Домашня Церква » Наука Церкви » Спадщина святих » Як бути терпеливим - поради старців

 

Як бути терпеливим - поради старців

Автор: Мирон від 6-05-2018, 21:02, переглянули: 2769

ЩО ТАКЕ ТЕРПЕЛИВІСТЬ
Терпеливість — це чеснота, яка в кожному стражданні, покладається на волю Божу і святий Його Промисел. (Святитель Тихон Задонський)
Терпеливість є безперервна благодушність. (Преподобний Нікон Оптинський)
Терпеливість в тому полягає, щоб у всіх скорботних та важких обставинах не унивати і не сумувати, як в тілесних трудах, так і в душевних помислах, але мужньо і благодушно терпіти всі злостраждання навіть до смерті, в надії на милосердя Боже, за словом Господнім: Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені, і я облегшу вас.(Мт. 11, 28). І ще: хто витриває до кінця, той спасеться (Мт. 10, 22). (Преподобний Теодор Санаксарський)
Область терпеливості широка і простягається на ціле життя людини, так само, як і охоплює собою всі долі людства у світі цьому. З терпеливістю людина здобуває і зберігає всі блага, досягає успіху в справах, досягає сповнення бажань, без ушкодження витримує напади зла; вийшовши з терпеливості, вона відразу в небезпеці втратити благо і постраждати від зла або, що більш страшно, вчинити зло. Без терпеливості нема подвигу, а без подвигу нема чесноти, або дару духовного, ні спасіння. Бо Царство Небесне здобувається силою (Мт. 11, 12). (Преподобний старець Боніфатій)
Терпеливість є та плодюча земля, на якій проростає всіляка чеснота. Згадайте євангельську притчу про сіяча зерна на полі своєму: «... одне впало край дороги... друге упало на камінь... інше впало між тернину... інше впало на добру землю» (Лк. 8, 5— 8). Те зерно, яке впало край дороги, на камінь і між тернину, загинуло, і лише те, що впало на добру землю, дало щедрий плід. Що ж це за добра, хороша земля? Послухаємо, як пояснює це Христос: зерно, «що на землі добрій, це ті, що чувши слово серцем щирим, добрим, його держать і дають плід у терпінні» (Лк. 8, 15). Кажучи це, Ісус голосно мовив: «Хто має вуха слухати, нехай слухає.» (Лк. 8, 8). Послухаємо ці слова: «дають плід у терпінні». Терпеливість є та добра земля, та плодюча нива, на яку впавши, насіння Боже проростає і дає щедрий плід добрих діл. (Святитель Димитрій Ростовський)


ЧОМУ ТРЕБА БУТИ ТЕРПЕЛИВИМ
Ті, які мають терпеливість, позбудуться багатьох скорбот.
Терпеливий досягає всіляких чеснот.
Всі святі досягли обітниць постійною і довгою терпеливістю. Тому будемо щодня примушувати себе, щоби й нам з ними успадкувати Царство Небесне.
Хто знайшов шлях довготерпеливості та незлобливості, той знайшов шлях життя.
Бідний і окаянний той, хто не здобув терпеливість; він колишеться вітром, не переносить образ, малодушний в скорботах, нарікає при повчанні, перечить у послуху, лінивий в молитвах, повільний у відповідях, схильний до суперечок
(Преподобний Єфрем Сирійський)
Яку велику користь приносить терпеливість в суспільстві та всякому званні! Терпеливістю зберігається любов та згода між владою та підвладними, між батьками та дітьми, між панами та рабами, між братами, між друзями, між сусідами, між покупцями та продавцями, так що без терпеливості ніякого добра бути не може. Від нетерпеливості чоловік з жінкою, брат з братом, приятель з приятелем сваряться і ворогують там, де має бути мир і згода. Від нетерпеливості пан раба, батько сина, чоловік жінку, володар підвладного мучить і б'є. Від нетерпеливості в тих, які постраждали, виникає злий замисел на тих, які б'ють; звідси буває, що раб пана, жінка чоловіка, підвладний володаря, син злого батька готовий вбити і вбиває, і багато такого зла трапляється. Терпеливість же все зло припиняє. Нетерпеливість нищить доми, села, міста й держави, бо від нетерпеливості — незгода, від незгоди — сварка й боротьба, від боротьби — кровопролиття і вбивство людей, які становлять суспільство. Терпеливість же запобігає всьому цьому злу. Бо де терпеливість, там нема сварки й боротьби. (Святитель Тихон Задонський)
Ціле людське життя з'єднане з терпеливістю, як каменобудівля із розчиненим вапном. Як вапно для цегли при творенні стіни, так на кожному кроці життя — терпеливість.
