Домашня Церква » Рух за Визволення Людини » Святий Василій Великий, ПРО П'ЯНИЦЬ

 

Святий Василій Великий, ПРО П'ЯНИЦЬ

Автор: Мирон Шкробут від 21-03-2013, 22:52, переглянули: 928

ПРО П'ЯНИЦЬ


1. До цієї проповіді спонукають мене вечірні видовища, проте безрезультатність і безплідність моїх попередніх трудів стримує мене і зменшує мою охоту до цього. Але так само, як землероб, що завзято береться до наступного засіву, хоча попередні посіви не принесли врожаю, так і я, як і раніше, заохочуючи вас такими закликами, не полишаю цього і протягом семи тижнів посту, вдень і вночі невтомно свідчу вам за Євангелієм про Божу благодать, хоча не бачу жодної віддачі. То ж на що я сподіваюся, розпочинаючи мову сьогодні? Скільки ночей ви намарне чували, скільки днів ви намарне збиралися разом? Бо коли той, хто розпочав добру справу і досягнув певних результатів у ній, знову повертається до давніх поганих звичок, то через це не лише втрачає набуте, а й заслуговує на ще більший осуд. Він - бо звідав красу Божих слів і був удостоєний пізнання таємниць, але все це зрадив задля короткої миті насолоди. Мудрий Соломон каже: Бо малий вартує помилування, а сильні будуть сильно покарані (Муд. 6, 7).
Один вечір і одна навала лихого ворога понівечили і знищили всю ту попередню працю. Звідки ж у мене наснага до виголошення цієї промови? Знайте, що я б мовчав, якби не боявся долі Єремії, котрий не наважився напоумити непокірний народ і за це був покараний, бо запалав у ньому вогонь і охопив його звідусіль, і він страждав від цього.
Розпусні жінки забули й думати про страх Божий і про вічний вогонь у той день, коли слід було б сидіти вдома і згадувати про Боже воскресіння, - вони не згадують і про день, коли відкриються небеса, і з них з'явиться наш Суддя, і сурми Божі звістять про воскресіння мертвих, про праведний суд і відплату кожному за його діла. Замість того щоб роздумувати над цим й очищати свої серця від брудних пожадань, проливати сльози над своїми прогріхами, готуватися до великого дня пришестя Христа, скидають із себе ярмо Христового рабства, знімають з голови покров добропристойности. Зневажаючи Бога й ангелів Його, безсоромно з'являються перед чоловіками, розпустивши волосся, підгорнувши хітони і грайливо перебираючи ногами. В їхніх очах палає пожадання, своїм безсоромним сміхом і танцями вони зваблюють юнаків до розпусти, святі місця перетворюють в майстерню звичних для них гульбищ.
Повітря отруєно подихом розпусників, земля зганьблена їхніми ногами, на якій вони з шумом і ґвалтом, неначе одержимі, танцюють сороміцькі танці. Як про це можна змовчати? Чи можна над цим не плакати? Причина цього лиха криється у вині, що є дарунком Божим для розсудливих, щоб підтримувати свої сили, а для нестриманих - це знаряддя для розпусти.

2. Пияцтво - це демон, якого добровільно запрошують і задля насолод пригрівають в душі. Воно - мати зла, ворог доброчесности. Мужнього воно перетворює на боягуза, скромного робить розпусним, нищить праведність і відбирає розум. Як вода гасить вогонь, так і надмір вина притуплює розумові здібності.
Я дещо вагався розпочинати мову проти пияцтва, але не тому, що воно є незначним злом або варте замовчування, а тому, що викривальна проповідь може не принести жодної користи. Судіть самі: свідомість п'яного потьмарена, а той, хто до нього промовлятиме, говоритиме, неначе до глухого. Отож, до кого звертатися? Той, хто потребує напоумлення, не чує моїх слів, а розсудливий і тверезий не має потреби те слухати, бо він вільний від цієї пристрасти.
Як мені за таких обставин вчинити, коли й говорити марно, і мовчати негоже? Чи маю полишити цю справу? Але бездіяльність у цьому разі неприпустима, тому таки мушу дещо сказати проти пияцтва. Але чи не до мертвих говоритиму? Гадаю, що слід вчинити так, як роблять лікарі під час моровиці: здорових вони забезпечують профілактичними засобами, а до уражених безнадійною хворобою вони й не торкаються. Отож користь від моєї проповіді буде половинчастою, бо тому, хто не слабує на цю недугу, подасть застереження, а тому, хто потерпає від цієї лихої пристрасти, не принесе ані зцілення, ані порятунку.

