Домашня Церква » Рух за Визволення Людини » ВИЗВОЛЕННЯ ВІД УЗАЛЕЖНЕННЬ ЧЕРЕЗ ПРАВДУ.

 

ВИЗВОЛЕННЯ ВІД УЗАЛЕЖНЕННЬ ЧЕРЕЗ ПРАВДУ.

Автор: Мирон від 6-11-2016, 22:33, переглянули: 697

ВИЗВОЛЕННЯ ВІД УЗАЛЕЖНЕННЬ ЧЕРЕЗ ПРАВДУ.




ВИЗВОЛЕННЯ ВІД РАБСТВА ЧЕРЕЗ ПРАВДУ.

Доповідь на 15 паломництві Круціяти Визволення Людини.
29-30 жовтня 2016 року.


«Правда визволить вас» (Йн 8, 32). «В цих словах вміщається основна вимога, воднораз же й осторога. Це вимога щирого відношення до правди, оскільки дійсної вимоги свободи. Це також осторога перед будь-якою уявною свободою, перед тією свободою, яку розуміється поверхово, однобічно, не зглибивши всієї правди про людину та про світ. Тим-то Христос і сьогодні, після двох тисяч років, стає посеред нас як Той, хто людині приносить свободу, основану на правді; хто людину визволяє з того, що ту свободу обмежує, зменшує, ломить начебто в самому ж її корінні, в душі людини, в її серці, в її сумлінні» (RH 12) енцикліка Йоана Павла ІІ Redemptor hominis,.

Чому в наш час різні залежності - алкоголізм, наркоманія, куріння, ігроманія, залежність від соціальних мереж, стали національною трагедією нашої країни та в інших країнах? Чому стільки розбитих душ, хвороб тіла, поламаних життів? Звідки передчасна старість і смерть, різні злочини із вбивством і самогубствами – це все жахливі супутники залежностей. Масова втеча від реальності, спроба змінити її за допомогою алкоголю, наркотиків, комп'ютерних технологій, формування маргінальної особи, неспроможної брати відповідальність за свої вчинки та ін. Що спонукає молодих людей, для яких тільки розпочинається життя, відкривається світ, втікати від нього?

Війна, політична нестабільність, інтенсивні соціально-економічні та культурні зміни, які відбуваються у нашому суспільстві, породжують відчуття кризи, безвиході, і сприяють формуванню залежної особи. Водночас, якщо порівняти матеріальний добробут і комфортність умов життя сучасного європейця з матеріальними достатками європейця, який жив сто, двісті років тому, можемо з певністю визнати безсумнівний прогрес. Очевидно, не зовсім правильно вважати саме зовнішні обставини життя (у їх соціально-економічному вимірі) основною причиною зростання кількості залежних осіб.
Глобальнішого характеру, набуває проблема руйнування внутрішнього світу людини, втрати "справді людського в людині" (В.І.Слободчиков), що знаменує виникнення духовної кризи людини та суспільства в цілому.
Людина вирішила, що Бог їй не потрібний. Гуманізм (як зазначалось на 2-му Ватиканському соборі у 1963 р.) перетворився на спробу замінити релігію Бога, що став людиною, на релігію людини, що оголосила себе Богом. Отже, цивілізація робить людей богами раніше, ніж вони стають гідними статусу людини" [1, с.469].
Не потрібний в державних установах – в багатьох країнах Європи з приміщень державних установ вилучені хрести, наприклад у Франції державним службовцям заборонено носити знаки - символи своєї віри.
Не потрібний у школах.
В де-яких штатах Америки якщо вчитель державної школи проведе молитву перед навчанням або просто свідчитиме про свою віру перед учнями – може бути притягнений до суду і втратити ліцензію. В Італії одне атеїстичне подружжя подало до суду, бо не хотіли, щоб їхня дитина молилася перед навчанням. Суд задовольнив їхній позов і зобовязав міністерство освіти заборонити молитву перед навчанням.
Не потрібний у бізнесі.
Колись на завершення великого будівництва чи то будинку чи корабля священик служив молебень, люди молилися, щоб Бог благословив їхню працю. Тепер все по іншому.
Після 17 років будівництва у Швейцарії відкрили найдовший у світі Сен-Готардський тунель. У церемонії відкриття тунелю крім керівництва Швейцарії взяли участь канцлер Німеччини Ангела Меркель, президент Франції Франсуа Олланд, прем’єр-міністр Італії Маттео Ренці, євро комісар з транспорту Віолетта Булц. Але там не було молитов, не було священика. Натомість центром святкування була вистава, яка зоображала «чорну месу», а головним «героєм» був ворог людини. Ще залишається питання, чи це була вистава, яка показувала «чорну месу», чи «чорна меса» замаскована під виставу.
Не потрібний в особистому житті.
В Україні 70% шлюбів закінчуються розлученням. 45-50% жінок мали позашлюбні стосунки. У чоловіків справи ще гірші - 75% чоловіків зраджували своїм жінкам протягом перших двох років свого шлюбу. Лише 3-5% молодят не мають сексуального досвіду, а решта ? Для багатьох молодих людей взяти шлюб в церкві – це просто узаконити ті стосунки, які в них вже давно є. В законодавство України проштовхують закони, які руйнують інститу сімї., легалізують одностатеві партнерства, поширюється пропаганда гомосексуа лізму.
Сучасна людина вирішила, що вона є богом, що її бажання є рушієм розвитку. Але в нутрі людини залишається пустка, невимовна туга, голод, спрага, яку ніяка сотворена річ не може заспокоїти. Святий Августин писав: « Ти , Господи створив нас для себе і неспокійне моє серце , доки не знайде спочинку в Тобі».
"Якщо голод фізичний руйнує тіло людей, то голод духовний - їх душу. Він створює вакуум у тому нематеріальному ядрі людини, яке відрізняє її від тварин. А, як кажуть, "природа не терпить порожнечі". І ось у цю спорожнілу душу вторгаються полчища ворогів: наркоманія, алкоголізм, усі можливі форми "балдіння" серед молоді. Такий гіркий результат бездуховності" [3, с.49].
Наркотики були відомі вже в первісному суспільстві, а вік виноробства нараховує декілька тисяч років Однак лише духовний вакуум XX-ХХІ ст. перетворив пияцтво і наркоманію в національну трагедію і в нас, і в багатьох інших країнах. Це - ознака того, що людство переживає важку кризу. Воно обікрало себе, відірвалось від вічних джерел, які тисячоліттями живили його духовний розвиток [3]

Саме слово «залежність» не вповні передає весь трагізм і зміст цього явища. Залежність може бути добра, конструктивна – залежність маленької дитини від матері, залежність у подружжі, коли чоловік і жінка взаємно допомагають і підтримують один одного.
Залежність може бути і негативна, руйнівна. Така залежність руйнує тіло людини, її душевні і духовні сили, руйнує стосунки з найближчими людьми. Руйнує стосунки з Богом.
В науковій літературі вживається слово адикція (від лат. addictus - приречений, по-рабськи зобов'язаний), отже правильніше потрібно говорити зневолення, рабство Людина є незмірно дорожчою за всі скарби землі. Кожна окрема особистість - неповторна, унікальна. Людина сотворена Богом вільною, має великий дар – вільну волю. Цей дар шанує і поважає Сам Господь, але не шанує людина. Вона добровільно стає рабом, рабом свої залежності, рабом алкоголю, рабом наркотику, рабом тютюну, рабом…
Арабський вчений Абу Бакр Мухаммад ібн Закарія Ар-Разі , який вперше здійснив перегонку вина, отриманий напій назвав «аль-кооголь» дух вина, бог вина.
"аль в средиземноморських мовах означає "бог". "Ко" - означає - разом. А "голь" - "гуль" - одна з семи арабських різновидностей джиннів.

Залежності є новітнім ідолопоклонством. Ідолом стає наркотик, алкоголь, компютер, секс, гроші, робота… Ідолів багато, вони часто змінюються, але не здатні заповнити пустку, яка є внутрі людини. Людина, яка служить тим ідолам, приносить їм жертви – своє здоров’я, родину, дітей, свою роботу, справно платить десятину. Не вірите – порахуємо.
Пачка сигарет коштує 15-20 гривень, в середньому пачка на день, за місяць- 450-600 гривень. Багато тут людей, які заробляють 4,5 – 6 тисяч. Все пускається на дим, тільки кому це «кадило» приноситься . А якщо додати до цієї суми пляшечку пива щодня після роботи і пляшку горілки в пятницю на завершення трудового тижня – і є набирається ще одна десятина.
Кинув курити – і через рік можна їхати з сім’єю на море.
Людина відреклася Бога, але Бог не відрікся людини. Бог, багатий милосердям, кличе людину, Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені, і я облегшу вас. Візьміть ярмо моє на себе й навчіться від мене, бо я лагідний і сумирний серцем, тож знайдете полегшу душам вашим. Ярмо бо моє любе й тягар мій легкий.”(Матф.11:28-30)
Господь прагне звільнити людину з того рабства, в яке вона потрапила через свою гординю. Він кличе до навернення, обіцяє свою любов і прощення.
В синагозі в Назареті Христос бере до рук книгу пророка Ісаї. Розгорнувши її, натрапив на місце, де було написано: „Господній Дух на мені, бо він мене помазав. Послав мене нести Добру Новину бідним, звіщати полоненим визволення, сліпим прозріння, випустити пригноблених на волю, оповістити рік Господній сприятливий”(Лк 4, 17–19). В цьому тексті, в якому Христос визначає Свою місію, Його месіанське призначення, аж двічі виражається воно словом „вільність” (звіщати визволення, випустити пригноблених на волю). Згадуєтся навіть третій раз в словах: „оповістити рік Господній сприятливий”. Відомо, що рік благодатний, т.зв. ювілейний рік, в Старому Завіті був пов'язаний з відпущенням в’язнів на волю..
Христос прийшов для того, щоб звільнити людину, щоб звістити полоненим визволення, щоб випустити пригноблених на волю. І тому вся діяльність яка спрямована на визволення людини, щоб була плідною, ефективною, повинна сприйматися як продовження місії Христа: „Господній Дух на мені, бо він мене помазав”. Христос, у свою чергу, дає своє помазання Церкві, тим, хто в Нього повірив. Даючи помазання, передає також місію, і тому в самому християнському покликанні, в самому помазанні, отриманому на Святому Хрещенні і в Таїнстві Миропомазання, міститься послання, місія. Та сама, яку отримав Христос, на яку Він був помазаний. Отже, християнське покликання одночасно є покликанням до участі в місії Христа, суттю якої є визволення людини. Як християни, як охрещені, мусимо відновити в собі усвідомлення цієї місії і відповідальності за неї.
Успіх боротьби проти алкоголізму та інших суспільних залежностей зумовлений тим, чи знайдеться відповідна кількість людей, які побачать своє покликання у визволенні інших. Робимо принципову помилку, якщо заклик до боротьби проти алкоголізму адресуємо алкоголікам чи п’яницям. Адже саме вони повинні бути визволені, а вони самих себе не визволять, визволити їх повинен хтось інший.
Визволити раба з рабства може лише вільна людина…
Належить мобілізувати рятувальний загін, мобілізувати певну групу людей, які свідомо, опираючись на місію Христа і єднаючись з нею, візьмуть на себе місію визволення братів. Тому спочатку звертається до здорових людей, до тих, хто не є поневолений залежностями. Це вони повинні зрозуміти свою відповідальність і піти до бідних братів, які перебувають в тій чи іншій неволі, для того, щоб їм подати руку, щоб їх підносити, виривати з неволі, визволяти міццю Христа.
Господь кличе багатьох людей, але чи почують вони цей поклик. Так само колись Він кликав пророків, але не завжди вони чули чи хотіли чути цей поклик.

Хочу розповісти вам про одного такого пророка – про Йону.
Йона – яскрава біблійна постать. Більшість людей знає про нього лише те , що він три доби пробув в череві великої риби. Але ким він був?, Як потрапив туди потрапив?
Єдина згадка про пророка Йону є в Другій книзі Царів (2 Цар.14, 23, 25.) дозволяє твердити, що жив він у часи ізраїльського царя Єровоама ІІ в першій половині VIII століття до нашої ери. Його ім’ям називається одна з пророчих книг Святого Письма, але Йона не є її автором, а лише її героєм.
Книга пророка Йони суттєво відрізняється від інших пророчих книг. Вона не містить пророцтв чи проповідей стародавніх пророків, а є розповіддю про долю дуже особливого і дуже впертого пророка. Це повчальне оповідання, трохи подібне за своїм характером до євангельських притч, однак більше схоже на те, що літературі пізнього юдаїзму назвали мідраш ( від староєврейського кореня drsz - шукати,досліджувати, з’ясовувати).
Бог говорить Йоні «Встань, іди в Ніневію, оте велике місто, і проповідуй проти нього, бо злоба їхня піднялася до мене.» (Ион.1:2)
Йона одразу встає і вирушає в дорогу, так, як би це вчинив кожний інший пророк. Але вирушає в протилежному напрямку, - замість заходу йде на схід до найближчого порту Яффи, оплачує за переправу чималі гроші, і сідає на корабель, що плив у Таршіш. Дослідники вважають що Таршіш – це, мабуть , Тартес, пізніша грецька колонія, давній порт на Атлантичному узбережжі Іспанії. Отже Йона дійсно зібрався втікати на край світу.
На морі починається сильна буря, моряки роблять все можливе для порятунку корабля – викидають вантаж в море, моляться кожний до свого бога, а Йона в цей час спокійно йде в трюм корабля і лягає спати. Капітан корабля будить Йону, і , зрозумівши, що саме він є причиною нещастя, яке їх спіткало, робить разом з командою усе можливе, щоб врятувати Йону. Натомість Йоні байдуже до всього, що діється навколо, він відмовляється від будь-якої боротьби. Знесилені моряки кидають Йону в море і буря одразу вщухає.
«Господь наготував велику рибу, щоб вона проглинула Йону. І пробув Йона .в нутрі риби три дні й три ночі.» (Ион.2:1)
Перебуваючи в череві риби, Йона розуміє, що його врятовано всупереч власному бажанню. Він починає молитися, погоджується виконати покладену на нього місію, і « Господь повелів рибі, й вона виблювала Йону на сушу.» (Ион.2:11)
Як часто ми подібні до Йони – втікаємо від свого покликання. Господь кличе нас іти працювати у його винограднику, а ми придумуємо багато відмовок, за якими ховається наш страх.
В психології описаний цей захисний механізм психіки , який рятує людину від зайвої відповідальності і стресових ситуацій, від різних небезпечних авантюр, а з іншого боку - такий захист завдає ще більшої шкоди ніж те, від чого вона захищає. Людина, з «комплекс Іони» переконавшись у своїй придуманій нікчемності, боїться змінити своє, нехай нецікаве і обмежене, але так чи інакше налагоджене існування, отримавши можливість пережити новий досвід. Вона може втікати від сім'ї, від дітей, від стосунків, від елементарної самозахисту і т.д.
Більша половина людей не реалізує і чверті свого потенціалу, задовольняється посередніми успіхами. Дуже часто люди живуть за принципом «щоб не гірше, ніж у людей», щоб не виділятися, бо як впаде, щоб навколо не сміялися. Більшість так ніколи і не дізнаються своїх справжніх можливостей і здібностей, і не зможуть розкрити власний потенціал.
Як багато молодих чоловіків і жінок, які втікаючи від покликання батьківства і материнства, обирають іншу дорогу – бізнес, кар’єра, гроші… А потім у їхньому життя починається справжня буря – зруйновані родини, втрачені стосунки. Ніби і є гроші , влада, певний статус у суспільстві, але вночі подушка мокра від сліз - щастя не має.
Скільки молодих людей залишають свої мрії бути художником, музикантом, і йдуть вивчати фах, до якого не мають жодного покликання, лише тому, що так вирішили батьки, які вже спланували кар’єру своєї «улюбленої дитини» на двадцять років вперед. А потім – довга череда сірих одноманітних днів, днів, які складаються в роки. Нецікава робота, співробітники, які постійно дратують, конфлікти в сім’ї . Здається , що життя проходить повз, і нічого неможливо змінити. Починаються депресії і тривоги, думки про самогубство.
Людина, подібно до біблійного Йони, все глибше і глибше сходить в трюм, намагається забутися , заснути. А сучасний світ пропонує для цього дуже багато засобів : алкоголь, наркотики, ігрова чи комп’ютерна залежності, невпорядковане статеве життя.
Як часто ми подібні до Йони.
Йону не цікавлять ні краса морського берега , вздовж якого плавали кораблі, ні саме море. Він просто йде в трюм корабля і лягає спати, - втікає від всього прекрасного, яке його оточує.
Йона в трюмі подібний до будь якої залежної людини. Коли починається буря, Йона чудово розуміє, в чому причина. Але навіть небезпека смерті не може заставити його діяти. Він здався, він вже помер. Мало того, він просить моряків убити його – викинути в море.
Лише в череві риби – фактично вже перебуваючи в могилі – Йона починає молитися і розмовляти з Богом. Приймає своє покликання. – йде нарешті до Ніневії, і проголошує, через сорок днів це величезне місто «на три дні ходи» (Ион.3:3) (60-80 кілометрів), буде зруйноване.
Навіть проповідуючи ніневітяням, Йона не вірить в те, що його місія буде вдалою.
Коли, після його проповіді жителі Ніневії несподівано навертаються, Йона не може цього сприйняти, він не хоче в це повірити. Його місія завершилася дуже успішно, набагато успішніше, ніж місія багатьох інших пророків, яких просто ніхто не слухав, або ж убивали ,щоб не чути. А тут після його одноденної проповіді – повне навернення. Та Йона не хоче це прийняти, він досі не вірить що це можливо. Він запланував зовсім інше – провал своєї місії і , як наслідок, побачити грандіозний феєрверк на місці Ніневії.
А тут стається диво, горде місто, перед потугою і силою якого тремтіли усі навколишні народи, місто брутальних і безжалісних воїнів, які у той часи страшні часи відзначалися жорстокістю по відношенню до своїх ворогів, навертається.

І повірили ніневітяни Богові: оголосили піст і понадягали веретища, від найбільшого до найменшого. Вістка про це дійшла до ніневійського царя; він устав з престолу свого, скинув одежу з себе, покривсь веретищем і сів на попелі. Далі, на наказ царя і його вельмож, було голосно оповіщено в Ніневії: «Ні людина, ні скотина, ні воли, ні вівці - нічого не сміють їсти, ні споживати, та й води не сміють пити. Та щоб усі - від людини до скотини -понакривались веретищами й чимдуж взивали до Бога, і щоб кожен покинув свою нікчемну поведінку й насильство рук своїх. Хто зна, чи Бог іще не повернеться та не роздумає й не відверне від нас палаючий гнів свій, тож ми й не загинемо?»
Побачив Бог їхні вчинки, що вони відвернулись від своєї нікчемної поведінки, й роздумався щодо лиха, яке був погрожував їм учинити, - і не вчинив його. (Ион.3:5-10)
Цар Ніневії , поганин, знає, як врятувати своє місто. Він не збирає свої скарби, щоб чимшвидше чкурнути з міста, а скидає царський одяг, одягає лахміття і сідає на попелі – упокорюється, відкидає гординю. Закликає своїх підданих покинути гріх, оголошує піст і покуту, закликає усіх до молитви. Увага! Піст повний, повна абстиненція для всіх «Ні людина, ні скотина, ні воли, ні вівці - нічого не сміють їсти, ні споживати, та й води не сміють пити.» Поганський цар знає силу покаяння , молитви і посту і цим рятує своє місто.

Не бійтеся відповісти на поклик Бога.
Але чим ми можемо прислужити?
Один чоловік часто нарікав на Бога :
- Чому, Господи, Ти дав мені так мало дарів: я не вмію гарно говорити, не вмію співати, малювати , грати на музичних інструментах, не вмію навіть молитися… Чим, Господи, я можу послужити Тобі?
Одного разу сниться йому сон:
Він - у великому залі, де багато людей. Вони зібралися, щоб намалювати величезний образ Ісуса. Кожний з них підходив до столу і отримував від керівника проекту чистий аркуш паперу та інструкцію, що він повинен намалювати на ньому.
Багато людей вже працювали – хтось малював чудовий барвистий візерунок , хтось – прекрасний орнамент золотом.
Підійшов і чоловік за своїм завданням. Але коли побачив, що йому потрібно намалювати лише чорний кружечок на блакитному фоні, розгнівався і не хотів цього робити.
- Шановний, - сказав до нього керівник проекту , - Ви повинні виконати свою роботу, тому що без Вашого малюнку образ Ісуса, який ми хочемо скласти буде незакінчений.
- Цього ніхто не помітить, це не візерунок, і не золотий орнамент.
- Так, це лише чорний кружечок на блакитному фоні. Але коли ми складемо образ Ісуса – він буде зіницею його ока…
Кожного дня з любов’ю робімо малі і незначні речі на славу Божу, а Божа Любов їх перемінить їх у великі справи…

Бог не кличе мудрих, Бог не кличе сильних, … мужніх, …відважних. Бог дає мудрість, Бог дає силу, ….мужність,…сміливість, тим хто відгукнувся на його поклик.

Не бійтеся відповісти на поклик Бога.


Не бійся, бо я з тобою! Не тривожся, бо я - Бог твій! Я додам тобі сили, я тобі допоможу, підтримаю тебе переможною правицею моєю.
Стидом і соромом окриються усі ті, що лютують проти тебе. На ніщоту обернуться й загинуть ті, що з тобою сварку заводять.
Ти будеш їх шукати, та не знайдеш тих, що на тебе нападають. На ніщо обернуться і зникнуть ті, що воюють проти тебе.
Бо я - Господь, твій Бог, я держу тебе за правицю, я тобі говорю: Не бійся, я тобі допомагаю.
Не бійся, Якове, мій черв'ячку, - слабосилий Ізраїлю! Я тобі допомагаю, - слово Господнє, Святого Ізраїлевого, твого викупителя.
(Ис.41:10-14)
У Святому Письмі вислів «Не бійтеся» записаний 365 разів – на кожний день протягом року. Як важливо не боятися і зробити перший крок.
І ще промовляв до них Ісус, і так їм казав: «Я - світло світу. Хто йде за мною, не блукатиме у темряві, а матиме світло життя.» (Иоан.8:12)
Бог дає на світло, щоб ми не ходили в темряві гріха. Дає світло розуму, світло сумління, світло Святого Письма, світло Воскреслого Христа, світло Церкви.
На багатьох іконах Христос-Вчитель дає нам Своє Слово і благословляє, дає ласки, сили натхнення. Жест , який ми називаємо жестом благословення, в античному світі мав ще одне значення. На народних зборах, коли на трибуну виходив оратор, а стояв шум, гамір, він піднімав вгору руку з складеними таким чином пальцями і це означало:
Тиша! Слухай! Я говорю!
Тиша! Слухай! Я говорю!

Часто наша молитва є довгим монологом, за яким ми не чуємо, що нам говорить Господь. Побудьмо в тиші, щоб почути той тихий голос Бога, який промовляє глибоко в нутрі нашої душі. Почуймо, може Він кличе нас іти служити своїм братам, сусідам, друзям, які поневолені алкоголем, тютном, наркотиками іншими зневоленнями. Тих покликів може бути дуже багато, для кожної людини інший.
Нехай милостивий Господь дасть нам силу і відвагу відповісти так, як відповів Йона – коли вже був фактично похованим заживо у череві риби, коли «води … обняли аж по горло, безодня … оточила, водорість голову … повила.(Ион.2:6), у нього з’явився проблиск надії, надії, що не все втрачено, ще можна все змінити. Він заволав до Господа «чим я обрікся, те я виконаю»(Ион.2:10.б). І зробив те, що зробити найважче – перший крок до здійснення свого покликання.

Мирон Шкробут.


ЛІТЕРАТУРА.
Кримський СБ. Принципи духовності XXI століття // Дві Русі / за загальною ред. Л. Івшиної. - К.: Факт, 2003. - 496 с.
Маслоу А. Дальние пределы человеческой психики/ А. Маслоу. - СПб.: «Евразия», 1997. – 430 с.
Мень Александр. Трудный путь к диалогу. - М.: Фонд имени Александра Меня, 2001. - 453 с.
Святе Письмо, переклад о. Івана Хоменка, Видавництво оо Василіян, Рим ,1991



Категорія: Рух за Визволення Людини, Блог Мирона Шкробута

Шановний відвідувачу, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Ми рекомендуємо Вам Зареєструватися або увійти на сайт під своїм ім'ям.

Додавання коментаря

Им'я:*
E-Mail:
Коментар: