ТЕЛЕМАНІЯ

ТЕЛЕМАНІЯ

ТЕЛЕМАНІЯ

Не було такого покоління, як сучасне, яке, маючи стільки засобів спілкування, є таким небалакучим. І це підтверджує молода людина у щоденному житті, коли відчуває, що її батьки є такими далекими, або підтверджують батьки, коли їм здається, що не знають своїх дітей.
Як хтось сказав: “Зараз ми маємо інтернет, і що з того?”

Одна з “типових” сімейних сцен:
Юнак повертається додому зі школи. Можливо, мама вдома. Якщо так, то можна почути обмін питаннями і відповідями:
Мама: “І?”
Син: “Добре”
Мама: “Яка оцінка?”
Син: “…”
Мама: “Будеш їсти?”
Син: “Ні, ма… Не хочу”.
Психологи вважають, що це, власне, не можна назвати “сімейним діалогом”. Не потрібно багато вчитися, щоб це зауважити.
І чи “ма” вдома, чи ні, можливо, за цією мовчанкою чи діалогом слідує до втоми повторюваний обряд, що може мати відмінності у деяких випадках: від включити “тєлєк” до “врубати” магнітофон, щоб запаморочити себе якимось ФМ; … і більше нічого. Головне ПІТИ.
ТБ передає
ТБ говорить, але не слухає. Має свій час – не наш. І що найгірше: нам його нав’язує; звертається до маси, до юнака Х, дуже загально, з корисливою метою. Телебачення – безособове і позбавляє нас особистості. Не звертається до тебе. Не знає твого імені та прізвища і не любить тебе особисто.
“Тобто, отче, не потрібно дивитися телебачення?”
Зовсім не так. Це неправильний висновок. Так, телебачення можна дивитися. Більше того, у певному значенні потрібно дивитися, але як можна менше, немов через “крапельницю”, і з критичним духом, а якщо ні, краще нічого не дивитися. Потрібно дивитися таким способом, щоб панувати над екраном і власними нейронами, а не щоб екран панував над нами і нашими нейронами. Більшість людей обманюється, вважаючи себе господарями, будучи насправді рабами.
Ми переконані, що правильне використання телебачення має багато переваг. І, звичайно, виявляє великий прогрес людства, якщо використовується на добро. Та, однак, ми не в змозі оминути того факту, що сьогоднішнє його застосування – як зі сторони того, хто передає, так і зі сторони того, хто приймає, – є школою антикультури і, загалом, шкодить. Тому в Іспанії ТБ називають “теледурістю”.
“Ви так кажете, бо ви якість перестарілі, що протестують проти телебачення”. Ні. Ми протестуємо проти того, що є погане. А телебачення – це щось добре: його використовують у медицині, в університетах, в культурних програмах високого рівня тощо; але у його теперішньому використанні є погані речі, і то дуже погані. І проти цього потрібно боротися.
Телебачення породжує залежність
Сказати, що телебачення породжує залежність, означає, що навіть у того, хто дивиться, “знаючи”, що таке “максимум”, воно породжує сумну потребу, неначе одного разу зможе вгамувати всі його сподівання і неначе не можливо жити без нього. Є люди, які перше, що роблять, зайшовши додому, механічно включають телевізор.
Професор Жак Півто пропонує дослід, щоб відкрити “телеманів”:
“Потрібно провести певний час, заздалегідь визначений (може, тиждень, п’ятнадцять днів, місяць), без телебачення. А потім нехай скажуть нам, як зреагували члени родини, з якими труднощами зіткнулися, які сварки чи діалоги розпочалися тощо… Якщо ми ще не під впливом наркотика, це не буде важко. Але якщо важко, який висновок?…”
Телебачення не буде, безперечно, шкідливим, якщо ще можна жити без нього. Але є щось очевидне: багато молодих людей сьогодні знають більше про героїв телебачення, ніж про власну родину. Ці ідоли визначають для них паралельний спосіб існування, який захоплює дім, але який не має нічого спільного з реальністю цього дому. Логічним наслідком є перехід у щось на зразок шизофренії. Коли підліток виключає телевізор, співжиття з людьми у домі стає для нього чужим.
Крім того, сьогодні з’являється нова залежність, яка називається залежністю від пошуку в інтернеті.
Небезпека телебачення
Що робить телебачення небезпечним для молодої людини? Перерахуємо згідно із французьким психологом Мірей Шальвон :
1. Надмірна швидкість
Телебачення не є добрим інструментом навчання, бо перешкоджає роздумуванню. Його метод не полягає у тому, щоб “спонукати думати”; радше у тому, щоб “зловити”. Тому інформацію не можна добре засвоїти. Коли глядач сідає перед екраном, образи анестезують “фільтри” розпізнання , і таким чином все сприймається з байдужістю: насилля-мир, любов-ненависть, злоба-прощення, добро-зло, правда-помилка…
2. Породжує нездатність висловлюватись
Насправді, для багатьох молодих людей є тріумфом здатність після переглянутого фільму в декількох словах підсумувати його логічну послідовність, уже не кажучи про головну ідею фільму.
3. Зневажає цінність ідей
Важлива не так глибина того, про що йдеться, як видовищність того, що показують. Зір немовби затемнює те, що сприймається вухом.
4. Не дає правдивих понять
Телебачення, маючи мову “образів” – будучи “звуком в образах” – спрямовується більше до відчуттів, ніж до духу, до зворушення чуттєвості, ніж до розуму. Не прагне формувати.
Наприклад, важко уявити, щоб хтось почав говорити про чесноту чистоти чи “рекламувати” Бога… Ні. Проте є реклама кави, пральних машин, авто, чаїв… чого завгодно. Якась жінка починає показувати речі, які не має показувати. Чому? Тому що так легше продати… Організовують круглі столи, куди запрошують кого-небудь, щоб говорити про що-небудь як-небудь, наприклад, того соціолога чи психолога, який запропонував показати у програмі, як використовувати презерватив…
5. Не поважає потреб молоді
Тобто не поважає тебе як особу. Це можна підтвердити тим, що ми вже сказали. Його не цікавить, щоб ти був чистим; його не цікавить, щоб ти спас свою душу. Його не цікавить, щоб ти знав, для чого живеш, ані які речі заслуговують на правдиве віддання власного існування. Його не цікавить, щоб у телебаченні появився Бог. Може, десь о 24.00 з’явиться якийсь священик… Натомість з’являються карикатури Бога: астрологи, ворожки, парапсихологи… Все – брехня. Ти не цікавиш телебачення. Тобто ти не цікавиш тих, хто ним керує. Їх цікавить тільки один бог – “рейтинг”.
Чому?
Тому що як тільки почнуть відображати цю реальність на екрані, їм стане значно важче привертати увагу, продавати, заробляти… Вони торгують тобою. Використовують тебе, щоб заробити мільйони доларів за секунду реклами.
6. Воно змучує і підсилює схильність до втечі
Ще один безперечний аспект. Прагнення наслідувати чи в якийсь спосіб жити сенсаційним, фантастичним і бурхливим життям, яке тобі пропонує телевізор, як правило, породжує – чи підсилює – нахил до втечі від щоденного життя, реального, життя серйозних зобов’язань, великої відповідальності, одним словом, життя.
Телебачення грається пристрастями і почуттями бідної голівки, яку захопило. Руйнує нерви тисяч невинних дівчаток, які вникають у постійні інтриги стосовно рішення кавалера з серіалу щодо двох любовей його життя… Подає набагато більше, ніж цей приклад. Перетворюється на безжалісного деспота уяви. Перетворюється на розкішну в’язницю… дає стільки насолоди, що в’язню стає важко вийти чи визнати, що насправді він ув’язнений.

Наслідки
Ми обмежимося тим, що просто назвемо деякі наслідки: функціональна неписьменність, бо зменшує мовний спектр постійного використання; низька успішність у школі, тому що позбавляє здатності до використання так мало відомого багатьом людям “мислення”; відокремлення і сімейний поділ. Останнє Папа коментує так:
“Навіть якщо телепрограми самі собою не є неприйнятними, телебачення також може спричиняти погані наслідки у родинах. Може відокремити членів родини в окремі світи, віддаляючи їх від справжніх міжособистісних стосунків” .
Саме тому телебачення позбавляє панування над собою і над часом, яке повинна мати молода людина. Робить тебе рабом.
“Інкрустує” вади і “видавлює” з тебе чесноти.
Окрім цього всього:
– непомітно визначає твій стиль поведінки, твій спосіб мислення.
– брутально обмежує свободу.
– дає тобі покровителів життя і критерії використання свободи… “
– обладнує” тобі голову.
– руйнує тебе вщент.
– підкоряє тебе “роздавачам сенсу”, і ти закінчиш, думаючи, як вони.
***
Чи чув ти хоча б раз в якійсь програмі у прайм-тайм, що Ісус Христос – Бог? Що ти маєш спасти свою душу? Що пекло існує? Що маєш працювати, щоб бути чеснотливим?
Неможливо. У прайм-тайм не зустрінеш Бога. Так. Зустрінеш ток-шоу розчарованих старих бабів, які захищають аборт. Так. Зустрінеш ток-шоу трансвеститів, які захищають свої “права”, краще сказати, свої “збочення”. Так. Зустрінеш помилку на тому ж рівні, що і правду. Так. Зустрінеш зло на тому ж рівні, що й добро.
Тому Папа проголосив з великою силою:
“Правда повинна бути джерелом і критерієм свободи також і в інформації. Той, хто вважає правдивим те, що є фальшивим, не є свобідним; той, хто стверджує фальшиве, роблячи його правдивим, не є лояльним: не можна проявляти такий брак поваги до правди, стверджуючи позитивність того, що є фальшивим, чи говорячи лише частину правди, навмисне замовчуючи іншу” .
Сфера впливу телебачення є очевидною. Зверніть увагу, які жахливі речі трапляються, якщо ЗМІ потрапляють у руки людей, яких не цікавить правда, людей, які не працюють для добра, людей, для яких найважливішою є комерція… Поєднай це, дорога молоде, зі сферою впливу, яку мають ЗМІ, і побачиш наслідки, які він несе з собою, і поєднай це зі сп’янінням zapping .
Фактично ми бачимо це щодня. Не тільки подають фальшиві новини. Не тільки використовують наклеп як засіб політичного тиску. Не тільки роблять рекламу будь-якої речі. Не тільки роблять будь-яку рекламу… Більш того, що безперечно роблять, це роблять очевидну рекламу культури смерті, помилку прирівнюють до правди, вводять фальшиві принципи дії і дають особливо молоді фальшиві критерії через “магічні” слова, стереотипні та радикально двозначні.
Останній приклад: слово “дискримінувати”. Термін, що постійно вживається у всіх програмах певного рівня; його використовують у двох значеннях. Використовують з наміром зробити людину беззахисною, нездатною реагувати на свинство, на найгірше і жахливе. Немов усі свині мають право говорити, що їх свинство – це щось добре, і так, ніби той, хто наважиться помітити, що йдеться про щось неморальне, був би найгіршим авторитаристом і найгіршою людиною в історії… Раніше на нього казали “фундаменталіст”, сьогодні говорять: “Ти дискримінуєш”… Брехня. Вони дискримінують. Дискримінують правду. Дискримінують добро. Дискримінують Бога.
Потрібно засудити помилку, зруйнувати зло – не злих: ненавидіти гріх, а не грішників – захищати правду до смерті, не дискримінувати. Навпаки, нас дискримінують ті, які не дають нам простору для цього, і дають – для помилок і обману.
Однак неправильно займати “печерну” та ретроградну позицію, стверджуючи, що засоби інформації є чимось абсолютно зіпсованим. Це означало б не визнати чи недооцінити технічний прогрес людства. Це погано. Їх можна використовувати добре, навіть якщо зараз, у більшості випадків, їх використовують погано, навіть тоді, коли у добрих рекламах проходять погані оголошення, як можна бачити в часі, названому “не для дітей”.
Зокрема, щоб належно оцінювати речі, маєш завжди пам’ятати, що людський прогрес повинен бути насамперед моральним. Йдеться про те, щоб прогресувати і рости в усвідомленні гідності людини, її фундаментальної здатності бути безумовно вірною правді, її фундаментальної здатності відповідально використовувати свободу в середовищі добра.
Бережися “теледурості”, вона породжує лише “теледурнів”!

о. Карлос Міґель Буела, ВС