3. Чим же ти, людино, відрізняєшся від нерозумних істот? Чи не даром розуму, яким тебе наділив Творець? Завдяки йому ти став володарем і господарем усякого створіння. А хто через пияцтво сам себе позбавляє цього дару, того можна порівняти з нерозумними тваринами, і насправді він уподібнюється до них. Не побоюся сказати, що п'яні дурніші від тварин. Бо всі тварини, як домашні, так і дикі, паруються у визначені природою періоди, а лише п'яниці, чиє тіло розпалене вином, всупереч природі сходяться поміж собою в нечистих і огидних оргіях у будь-який час і при кожній нагоді.
І не лише в цьому їх безглуздя, а й у тому, що вино притуплює всі відчуття і робить п'яного тупішим за худобу. Яка ж то тварина бачить і чує все у спотвореному вигляді, як це часто відбувається з п'яним? Чи не буває так, що він не впізнає своїх домашніх, а чіпляється до незнайомих, приймаючи їх за своїх? Чи не видаються йому тіні пагорбами і долинами, і він намагається їх оминути? У п'яного постійно шум і гуркіт у вухах, неначе гул розбурханого моря, йому ввижається, що земля здиблюється перед ним, а навколо крутяться гори.
Иноді п'яні нестримно сміються, иноді безутішно сумують і плачуть. Вони бувають то зухвалі й відчайдушні, то наполохані й боязкі. Сон у них важкий і схожий на смерть, уві сні їх неначе щось мучить і душить. А день у них ще тяжчий, ніж ніч, і їхнє життя - немов те сновидіння, бо немає в них ні одягу, ні їжі на завтрашній день, але в п'яному Чаді їм ввижається, що вони царі чи полководці, можновладці чи багатії. Такими дивними фантазіями і безумствами сповнює їхню душу вино.
Деякі з них перебувають в иншому стані. Вони пригнічені, смутні, безвільно плачуть і нарікають. Отож той самий напій - вино - спричиняє такі різні наслідки і по-різному впливає на нестійкі душі. В одних воно викликає приплив крови і, як наслідок, піднесений настрій та ілюзорний оптимізм, инших вино ослаблює, їхнє тіло стає важке, кров неначе гусне, і людина впадає у крайній песимізм. А що вже сказати про инщі лиха, що їх заподіює вино? Характер п'яниць псується, вони стають дратівливі, з найменшого приводу лаються і вибухають гнівом, вони галасливі, збрехати комусь їм нічого не вартує.

