, а тепер – вищий офіцер в царстві сатани. В мене цікаве завдання і приносить найбільші плоди. Я підштовхую людей до нечистих актів.

– Ви, демони, не відчуваєте потреби спати, щоденно харчуватися, а окрім того, не відчуваєте втоми. Як ви виконуєте свої завдання?
– Ненавидячи Бога і гризучись зі злості та заздрості до людей. Виливаючи ненависть на Бога, ми мали б відчувати приємність, а це, тим часом, посилює наші страждання.

– Я вимагаю наступної інформації. Ви, демони, завжди перебуваєте у палаючому проваллі, чи можете з нього виходити?
– Лише завдяки дозволу Всевишнього Люцифер може посилати демонів на світ. Ти, як священик знаєш, що Господні вироки незбагненні. Демони, що кружляють по світу страждають і надалі, бо завжди знаходяться під караючою рукою Бога, але на світі можуть знайти якусь полегшу.

– В певній мірі, я розумію ту дійсність, бо Ісус сказав: “Коли демон виходить з людини, він йде, шукаючи відпочинку”. Окрім того, сам ти, Меліде, дав мені зрозуміти під час екзорцизму, питаючи мене: “Скажи мені, куди мені піти, і я собі піду!” Я тоді тобі сказав: “Йди на море і увійди в якусь рибу. А ти мені сказав: “Я шукаю людей”. Тому я додав: “Чому ти не бажаєш увійти в рибу?”. Ти відповів: “А чому ти не хочеш відпочивати в тілі тварини?” Відтак ви, демони, кружляєте по світі, хоча невпинно страждаєте з приводу вашого прокляття, однак це страждання іноді може бути більшим, іноді меншим. Блукаючи по тому світі, іноді ви можете, наскільки вам це дозволить Бог, запанувати над людським тілом. Доказом тому є біснуваті; про тих нещасних часто говориться в Євангеліях. Але коли ви не можете запанувати над людським тілом, то входите в тварин, як в Геразинському краю, за часів Ісуса, входячи в тіла свиней, що паслися. Ви також можете запанувати над певними місцями, особливо там, де відбуваються спіритичні сеанси, спричиняючи там виникнення незбагненних і жахливих явищ, для зникнення яких потрібні спеціальні благословення священиків…
– Маєш інші запитання?

– Я лише розпочав. Поділюся з тобою спостереженням, яке виникає з мого досвіду як екзорциста.
Оскільки у людському тілі ти в якійсь мірі знаходиш відпочинок, то, коли ти можеш заволодіти кимось, вдаєшся до різних фокусів, щоб перебувати в ньому якомога довше. По-перше, ти чиниш все, щоб тебе не впізнали і не вигнали з тієї особи. Ти вибираєш людські тіла, котрі страждають на якусь недугу. В такий спосіб, замість того, щоб зайнятися біснуватістю, всі зосереджуються на хворобі. Так ось, в деяких біснуватих може проявлятися одночасно і хвороба, і сама біснуватість. Щоб тебе не вигнали ти часто говориш: “Я добрий дух. Прибув, щоб допомогти всій сім’ї”. Ти боїшся екзорцизмів, і коли тебе викриють, ти намагаєшся ввести в оману священиків-екзорцистів, намагаючись переконати їх в неефективності екзорцизмів. В такий спосіб декотрі з них, не бачачи плодів екзорцизму, знеохочуються і перестають їх проводити. Ти намагався і зі мною застосувати таку тактику, але я намагався не знеохочуватися і не потрапити в твої тенета. Пам’ятаєш, Меліде, того чоловіка, котрого ти тримав у своїй неволі більше двадцяти років? Я, проте, кожного дня проводив екзорцизм; ти опирався молитвам; тому я почав проводити екзорцизм двічі на день; тоді роздратований, ти сказав: “Досить! Я більше не витримаю! Волію повернутися до пекельного провалля”. Серед твоїх фокусів, є ще один, коли тебе викривають, то часто говориш: “Я – душа такої чи такої вбитої особи”. Пам’ятаєш, Меліде, коли під час одного екзорцизму я запитав: “Хто ти?” Ти відповів: “Я сержант Блуетті з Палермо, вбитий шістнадцять років тому”. Але коли я поступово посилював молитви, врешті ти виявив себе: “Я демон! Чому ти хочеш мене вигнати? Що поганого я чиню тій особі?” Хотів би я знати, Меліде, чому ви, демони, волієте повернутися в пекло, ніж терпіти екзорцизм?..
– Коли ми перебуваємо в пеклі, наше страждання величезне, але під час екзорцизмів – воно ще більше. В пеклі ми, так би мовити, далеко від Бога. Під час екзорцизмів ми ближче до Нього і тому наше страждання збільшується. Подібно, як з вогненною піччю: що ближче наближаєшся до неї, то більше відчуваєш жар, що б’є з неї.

– Хто б міг подумати, Меліде, що між нами виникне такий зв’язок, звісно не дружби, але безперервної боротьби. І до того ж, якої боротьби. Не раз я питаю сам себе осудливо: що ж такого притягує Меліда до мене? Він не відступається від мене ні вдень, ні вночі, і постійно мучить мене духовно і тілесно. Ти, демоне, дуже працьовитий у знущанні наді мною. Та я помітив, що, будучи ангелом темряви, ти в особливий спосіб облюбував собі ніч для появи і для того, щоб мене мучити.
– Попе, не треба великих знань, щоб збагнути мою поведінку по відношенню до тебе. Моє завдання – відбирати душі у Бога, а ти противишся тому і забираєш їх в мене. Ти постійно пишеш і роздаєш різні релігійні книжечки, а ті, котрі їх читають, вірять в те, що ти пишеш.

– Гаразд, але якщо ти могутній, а я пишу книжки проти тебе, а в чотирьох з них безпосередньо викриваю тебе, тоді чому ти не паралізуєш мені руки?
– Я не можу, той там (Бог) не дозволяє мені того.

– Пам’ятаєш, Меліде, що ти зробив кілька місяців тому? Це було о шостій ранку, я вставав з ліжка, а ти влетів до моєї кімнати оскаженілий і схопив мене за горло. Тоді ти хотів мене задушити. Я чув твої лапи на шиї і на інших частинах тіла. Боротьба була запекла…
– Так. Ти виграв, бо Христос дав тобі зброю, яка сильніша від мене. Це заклик до Крові Христової, заклик, який ти невпинно повторюєш під час боротьби зі мною. Того ранку ти мав приготовані до відправки дві тисячі книжок. І тому я атакував тебе.

– Оскільки ми говоримо про твої видимі появи, поясни мені одну незрозумілу річ. Вночі 24 травня 1963 року ти увійшов до моєї кімнати. Тоді ти прийняв форму міцно збудованої жінки. Ти кинувся на мене. Я почав боротися як завжди, але в якийсь момент ти скрутив мене. Ти добре знаєш, що коли ми боремося, я інстинктивно кусаю тебе за руки, але на диво нічого тоді не чув під зубами. Чому я не відчуваю на своєму тілі твоєї лапи? Коли я тебе відштовхую, відчуваю твоє тіло, а коли кусаю, то потрапляю в порожнечу.
– Тієї самої ночі, коли я атакував тебе, приймаючи постать жінки, я з’явився потім в іншій, людській постаті біля твого ліжка. Ти міг мене тоді бачити. Ти бачив моє втілення, мої вени, кістки. Ти бачив людське тіло. Інстинктивно ти намагався мене торкнутися, але як тільки твоя рука наблизилася до моєї, я раптом зник і ти був знову сам в кімнаті. Ми, демони, хоча і збунтувалися, та все ж надалі зберегли свою ангельську природу, а відтак, і наш розум, який є вищим від будь-якого людського розуму. Нам відомі всі таємниці природи і тому можемо прийняти будь-яку можливу чуттєву форму. Ми можемо вчинити видимим те, чого насправді не існує фізично, а також приховати те, що існує. Ми також можемо дати вам сприймати або не сприймати різні враження. Тіло тієї жінки, яку ти бачив, а також особа, котра з’явилася пізніше, насправді не існують, але вони впливали на тебе так, наче б існували фізично.

– Чому та напасть відбулася саме тієї ночі?
– Це був вибух гніву до тебе, бо день перед тим тебе прийняв Папа на приватній аудієнції, і ти мав нагоду порозмовляти віч-на-віч, а це мені не подобалося.

– Мені здається, що ти багато разів нападаєш на мене без причини. Пам’ятаєш, Меліде, як кілька років тому ти напав на мене посеред ночі? Ти увійшов тоді до моєї кімнатки і, як завжди, намагався вхопити мене за горло, але нічого не міг мені вдіяти, бо, як сам бачив, в узголів’ї мого ліжка з’явилася раптом якась грізна рука і, вже за мить, ти мусив полишити мене в спокої і втікати. А пам’ятаєш, як наприкінці липня 1983 року, я був у пансіонаті св. Клари з Фюдджі? Тоді ти влетів до моєї кімнати і кинув гранату. Навіщо ти це зробив? Що за вибух був тоді! Тоді я подумав собі: цього разу Мелід порозбивав раковину, дзеркало і все інше! Але, як виявилося, ніщо не було знищене.
– Тоді в Фюдджі, я мусив тобі завадити, бо своїми вечірніми науками ти виривав від мене душі, котрі вже були мої, а вони масово верталися до Христа.

– Меліде, якийсь період часу твої атаки були дуже частими.
– Звісно, бо тоді, перебуваючи в горах, поринувши в тишу, ти безперервно писав книжки. З кожною написаною сторінкою мій гнів зростав. Саме тому, я нападав на те, докучаючи тобі також внутрішньо.

– Так було. Саме тоді я хотів ближче зрозуміти твої дії. Ісус дозволив це. Однієї ночі, коли я йшов спати до моєї кімнати, я раптом почув щось таке, наче наближався циклон. Його попереджувало пронизливе сичання, яке було чути за метр від мого ліжка. Тимчасом, я опинився у твоєму підпорядкуванні і побачив, що ми знаходимося в похмурій печері. Вас було трос. Всі з чорними обличчями. Твої товариші всілися і спостерігали за нашою боротьбою. Ми сильно билися близько десяти хвилин. Це я знаю, бо, як тільки ти мене відпустив, я поглянув на годинник.
Меліде, ти мене так сильно мучиш, скільки форм ти приймаєш, щоб мені докучати, також і на вулиці, не лише в приміщенні. Пам’ятаєш тоді, в моєму місті, на площі у Флоренції, або в лікарні, або тоді, коли ти прийняв постать нічного охоронця. Я хотів би знати, яку користь ти маєш з того, що примножуєш невпинні муки, яких мені завдаєш. Коли я в ліжку, то несподівано чую якийсь дзвінок під ковдрою, або приймаєш вид яструба і лопочеш крилами, сильно б’ючи в подушку. Іншого разу ти лягаєш поруч і глибоко дихаєш. Не раз, впродовж дня, ти б’єш мене кулаками в плечі, або, як павук, розповзаєшся на моєму обличчі. Пам’ятаю, як ти дав мені відчути біль від проколювання товстою голкою, яка проникала від маківки голови аж до підборіддя! Насправді, я не бачив жодної голки, але біль був дуже реальним. І ще, яку насолоду ти отримуєш від того скаженого виття та бурчання, які ти дав мені почути?
– Небагато треба, попе, щоб це зрозуміти! Ти мене мучиш своїми різноманітними євангелізаційними діями, а я тобі просто відплачую. А тепер я тебе запитаю: невже ти мене справді боїшся? Я, Меліс, і маю в своєму розпорядженні все, щоб зробити з тебе ганчірку.

– Щиро кажучи, я лише кілька разів легко здригався перед тобою, але мені це швидко минало, як тільки я пригадував собі, що ти не вільний, і не можеш ні на мить відступити від Волі Божої. І дійсно. Коли ти намагався мене залякати, я завжди відповідав тобі: “Я не боюся! Якщо Бог на це дозволяє, будь-ласка дій”. А в іншому випадку, ти нічого не можеш мені вдіяти. Пам’ятаєш, як одного разу ти почав мені погрожувати? “Побачиш, попе, що я зроблю сьогодні вночі!” Тому, я чекав на тебе тієї ночі. Ти прийшов, але не міг увійти в мою кімнату. Ти гатив в двері, але не міг їх відкрити. Тепер, Меліде, змінімо тему. Ти чудово знаєш, що іноді Ісус Сам вибирає Собі душі і вводить їх в містичний стан. Ті душі є штурмовим батальйоном проти вас, демонів. Вони мають стигми, тернову корону на голові і втішаються різноманітними небесними видіннями. Та, однак, вони безмежно страждають, бо мусять врятувати багато загиблих душ. Ви, демони, чудово знаєте ті вибрані душі, кожну зокрема.
– Ну звісно, ми їх чудово знаємо і за кожною з них слідкуємо вдень і вночі, так як слідкували за Отцем Піо. Якщо Христос працює в тих душах на 100 відсотків, то ми у своїх чортівських викрутасах викладаємося на 90 відсотків. Ми б’ємо безпосередньо в ті містичні душі, а посередньо також в їхніх духовних керівників. Я чудово знаю, що впродовж багатьох років ти був і постійно є духовним керівником вибраних душ. Це твоє завдання повинно тобі пояснити ненависть, яку я відчуваю до тебе. А тепер, що ще хочеш знати?
– Маленьке пояснення. Я не буду зупинятися над історією кожної з відомих мені містичних душ. Я пригадаю тобі лише одну, яку веду вже 35 років. Ти чудово знаєш, про кого я хочу зараз говорити. Саме так, про ту жінку, мученицю Чернечого Покликання. З дитинства Ісус являвся їй і вибрав її на надзвичайну жертву. Він прищепив їй сильне прагнення бути черницею. Коли вона багато разів намагалася реалізувати своє покликання в різних Згромадженнях, ти своїми нічними підступами вчинив так, що вона ніде не могла скласти чернечих обітниць, і її безжалісно виганяли з усіх спільнот. Пам’ятаєш, що трапилося в Турині, в інституті св. Анни? В період, коли вона вже мала духовний одяг, кожного вечора, коли спільнота йшла на нічний відпочинок, ти відчиняв закриту браму, а потім всі двері і силою забирав ту молоду черницю, щоб впродовж кількох годин під примусом возити її на мотоциклі по місту. Всі мешканці міста були обурені, бачучи тебе під видом юнака, як ти возив на мотоциклі одягнену в чернечий одяг дівчину. Ця історія повторювалася кожної ночі близько 11 години. Сестра настоятелька не хотіла вірити у плітки на цю тему, аж до дня коли в місті стало надто голосно. Тоді вона запросила до монастиря осіб, котрих бачила на мотоциклі -молодого чоловіка з черницею – показала їм всю спільноту і просила показати винуватицю. Всі одноголосно вказали на ту бідну дівчину: “Це вона! Це вона!” Наступного дня сім’ю тієї черниці телеграмою повідомили про вигнання їхньої доньки зі Згромадження. Ти, мабуть, також пам’ятаєш, Меліде, як ту особу потім прийняли на випробування до Спільноти Сестер в Кательфідардо. Там ти також не давав їй спокою. Одного дня, коли сестри були зібрані в каплиці на спільну молитву Літургії Годин, там з’явився і ти, в постаті людини. Тоді тебе бачила навіть сестра Настоятелька. Пам’ятаєш, що ти тоді зробив? Ти стрибнув до тієї молодої дівчини і стягнув з неї одяг, залишаючи її лише в панталонах. Всі сестри втекли налякані з каплиці, а твою жертву вже наступного дня відправили додому. В цій справі, ти був дуже затятий, Меліде, але і я не піддавався і надалі залишився духовним керівником тієї особи. Я підшукав для неї наступне Згромадження, цього разу затворницьке. Я повідомив про всі події Настоятельку, котра анітрохи не налякалася і прийняла ту дівчину в спільноту. Звісно, ти й цього разу не здавався і подвоїв свої диявольські фокуси, стаючи набагато настирливішим, ніж в попередніх випадках. І я також, приходив частіше ніж звичайно до того монастиря. Настоятелька повідомляла мене про все. При цьому вона була дуже відважною, хоча для того, щоб її залякати ти почав приймати різні форми також у її присутності. Молода черниця вже була загартована від твоїх атак, але цього разу ти приготував для неї щось нове. Коли її вже допустили до облечин, урочистого вдягання габіту, за кілька днів перед цією подією, ти обрізав її волосся. Сестра Настоятелька була дуже заклопотана з цього приводу, бо ритуал облечин передбачав обрізання ножицями трьох пасм волосся дівчині, яка отримувала чернечий одяг. Тому, Настоятелька була змушена вдавати, наче обтинає волосся, якого не було. Скажи мені, Меліде, навіщо ти обрізав ті коси, котрі я до сьогодні зберіг як пам’ять про всі ті події?

– Одного дня, та молода дівчина звершила порожній акт, коли захопилась своїми каштановими косами. Тоді, Всевишній дозволив мені обрізати волосся, як відплату за той порожній вчинок.
– Але й цього разу ти не вгамувався і як колись забирав ту дівчину і кружляв з нею ночами по місті. На наслідки цього не треба було довго чекати, дівчина знову була змушена покинути монастир. На щастя, в місцевості, де я перебував, я знав одного дуже відданого священика, настоятеля парафії. Я оповів йому всю історію, а він дуже тим перейнявся і вирішив опікуватися тією мученицею чернечого покликання. Ми домовилися, що як тільки почнуть діятися якісь дивні речі, він зателефонує до мене, і я відразу приїду, бо знаю, що робити в таких ситуаціях. Минуло кілька днів, і ось одного ранку дзвінок від нього: “Прошу швидко приїхати до мене”. Ми обоє увійшли в її кімнату. Вона спокійно лежала в ліжку, на покривалі. Була одягненою, обличчя її було вкрите численними, кривавлячими ранами: одна – на чолі, друга – на бороді, дві інші – на щоках. На її вустах було видно сліди опіків. Руки були так міцно зав’язані в зап’ястях, що від стискання почорніли. Я не вперше бачив людей в такому стані, тому це не справило на мене враження. Я запитав дівчину, що трапилося? Вона зі спокоєм в голосі відповіла мені: “Вчора вночі, близько одинадцятої години, я клячала біля ліжка. З’явився демон і, як завжди, взяв мене в місто. Сьогодні вранці біля п’ятої привів мене назад. Потім, торкаючись мене, попік мені обличчя, а потім зв’язав руки”. “Отче, – сказав я настоятелю, – не переймайтеся тим. Чорт не вперше так з нею поводиться, і вона знає як потурбуватися про себе. Через тиждень її рани зникнуть, а шкіра набере свіжості, як в дитини”. Тоді парох розрізав ножем пута, якими була зв’язана дівчина. А тепер скажи мені, Меліде, чому ти так мучиш ту особу?

– Через своє жертовне життя, вона вириває з моїх кігтів багато душ, а я, не маючи змоги тому завадити, принаймні переслідую її вдень і вночі. Я знаю, що Христос переможе, але, хоча б в такий спосіб, вилию свою злість.
– Меліде, я знаю, що ти маєш могутніх ворогів, і ними є ті, котрі щодня живуть в тісному зв’язку з Богом і сумлінно віддаються своєму апостольству. На жаль, ти маєш також багато друзів, а між ними є такі, котрі не вірять в твоє існування. Стверджують, що не вірять в тебе, але живуть за твоїми вказівками. Заперечують існування пекла і віддаються гріху, прагнучи лише заспокоєння власних пожадань. До іншої категорії твоїх союзників належать ті, котрі входять в стосунок із тобою через спіритичні сеанси, а в особливий спосіб ті, котрі бажають стати медіумом. Ти прагнеш того, щоб ті “викликані духів”, медіуми, а також їхні допитливі друзі, викликали тебе.

Вони вірять, що в тих сеансах викликають душі померлих, а тим часом це ти, брешучи, відповідаєш на їхні запитання. В цьому твоя мета, бо бажаєш всіх людей постійно оббріхувати. Брешеш, коли говориш про реін-карнацію, про прибульців з космосу, або про блукаючі по землі душі, які очищаються. Ти добре знаєш, що, переконуючи людей про реінкарнацію, в такий спосіб ти утверджуєш їх в переконанні, що пекла не існує. Пам’ятаєш, Меліде, як одного дня я запитав тебе: “Меліде, в Ім’я Бога, відповідай! Чи правда те, що реін-карнація, в якій ти нас хочеш переконати, є твоїм фокусом?” А ти відповів: “Якщо ти знаєш, що це мій фокус, тоді навіщо питаєш? Навіть, якщо я брешу, то завжди знайдеться хтось, хто мені повірить”. В такому випадку, поясни мені тепер кілька справ стосовно спіритичних сеансів. Коли медіум прикликає померлу душу і задає їй запитання, учасники сеансу переконані, що покликана душа приходить і відповідає.
Тим часом ти і твої друзі маскувалися під ті душі і заспокоювали цікавість присутніх, звісно городячи їм саму брехню. Іншого разу ви були оскаженілі. Чому? Ти багато разів говорив мені про те, що ви витворяли з учасниками сеансів. Саме в ті дні, до мене прийшов молодий хлопець, котрий весь трусився і казав: “Я повертаюся з Віченца, де з друзями ми вирішили під час сеансу викликати одного померлого: медіуму раптово стало дуже погано, з його вуст йшла піна. Образи та інші речі, що висіли на стінах, почали тремтіти. Стіл, за яким ми сиділи, піднісся на метр над підлогою і полетів до однієї із стін і прилип до неї. За мить він з гуркотом впав на землю. Я і мої друзі, нажахані, вибігли з кімнати. Ми добігли до мотоциклів, але жоден не хотів завестися”.
Той хлопець також сказав мені: “Я більше ніколи не повторю такого. Як мені страшно. Під час інших спіритичних сеансів, ніколи не було чогось подібного, завжди було тихо”. Скажи мені, Меліде, чому цього разу відбулося це заворушення?
– Легко можеш здогадатися про причину. Якщо навіть той, хто бере участь в сеансах, є малорелігійним, ба, навіть, чужоложить, або давно не приймає Таїнств, але, випадково, має біля себе якусь посвячену річ, яка стосується Христа або тієї Жінки, мого ворога, я кожного разу розсіюю жах поміж тими, котрі викликають померлих.

– Моє інтерв’ю з тобою ще не завершене. Тепер ти відповідатимеш на наступні питання. Кажи: “Чи всі демони мають таку саму силу?”
– Ні, Христос навчав про це, коли говорив до апостолів, безсилих перед демоном, що сидів у біснуватому: “Той вид демонів можна перемогти лише постом і молитвою”. Наймогутнішими є демони, котрі схиляють до сексуальної нечистоти. Я є одним з начальників таких демонів. Я і мої піддані, зазвичай, перемагаємо у боротьбі з людиною.

– Знаю, що жінки та чоловіки мають дар свободи. Відтак, якщо ми хочемо, то можемо відбити кожну з ваших атак.
– Теоретично ти правий, але на практиці все по-іншому. Ми дуже інтелігентні, а, окрім того, ми добре знаємо людські прагнення. До кожної особи ми вміємо підійти з потрібної сторони. З допомогою нечистих пожадань ми затьмарюємо ваш розум і ламаємо вашу волю, як вогонь гне залізо. Найкращий спосіб, це ловити жінок та чоловіків на гачок “любові”. Використовуючи той “сердечний” прийом, в 90 відсотках випадків ми співаємо пісню перемоги.

– Думаю, що ви, демони, натреновані в різних завданнях, подібно до солдатів на землі: одні б’ються в повітрі, інші на землі і на морі. Отож, поміж вами є такі, котрі підштовхують людей до блюзнірств з найменшого приводу, ще інші відповідно до: ненависті, атеїзму, крадіжок, тощо. Я, однак, вважаю, що оскільки більшість гріхів люди здійснюють небагато разів, бо швидко гидують ними, то з гріхом нечистоти зовсім інша справа.
Вже через декілька падінь він стає звичкою, її важко позбутися, а, окрім того, вона починає набирати вигляду добра, прикриваючись приємністю. Меліде, я неодноразово питав тебе під час екзорцизмів: “Котрий з гріхів провадить найбільше душ до пекла?” Ти завжди мені відповідав: “Не мушу тобі цього казати. Ти сам знаєш”. Як на мене – це гріх нечистоти.
– Бачиш, ти, сам знаєш відповідь. Усі ті, що ув’язнені у пекельному проваллі, перебувають там за нечистоту. Вони також грішили й іншими гріхами, але завжди осуджували себе через нечистоту або теж нечистотою.

– Що ти думаєш про всіх тих, котрі живуть неморально?
– Я думаю, що вони вже внесені до реєстру проклятих і що тільки велика благодать могла б їх витерти з нього.

– Тобто, в реєстрі твоїх невільників є також розлучені чоловіки та жінки?
– Всевишній, перед котрим всі мусять бути чистими і без плями, не пустить в Своє Царство тих, котрі кожного дня живуть у гріху нечистоти. Це саме я і мої товариші переконали керівників ваших держав, щоб вони схвалили юридичне розлучення, без якого “цивілізаційний поступ”, який ми пропонуємо, був би неможливий. Першими, хто заплатить за цей закон, який ти називаєш негідним, який проте є скарбом мого царства, будуть ті, що його створили, відповідальні за нечисті гріхи розлучених осіб. Покарані будуть і ті, котрі прийняли цей закон.

– Нещасні розлучені, котрі задля короткого життя у нетривких приємнощах, цілу вічність терпітимуть всі ті тортури, яким ти зараз підданий!
– Я, Мелід, переконую людей в тому, що словами Ісуса не слід собі забивати голови, а також в тому, що не слід жартувати із Всевишнім.

– А що буде з численними проститутками?
– Я тримаю їх близько свого серця, щоб жодна з них мене не покинула. їх найбільше поневолює тілесна приємність і жадання грошей. Пекло просторе і в ньому знайдеться місце для кожної з них.

– Котрі з гріхів дають тобі найбільше приємності: особисті, котрі не мають більшого впливу на людей, чи ті, котрі спричиняють скандали і підштовхують інших до зла?
– Звісно, що я волію гріхи, які розповсюджують скандали, бо з ними виникають наступні. Світ наповнений скандалами, а я і мої товариші тримаємося близько тих, котрі їх створюють. Ці люди є нашими найкращими помічниками.

– Ісус Христос сказав: “Хто йде за Мною, той не блукає в темряві… Небо і земля проминуть, але Мої слова не проминуть; не можливо щоб не прийшли спокуси; але горе тому, через кого вони приходять! Краще було б для нього, якби йому на шию повісили жорно і вкинули в море”. Я питаю себе: “Як спокусники можуть жити так спокійно, коли слова Ісуса, Спасителя і Найвищого Судді, такі страшні?”
– Так відбувається завдяки моєму втручанню. Я знечулюю їх духовно, невидимо, але дійсно. Як хірург, знечуливши пацієнта, може різати і відрізати частини тіла, не завдаючи болю, так і я дію. Я чиню, що він не чує жодної відповідальності перед Творцем за свої вчинки і здається, що йому все дозволено.

– Які підступи ти використовуєш, коли зустрічаєшся з особами, які ведуть неморальний спосіб життя?
– Я спотворюю в їхньому розумі заповіді Творця, Який дав людям тіло як інструмент передавання життя. Працюючи в їхній уяві, я чиню так, що сексуальна стриманість видається їм чимось неможливим до реалізації в житті. Втовкмачивши їм в голову це переконання, далі я підсуваю їм різноманітні спокуси, в залежності від того жінка це чи чоловік, від їхнього віку, а також обставин, в яких перебувають.

– Які обставини ти маєш на увазі?
– Надмірна і нерозсудлива фамільярність між жінками та чоловіками, а також різноманітні розваги, які розпалюють пожадання.

– Думаю, що телебачення є одним з найдієвіших засобів, які ти використовуєш у своїй диявольській праці. Коли його використовувати для благої мети, воно може бути джерелом добра, але якщо його використовувати погано, воно може стати причиною багатьох злочинів. В пізні вечірні години показують непристойні і розгнуздані сцени.
-Я збуджую цікавість дорослих, молоді, ба, навіть дітей, і заспокоюю їхні неморальні пожадання.

– Пізніше, вони будуть змушені звітувати перед Богом, Справедливим Суддею, всі автори тих підступних трансляцій, власники телебачення, а також ті, котрі оглядають ті неморальні програми. Колись школа зла найчастіше загрожувала дітям поза родинним вогнищем, а тепер, разом з телебаченням, увійшла під дахи їхніх домівок. Що можна сказати про погані фільми? Безліч телевізорів наповнюється розпустою, а ви, злочинні демони, тримаєте їх у своїх пекельних тенетах і підштовхуєте їх не лише до нечистих думок і поглядів, але набагато далі.
– Всі вони, як це ти добре висловив, знаходяться в моїх тенетах, але не усвідомлюють того, бо одурманені нечистими приємностями. Вони зауважать їх, коли опиняться у вічно палаючому вогні. Думаєш, попе, що телевізори і фільми являються єдиним знаряддям, які я використовую для наповнення пекла? Як пастух радіє видом лугів, щедро порослих свіжою травою, так і я тішуся, а, можливо, й біль-ше, дивлячись на маси жінок, котрі біжать за сучасною модою, особливо на пляжах. З нетерпінням, ми, демони розпусти, чекаємо літнього періоду, щоб ще більше людей сплутати нашими сітями нечистоти.

– Меліде, Ісус чітко сказав: “Якщо хтось дивиться на жінку з пожаданням, то вже согрішив з нею у своєму серці”. Нещасні, нерозсудливі жінки! Пам’ятайте, що є нечистота тіла, але й думок: хто порахує грішні думки та прагнення, котрі розбуджує в розгнузданих чоловіках ваша безсоромна мода, особливо на вулицях та на пляжах, по котрих невпинно ширяють натовпи демонів? Ви поводитеся так на пляжах, змиваючи водою ваші тіла, але, одночасно, забруднюючи ваші душі, і тих, котрі безсоромно на вас дивляться. Хочете остудитися в морі в ті спекотні дні, але одночасно готуєте для себе жар вічного вогню! Чуючи про вічний вогонь, ви іронічно смієтеся, але ті, котрі випередили вас у смерті, вже не роблять того, плачучи за свої провини разом з іншими засудженими!
– Я дуже спритний; щоб осягнути свою мету в світі, я послаблюю авторитет батьків, котрі найперші відповідають за непристойний спосіб вдягання їхніх доньок. Жінок, які безсоромно ганяють, я утверджую в переконанні, що вони не роблять нічого поганого, бо сьогодні майже всі так вдягаються. Використовуючи відсутність обмежень на пляжах, я розбуджую в тих жінках приємність від того, що на них дивляться і ними захоплюються. А тепер, попе, я скажу тобі те, чого ти ще не знаєш. В пеклі зараз перебувають найвродливіші жінки світу, ті котрі в своєму земному житті використовували свою фізичну вроду з метою спокушування чоловіків.

– Але чому ті жінки, безсоромні у вдяганні, не пам’ятають про те, що потрібно буде померти і що їхнє тіло стане харчем для хробаків?
– Ну, бо я, Мелід, віддаляю від них ті думки, які могли б відлучити їх від мене. В подібний спосіб я використовую тих, котрі знаходять насолоду в танцях, вечірках і дискотеках.

– Безперечно твої інтриги поміж любителями танцю приносять плоди нечистоти, бо пристрасна музика і рухи в сучасних танцях розраховані на те, щоб викликати сексуальне пожадання. Прикро, але й ті особи належать до твого диявольського царства. Я переконаний, що так само і література та порнографічна преса є отрутою, яку ти, зазвичай, використовуєш для знищення душ.
– Звісно! Книжки, які розпалюють пожадання, і розбещені фотографії є моєю могутньою зброєю, і я часто її використовую. Відриваю людей від здорової літератури, викликаючи в них огиду до неї, та одночасно розбуджую в них потяг до нечистих речей. Письменники знають про те, знають вподобання людей і, бажаючи вигоди, розкидають на сторінках своїх повістей та ілюстрованих часописів насіння нечистоти, яке самі носять в серцях. Такого типу читання збуджує відчуття і прагнення приємності в читачів, і таким чином, кількість моїх жертв постійно збільшується.

– А тепер кажи мені, Меліде, про тактику, яку ти застосовуєш, працюючи над спотворенням людських сумлінь, змінюючи в гіршу сторону характери дітей, котрі підростають в сім’ях. В перші роки життя хлопці і дівчатка загалом добрі, слухняні, старанні в навчанні, ходять з батьками до церкви, охоче спілкуються, але, коли тільки проминає період дитинства, в міру зростання, вони відходять від Таїнств, легковажать молитву, відчувають відразу, ба, навіть, ненависть до всього, що релігійне.
– Невже ти, попе, не можеш збагнути усіх тих змін? В період дитинства, різноманітні пристрасті зазвичай ще слабкі, неначе приспані. Та, як тільки минає період дитинства, входячи в період дозрівання, людина починає відчувати розбудження пожадання. Аби переможно вийти з того періоду і пережити його без падінь, потрібна Божа Благодать, котра приходить разом з молитвою, чуванням, стриманістю і доброю волею.
На щастя, не всі користуються тими засобами, а коли я розпочинаю мої інтриги, вони легко піддаються їм і потрапляють у залежність, наприклад, наркотиків, а коли це зроблять кілька разів, то потреба продовжувати це є такою сильною, що вони не можуть їй опиратися. Ще краще, коли вони скуштують наркотиків нечистоти, і тоді вони, майже завжди, мої. Падають, підводяться, знову падають і, в такий спосіб, поступово стають безвільними і безсилими переді мною.
Якщо до того долучаться ще й інші чинники, то вони часто підлягають під вплив шизофренії, якої медицина не може вилікувати.
Скільки ж то осіб, а особливо чоловіків, шаленіє через манію нечистоти і, внаслідок цього, мусить покинути роботу чи навчання. Шизофренію не завжди спричиняють зловживання в сексуальній сфері, але це одна з її найважливіших причин. Врешті той, хто в основному керується тілесними пожаданнями, раніше чи пізніше збунтується проти Бога, Який проте, казав вам панувати над власними пожаданнями.

– Меліде, недавно я запитав тебе: “Що скажеш про юнаків?” А ти радісно відповів: “Ех, теперішні юнаки, шукають проституток!” (замість “проституток” диявол вжив більш непристойне слово ). “А що скажеш про дівчат?” Тоді ти ще веселіше відказав: “Вони чинять набагато гірше від їхніх ровесників хлопців”. Сучасна молодь здебільшого спустошена сексом. “А що скажеш про сім’ї?” Подружжя – це Таїнство і лише життя у союзі, дійсно укладеному перед Богом, може бути носієм добра.
– У сім’ях я втручаюся в тисячу різних способів. Ти, попику, добре це знаєш. Скільки моральних зловживань дарують мені молоді люди у своєму передшлюбному житті! Досягнути це допомагають мені також їхні батьки, які дозволяють перебувати молодим людям наодинці, залишаючи їх без жодного нагляду, особливо у вечірніх годинах, коли молоді люди виходять на прогулянки, або виїжджають кудись автомобілем. Саме тоді, я використовую ту мить, щоб спокушати їх і змусити до падіння. Зазвичай, батьки зацікавлені лише в тому, щоб в день шлюбу їхня донька мала на собі білу сукню. Я використовую слабкість і незнання батьків, які дозволяють донькам виходити вечорами з дому і повертатися о будь-якій годині. Кількість молодих, самотні матерів збільшується кожного дня, а саме тому, що я дуже сумлінний і спритний у вигадуванні та підсуванні спокус. Також і в укладених no-Божому сім’ях я невпинно дію: часто мені вдасться вчинити так, що батьки не бажають прийняти нових дітей і вбивають їх до того, як вони вийдуть з лона матері. Скільки-то разів вдається мені через різні підступи послабити почуття поміж чоловіком та дружиною і звернути серце чоловіка до іншої, заміжньої жінки, або ж краще – серце жінки до іншого одруженого чоловіка. В такий, отже, спосіб, я, підсуваючи нечисті пожадання, доводжу подружжя до розлучень та сепарацій, вбиваючи на тому шляху природну любов батьків до своїх дітей.

– Якими ще аргументами ти розпоряджаєшся?
– Я переконую людей, що подружня сепарація лише колись давно вважалася чимось поганим, але тепер, поряд з прогресом, вона необхідна, бо ж серцю не накажеш, а особиста свобода не може бути обмежена ніким. Плоди моєї диявольської праці направду величезні. Завдяки нечистоті, збуджуючи людські пристрасті, я веду чоловіків та жінок, куди мені лише заманеться.

– Тобто, ти ведеш їх в пекло?
– Звісно ж! Як тільки вони помруть, то ділитимуть мій уділ, там, де вічний плач, докори сумління і скрегіт зубів.

– А тепер, Меліде, я вимагаю від тебе відповіді на моє останнє запитання. Знаю, що ти не хочеш цього робити, але я тобі наказую.
– А хто ж ти такий, попе, щоб мені наказувати?

– Я – жалюгідне створіння, але є, одночасно, Священиком і представником Бога; Авторитетом Бога, який походить з мого священства, я наказую тобі сказати правду. З твоїх відповідей можна було б зробити висновок, що увесь світ через неморальні вчинки перебуває у твоєму володінні. Та, однак, у світі, окрім твого царства, є Боже Царство. Зло створює більше галасу, аніж добро, але скільки ж добра знаходиться у світі сьогодні. Не злічити усіх тих душ, котрі через урочисто або приватно складену присягу, обіцяли жити в чистоті! Скільки жінок та чоловіків готові радше віддати життя, аніж згрішити гріхом нечистоти. Скільки ж сімей дотримується слушної стриманості! Яку велику хвалу віддають в такий спосіб усі ті душі своєму Творцеві. Стосовно тих добрих, переможних в спокусах, скажи мені, чого ти найбільше в них боїшся і ненавидиш?
– Двох речей: молитви і втечі від злих нагод.

– А чому ти так сильно боїшся молитви?
– “Бо вона – перший крок до Бога, і здобуває численні благодаті. Важко мені притягнути до себе когось, хто багато і тривало молиться. Усі ті, що зараз знаходяться в пеклі, не молилися або молилися мало і недбало. В особливий спосіб я ненавиджу молитви, звернені до тієї Жінки, Імені Котрої ми, демони, ніколи не вимовляємо. Друга справа, яку я ненавиджу, це втеча від злих нагод. Мої невільники через нечистоту не лише не уникають спокус та злих нагод, але самі їх шукають і з завзяттям створюють все нові нагоди.

Релігійне видавництво “Добра книжка”, 2010