Життя – це дорога

Життя - це дорога

Життя – це дорога. Важливо завжди пам’ятати, що ти — в дорозі. Це — процес. Це як підніматись на вершину гори. А в дорозі все змінюється: погода, краєвиди, люди поруч. Ось зараз сонце світить, а через трошки проймає поривчастий вітер, або дощ чи затишшя. Ось крутий підйом, де важко йти, а через трошки вже й рівнина або спуск. Важливо пам’ятати, що немає нічого постійного в цьому світі, бо все — змінне. “Все минеться. Але Бог і Любов — ніколи”. Бо Бог і є любов. Бо після бурі обов‘язково вийде сонце, потрібно тільки вміти бути терплячим, навчитись чекати свого. Бо на все і для кожного є свій час і пора у Господа.
Ось так і життя вже саме по собі є дивом. Треба вміти бути дітьми в душі: радіти кожному променю сонця, кожній краплині дощу чи подиху вітру, а коли стане важко, – пам’ятати, що все — від Бога, бо у Нього немає поганої погоди. У Бога кожна трудність має свій сенс, бо у Нього є свій задум для кожної людини. З власного досвіду знаю, що у важкі хвилини про ту ціль, той сенс десь забуваєш, це ніби губиться у буревіях труднощів та проблем. Порівнюю це відчуття важкості з тим випадком, коли йшла в гори. І вже тоді, коли мені було важко йти, я вибрала свій темп, і пам’ятала про ціль мого призначення — про вершину. І це додавало мені сил йти далі.
Так і життя є дорогою до цілі. Треба, мабуть, сприймати труднощі життя як випробування для нас, метою яких є загартовування тіла і духу. Кожний виклик — це підкорення вершини, а значить Бог дає нам можливість розвитку і зростання. Важливо пам’ятати, що у Нього є певний план щодо кожного з нас, вищою метою якого є осягнути життя вічне і після смерті.

Мар’яна Мисак