4. Вино - це джерело нестриманости в насолодах, це бактерія, що заражає хворобою розпусти, і хворі на неї поводяться ганебніше за тварин, бо ті знають природні пори для спарювання, а п'яні чоловіки і жінки пристають на любощі, коли заманеться. Нелегко й переповісти всі страхіття, що їх а спричиняє вино!
І якщо моровиця лише час від часу діймає людський рід і зараза поволі поширюється з кожним подихом повітря, то є вже перший ковток вина розпочинає свою згубну дію. Вино, н занапастивши душу, котра стала аж темною від бруду, руйнує й саме тіло. Від надміру насолод, які збуджують і запалюють тілесні пристрасті, тіло п'яниць ніби тане й розпливається, пересичується вологою, стає безвольне й податливе. Очі п'яного затягає паволока, обличчя бліде, дихання хрипке, язик заплітається, мова невиразна, ноги не тримають; зсередини п'яниці несамохіть виділяють різні запахи, немов померлі.
Нещасливі вони у своїх розкошах, нещасніші від моряків, що потрапили в шторм, коли буря жбурляє навсібіч і хвилі не дають звестися на ноги. Так само і їхні душі захлинаються під хвилями вина. І так само, як буря може перекинути перевантажений човен (бо якщо не викинути частини вантажу, він піде на дно), так і шлунок п'яниць має звільнитися від надміру. Вони блюють і випльовують його вміст і через силу приходять до тями. П'яниці справді нещасніші за тих, хто потерпає на морі, бо їм докучають вітер і хвилі, а ці самі себе вкидають у розбурханий вир п'янства. Зазнаючи таких же страждань, п'яниці не заслуговують на співчуття, бо добровільно віддали себе в руки цього лиха. Вони отруюють себе чадом п'янства, але не полишають вишукувати різні приводи, щоб напитися. їхній день збігає як мить, ніч коротка й бурхлива, і це ще не кінець лих!
Вино породжує вино, і випите не ослаблює прагнення пити, знову й знову підштовхуючи до пиття. Воно викликає постійне прагнення пити все більше й більше. Призвичаївшись до випивання, п'яниці потерпають від того, що не можуть зазнати бажаної насолоди. Надмір вражень притуплює їхні відчуття. Бо як яскраве світло засліплює очі, а великий гуркіт притуплює слух, так і безмірна розкіш не сприймається вже як насолода. Вино, хоча й нерозбавлене, видається їм слабким і водянистим, келих холодного мов лід вина є для 196 них теплий і не в змозі загасити того жару, що спопеляє їх зсередини.
У кого біди? У кого сварки? У кого суди? У кого неприємності і збіговиська? У кого бійки без причини? У кого полуда на очах? Чи не у тих, що весь час сидять при вині і тільки дивляться, де б ще випити? (Прип. 23, 29-30). Горе завжди гідне оплакування. І п'яниці заслуговують на оплакування, бо п'яниці Царства Божого не вспадкують (1 Кор. 6, 10).
Коли вино вносить хвилювання в душу, постають сварки - різні прикрощі стають наслідком насолоди. У п'яного від шкідливої дії вина ноги стають неначе зв'язані, руки - неначе скуті кайданами. І під час пиятики видно розумові розлади п'яниць, бо вино сповнює чадом мозок і спричиняє нестерпні головні болі. Голова безсило хитається в різні боки, і шия не може втримати її у рівновазі. А п'яні зібрання з пустопорожніми розмовами і галасом! А коли з перепою п'яні не можуть втриматися на ногах, хитаються, а то й падають і завдають собі різних тілесних ушкоджень!

5. Але хто це скаже людям, наповненим вином? Голова у них важка, їх зморює сон, вони позіхають, перед очима туман, їх нудить. Через це вони не чують закликів учителів, які промовляють до них звідусіль: Не впивайтеся вином, бо у ньому - розпуста (Еф. 5, 18). Вино - то розпуста, а п 'янство - це ганьба (Прип. 20, 1).
Зневаживши ці перестороги, п'яниці пожинають плоди пияцтва. їхнє тіло набрякає, очі зволожуються, уста пересихають, мов ті рівчаки в землі, що повні води в дощ, а лишень він пройшов, вони тріскаються, як від посухи. Доки на устах п'яниць вино, то воно їх зволожує, неначе озеро, і вони вологі й наповнені життєвими соками. А як тільки вино випите, у роті стає сухо й пече. Бо хоча рот і уста вони постійно заливають вином, проте від надміру ці органи втрачають природне зволоження.
Чий організм настільки міцний, що міг би протистояти шкідливим наслідкам п'янства? Чи є якісь засоби, щоб постійно розігрітому й переповненому вином тілу допомогли не виснажуватися, не слабнути і не розвалюватися? Від вина трусяться руки і ноги, від вина слабкість по всьому тілі, від вина забиває дух, і нервова система виходить з ладу, від вина руйнується весь організм.
Отож, навіщо стягаєш на себе Каїнове прокляття, тремтячи і блукаючи все життя? Твоє тіло, втративши природну міць, потрапляє у круговерть потрясінь.

6. Допоки вино литиметься рікою? Допоки триватиме пиятика? Ти сам скоро з людини перетворишся на купу гною. Ти вже змішав себе з вином і разом з ним уже перегнив, і від щоденного перепою від тебе тхне гниллю, неначе від нечистого начиння. Над тобою плаче Ісая: Горе тим, що встають зранку, щоб напитися сікеру і очікують вечора для того ж самого, бо вино спалить їх! Вони п'ють під звуки тимпану і сопілки, а на справи Господа не звертають уваги і не зважають на діла рук Його (Іс. 5, 11-12). Сікером у євреїв називається будь-який напій, що викликає сп'яніння. Отож, пророк оплакує тих, що ще спозарання оглядаються, де б приєднатися до якої пиятики, і відвідують винарні і корчми, тих, що постійно пристають до п'яного товариства, щоб і собі випити, тих, усі душевні турботи яких звернені до однієї думки про пиття.
У п'яниць немає часу, щоб замислитися над подиву гідними ділами Господа, вони не мають і вільної хвилини, щоб поглянути на небо й побачити всю його красу, пізнати всю гармонію і лад творіння і з цієї впорядкованости світобудови зробити висновки про його Творця. А натомість вони ще зранку прикрашають бенкетні зали різнобарвними коштовними килимами і завісами. Вони, немов на якусь урочистість чи свято, готують посуд для пиття, наготовлюють різноманітне начиння для охолодження і змішування вина, виказуючи в цьому неабияке старання. Вони розкладають різний посуд не для того, щоб не допустити перепою, а щоб зміна келихів і чаш подовжувала пиятику. Над цим трудяться і розпорядники бенкету, і винарі, і ті, що прислуговують при столах, - звідси такий лад у цьому безладді і порядок у суєті. Як можновладцям додають величі їхні охоронці, так і п'яниці, оточивши пиятику, немов царицю слугами, прикривають цим її ганебність. Гірлянди квітів, пахощі, розмаїття ароматів із різних земель роблять її привабливою і тривалою.
А коли п'яне зібрання вже напилося, то починають битися об заклад, хто вип'є більше, сперечаються і змагаються, щоб перевершити один одного кількістю випитого. У цьому змаганні їх наставником є сатана, а нагородою за перемогу - гріх: хто більше вип'є нерозбавленого вина, той стає переможцем. Справді, слава їхня у їхній ганьбі (Флп. З, 19). Змагаючись між собою, вони самі себе карають. Якими словами передати ганебність того, що там діється? Усе наповнене безумством, усі валяються п'яні - і переможці, і переможені, а слуги з них сміються. Руки безсило опущені, уста нічого не приймають, шлунок розривається, а проте злу не видно кінця. Нещасне тіло, позбавлене природного тонусу, хитається в різні боки, п'яному несила втриматися на ногах.

7. Що за жалюгідне видовище для очей християнина! Ось славного і дужого воїна, людину в розквіті літ, що так і пашить здоров'ям, відносять на ношах додому, бо він сам не може триматися на ногах і самостійно ходити. Чоловік, який тверезим вселяє страх ворогам, упившись, стає посміховищем для малих дітей. Він упав не від удару меча, загинув не від рук ворога. Воїн, сповнений сил, стає безсилим і терпить наругу від знущань ворогів. До цього людину довело пияцтво, згубне для розуму, яке призводить до передчасної старости і наглої смерти. Чим иншим є п'яниці, як не поганськими ідолами? Вони мають очі, але не бачать; мають вуха, але не чують (Пс. 113, 5-6). Руки в них зів'ялі, ноги змертвілі.
Хто спричинив усе це? Хто призвів до цих лих? Хто підсипав нам отрути безумства? Людино, ти перетворила бенкет на поле битви. Юнаки падають, мов підкошені ворожими стрілами, вино вигублює цвіт юнацтва, і ти їх припрошуєш до випивки, мов приятелів, а п'яних викидаєш з бенкету, мов покійників.
Коли п'яниці наситяться вином, тоді знову прикладаються до келихів і п'ють, неначе та худоба, що лежить довкіль джерельця, яке постачає їй все нові порції пійла. У розпалі бенкету до залу входить якийсь юнак, що ще міцно тримається на ногах, і вносить збан холодного вина. Відштовхнувши виночерпіїв, він кожному сам наливає рівну мірку напою. Ось знову нова міра непоміркованости, щоб усі однаково безчинствували і щоб ніхто не виявився менше п'яним за іншого. Розібравши чаші, усі п'ють, немов та худоба, не переводячи подиху, ледь не захлинаючись, всмоктують у себе вміст цієї бездонної чаші.
Поглянь донизу і подивись на свій нещасний живіт. Подумай про його розмір і про вміст тієї посудини! Не дивись на я чашу, що маєш її спорожнити, а дивись на шлунок, що й так уже переповнений. Тому й горе тим, що встають зранку, щоб напитися сікера і очікують вечора для того ж самого, бо вино спалить їх! (Іс. 5, 11). Вони не мають часу, щоб поглянути на Божі справи і поміркувати над ділами рук Його. Вино бо спалить їх (Іс. 5, 11). Жар, що його викликає вино, перетворюється на підпал для ворожих стріл. Розум і думки тонуть у вині, воно розбурхує пристрасті, що налітають, немов той рій бджіл. Чи яка колісниця так мчить, не розбираючи дороги, коли коні схарапудилися, чи яке судно, позбавлене керманича і пущене на волю хвиль, небезпечніше за п'яного?

8. Через це зло чоловіки й жінки, зранені стрілами похоті, шаліють у хороводах і віддають свої душі демонові вина. Нестримний сміх, сороміцькі пісеньки, непристойна поведінка збуджують їх і підштовхують до розпусти. Заливаєшся огидним сміхом разом з розпусниками, замість того щоб оплакувати їх! Виспівуєш сороміцькі пісеньки, забувши про псалми і гімни, яких тебе колись навчили! Дриґаєш ногами і скачеш, неначе в шалі, дозволяєш собі непристойні рухи, замість того щоб стояти на колінах перед Богом!
Кого мені оплакувати? Незайманих дівчат чи одружених жінок? Ті повернулися додому, не вберігши цноти, а ці не зберегли скромности перед чоловіками. Може, дехто з них й уник тілесного гріха, але душа їхня попсована. Мої слова однаковою мірою стосуються і чоловіків. Він поглянув із пожаданням, і на нього поглянули з пожаданням, а хто поглянув на жінку з пожаданням, уже згрішив із нею (Мт. 5, 28). Якщо випадкові зустрічі приховують у собі загрозу тим, котрі стріляють навсібіч очима, то що вже сказати про тих, що навмисно приходять подивитися на п'яних жінок. А ті жінки, від вина втративши над собою контроль, поводять себе непристойно, їхні рухи звабливі, спів збуджує слухачів і викликає нестримний потяг до розпусти. Що скажуть чи що заперечать ті, котрі в таких видовищах наповнили себе незліченними пороками? Чи не тому вони дивляться на це, щоб розбудити в собі пожадання? Тому й винні вони у гріху перелюбства згідно з невблаганним присудом Господа.
Як ви стрічатимете П'ятдесятницю, коли так зганьбили Пасху? П'ятдесятниця несе зі собою ясний і всім відомий прихід Святого Духа. А ви, не дочекавшись свята, зробили себе пристановищем супротивного духа, стали храмом ідолів, замість того щоб стати храмом Божим і помешканням Святого Духа. Ви стягнули на себе прокльони пророка, що сказав: Свята ваші перетворю на плач (Ам. 8, 40).
Як будете наказувати слугам, коли самі ви невільники і служите нерозумним і шкідливим пристрастям? Як будете виховувати своїх дітей, коли самі провадите негідне і непорядне життя?
То що ж мені робити? Чи залишити вас у спокої? Але боюся, щоб затятий не став ще без соромнішим, а розкаяний не потонув у надмірному смуткові. Святе Письмо каже: Лікувальний засіб вилікує багато гріхів (Проп. 10, 4). Нехай піст зцілює від п'янства, псалом лікує від непристойних співів, а сльози стануть ліками від сміху! Замість танців станьте на коліна, замість плескати в долоні бийте себе в груди, замість вишуканого вбрання зодягніться в покору. Нехай милостиня відкупить тебе від гріха (Дан. 4, 24). Викуп за душу людини - її багатство (Прип. 13, 8). Приведіть до спільної молитви й инших, уярмлених цим злом, то, може, простяться вам лихі думки!
Коли народ сів їсти й пити і почав розважатися (Вих. 32, 6) (а їхньою грою було ідолослужіння), тоді левіти, озброївшись проти своїх братів, посвятили свої руки для священства. Тому й вам, що боїтеся Господа, а тепер ступили на ганебну і страшну дорогу пияцтва, дам таку пораду: коли побачите тих, що щиро жалкують за свою нерозважливу поведінку, то співчувайте їм, неначе це ваші власні хворі члени. А коли бачите тих, що висловлюються зухвало і не зважають на ваш смуток через своє падіння, то вийдіть з поміж них і відділіться від них, і не торкайтеся до нечистого (Іс. 52, 11). І робіть це для того, я щоб вони усвідомили власне нещастя і навернулися, а ви за к свою ревність отримали заплату Фінееса (Чис. 25, 11) завдяки справедливому присудові Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, Якому слава і влада на віки віків.
Амінь.



Категорія: Рух за Визволення Людини, Бібліотека, Спадщина святих

Шановний відвідувачу, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Ми рекомендуємо Вам Зареєструватися або увійти на сайт під своїм ім'ям.

Додавання коментаря

Им'я:*
E-Mail:
Коментар: