Яка роль Святого Духа – о. Франциск Бляхніцький (3)

Яка роль Святого Духа - о. Франциск Бляхніцький (3)

відеозапис катехизи Слуги Божого о. Франциска Бляхніцького

польська мова + переклад українською мовою (текст)

о. Франциск Бляхніцький

«Роль Святого Духа»

Темою цієї конференції буде питання нечувано важливе, а саме – роль Святого Духа в нашому християнському житті. Щоб зрозуміти у чому полягає ця роль, звернімо увагу на ситуацію та поставу апостолів перед і після зіслання Святого Духа.
Перед тим на протязі трьох років перебували щоденно з Ісусом. Були свідками Його життя, чудес які здійснював. Мали найкращого Учителя, якого коли-небудь мала група учнів, а однак, Євангеліє неодноразово твердить, що були учнями «нерозумними». Христос часто їм докоряє брак розуміння. З’являється посеред них заздрість, людська амбіція, часто їх огортає страх. Однак, Христос переносить їх з усіма їхніми слабкостями (недоліками, вадами). Знає про те, що усі Його покинуть коли прийде година Його муки і смерті. Каже їм про це: «…вдарять Пастиря і вівці розбіжаться…». Петрові розповідає, що тричі Його відречеться. Такими були учні Христа перед Воскресінням і перед зісланням Святого Духа. Бракувало їм чогось, що могло би зробити з них «розумних» учнів Христа. Христос знає про це і розповідає їм про зіслання Святого Духа Утішителя. Духа правди, Який їх усього навчить і Який їм все пригадає. В день П’ятидесятниці Христос виконує цю обіцянку – зсилає їм Святого Духа. Апостоли стали Ним наповнені. І з цієї хвилини їхнє життя змінилось радикально, адже перетворились на безстрашних свідків. Ідуть по цілому світі, аби дати свідчення про Христа і про Його Воскресіння. Не бояться за те, своє свідчення, за це дають в офіру (жертву) своє життя.
Подивимось тепер на пересічних, сучасних християн. Теперішнє їхнє життя можна порівняти з життям апостолів перед Воскресінням і перед зісланням Святого Духа.
Багато з тих християн насправді є людьми не віруючими. Їхнє життя є якесь безплідне. Вони розчаровані, сфрустровані не мають впевненості своєї віри. Не живуть християнською надією. Не є здатні (спроможні) до давання свідчення.
Християни «першого» покоління керовані Святим Духом звершили найбільшу «революцію» в діяннях світу.
Зараз ситуація є, можна сказати, трагічна. Тисячі християн, навіть не знають ким є Святий Дух, не кажу вже про життя у Дусі.
Велика кількість християн не знає як осягнути міць Святого Духа. В тому є велика різниця між Церквою «першого» покоління і сучасною Церквою.
І запитуємо – що сталось?
Але, нічого ж не змінилось в Божому плані спасіння. Нічого не змінилось в способі діл Бога. В справах діл Божих. Обітниці Бога зараз є актуальні. Бог є вірний своїм обітницям. Він не відмовляється від своїх зобов’язань. Його сила (міць) ні в чому не зменшилась. А однак, сучасні християни сьогодні не намагаються користати з тієї сили.
Що сталось? Чому так є?
Усе залежить від нас. Усе залежить від нашої віри. І тому в теперішній хвилі (часі), коли проповідування Євангелії є справою невідкладною і так «пекучою», коли така велика кількість людей, що живуть на землі не чули про Ісуса Христа. Коли проповідування того Євангелія – виконання Наказу Місійного Христа є справою щораз більш важливою, у тій хвилі мусимо брати приклад з перших християн і мусимо навчитись жити Святим Духом, Його міццю (силою) так як вони. Мусимо від них навчитись як сповнюватись Святим Духом. І для цього у цій хвилі новина, як сповнюватись Святим Духом, як жити у Святому Дусі, це новина є абсолютно найважливіша.
Якщо того не навчимось, того не зрозуміємо – не виконаємо наказу Господа щодо сучасних нам людей.
Для того у цій конференції хотів би відповісти на шість запитань:

Питання перше – ким є Святий Дух?

Питання друге – для кого Святий Дух через Ісуса Христа був зісланий?

Питання третє – що означає бути сповненим Святим Духом?

Питання четверте – чому тепер стільки християн не можуть сказати про себе, що є сповнені Святим Духом?

Питання п’яте – як можна бути сповненим Святим Духом?

І врешті питання шосте – як перебувати в житті в Святому Дусі (зі Святим Духом)?

Питання перше – ким є Святий Дух?

Відповідь знаходиться у Святому Письмі у науці Церкви і є ясною:
Святий Дух є Богом. Не є Він якоюсь безособовою міццю (силою) Божою, не є тільки дією Божою. Святий Дух є особою і посідає натуру Божу так як Отець і Син, є третьою особою Трійці Пресвятої. Рівний Богові Отцеві і Синові. Є один Бог в трьох особах. Ті три особи це – Отець, Син і Святий Дух.
Кожна з цих осіб Божих має свій уділ в справі нашого спасіння.
Бог Отець доконав нашого спасіння через те, що післав нам Свого Сина Єдинородного Ісуса Христа. Отець разом з Сином зсилають нам Святого Духа.
Дії осіб Божих у справі нашого спасіння можна виразити у наступній формулі, що:
наше життя – є отримати нове життя завдяки справі спасіння – є (воно) життям дитини Божої, – життям скерованим до Бога, до нашого Отця через Христа – нашого Посередника і Спасителя – в силі Святого Духа, в Святому Дусі.

Питання друге – для чого Христос зіслав нам Святого Духа?

Євангеліє нам каже і то словами самого Христа про кілька важливих плодів і дій прийняття Святого Духа:
по-перше – Святий Дух чинить в нас нове народження, нове народження, яке є умовою, щоб осягнути Царство Боже. Христос промовляє до Никодима: «…істинно, істинно кажу тобі, якщо хто не народиться повторно – не побачить Царства Божого…»
Дух Святий є джерелом нового життя. Якогось початку. Якогось безпрецедентного повороту у нас самих. І це Святе Письмо називає новим народженням.
Святий дух є абсолютно кінцевим для того, щоб ми наново народились. Аби ми розпочали нове життя.
(по-друге) далі Святий Дух дає нам пізнання правди. Тієї правди, що приніс нам Христос. Без Святого Духа ми не є в стані прийняти ту правду, віру непохитну і непорушну. Так, щоб на цій вірі можна було обперти своє життя. Для цього каже Христос:
«…ліпше для вас, щоб Я відійшов, бо коли Я не відійду, Утішитель до вас не прийде. Коли ж відійду, пошлю Його до вас.» (Івана 16,7). І далі говорить Христос «…однак коли прийде той Дух істини, і Він наведе вас на всю правду; бо Він не говоритиме від себе, але говоритиме, що почує, і звістить, що має настати. Він мене прославить, бо з мого візьме і звістить вам.» (Івана 16,13-14).
Дух Святий не приносить нам нового змісту, нової правди в стосунку до тієї яку приніс нам Христос, але правду ніби поміщує в нашу душу і будить у нас віру без якої Слово Христа не стане для нас – Словом Божим.
Тільки в Святому Дусі можемо прийняти Христа і як правду Христову науку.
Не достатньо для цього звичайної інтелігенції, знання, розуму, доброї пам’яті, бо як мовить псалмоспівець «…оглядаєш святість…», мусимо мати в собі внутрішнє світло – Святого Духа аби могли пізнати Христа, як святість. Щоб могли пізнати ту святість яку Христос переказує (передає) через своє Слово і через своє життя.
А, отже, зі сторони змісту Святий Дух не приносить нічого нового в стосунку до того, що приніс Христос. Але без Святого Духа цілий (весь) той зміст немов би залишився зовні, біля нас. Не змогли би собі того змісту присвоїти внутрішньо так, щоб цей зміст став змістом нашого життя. Святий Дух ніби робить внутрішнім те життя, яке приніс Христос. Приходить час, що воно стає нашою внутрішньою власністю. Розпочинаємо ним жити. Для цього порівнюємо Святого Духа до струменю живої води який б’є з нашого внутрішнього єства. Завдячуючи Святому Духові у нас є нове життя.

Третє питання – що означає бути сповненим Святим Духом?

По тому, що розповідав перед хвилею, відповідь бути сповненим Святим Духом – це означає бути наповненим Христом. Це не має бути для нас несподіванкою, бо говоримо, що Святий Дух не приносить нового змісту, тільки робить так, щоб це, що було десь зовні, що було тисячі років несподівано стає живим і внутрішнім у нас. Якщо отримуємо Святого Духа, тоді ми є ним сповнені. Тоді можемо про себе сказати так як сказав святий Павло: «…живу вже не я, але живе в мені Христос…». Що це означає? Що Христос живе у мені, а я живу в Христові. Це означає, щоб мислити і діяти. Якщо у мені мешкає Христос, а я мешкаю в Христі, це означає, що я розпочинаю мислити так як мислить Христос. Розпочинаю так поступати, так діяти як діяв Христос.
Застановляюсь в конкретній ситуації, як би поступив зараз Христос? І намагаюсь поступати так само. Тоді житиму в Христі, а Христос житиме у мені. Святий Дух здійснить наше особове з’єднання з Христом. Зробить так, що проживатимемо наше життя разом з Христом. Пояснить це певне з’єднання. Якщо дві особи, дві людини любляться то найперше вони становлять «я» і «ти». Але любов виражається в тому, що вони взаємно дивляться одне на одного. Дивляться одне одному в очі. Тоді доходить вже до того, що немає «я» і «ти», а є «ми». Бо те саме чуємо, бачимо, ми разом в тому самому керунку. Маємо ті самі зобов’язання і однаково чинимо. І це є плід любові.
Любов робить людину, передовсім, вільною. Вона не є невільною бо вона є в любові, добровільно сповняє бажання другої сторони, яку любить. Тому це не є жодне невільництво, але свобода.
Коли починаємо мислити разом з Христом, прагнути того чого Він прагне, чинити те, що Він чинить – стаємо ми в Ньому одним з Ним. В цьому полягає наше повне визволення.
Христос дає мені себе, а я даю себе Христові. Власне, любов – це віддавання себе.
Тепер коли вже знаємо, що означає бути сповненим Святим Духом, можемо задати четверте питання:

– Чому тепер стільки християн не можуть сказати про себе, що є сповнені Святим Духом?

Якщо сповнення (наповнення) Святим Духом є таким важливим, тоді чому стільки людей з цього не користають? Тут можна чітко окреслити дві причини.
Перша причина – це брак знання.
Друга причина – брак віри.
Люди просто не знають, що це означає бути сповненими Святим Духом, бо ніхто їм про це не каже. Якби знали з певністю їхня дійсність була би сповнена Святим Духом.
Брак свідчення навчання обрядове в Церкві є часто формалізоване, сухе, в абстракційній формі. Не є це свідчення про життя, тому людей це не цікавить, їх це не переконує.
З християнами є часто подібно як і з чоловіком який мав землю проте неврожайну і не міг з неї виживати (користати) і тому працював як пастух. Одного дня прийшли до нього геологи і запитали чи могли би на його землі розпочати пошуково-бурові роботи для розвідки нафти. Він погодився. І став потім несподівано багатим чоловіком, бо знайдено на його землі багате родовище нафти.
Подібно є і з багатьма християнами. Вони мають право до тих багатств життя разом зі Святим Духом. Ці багатства ніби їхня власність, але вони про це не знають, вони з того не користають. Для цього треба розбудити їхню віру, щоб ці дари Святого Духа були для них. Правдиво і свідомо їх прийняли і з них користали.
Багато з них не сповнюються Святим Духом, бо бояться відмовитись від власного егоїзму. Також, мислю собі, що буде вимагати від мене Христос, коли прийму Його за свого Господа і віддам Йому своє життя?
На троні нашого серця часто сидить наше – «я», наш егоїзм. Він не хоче бути детронізованим (усунутим з цього трону). Тому ці люди не хочуть бути сповнені Святим Духом, бо бороняться з тим егоїзмом, який є вкорінений у їхньому серці.
З цієї дороги (шляху) намагаємось відповісти на питання п’яте – найважливіше:

– як можна бути сповненим (наповненим) Святим Духом?

Відповідь на це запитання є надзвичайно простою. Стаємо сповнені Святим Духом в той самий спосіб які і стаємо християнами. А, отже, доходимо до того твердження, що сповнення (наповнення) Святим Духом доконується через віру. Питання тепер, як треба приготовуватись до сповнення Святим Духом? Які мусимо сповнити умови аби те сповнення Святим Духом сталося річчю реальністю (фактом) нашого життя.
Передовсім треба прагнути сповнення Святим Духом. Прагнення є консвеквенцією віри. Якщо вірю то прагну, щоб це в моєму житті відбулось. Прагнення є консеквенцією віри, бо підпорою віри є обітниця Божа. Хочу аби та обітниця сповнилась. Мусимо цього сповнення прагнути, а прагнути для віруючого це означає молитись. Наше прагнення щодо Бога виражаємо у молитві.
Прагнути сповнення Святим Духом – це означає молитись про це, але будучи підпертим на обітницю Христа. Отримаєте міць (силу) Наступаючого Того, що приходить на вас – Святого Духа.
Святий Дух – Утішитель усього вас навчить. Христос обіцяв. Увірив у Його Слово, але Він хоче аби добровільно з власної волі відкрився на той обіцяний дар. Для того мушу прагнути і молитись.
Мушу, також, усунути перешкоди які не дозволяють прийняти мені Святого Духа. Такою перешкодою передовсім є гріх. Мушу зараз виявити і визнати свій гріх, щоб отримати його відпущення.
Якщо усі ці умови будуть виконані, можу бути переконаним і впевненим, що є сповненим Святим Духом.
І мушу так поступати як би був сповнений Духом. Це означає поступати згідно Слова Божого. Поступати згідно з волею Христа. Чинити те, що Йому подобається. Віддатись Його керівництву. В цьому полягає життя з Духом, яке є консеквенцією сповнення Святим Духом.
Не можемо очікувати надзвичайних доводів, знаків сповнення Святим Духом, але опираймося на віру, обітниці Христа і можемо бути певними, що є сповнені Святим Духом. Що Він є до моєї диспозиції і мушу поступати згідно Духа.
Для розуміння цього приклад. Якщо маю гроші в банку, то не змушений йти до касира і вимагати, щоб він віддав мені ці мої гроші. Вистарчає, що підпишу чек, бо ті гроші до мене належать. Отак, подібно є і сповнення Святим Духом. Якщо сповнюю усі умови я є певним, що маю Святого Духа. Він належить до мене. І я змушений лише «підписати чек». Це означає, мушу власною волею так поступати як поступав би коли мав би Святого Духа. І Святий Дух напевно буде зі мною і напевно мене не розчарує.
Сповнення Святим Духом є просто певним способом, певним стилем життя. Зважаючи на те, що у кожній хвилині, кожній ситуації піддаюся керівництву Христа і Його Духа. Якщо маю таку волю і таку постанову то Святий Дух є завжди до моєї диспозиції, бо Він хоче, щоб я поступав згідно з волею Христа. Щоб Христос жив у мені.
Ще треба додати, що те сповнення Святим Духом не є одноразовим у нашому житті, але доконується постійно і скільки раз у вірі звертаюся до Христа в готовності піддатись Його Слову, Його волі – стільки раз сповнююся Святим Духом. В цьому контексті говорить святий Павло в листі до ефесян: «…сповнюйтесь Святим Духом…». Тут йде мова, напевно, про сталу функцію в житті християнському.
Ще залишилось нам до розважання питання останнє:

– як перебувати в житті у Святому Дусі (зі Святим Духом)?

Як протистояти у певних схильностях, змінах настроїв, небажанням, які часто з’являються у нашому житті християнському?
Можна тут сказати про певні засади (принципи), поради, про які йдеться у Святому Письмі.
По-перше треба часто задавати собі питання, наприклад щоденно ввечері під час молитви, під час рахунку свого сумління – хто насправді сидить на троні мого серця? Хто насправді керує, чи керував сьогодні моїм життям? Чи мій егоїзм? Чи моє самолюбство? Чи, теж Христос?
Якщо стверджуємо, що в даному дні чи якійсь ті чи іншій ситуації перемагав мій егоїзм, що поповнював гріх, поступав егоїстично, не піддався керівництву Ісуса. То тоді знаємо і визнаємо той мій голод і часто дістаємо відпущення того мого гріху. І знову все є в порядку, повертаю до Христа. Наново піддаюся Його керівництву. Надіюся на Його милосердя.
(друга) Мушу практикувати щоденно так звані духовні «віддихи», або теж досконалий жаль за гріхи. І в цей спосіб запевняю певну сталість життя згідно Святого Духа (у Святому Дусі) і керівництва Христа у моєму житті.
Наступна засада – треба пам’ятати, що життя християнське є неустанною боротьбою з ворогами нашого спасіння. Цими ворогами, згідно Святого Письма є:
– світ;
– тіло;
– нечистий.
Або, як каже святий Іван «…потрійна пожадливість…». Пожадливість очей, пожадливість тіла і пиха живота. Тут потрібна неустанна чуйність, щоб не полягти у цій духовній боротьбі.
По-четверте треба пам’ятати аби ми у своєму житті надіялись не на почуття, але на віру. Бо почуття за своєю природою змінні, не залежні від нас. Якщо їм піддаємось переживаємо постійно підйоми і упадки (падіння) і є іграшкою зміни настрою. Натомість віра опирається на Слово Боже, яке є незмінне, незворушне.
І врешті є ще одна засада – треба перебувати в поставі неустанної вдячності. Згідно зі словами у першому листі до солунян (Павла, І до солунян 5,18) : «…за все дякуйте: така бо воля Божа щодо вас у Христі Ісусі.» Це нечувано плодовита практика, бо якщо завжди намагаємось дякувати тоді приймаємо в Божий спосіб вартісне бачення в своєму житті. І завдяки цьому моє життя є кероване через Бога і Його Духа.
Такі найважливіші засади перебування (витривання) на дорозі життя у Святому Дусі. В різних рухах (спільнотах) віднови йде мова про сповнення Святим Духом, про життя в Святому Дусі, про перебування у Дусі. В нашому русі «Світло Життя» в так званому русі «оазовому» ту саму реальність виражаємо в знаках – символах «ФОС-ЗОЕ» – Світло-Життя. Світло – це Слово Боже, якому піддаємо своє життя. Якщо наше життя є в певній гармонії зі світлом Слова Божого, зі світлом Христа, тоді провадимо життя в Дусі. І мова йде про те саме, хоч в інший спосіб те виражаємо. Хоч у Дусі, як ми розважали, це є життя кероване через Христа, через Його Слово, через Його волю.
І зараз хотів би кожному з вас поставити запитання:

– Чи прагнеш бути сповненим Святим Духом? Чи прагнеш жити під Його керівництвом? Чи прагнеш бути зодягненим в Його силу?

Якщо так, тоді прийми муки зараз зі мною.

Боже Отче, визнаю, що Тебе потребую, що не можу жити без Тебе. Знаю і визнаю, що до тепер сам керував своїм життям. І результатом цього було те, що я грішив часто проти Тебе. Дякую тобі, що пробачив мені мої гріхи через смерть Христову Твого Сина на хресті. Запрошую Христа до свого життя, аби Він ним керував. Сповнював мене через Нього Святим Духом так як Ти обіцяв. Прошу про це з вірою. Молюся в ім’я Ісуса і, також, вірю і тепер дякую Тобі за те, що сповнив мене Духом Твоїм і Духом Ісуса. Дозволь мені перебувати в житті згідно з Духом. Отож, нехай Твій Дух мене провадить. Амінь.

переклад українською мовою
Андрій Хміль