СВЯТИЙ ЄФРЕМ СИРІЙСЬКИЙ – Про боротьбу з гнівом

Про боротьбу з гнівом

Хто проганяє від себе гнів і роздратування – далекий від війни і заколоту, завжди має спокійний дух, веселий вигляд і здоровий розум, – він є оселею Святого Духа.
Лагідний, якщо його й ображено, – радіє, якщо зневажено, – дякує; гнівливих приборкує любов’ю; коли сипляться на нього удари – не метушиться; коли з ним сваряться – спокійний; коли підкорюють – веселий; коли понижують – радіє, не вражає його чужа гординя, заслугами своїми не чваниться, з усіма мирний, начальству покірний, до будь-якої справи готовий, не лукавий, не заздрісний.
Хто не знає заздрощів, той і не домагається почестей; з тими, що радіють, – радіє; допомагає тим, що трудяться; тішиться тими, які йдуть доброю дорогою; хвалить тих, що живуть доброчесно; не заздрить, не має в собі суперництва, всілякому успіхові й усілякій добрій справі іншого радий.
Жалю гідний той, кого уразили заздрість і суперництво, бо він став співучасником диявола, через заздрість якого смерть увійшла в світ (Мудр. 2:24). Серце його завжди знемагає від смутку, вигляд – блідий, а сили покидають його. Заздрощі й суперництво – страшна отрута; з них постають наклепи, ненависть, убивства.
Хто не злословить язиком своїм, той зберіг серце своє і совість свою неоскверненими. Кого не впіймав дух злослів’я, той істинно пізнав, що хоч сам він – людина тілесна, але зберіг себе від злопам’ятства. Хто не з тими, що злословлять, той з Ангелами. Хто не отруїв вух і язика злослів’ям, той сповнений цілительства любови. Хто не осквернив уста свої злослів’ям, у того вони духмяніють плодами Святого Духа.
Хто іншого обмовляє – сам собі виносить вирок. Такий пашить жаром наклепництва, ненависти, тож справедливо його вважають братовбивцею.
Ненависть або заздрість під покровом благочестя – гірка вода в золотих посудинах. Додай до неї дерево життя – і стане вона солодкою. Хрестом Спасителя нашого скасовано всі намови підступного ворога.
Любов просвітлює очі помислів; хто ж полюбляє ворожнечу і сварки, той уподібнюється до людини, що запускає руку свою до гадючого кубла.
Якщо опанує тебе пристрасть злопам’ятства, станеш оселею люті й незнання, а разом з тим і смутку, – навіть лице твоє зміниться, бо сказано: Дорога злопам’ятних веде до смерти (Прип. 12:28).
Хто тримає на серці злопам’ятство, годує змія у грудях своїх.
Чоловік гарячкуватий збаламутить душі братів, а довготерпеливий у любові побоїться Бога.
Від північного вітру хвилюється море, а гарячковість збурює в людині неспокій думок; та великодушність проганяє геть роздратування, без якого вщухає й гнів.
Незагнузданий кінь віддасть вершника свого в руки розбійників, а запальна людина зазнає лиха.
Не слухайся, монаше, заздрощів, не чини зла братові своєму, не прозивай його. Бажаючи осоромити та прогнати брата з місця його, дивись, щоб з тобою не сталося те, що готуєш для нього. Хто копає яму ближньому, сам упаде до неї (Проп. 10:8). Слухай, що написано: Грішники впадуть у власні сіті всі разом (Пс. 141:10).
Не висувай привід: «Цей брат шкодить товариству». Ти сам не чини лиха іншому і не водися з такими, які чинять зло; тому що Бог випробовує серця й утроби (Пс. 7:10).
Хто знайшов шлях довготерпіння й незлобливости – знайшов дорогу життя.
Хто заздрить успіхам брата свого – відлучає себе від життя вічного, а хто допомагає братові своєму – буде разом із ним у житті вічному. Бо якщо на суді буде покарано і тих, що чинили зло, і тих, які їм в тому допомагали, то чи не тим більшою буде нагорода від Господа тим, які сприяли виконанню волі Його?
Краще усмішкою покласти край роздратуванню, аніж лютувати.
Дим геть проганяє бджіл, а злопам’ятність проганяє з серця знання.
Моли Господа, проливай сльози перед Його милосердям, тоді злопам’ятство не оселиться в твоїй душі й молитва твоя буде мов кадило перед Ним (Пс. 141:2).
Хто хоче всюди жити в мирі, нехай шукає не свого власного супокою, а супокою інших у Господі, тоді знайде й власний спокій. А сварливий і злий ніколи не заспокоїться.
Коли брати посваряться між собою, то перший, хто розкається, отримає вінець нагороди, але й другого буде увінчано, якщо не відкине розкаяння, але з готовістю зробить усе, щоб помиритися.
Дратівливість у людині – прірва для неї; хто поборов у собі роздратування – оминув цю прірву.
Коли брати однодумні, – Господь посеред них, а ворожнеча звеселяє лукавого.
У кого викрили порок, а він відмовчується, той злопам’ятний, а хто борониться або признається лагідно й сумирно, той незлопам’ятний.
Людина дратівлива й галаслива – щедра на клятви, а мовчазна – розумна.
Що таке дратівливість? Нахабна й безсоромна пристрасть, за якою слідує розкаяння; печаль з’їдає серце людини дратівливої.
Хто любить заколоти, того нагло настигне погибель, розділення і незцілима скруха, бо він радіє з усього того, що ненависне Богові; а хто любить мир, той успадкує мир; лагідність запобігає роздратуванню в людині.
Що отрута гаспидів, те дратівливість і злопам’ятність: вони й обличчя перемінюють, і думки збурюють, і жили розслаблюють, знесилюють людину до будь-якого діла; а лагідність і любов усе це усувають.
Чим нищиться злопам’ятство? Страхом Божим у душі та пам’яттю про день смерти. Пам’ятай про кончину, перестань ворогувати (Сир. 28:6). Пам’ятай про смерть і надто не заносись, бо скоро будеш у гробі; яку матимеш тоді користь від лихих Діл?
Будь миротворцем, щоб удостоїтись назви сина Божого.
Пожива для вогню – дрова; пожива для роздратування – зарозумілість.
Хочеш приборкати роздратування? Смиренномудро ходи дорогами лагідних і покірних.
Якщо брати надто сердиті один на одного, то блаженним буде миротворець; а того, хто підмовляє їх до сварок, буде покарано.
В людині лагідній і смиренній спочиває дух премудрости; хто йде дорогою премудрости, того любить Господь.
Життя вічне успадкує монах лагідний і безмовний.
Лагідний монах – вартовий, що наглядає за пристрастями.
Прости братові, якщо згрішив він проти тебе, – і Господь простить тобі твої провини.
Поспішай прийти до брата, який образив тебе, і покайся перед ним від чистого серця, бо Господь повелів відпускати братові гріхи до семидесяти раз по сім (Мт. 18:22).
Приймай, брате, покаяння від брата, як від Божого посланця, щоб не принизити Того, хто послав його, і не накликати гніву Божого на себе.
Не нападай на брата свого в день його жалоби і до його душевного жалю не додавай нової скорботи.
Не тримай зла на брата свого, бо написано: Дорога злопам’ятних веде до смерти (Прип. 12:28).
Не можеш стерпіти образи? Мовчи – і заспокоїшся.
Пильнуй себе, щоб не опанували тебе запальність, дратівливість, злопам’ятність; через них житимеш тривожно, недоладно. Але здобудь великодушність, лагідність, незлобливість і все інше, що повинні мати християни для життя спокійного й безжурного.
Не тримай ненависти в серці своєму ні до кого, не відповідай злом на зло; але здобудь любов, яку Божественне Писання ставить вище від будь-якої чесноти, бо порівнює її з самим Творцем: Бог є любов (1 Йоан 4:8).
Того, хто впав, але не має в собі ненависти й заздросте, Господь не полишить, а подасть йому руку помочі, щоб він піднявся, – бо не відкинув він любови. Натомість той, який, здавалося б, стоїть твердо, але зарозумілий у гордощах і ростить у собі ненависть, є в небезпеці: ненависть засліпила очі його, і не бачить він, куди прямує.
Подвизайся, щоб не бути гнівливим, аби не сп’яніти тобі без вина і не обтяжити себе пристрастю гніву.
Радіти з успіхів ближнього – ознака досконалости; прояв лихої вдачі й схильносте до лукавства – сум і незадоволення, коли хвалять іншого.
Без любови неможливо утвердитися в чесноті (1 Кор. 13:2). Без любови будемо далеко від прямої дороги, що веде до небесних воріт. Тож проливаймо сльози, щоб звільнитись від оков ненависти, заздрости, гордині й усілякої іншої диявольської скверни. Бісівське це діло – заздрити успіхам інших. Ненависть закорінена в бісах; над усе вони бажають, щоби всі загинули. Святі ж, так само як і Владика, прагнуть, щоб усі люди спаслися і прийшли до розуміння правди (1 Тим. 2:4), бо, сповнені любови, вони полюбили ближніх, як самих себе.
Будь довготерпеливим, щоб укріпитися в розважливості. Довготерпіння – прекрасний дар; він проганяє роздратування, гнів, зневагу, приносить душі умиротворення.
Коли хтось обмовлятиме тебе, не спалахуй гнівом; натомість відразу усміхнись і зміни роздратування на спокій. Однак пам’ятай, що усмішка разом із роздратуванням збурює в іншому ще більший гнів. Тож спочатку умиротвори серце, а потім вже починай з усмішкою розмову. Вогонь не згасити вогнем. Тому й ти вгамуй свій лютий гнів любов’ю і добротою. Якщо це не допоможе братові, спробуй застосувати інших засобів і вилікувати його, щоб роздратування цілковито не опанувало його і вашої жертви не відкинув Бог (Мт. 5:23-24). Наслідуймо Господа Спасителя, Який був злословлений, але Сам, навпаки, не злословив (1 Петр. 2:23), і Давида, який на злослів’я Семея відповів: Лишіть його, нехай проклинає, бо це Господь звелів йому. Може, Господь зглянеться на моє горе й віддасть мені добром замість сьогоднішнього прокльону (2 Сам. 16:11,12).
189. Нехай сонце не заходить над нашим гнівом, але прощаймо винуватцям і утверджуймо любов, бо вона покриває чимало гріхів. Хто ворогує з братом і думає щось принести Богові в жертву, буде прийнятий так само, як і той, хто жертвує пса, або як блудниця зі своїм приношенням. Хто ворогує з братом і думає, що любить Христа, – той неправдомовець і сам себе обманює.
190. Коли маєш щось проти брата чи брат проти тебе, – помиріться. Якщо того не зробите, то все, що б ви не принесли Богові, не буде прийняте (Мр. 11:25; Мт. 5:23-24). Коли ж виконаєте цей наказ Владики, то з відвагою моліться до Нього: «Прости мені, Владико, провини мої, як і я простив братові моєму, і виконав заповідь Твою!». І Чоловіколюбець відповість тобі: «Якщо ти простив, прощаю і Я твої провини».