Ще не з'явилася людина на світ, а вже терпить за неї мати, а ймовірно — і саме дитя, і з першою пеленкою привчається дитина до терпеливості — на користь та спокій собі.
І звідси до останнього могильного покрову ціле життя складається в терпеливості: терпеливість у віці, терпеливість в науці, терпеливість у стосунках між людьми, в трудах та хворобах. Нарешті, терпеливістю здобувається спасіння: хто витриває до кінця, той спасеться (Мт. 10, 22), каже Господь.
Тож не оминай терпіння, не нарікай, коли воно відвідає тебе, але як старого знайомого зустрічай, і надією на Бога відпроваджуй його з миром, — і будеш не тільки смиренна, але й мудра.
(Преподобний Антоній Радонезький)

ЯК ВЧИТИСЯ ТЕРПЕЛИВОСТІ
«Отче! Навчіть мене терпеливості», — сказала одна сестра. «Вчись, — відповів старець, — і починай з терпіння неприємностей, які наступають і зустрічаються».(Преподобний Амвросій Оптинський)
Ти, матінко, просиш навчити тебе терпеливості... Дивна ти яка! Її вчить Бог! Її вчать люди — сестри! Її вчать обставини цілого життя! І всі вони вчать тебе терпеливості, вчать ділом, самим єством здатності терпіти — ти просиш у мене уроку теоретичного терпіння... Терпи все, що находить — і спасешся! (Преподобний Анатолій Оптинський)
Видно, що стараєшся і бажаєш спастися, — тільки не вмієш, не розумієш духовного життя. Тут весь секрет в тому, щоб терпіти, що Бог посилає. І не помітиш, як в рай увійдеш. (Преподобний Анатолій Оптинський)
Всіляке добре діло з терпеливістю і скорботою виправляється: потім ті ж, які нині через нерозважність нарікають, будуть дякувати. Апостоли під час проповіді, хоч і були спокусою для юдеїв, а для еллінів безумством, та не переставали проповідувати Христа розп'ятого; і терпеливістю своєю цілу вселенну пройшли і насадили віру Христову; а якби вони, дивлячись на спокусу та нарікання, залишили проповідь, яка би була користь? Вам можна в малому образі взяти це для себе прикладом...(Преподобний Макарій Оптинський)
...Потрібно вчитися терпіти не тоді, коли нас за вину гудять, але коли нас невинно поносять та докоряють. (Преподобний Макарій Оптинський)
Потрібно терпіти вміючи, а то можна перетерпіти і ніякої користі не отримати. По-перше, дотримуй святу віру, і провадь бездоганне життя за вірою, кожен же гріх, який трапиться, негайно очищай покаянням. По-друге, все, що доводиться терпіти, приймай як з руки Божої, пам'ятаючи твердо, що без волі Божої нічого не буває. По-третє, віруючи, що все, що походить від Господа, посилається Ним на благо нашим душам, за все щиро дякуй Богові, дякуй і за скорботи, і за радості. По-четверте, полюби прикрість заради великої її спасительності, збуди в собі спрагу її як пиття, хоч і гіркого, але цілющого. По-п'яте, тримай в думці, що коли прийшла біда, то її не скинеш, як тісний одяг, треба перенести. Чи по-християнськи ти перетерпиш її, чи не по-християнськи — все ж перетерпіти неминуче; тож краще перетерпіти по-християнськи. Нарікання не позбавляє від біди, а лише її обтяжує, а смиренна покірність визначенням Промислу Божого і благодушність забирають тягар у бід. По-шосте, усвідом себе вартим ще й не такої біди, усвідом, що якби Господь хотів поступити з тобою за правдою, то чи таку біду слід було послати тобі? По-сьоме, більше від усього молися, і милостивий Господь подасть тобі силу духу, при якій, тоді як інші дивуватися будуть твоїм бідам, тобі буде видаватися, що й терпіти нема що. (Святитель Теофан Затворник)
Не починай нічого, не обміркувавши і не розрахувавши, що на затію вистачить сил. Так Господь повелів в притчі про того, хто починає війну і приступає до будови дому. В чому ж цей розрахунок? В тому, за вказівками Господа в тих же притчах, щоб озброїтися заздалегідь самовідданістю і терпеливістю. Поглянь, чи є в тебе ці опори всіх трудівників у добрі, і якщо є — починай діло, а якщо нема, то заздалегідь запасися ними. Якщо запасешся, то що б не трапилося на шляху до сповнення наміру, все перетерпиш та перебореш і почате доведеш до кінця. Розрахунок не означає, що якщо діло важкувате — кинь його, а те, щоб надихнути себе на всякий труд. Звідси буде походити твердість волі та постійність ділання. І не буде з тобою ніколи такого, щоб ти сказав: «Іду», а потім не пішов. (Святитель Теофан Затворник)
Терпеливість скріплюється молитвою, яка випрошує Божу поміч в несенні накладеного хреста. Як страждаючі діти кажуть про печаль своїм батькам і від них отримують розраду, чи як приятель своєму вірному приятелеві повідомляє про сердечну скорботу і від того відчуває на серці певну відраду, так і ми відчуваємо полегшення нашої печалі, коли Богу, Який є «Отець усякого милосердя і Бог усякої втіхи» (2 Кор. 1, 3), повідомляємо нашу печаль в молитві. (Святитель Тихон Задонський)
Терпіти не вмієш — вчися самою терпеливістю. Ослабнеш духом — знову берися за цю спасительну зброю. А з часом і навчишся, бо всякої чесноти, як і якогось мистецтва, навчаються не відразу, а багато мине часу і багато треба труду, тоді вже й дасться наука. (Преподобний Анатолій Оптинський)
Бог наш не називається Богом праздної бездіяльності та втіх, але Богом терпеливості та довготерпеливості. Він дійсно виробляє терпеливість і благодушність в тих, хто віддає Йому себе, щоб вони одержували перемогу дивну і нову, подібну до тої, яку одержав Христос, який був розп'ятий і скуштував смерті. Він переміг убивць Своїх та світ, тепер же уділяє від подібної сили Своєї і тим, які страждають за Нього, і через них знову перемагає тих же убивць та світ. Це треба знати кожному християнину, щоб хтось не виявився марно віруючим в Христа, як незнаючий таїнства християнства. (Преподобний Симеон Новий Богослов)

ЯК ТЕРПІТИ НЕДОЛІКИ БЛИЖНІХ
Згадай, скільки ти від юності согрішав перед Богом, але терпів тебе Господь. Що, якби Бог поступив з тобою за правдою Своєю? Давно б душа твоя зійшла в пекло. Як Бог довго терпів тебе і чинив тобі за милістю Своєю, так і ти чини ближньому твоєму. (Святитель Тихон Задонський)
Якщо брат скаже тобі грубе слово через малодушність, перенеси це з радістю, бо, розглянувши помисли свої перед Всезнаючим Богом, знайдеш, що ти сам согрішив.(Преподобний авва Ісая)
Хто заради Бога, для збереження миру переносить жорстокі слова людини грубої і нерозумної, той назветься сином миру і може стяжати мир в душі, тілі й дусі.(Преподобний авва Ісая)
Коли згадаєш про тих, які ображають та переслідують тебе, не скаржся на них, а краще помолися за них Богу, як за винуватців величезних благ для тебе. (Преподобний авва Ісая)
Коли побачиш, що ворог засмучує тебе, не кажи жодного образливого слова і не бажай йому зла за це, а увійди (в церкву), прихили коліна і, проливаючи сльози, моли Бога припинити скорботу, загасити печаль. (Святитель Йоан Златоуст)
Бог велить нам робити добро, і терпіти образи, і не воздавати злом за зло; диявол радить протилежне. Коли робимо добро і терпимо, підкоряємося Богу, а противимося дияволу, який навчає зла та відводить нас від терпеливості. І так, переможений терпеливістю, як побитий палкою пес, він втече від нас. Тоді Бог буде стояти за нас і від нас його буде проганяти. Про це і святий Златоуст каже: «Диявола треба перемагати терпеливістю».
Чи хочеш не уступати і протистояти дияволу? Уступай людям, і не протився їм, і не воздавай злом за зло. «Не дозволь, щоб зло тебе перемогло, але перемагай зло добром» (Рим. 12, 21). (Святитель Тихон Задонський)
Ти не маєш очікувати терпеливості від доброчесності інших, тобто, не чекай, що ти здобудеш її, якщо ніхто не буде засмучувати тебе (що, втім, не в твоїй владі). Краще здобувай її своїм смиренням та великодушністю, які в твоїй владі. (Авва Пінуфій)
Терпеливість майте до всіх, «нікому не воздавайте злом за зло, але дбайте про добро перед усіма людьми... Не мстіть за себе, возлюблені, а дайте місце гніву Божому. Бо написано: «Дайте місце гніву, написано бо: «Мені належить помста, я відплачу», - говорить Господь.... Не дозволь, щоб зло тебе перемогло, але перемагай зло добром.», — каже апостол (Рим. 12, 17—21). Якщо хтось один буде злий, нехай кожен інший буде благий; якщо один буде безумний, кожен інший нехай буде розумний; якщо ж обоє будуть безумні, затяті, обоє будуть злі, то зло буде нерозрушним, мур ворожнечі непохитним: «Вам бо треба терпеливости, — каже апостол, — щоб ви, виконуючи Божу волю, одержали обітницю.» (Євр. 10, 36). Бо коли ми багато разів затьмарюємося самолюбством і самодогоджанням, то просвітлюємося скорботою і терпеливістю. Коли честю і славою возносимося, то безчестям і наругою людською смиряємося. Коли порохом сладострастя і плотодогоджання посипаємося, то приниженням і ганьбленням омиваємося. Тому не гнівайся сильно на того, хто ображає тебе, а гнівайся більше на свій гріх, який збуджує серце твоє проти нього.(Святитель Димитрій Ростовський)
Не нарікай і не дозволяй собі будь-кого образити. (Преподобний Антоній Великий)
Христос піддався за нас ганебній смерті, тому й ми, заради Його заповіді і за свої гріхи, повинні терпеливо та спокійно переносити... справедливі і несправедливі зневаги та безчестя. (Преподобний авва Ісая)
Звичайно, легше би було із ситим черевом і з м'якого пуховика, перевернувшись, та й просто в пресвітлий рай, але туди з хреста доріжка прокладена, бо Царство Боже не одною чи двома, але багатьма скорботами досягається! Вам, як і мені, більше подобається знаходитися завжди в спокійному положенні, але ті, що Христові є, ті розпинають плоть свою з пристрастями і похотями. Ми ж з вами дуже безсилі та багатонемічні, і подумати страшно про розп'яття, про залізні цвяхи і списи! Принаймні, перетерпимо заради Бога хоча б косий погляд, холодне прийняття та відмову в проханні і хоч із цих мізерних сходинок почнемо своє розп'яття, і, Бог милостивий, проберемося й ми за великими страждальцями в Царство Небесне! (Преподобний Антоній Оптинський)

ЯК ТЕРПІТИ ОБРАЗИ, ЗНЕВАГИ, ГРУБІСТЬ, НАКЛЕПИ
Тим, хто бажає жити благочестиво нема чого очікувати, крім насилля, озлоблення, переслідування, бо «Через те, що розбуяє беззаконня, любов багатьох охолоне.»(Мт. 24, 12). (Святитель Тихон Задонський)
Коли тобі допікають, ніколи не питай — навіщо і чому. В Писанні цього ніде нема. Там, навпаки, сказано: хто вдарить тебе в праву щоку, оберни до нього й другу (Мт. 5, 39). — В праву щоку насправді вдарити незручно, а це розуміти треба так: якщо хтось буде обмовляти тебе або безвинно чимось допікати — це буде означати удар в праву щоку. Не нарікай, а перенеси удар цей терпеливо, підставивши при цьому ліву щоку, тобто, згадавши свої неправі діла. І якщо, можливо, ти тепер невинний, то перед тим багато грішив, і тим впевнишся, що гідний покарання. (Преподобний Амвросій Оптинський)
Христос повелів не тільки благодушно і з лагідністю перенести образу, потрібно йти далі в мудрості: бути готовим терпіти більше, ніж хочеться кривднику, силою терпеливості перемогти його зухвалу нахабність, щоб він здивувався твоєю надзвичайною лагідністю і з тим відійшов геть. (Святитель Йоан Златоуст)
Коли терпимо щось від злих людей, то, поглядаючи на Начальника нашого і Звершителя віри, будемо уявляти собі, що... терпимо за доброчесність і за Нього. Якщо станемо думати про це, то все буде легким і все можна буде перенести. Насправді, якщо кожен навіть хвалиться тим, що страждає за возлюблених, то чи буде відчувати якусь скорботу той, хто потерпить щось за Бога? (Святитель Йоан Златоуст)
Ганьблення та обмовляння бувають або правдиві, або неправдиві. Правдиві — якщо ми справді винні в тому, за що нас ганять, і тому приймаємо достойне; тоді потрібно виправлятися, щоб ганьблення припинилося і стало неправдивим. Неправдиве ганьблення — коли ми невинні в тому, за що нас ганять; і це ганьблення потрібно терпіти з радістю і втішатися надією на вічні Божі милості. До того ж, хоч в тому і не винні, за що ганять нас, але в іншому згрішили, і тому треба терпіти.(Святитель Тихон Задонський)
Обмовили вас... хоча ви невинні? Треба благодушно терпіти. І це піде замість єпитимії за те, в чому самі себе вважаєте винними. Тому обмова для вас — милість Божа. Неодмінно треба примиритися з обмовниками, як це не важко. (Святитель Теофан Затворник)
Якщо ж підпадеш під обмову і потім відкриється чистота совісті твоєї, не гордися, але зі смиренням служи Господу, який визволив тебе від обмови людської.(Преподобний Єфрем Сирійський)
В міру того, як будеш молитися за обмовника, Бог буде відкривати тому, хто спокусився, істину про тебе. (Преподобний Максим Ісповідник)
Людина образила тебе? Невже через це ти станеш ображати Бога? Не примиритися з кривдником — значить не так мстити йому, як ображати Бога, який заповів примирення. (Преподобний Єфрем Сирійський)
Прошу вас, скільки можна, терпіти з мовчанням всілякі зневаги і ховати це в серці своєму, нехай бачить Господь смирення ваше і покриє вас щедротами Своїми. Хоч би в найгіркішій крайності були ви, і тоді нікому не жалійтесь на життя ваше, але за все дякуйте Господеві, і Господь сильний показати на вас милість Свою. (Старець Георгій Затворник)
Вас ображають? Ображають і Бога. Вас ганьблять? Ганьблять і Бога. Вас піддають опльовуванню? Те саме терпів і Господь наш. В цьому Він має спільне з нами, а в протилежному — ні. Він ніколи не ображав, та й не буде, не ганьбив, не ображав. Отже, ми (яких ображають) маємо спільне з Ним, а не ви (які ображаєте). Переносити зневаги властиво Богові, а ображати, навпаки, — дияволу. Ось дві пролежні сторони. (Святитель Йоан Златоуст)
Мудрий і лагідний, який переносить образи та зневаги від ворогів, коли зневажають — не гнівається і коли ображають — не ображається. А якщо казати правду, ображеними бувають самі кривдники та образники: їх і люди осуджують, про них і відгукуються погано. А хто вище від зневаги та образи, той і тут буває увінчаний від усіх похвалами, як переможець не тільки ворога, але й роздратованості, і там прийме від Бога великі нагороди. Якщо ж скажеш, що багато треба попотіти і потрудитися, щоб все перенести, не буду заперечувати цього, але скажу, що великими трудами ми заслуговуємо вінці. (Преподобний Ісидор Пелусіот)
Якщо тебе образить приятель чи засмутить хтось із ближніх — подумай про свої прогрішення проти Бога і про те, що своєю лагідністю стосовно них ти умилостивиш для себе майбутній Суд. (Святитель Йоан Златоуст)
Справді велику нагороду призначив Господь за перенесення не тільки переслідувань, ран, уз, убивства та смерті, але й одної лиш зневаги та слів ганьби (Лк. 6, 22).(Преподобний Єфрем Сирійський)
Коли потерпиш якесь безчестя від людей, вважай, що це послано від Бога на твою славу; коли Він прийде, ти виявишся вірним і уникнеш осудження. (Преподобний Марко Подвижник)

ЩО ОЗНАЧАЄ «ТЕРПІТИ В ГОСПОДІ»?
Терпіти в Господі — значить великодушно переносити біди і страждання за віру в Господа. Справді, цей рід терпеливості заповідає Господь наш, коли каже Своїм послідовникам: «Брат видасть на смерть брата й батько дитину; діти повстануть на батьків і будуть їх убивати. Вас ненавидітимуть усі за моє ім’я, але хто витриває до кінця, той спасеться.» (Мт. 10, 21—22). Так терпіли в Господі святі мученики!
Але Господь обіцяє спасіння тільки тому, хто витримає до кінця; мучеництва ж припиняються — припиняється і терпіння цього роду, і потрібно далі вишукувати, що значить терпіти в Господі, хоч би й не було бід та страждань, які випробовують терпеливість. В слові Божому знаходимо, що терпіти в Господі іноді значить належно і неослабно молитися, поки не умилостивимо Бога і не будемо почуті: «Надіявся, на Господа надіявся я твердо, і він нахиливсь до мене й вислухав моє благання.» (Пс. 40, 2). Крім того, і взагалі люди мужні та постійні в подвигах благочестя називаються тими, що терплять в Господі, що можна побачити в наступному виразі: «ті ж, що на Господа вповають, відновлюють сили, немов орел, здіймають крила, біжать, не знають утоми, ідуть уперед, не знемагають» (Іс. 40, 31). Всі ці види благочестивої терпеливості, чи, одним словом, постійність у вірі, заповідав святий Варнава антіохійським християнам, коли благав їх — не тільки при необхідності, в потребі обставин, але щирим серцем терпіти в Господі.
Якщо й нема нині переслідувань послідовників Христових, від яких походить мучеництво, проте й нині, як завжди, «через багато страждань нам треба ввійти в царство Боже» (Діян. 14, 22). Отже, посилається на тебе біда й скорбота, і при ретельному іспиті своєї совісті ти пізнаєш в цьому покарання за гріхи, терпи в Господі та кажи разом із Псалмопівцем: «Ти – справедливий, Господи, і праві твої присуди!.. Добре мені, що був упокорений, щоб установ твоїх навчитись.» (Пс. 119, 137. 71). Якщо ж і не помічаєш того, що з твоєї вини накликана на тебе біда, яка трапилася тобі, і тоді терпи в Господі та кажи разом з Йовом: «Господь дав, Господь і взяв. Нехай ім’я Господнє буде благословенне!» (Йов. 1, 21).
Вчить тебе благодать Божа молитися Богу про визволення від бід, просити Його помочі в потребах, особливо духовних, які стосуються спасіння твоєї душі та вічного блаженства, — бережись і в цій святій вправі непостійності та нетерпеливості. Господь заповідав нам «молитись завжди й не падати духом» (Лк. 18, 1), тобто, не тяготитися молитвою, а перебувати в ній неослабно. Чи бачиш плід твоєї молитви? Підсиль її вдячністю Богу, Який «насичує твій вік похилий благом» (Пс. 103, 5). Не отримуєш того, чого просиш? Визнавай недосконалість молитви твоєї і продовжуй її з більшою ретельністю, думаючи, що Всеблагий Отець Небесний якщо видимо не сповняє твого бажання, то, без сумніву, невидимо дбає про благо твоє більше, ніж ти можеш пізнати і уявити. Так і в молитві терпи в Господі.
За який би ти не взявся благочестивий подвиг, в якій би не почав вправлятися чесноті, не зраджуй прийнятому один раз благому наміру. І хоч би чекали тебе перешкоди, хоч би здавалося тобі, що успіх не відповідає твоїй очікуванням, не падай у відчай, не будь малодушним. І навпаки, хоч би й здалося тобі, що ти маєш успіхи в доброму ділі та подвигу, не лінуйся, не будь безтурботним, визнаючи себе непотрібним рабом, навіть якщо і все, що звелено, зробив, бо й в цьому випадку ти зробив тільки потрібне (Лк. 17, 10) і тому не мав би ще права залишитися без діла. Таким чином, в трудності подвигу уповай на Господа і терпи в Господі; в успіху не покладайся на себе і також терпи в Господі.
(Святитель Філарет)
Яка б не трапилася з тобою прикрість, яка б не випала тобі неприємність, ти скажи: стерплю це я для Ісуса Христа! Тільки скажи це, і тобі буде легше. Бо ім'я Ісуса Христа сильне — при ньому всі неприємності стихають, біси щезають; стихне і твоя досада, заспокоїться і твоя малодушність, коли ти будеш повторяти солодке ім'я Його. Господи! дай мені терпеливість, великодушність та лагідність! Господи! дай мені бачити мої прогрішення і нікого не осуджувати! (Преподобний Антоній Оптинський)
«Але хто витримає до останку, той спасеться» (Мт. 24, 13). Але не кожен, хто терпить спасеться, а тільки той, хто терпить на шляху Господньому. На те й життя це, щоб терпіти, і кожен щось терпить, і терпить до самого кінця. Але терпіння не є марним, якщо воно буває заради Господа та святого Євангелія Його. Вступи на шлях віри і заповідей євангельських — причини для терпіння помножаться, але терпеливість з цієї хвилини почне плодоносити вінці, і те терпіння, яке досі було пустим, стане плодоносним. Таким засліпленням затьмарює нас ворог, що тільки те терпіння і здається важким та нездійсненним, яке зустрічається на шляху добра, а те, яке сам він накладає на тих, хто співдіє пристрастям, показує легким та нічого не вартим, хоча воно важче і невтішніше від того, яке несуть ті, хто бореться з пристрастями і противиться ворогові! А ми сліпі й не бачимо цього... Трудимося, терпимо і вибиваємося з сил заради ворога, на свою ж погибель. (Святитель Теофан Затворник)
Терпіння буває різне. Іноді людина терпить нестачі та скорботи через їх неминучість з ремством та озлобленням, не думаючи про волю Божу. За таке озлоблене терпіння людина не отримає в нагороду вічне, блаженне життя. Але буває терпіння за вірою, коли людина труднощі і скорботи, які зустрічаються, перетерплює як послані чи допущені Богом для випробування її у вірі та благочесті. Тоді людина терпить скорботи, як очисну жертву за гріхи свої, з надією на те, що, перетерплюючи за волею Божою скорботи в очищенні гріхів, вона здобуває відвагу на любов до Бога, у Якого джерело життя вічного. Ось таке терпіння, посвячене Богу, і є спасительним.
Визначений Богом людині шлях життя може мати різні види скорбот. Іноді людині доводиться мати скорботи від людської несправедливості, утисків та наклепу. В таких обставинах апостол Петро втішає так: «бо то благодать, коли хтось свідомо, заради Бога, терпить злидні, страждаючи несправедливо» (1 Пет. 2, 19). Якщо людина страждає від хвороби, апостол втішає тим, що хто страждав тілом, той перестав грішити (1 Пет. 4, 1). І покаявшись в гріхах минулих, людина стає очищеною і угодною Богу.
Але терпіти все-таки важко. А можливо, можна без терпіння? Без терпіння можна існувати, але жити не можна. Ми, грішники, існуємо і діємо з гріхом і в гріху. А той, хто чинить гріх, підпадає під відповідальність та покарання стражданням. А щоб перенести ці страждання з користю для себе, і потрібна терпеливість.
На всілякі скорботи Апостол Петро дає нам таку розраду: «Любі, не дивуйтеся тій пожежі, що у вас постає, вам на пробу, немов би з вами діялось щось дивне» (1 Пет. 4, 12). А оскільки через терпеливість для людини бувають корисні всілякі скорботи, то сама терпеливість є чеснотою, як необхідна властивість віри. Про це Апостол каже так: «…зрощуйте у вашій вірі чесноту, а в чесноті пізнання, у пізнанні - стриманість, у стриманості терпеливість, у терпеливості побожність, у побожності братолюбство, в братолюбстві загальну любов» (2 Пет. 1, 5—7). А любов є союз всіх чеснот та сповнення волі Божої.
Усвідомлюючи, наскільки спасительна є терпеливість, багато святих приймали на себе різні добровільні подвиги терпеливості: посилені пости, стримання від сну, труди тілесні та інші подвиги, що й називалося самоозлобленням та злостражданням. Терпеливість завжди і всюди необхідна: в стражданнях — щоб не озлоблятися та не падати у відчай, а в подвигу — щоб не загордитися. Отже, терпеливість завжди буде нам корисна, якщо вона буде присвячена Богові.
(Старець єромонах Петро)


ПРЕПОДОБНИЙ ПЕТРО ДАМАСКИН
«СЛОВО ПРО ТЕРПЕЛИВІСТЬ»
Господь сказав: хто витриває до кінця, той спасеться (Мт. 10, 22). Терпеливість є укріпленням для всіх чеснот. І жодна з чеснот без неї не може встояти, бо ніхто, хтоозирається назад, не здатний до Царства Божого (Лк. 9, 62). Якщо хтось думає, що він причасний всіх чеснот, але не витриває до кінця, то не уникне сітей диявольських і не буде здатний досягти Царства Небесного. Бо й ті, які вже тут отримали заручення (життя вічного), потребують терпеливості, щоб прийняти в майбутньому досконалу нагороду за подвиг. В кожному мистецтві і при всякому знанні необхідна терпеливість. І справедливо; тому що без неї не здійснюються навіть і зовнішні діла; але якби якесь з них і здійснювалося, то потрібна є терпеливість для того, щоб здійснене збереглося. І просто сказати: кожне діло перед тим, як здійсниться, з терпеливістю здійснюється, і здійснене терпеливістю зберігається, і без неї не може встояти, та й не досягає кінця. Бо якщо це діло хороше — терпеливість податель і хоронитель його; якщо ж погане — терпеливість подає (в ньому) спокій та великодушність і не допускає спокушуваному томитися малодушністю, зарученням геєни. Їй властиво умертвляти відчай, який умертвляє душу. Вона навчає душу втішати себе і не унивати від многоти боротьби та скорбот. Юда, який відхилився від неї, як недосвідчений в боротьбі, знайшов собі подвійну смерть. Апостол Петро, який засвоїв її, як досвідчений в боротьбі, і в самому падінні переміг диявола, який скинув його. Засвоївши терпеливість, монах, який колись впав у блуд, переміг того, хто здолав його, тому що не послухався помислу розпачу, який примушував його піти з келії та пустелі, але з терпеливістю казав своїм помислам: не згрішив я, і знову кажу вам: не згрішив. О божественна розсудливість і терпеливість доблесного мужа! Терпеливість вдосконалила блаженного Йова та перші його добрі діла. Бо якби трохи відхилився від неї праведний, то втратив би і все колишнє; але Той, Хто знав його терпеливість, допустив біду, для вдосконалення його і на користь багатьох. Хто, пізнав користь терпеливості, спочатку старається здобути її, за словом Великого Василія, який каже: не на всі пристрасті озброюйся раптом; можливо, не отримаєш успіху та обернешся назад і не здатний будеш до Царства Божого (пор.: Лк. 9, 62); але борися з кожною із пристрастей зокрема, починаючи з терпіння того, що тобі трапляється. І воістину так. Бо якщо хтось не має терпеливості, то ніколи не може встояти на війні видимій, і не тільки собі, а й іншим, завдає своїм відхиленням втечу й погибель. За словом, яке Бог сказав Мойсею: хто боягуз і мліє серцем, нехай іде, нехай повернеться додому та ін. (пор.: Втор. 20, 8). Але при видимій війні хтось може залишатися вдома і, можливо, не виходить на війну; хоч через це й втрачає дари та вінці, і залишиться, можливо, в бідності та безчесті. В мисленій же боротьбі неможливо знайти місця, де б її не було; хоч би й усе творіння пройшов хтось, але куди не піде, всюди зустріне боротьбу. В пустелі — звірі, демони й інші злополуччя та страховиська. В безмовності — демони та спокуси. Серед людей — демони та люди, які спокушають. І ніде нема місця без випробувань, тому й без терпеливості не можна знайти спокою. Терпеливість же походить від страху та віри і починається з розсудливості. Розсудливий випробовує діла згідно з розумом, і, знаходячи їх скрутними, як сказала Сусанна, вибирає краще, як і вона. Бо ця блаженна візвала до Бога:Скрутно мені звідусіль: бо як зроблю це — смерть мені, а як не зроблю — не втекти мені з рук ваших; але волію, не зробивши цього, потрапити у ваші руки, ніж согрішити перед Богом. (Дан. 13, 22—23). О, яка була розсудливість цієї блаженної! Розсудивши так, вона не помилилася в своїй надії. Але як тільки зібрався народ, і беззаконні судді засіли, щоб очорнити її та засудити невинну на смерть, як перелюбницю, відразу дванадцятирічний Даниїл з'явився від Бога пророком і визволив її від смерті, обернувши смерть на старійшин, які хотіли засудити її беззаконно. На прикладі Сусанни Бог показав, що Він близький до тих, які бажають заради Нього терпіти спокуси і не хочуть занедбати доброчесність через скорботи, але віддають перевагу закону Божому, і в терпінні того, що їм трапляється, звеселяються надією спасіння. І справедливо. Якщо мають бути дві біди: одна тимчасова, а друга вічна, то чи краще вибрати першу. Тому й каже святий Ісаак: краще терпіти біди з любові до Бога і вдаватися до Нього, в надії на вічне життя, ніж зі страху спокус відпасти комусь від Бога, впасти в руки диявола і з ним йти на муку (Як. 1, 2; 2 Кор. 8, 2). Тому добре було би, якби хтось, подібно до святих, радів у спокусах, як боголюбивий; якщо ж ми не такі, то виберемо, принаймні, легке, заради майбутньої необхідності. Бо нам необхідно або тут бідувати тілесно і царювати мислено з Христом, в нинішньому віці, заради безпристрасності, і потім в майбутньому; або відпасти зі страху спокус, як було сказано, і піти на вічну муку, від якої нехай визволить нас Бог, через терпіння бід тут. Терпеливість є немовби каменем, який непорушно стоїть проти вітрів і хвиль житейських, і хто досягне його не знемагає при повені і не повертається назад; але, знайшовши спокій та радість, не захоплюється зарозумілістю, а завжди перебуває однаковим, і в благоденстві, і в злополуччі; тому він і є непошкодженим від сітей ворога. Коли зустріне бурю, терпить з радістю, очікуючи кінця; коли й тиха погода буває, очікує спокуси до останнього видиху, за словом Великого Антонія. Такий пізнає, що в цьому житті зовсім нічого нема незмінного, а все минає, тому він і нітрохи не побивається про щось земне, а віддає все Богові, бо Він піклується про нас. Йому подобає всяка слава, честь і держава на віки. Амінь.



Категорія: Наука Церкви » Спадщина святих

Шановний відвідувачу, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Ми рекомендуємо Вам Зареєструватися або увійти на сайт під своїм ім'ям.

Додавання коментаря

Им'я:*
E-Mail:
Коментар: