Свята родина

Автор: Мирон від 8-01-2015, 23:48, переглянули: 1187

Свята родина
Ми святкуємо празник батьків маленького Ісуса – Марії і Йосифа – Святої Родини. Стихира з Вечірні каже нам: «З нею ти поділяв усі думки, всі радощі, всі скорботи і всі об’явлення». «У вас любов подружжя, у вас радість, у вас мир!» - так описує подружній союз Марії і Йосифа молитвослов.
Ми як віруючі християни маємо завжди перед собою приклад життя Святої Родини – святого подружжя і стараємося уподібнюватися цьому зразку, але все одно відхиляємося від правильного курсу. Яка сім’я була дві тисячі років тому, і яка тепер – бачимо велику різницю. В часи Марії і Йосифа нечуваним було, щоб жінка виховувала одна дитину без батька, тепер це стає навіть модою, особливо це поширилося в Америці декілька років тому. Там типовою сім’єю була одинока мати, яка виховує дитину краще ніж з батьком, так цю картину показували суспільству, переконуючи, що жінка може все сама. До цього спричинився також так званий феміністичний рух, рух за рівні права чоловіків і жінок. В часи Марії і Йосифа нечувано було щоб до подружжя дівчина жила, чи ходила до хлопця сама, або робила пропозицію хлопцеві. А як тепер? Навіть у нашій українській традиції спочатку засилали сватів, щоб запитали у дівчини, у її батьків, чи згідні вони віддати свою дочку, а потім коли отримували згоду, коли обидві сторони благословляли подружжя, аж тоді молоді могли співжити як родина. Драматичні ситуації були коли,наприклад, дівчина чи хлопець були бідними і батьки були проти їхнього союзу. Дуже рідко молоді в таких випадках ішли проти волі батьків і одружувалися з нелюбами, але цінували сім’ю, дітей, слухали Бога, Божі заповіді. І попри те, що ці традиції були строгі і консервативні, але вони дисциплінували і впорядковували сімейне життя, на відміну від сучасних вседозволених традицій. Тепер кожна сім’я має свою традицію. Кожна країна, кожна культура має свої сімейні традиції. Знаємо, що є традиції, де чоловік бачить свою жінку вперше на самому шлюбі, є традиції, де з розрахунку батьки одружують своїх дітей. Але якими б не були традиції людські, тобто ті, що творяться історично людьми і вони є змінними, ми як ті, які виховуємося у християнській родині в українській традиції, маємо пам’ятати, що існує найперше єдина Божа традиція щодо подружжя, щодо родини. І ця традиція закладена ще у раю, в Едемі. «Так то залишить чоловік свого батька і матір і пристане до жінки і стануть вони одним тілом» (Буття 3)- каже Святе Писання. Подружжя закладене давно, як бачимо і перший удар по сім’ї було нанесено змієм, сатаною. І відтоді на кожну сім’ю, на кожну людську душу чигає спокуса, яка походить від злого духа, або від самої людини, її думок, уявлень, або від оточуючих. І щоб зберегти людину, сім’ю, чоловіка, жінку, дитину від краху, від розлучень, від подружньої невірності, потрібно немало зусиль докласти протягом всього життя. І з поваги до всіх світових традицій, ми маємо визнати і прийняти те, що Подружжя є Богом бажане від самого початку від самого створення і піднесене до гідності Тайни Ісусом Христом, в інтимному плані сопричасті любові і життя. І як би світ не змінювався, що би не показували по телевізору, що би не приймали депутати в Європі чи Америці – образ, приклад Святої Родини буде завжди актуальним і незмінним у нашій християнській свідомості. Йосиф веде сім’ю до Єгипту, вони втікають від Ірода, Марія не перечить, слухає. Йосиф веде сім’ю до Єрусалиму на Пасху, всі слухають його, Йосиф працює, вони допомагають – Марія з Ісусом. Бачимо авторитет батька Йосифа. Так має бути в кожній сім’ї – в кожній домашній церкві – каже Іван Павло ІІ. Кожний чоловік у сім’ї має вести родину до церкви, до Бога, а не навпаки, як у наших українських родинах. Якщо чоловік слухає Бога, то чоловіка слухає жінка і діти, якщо немає авторитету батька в сім’ї, то жінка і діти перестають слухати і Бога і чоловіка. Це ланцюгова реакція. Сім’я – домашня церква – може стати сектою, якщо батько, голова сім’ї, втратив свою роль, яку на нього поклав Господь. «З твого життя, Славний, здивувалися ангели, бачивши тебе у тілі». Так описує Стихира святого Йосифа. В наших родинах, у нашій парафії тут, також є такі чоловіки, батьки, з яких дивуються ангели і люди і часто не розуміють, як вони можуть так багато молитися, бути такими добрими, побожними, будучи у тілі. Один батько признався, що його жінка ображається на нього за те, що до неї перестала приходити подруга, тому, що він, коли вона приходила, говорив їм про Бога… Про що далі можна вести мову у такій сім’ї? Якщо жінка не хоче чути про Бога? Який лад, яка любов може бути у такій родині?
В празник Собору Пресвятої Богородиці молімося за наші родини, молімося за жінок, які не розуміють чоловіків, які слухають Бога і моляться, і молімося за чоловіків, за їх авторитет, як батьків, як тих, хто веде сім’ю до Бога, за їхню роль, і за те, щоб їх слухали діти.
о. Христофор



Категорія: Наука Церкви » Слово священика

Шановний відвідувачу, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Ми рекомендуємо Вам Зареєструватися або увійти на сайт під своїм ім'ям.

Додавання коментаря

Им'я:*
E-Mail:
Коментар: