БЛЕЗ ПАСКАЛЬ, АФОРИЗМИ

БЛЕЗ ПАСКАЛЬ
АФОРИЗМИ

Що інтелігентніша людина, то більше своєрідності знаходить вона в характерах інших людей. Для посереднього всі люди однакові.

Красномовство не потребує наказових форм, воно швидше нагадує депутата, якого обрав народ, аніж диктатора.

Мистецтво говорити вимагає вміння налагодити зв’язок між власними думками й висловами та розумом і серцем слухача.

Читаючи твір, написаний у звичайному стилі, ми здивовані й зачаровані водночас: сподівалися зустріти письменника, митця, а знайшли людину. Трапляється ж і навпаки: шукаючи людину, знаходиш лише митця.

Усі ми любимо гостре слово, але спрямоване не проти нещасних і сліпих, а проти пихатих пещеників долі.

Іноземна мова — це своєрідний шифр, у якому замінено не літери, а цілі слова.
Саме тому кожну мову можна розшифрувати.

Уява панує над усім, вона породжує справедливість, красу й щастя, без яких немислиме життя.

Дехто гарно говорить і погано пише: таку людину надихають обстановка й слухачі, без цього стимулу вона почувається безпорадною.

До чого ж велична штука живопис, який точним копіюванням викликає цікавість до речей, що самі по собі нам зовсім не цікаві!

Потяг до дріб’язкового й збайдужіння до значного — то безумовна аномалія природи речей.

Однакові крайнощі: покладатися тільки на почуття і довіряти самому розумові. Я засуджую й тих, що розпещують людину, й тих, що її тероризують, і тих, що бавляться нею. Схвалюю лише того, хто шукає її в кривавих муках.

Є різниця між книгою, яку написала певна людина й пустила її межи людей, і книгою, яка сама створила цілий народ. У цьому випадку можна не сумніватися, що їй стільки ж віків, як і народові.

Хибний хід: усе розуміти буквально. Не менш хибний хід: усе розуміти переносно.
Приємно дивитися на вирування хвиль за бортом, коли абсолютно певен, що вони не перекинуть твого корабля.

Ніщо не надає більшої рівноваги, ніж відчуття правоти; ніщо не приносить такої впевненості, як пошук істинних шляхів.

За зловживання правдою треба карати так само суворо, як і за брехню.

Якщо ми не маємо уявлення про мораль, то знання зовнішнього світу не втішать нас у скрутну годину, але знання моральних засад завжди дасть розраду навіть неукам.

Нас розраджують дрібниці, бо найчастіше через дрібниці ми й буваємо пригнічені.

Велич людини в тому, що вона визнає свою мізерність.

Чому нас не дратує кульгава людина, а дратує кульгавий розум? Бо каліка визнає, що ми ходимо рівно, а кульгавий розум твердить, що не він, а ми шкутильгаємо. Ми такі пихаті, що прагнемо, аби нас знав увесь світ і навіть ті, хто житиме, коли нас уже не буде. Водночас нашу амбіцію тішить і задовольняє шаноба лише п’ятьох-шістьох знайомих.

З французької переклали Іван БІЛИК та Володимир ДІБРОВА